“Знайшли з пробитим військовим квитком”: історія Володимира Вакуленка — убитого російськими окупантами дитячого письменника з Ізюма (ВІДЕО)

Сьогодні, 6 грудня, у Харкові попрощалися з Володимиром Вакуленком, дитячим письменником з Ізюма, якого викрали російські військові ще навесні. Понад пів року члени сім’ї, волонтери та правоохоронці шукали його серед живих і мертвих. Лише наприкінці листопада офіційно батькам повідомили, що сина було вбито, його тіло знайшли в ізюмському лісі, серед масового поховання в могилі 319. На церемонію прощання приїхали рідні та близькі Володимира Вакуленка, його земляки й односельці, побратими та письменники з Києва та Харкова, повідомляє FREEДОМ.

Володимир Вакуленко — лауреат кількох літературних премій, автор десяти книг. Йому було 50 років, і 24 лютого він зустрів на Харківщині в рідному селі Капитолівка, що за півтора кілометра від Ізюма. Жив із сином, який має важку форму ментальної інвалідності. Через це не виїхав, казав усім, що не може покинути дитину та літніх батьків.

“Його всі умовляли: “Володя, якщо залишишся, то тебе уб’ють. Бо він був дуже української позиції, в нього зовнішність була дуже українська, він носив оселедець, в нього були татуювання українські, він розмовляв лише українською мовою, видавав лише українські вірші”, — розповіла односелиця Тетяна Гуцеленко.

Перший раз його забрали разом із сином Віталіком наприкінці березня, коли російські окупанти зайшли в Ізюм. Але тоді відпустили, згадує вітчим письменника Василь Ігнатенко. За три дні прийшли знову, і вже наказали їхати на допит ФСБ самостійно. І більше його рідні не бачили.

“Ото в капцях, в спортивних штанях, ні куртки, нічого. Це було десь о другій чи третій годині дня. Тепло було, він любив у землі колупатися, він садочок посадив. Ой важко…”, — згадує вітчим.

Чотири рази Василь Ігнатенко писав заяву в мерію про зникнення людини і про те, що на нього чекає син. Самостійно також шукали по підвалах, які російські військові перетворили на катівні. Але тільки восени, після деокупації, родині повідомили, що тіло знайшли волонтери просто на вулиці. До того моменту він був уже не впізнаваний, тож його поховали в ізюмському лісі, серед 450 інших жертв російських військових. Потім була експертиза ДНК, і зовсім нещодавно офіційно підтвердили, що в могилі невідомого під номером 319 був похований Володимир Вакуленко.

“Його знайшли з пробитим військовим квитком, кульове поранення. Він документи, військовий квиток завжди носив, а в кишені в нього були дві карточки і паспорт, цього немає. На карточках, наскільки я знаю, в нього була здорова сума, він збирав на лікування дитини”, — розповів вітчим.

На церемонію прощання до Свято-Дмитрівського храму з Києва до Харкова приїхав Олександр Дерманський — дитячий письменник, друг і колега Вакуленка. Каже, що Володя часто запрошував їх до Ізюма на творчі зустрічі з дітьми.

“І по таборах дитячих в лісах на Ізюмщині, і можливо ми були в тих лісах, де знайшли потім поховання. І Володя був просто справжній, щирій, прямий, добрий, по-дитячому щирий, це така риса, яка дуже важлива дитячому письменникові”, — сказав Дерманський.

Писати Вакуленко не кинув під час окупації, він вів щоденник, де описував, що переживає він і його оточення. Щоденник він закопав, і перед тим, як піти з російським військовими, шепнув, де рукопис своєму батькові. Разом із волонтерами щоденник відшукали, зараз він тимчасово зберігається в Харківському літературному музеї.

Щоденник Володимира Вакуленка планують видати і доповнити рукопис фактами та даними очевидців, які пережили окупацію в Ізюмі. А ще, за словами місцевої влади, скоро в Ізюмі з’явиться вулиця імені Володимира Вакуленка.

Читайте також: “Так чинили нацисти”: нові подробиці з місць катувань українців у Харківській області (ВІДЕО)