Переговори з РФ, звільнення Криму та допомога Заходу: інтерв’ю з експослом США в Україні Вільямом Тейлором

За яких умов можливі переговори України із РФ. У якому форматі відбудеться визволення Донбасу та Криму від російських окупантів. Коли чекати від США на визнання РФ країною — спонсором тероризму. З якою метою РФ атакує енергетичні об’єкти. Ці теми в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу FREEДOM обговорюємо з послом США в Україні (2006-2009 рр.) Вільямом Тейлором.

Ведучий — Віталій Сизов.

— Росія продовжує завдавати ракетних ударів по цивільній інфраструктурі України. Водночас ми чуємо різні думки зі США щодо можливих переговорів з Росією. На ваш погляд, коли буде найбільш вдалий час? Чи краще почекати та продовжити наступальні бойові дії?

— Я не думаю, що зараз саме цей час. На мій погляд, найкращий час, коли українці самі вирішать. Впевнений, що настане час, коли українці витіснять росіян зі своєї країни.

Тільки тоді, коли українські війська викинуть російські війська з країни, тоді росіяни зрозуміють, що їм не виграти цю війну, і потім вони прийдуть із проханням про серйозні переговори.

Але зараз — не на часі. Наразі українські військові перемагають на полі бою. Навіщо говорити про припинення вогню? Щоб дозволити росіянам залишатися на місці, коли їх витісняють? Так що я не думаю, що зараз час для перемов.

— Що ви думаєте про звільнення Криму та окуповану після 2014 року частину Донбасу? До 24 лютого — початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну — західні політики намагалися розвести ці два напрями.

— Уся українська територія має бути звільнена від росіян. І Донбас, і Крим мають бути звільнені від російських військ.

Не обов’язково, щоб усе відбувалося в один і той самий час. Воєнна динаміка визначатиме, наскільки швидко та в якому порядку будуть витіснені росіяни з усієї України. Гадаю, рано чи пізно всі росіяни покинуть територію України.

— Чи має Україна звільняти Крим військовим шляхом?

— Гадаю, що звільнити Крим лише військовою силою буде складно.

Ми бачимо, як українські військові вміють давити росіян навколо Києва та навколо Харкова, Херсона. Сухопутні війська, які українські військові використовували з такою майстерністю та такою ефективністю, це спосіб витіснити росіян. Сухопутні війська витісняють артилерію росіян, послаблюють росіян.

Ввести війська до Криму складніше, ніж ввести до Харкова чи Херсона, чи Донецька і Луганська. Введення сухопутних військ у Крим означає подолання вузького перешийка. Туди важко дістатися. Тож гадаю, що буде складно. Але зрештою, росіянам доведеться піти з Криму.

— 21 листопада Парламентська асамблея НАТО оголосила Росію державою — спонсором тероризму. Таке ж рішення 23 листопада ухвалив Європарламент. Чи варто очікувати, що тепер і США ухвалять таке саме рішення?

— Гадаю, що так. Правда в тому, що росіяни — це справді терористи, вони тероризують українців.

Оголошення Росії державою — спонсором тероризму — це політичне рішення, до якого, гадаю, прийде адміністрація Байдена. Конгрес США чітко дав зрозуміти, що вважає Росію терористичною країною. Є й інші парламентські органи по всьому світу, які роблять подібні заяви, інші країни, які називають Росію державою, яка підтримує тероризм.

Гадаю, що рано чи пізно США офіційно ухвалять рішення, що Росія є державою — спонсором тероризму.

— Чи допоможе цей новий міжнародний статус Росії направити заморожені на Заході російські активи на допомогу Україні?

— 300 млрд дол. резервів Центрального банку РФ, які зберігаються в банках G7 (країн “Великої сімки”), вже заморожені. І в кожній із цих країн мають бути здійснені юридичні кроки, щоб дозволити урядам брати ці гроші та вкладати їх у фонд відновлення України. Вкладати їх у фонд, який би дозволив українському уряду використати ці кошти для оплати солдатам, працівникам охорони здоров’я, вчителям, державним службовцям. Ці гроші потрібні українському народу, уряду України.

Росіянам доведеться платити репарації Україні. Добре, що росіяни вклали свої гроші у банки G7, що дозволяє цим банкам та урядам G7 заморозити, а потім конфіскувати ці гроші та помістити їх у міжнародний фонд відновлення України.

— У листопаді відбулися вибори до Конгресу США. Яка атмосфера зараз у Вашингтоні? Чи бачите ви якісь зміни у політиці щодо України?

— Я не бачу змін у політиці щодо України після виборів. Я й перед виборами казав, що змін не буде. Перед виборами переважна частина обох партій підтримувала кожен пакет допомоги Україні, який представлявся на розгляд Конгресу. І вибори мало що змінять.

Наступного місяця відбудеться голосування щодо наступного пакету допомоги, й Україна отримає ще 37,7 млрд дол. І гадаю, що цей пакет допомоги знову отримає переважну підтримку обох партій.

— На тлі атак на громадянську інфраструктуру, чи могла Україна розраховувати на отримання досконалішої зброї, можливо, літаків, досконаліших ракет чи чогось такого роду?

— Гадаю, що так. Це аргумент на користь зброї більшої дальності, важчої та потужнішої зенітної зброї, більшої кількості засобів протиповітряної оборони. Гадаю, що ці аргументи сильніші зараз. Останні злочинні напади Росії на громадянську інфраструктуру, на енергетику, на воду, на тепло, на лікарні, на школи призведуть до більшої підтримки України, більшої кількості зброї, потужнішої зброї.

— Що ви думаєте про ядерну загрозу? В останні тижні Росія була не така активна у своєму ядерному шантажі, як у попередній час. Але чи варто чекати від Росії якогось непередбачуваного кроку у застосуванні ядерної зброї?

— Я так не думаю. Звісно, ми не можемо цього виключати.

Коли росіяни мають цю зброю, ви повинні розуміти, що вони можуть ухвалити жахливе рішення. Але гадаю, що шанси на це дуже малі.

Як ви сказали, навіть вони відмовилися від таких загроз. Гадаю, вони зрозуміли, що ця зброя марна на полі бою. Тож для них немає жодної причини використовувати цю зброю.

Тому гадаю, що шанси дуже малі, але вони не дорівнюють нулю. Ви маєте бути готові до цього.

— Що ви думаєте про “зернову угоду” щодо гарантії безпечного експорту продовольства з українських портів у Чорному морі? Іноді ми чуємо критику цієї угоди.

— Гадаю, що зернова угода — це добре для України та світового ринку харчових продуктів. Продукти можуть продаватись на міжнародному ринку. Це дуже важливо, щоб українське зерно продавалося по всьому світу, та щоб Одеський та Миколаївський порти були відкриті для експорту цього зерна.