Чеченські загороджувальні загони та штрафбати з найманців Вагнера: аналізуємо армію РФ з Іваном Ступаком

Російські військові масово відмовляються їхати на війну з Україною. Чи оголосить Росія масштабну мобілізацію і чи піде в новий наступ?

Група експертів під головуванням Андрія Єрмака та Андерса Фога Расмуссена оприлюднила концепцію колективного договору безпеки України. Про що цей документ?

Із Чечні до України їдуть нові бойові загони. Яка їхня роль?

Російський олігарх Євген Пригожин особисто вербує ув’язнених вступати до лав його приватної військової компанії (ПВК Вагнера). Як це вплине на війну в Україні?

Європа посилає нові сигнали Росії та світу — що мала на увазі голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн?

Про це в ефірі телеканалу FREEДOM говоримо із військовим експертом Українського інституту майбутнього Іваном Ступаком.

Україні потрібен попередній договір про гарантії безпеки

— Інформація про активізацію підготовки договору про післявоєнні гарантії безпеки України медійно збіглася з успіхами української армії та звільненням десятків населених пунктів. Це свідчення впевненості, що перемога неминуча. І вже сьогодні час думати про те, як жити далі, маючи такого підступного сусіда як РФ.

— Цей договір про безпеку — транзитний варіант. Тобто до моменту вступу в НАТО ми хочемо убезпечити себе цим договором. Скільки часу мине? Можливо, півроку, можливо, рік-два, три-шість. Ніхто не знає. Я впевнений, що навіть у самому Альянсі не знають, скільки потрібно часу Україні на вступ.

Цей договір — рамковий. Тобто це велика рамка, в яку потім можна буде нанизувати різні положення, договори, пропозиції інших країн.

— Тобто, до вступу НАТО, ми все одно ми повинні мати гарантії безпеки?

— Абсолютно вірно. Адже у цьому договорі немає чітких позицій.

— Але ж це лише проект договору, наскільки я розумію.

— Так, згоден. Але хотілося б бачити розуміння, скільки, наприклад, літаків ми можемо отримати, якщо війна повториться. Крім того, чи необхідно бачити наприкінці, як буде покараний агресор? Якими будуть репарації? Де проходитиме суд над призвідниками війни? Хотілося б побачити повноцінний документ.

Загороджувальні загони та полки ув’язнених — майже як у Другу світову

— З’явилася інформація, що в Харківській області окупантів, які вижили, які поспіхом залишали свої позиції під натиском Збройних сил України, росіяни намагалися зупиняти за допомогою загороджувальних загонів. Чи відома вам така інформація і чи можете це підтвердити?

— Я можу сказати, що з цією метою в Україну відправлено чергову партію “кадировців” (загони бойовиків із Чеченської республіки РФ під керівництвом глави Рамзана Кадирова, — ред.). Близько тисячі людей відправлено до України, щоб стримувати відступ російських військ. На передньому плані братимуть участь колони ув’язнених, яких вербує Євген Пригожин (російський олігарх, власник приватної військової компанії Вагнера, – ред.).

— Як ви вважаєте, чи справді вони стрілятимуть в спину своїм? Чи не всі росіяни для них свої?

— Я думаю, стрілятимуть. Там немає поняття “свій”. Для них є тільки вони та всі інші, тобто чужинці. Ми бачимо, в якому привілейованому становищі чеченці у Москві. Їм дозволяється набагато більше, ніж простому мешканцю російської столиці чи Санкт-Петербурга.

Читайте також: Російські окупанти намагаються перетворити Мелітополь на військову базу, — Жданов

— А наскільки ймовірним є зараз повторний наступ росіян? Що відбувається у таборі ворога? Розвалюється у них фронт чи ні? Чи мають якісь резерви, щоб сформувати ударну групу на одному з напрямків?

— Я не відкидаю спроби повторного наступу на якихось окремих напрямках. Десь на окремих вузьких місцях можуть наступати. Але, як я бачу, зараз їхнє основне завдання — утримати те, що зараз вони захопили. І вони мають велику надію на таке явище, як “генерал Бруд” та “фельдмаршал Мороз”, які дозволять восени та взимку стримати український контрнаступ.

А навесні вони спробують повторно розпочати наступ уже з імпортозаміщенням, із новими силами. Але НIMARS працює і вдень, і вночі, і в дощ, і мороз, і туман. Тому розраховувати на те, що українські військові зупиняться за наявності вже 30 установок, дуже наївно.

— Як ви думаєте, Путін все ж таки готується оголосити мобілізацію в Росії?

— Я гадаю, що не буде повноцінної мобілізації. Швидше за все, буде часткова.

Путін має агресивне оточення. Це директор нафтогазової компанії “Роснефть” Ігор Сєчін, директор ФСБ РФ Микола Патрушев — ура-патріоти, які хочуть війни. Але їх мало.

А є інша категорія людей. Їх багато, але це частково сплячі патріоти, “диванні” патріоти та люди, які здебільшого хочуть забути про війну. Вони не хочуть брати участь у ній. І ось Путіну потрібно ухвалити рішення, в чиїх інтересах діяти. Адже ура-патріоти можуть його знести, крісло під ним хитається. Я гадаю, що він зупиниться на політичному рішенні.

— Хто може потрапити насамперед під часткову мобілізацію?

— Люди, які сильно залежать від влади, від країни. Це можуть бути і боржники банків, і ув’язнені, і бюджетники.

— Мені здається, що можна лише пошкодувати тих командирів, які командуватимуть такими підлеглими, як найманці-колишні в’язні. Вони ж у будь-який момент можуть розгорнути зброю і у бік своїх командирів, це люди непередбачувані.

— Судячи з тих даних, які зараз мелькають у ЗМІ, Пригожину вдалося зібрати лише 150 людей із колонії у Мордовії. Ви правильно сказали, що вони дійсно можуть розгорнути зброю. Щоб цього не допустити, буде сформовано окремі загони з лише з ув’язнених.

Середовище ув’язнених роз’їдає будь-яке інше середовище, в яке вона потрапить. І вони передусім смертниками, їх відправлятимуть на штурм, при якому дуже багато людей гине.

— Тобто це, по суті, радянські штрафбати, які були під час Другої світової війни?

— Абсолютно вірно.

— Перед тим, як просуватися вперед, Збройні сили України запускають на рубежі оборони супротивника снаряди з листівками-інструкціями, як здатися в полон. А що б ви порадили тим окупантам, які хочуть вижити?

— Військовослужбовці російської армії, які перебувають в Україні, мають засоби зв’язку. Вони виходять в інтернет на зв’язок із своїми рідними. Є контактний телефон, яким можна зателефонувати, називати своє місцезнаходження, військову частину і заявити, що ви хочете здатися. З вами узгодять час, місце та умови здачі.

Є загальний принцип, коли автомат вішається на ліве плече, відтягується ріжок, піднімається білий прапор і люди рухаються у бік певної точки, яка була вказана раніше. Наші військовослужбовці проводять міграційні заходи. Це — перевірка документів. Також вони перевіряють, чи той чи інший військовий причетний до якихось злочинів — зґвалтувань, вбивств, мародерства тощо. Якщо не причетний, мине півтора місяці, і він піде на обмін. Таким чином він встигне повернутися до своєї родини, відсвяткувати Новий рік під бій курантів, якщо вони ще на той час будуть.

— А як робити найманцям ПВК Вагнера, яких у в’язницях набирають. Якщо вони можуть перейти на бік України, то що з ними? Адже вони, напевно, не захочуть повертатися назад до колонії.

— Якщо ці люди не чинили злочини на території України, я певен, можна знайти якийсь алгоритм, про щось домовитись. Якщо людина здається, їй можна щось запропонувати. Наприклад, вони повернуться до Росії, коли закінчиться режим Путіна, або братиме участь у розборі завалів в Україні. Тобто людина не сидітиме у в’язниці, але й не буде на волі. Таке рішення половини, я думаю, багатьох влаштує. У будь-якому разі, у них буде шанс вижити.

Читайте також: Росія повернулася до сталінських часів і штрафних батальйонів, — Жданов про участь у війні в’язнів (ВІДЕО)

ОДКБ може висловити лише своє занепокоєння

— Повернімося до міжнародних справ. Президент Вірменії Нікола Пашинян звернувся до ОДКБ (організація колективної безпеки, до якої входять Вірменія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан та Узбекистан, — ред.) з проханням втрутитися у конфлікт у Нагірному Карабаху? Чи спрацює їхній договір?

— Цей договір про колективну безпеку вже мертвий. Активного втручання Білорусі у конфлікт не буде. Після того, як самопроголошений президент Олександр Лукашенко побачив контрнаступ України, я впевнений на 99%, він втручатися взагалі не буде ні в українську ситуацію, ні у вірменську.

Росії взагалі не вигідно втручатися у Вірменію. Адже якщо вона втрутиться, тоді вона сваритиметься з Азербайджаном. Азербайджан — це найкращий друг Туреччини, з якою Росія теж намагається дружити.

Казахстан теж сказав, що не хоче ні з ким псувати стосунки.

ОДКБ тепер може лише висловити стурбованість як Міжнародний комітет червоного хреста. Тобто цей договір традиційно не коштував паперу, на якому він був підписаний.

Всі дуже сильно пишалися і показували, які сильні. Але коли настав час показувати якісь серйозні дії, виявилося, що всі пов’язані з якимись дипломатичними зобов’язаннями або один злякався іншого.

Грузія відкриє другий фронт?

— У Грузії тим часом допускають проведення референдуму щодо війни з Росією.

— Але слід зазначити, що офіційна Грузія не пішла на це. Офіційна Грузія — це одна складова, а народ — зовсім інша.

— Але ці заяви на тлі перемог України про те, чи не на часі відкрити другий фронт, я правильно розумію?

— Все вірно. Тим більше, що Грузія має, м’яко кажучи, образу на Росію з 2008 року. І ця образа обґрунтована.

Європа більше не боїться путінської Росії

— Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що настав час “виявити рішучість, а не умиротворення”. Чи означає це, що в Європі вже не думають про умиротворення Путіна, про можливість зберегти йому обличчя і таке інше, а чи готові підтримувати Україну до переможного кінця?

— Усі дуже боялися Росії, її армії, її вуглеводнів. У Кремлі намагалися посадити всю Європу на нафтогазову голку в обмін на дружбу з Російською Федерацією. Але коли постало питання руба, коли треба відмовлятися від російського газу та з’явилися нові джерела, де можна брати паливо, страх пройшов. Європі навіть стало соромно через те, що весь цей час вона боялася голого короля.

Читайте також: Газовий шантаж Путіна провалився — відповідь Європи (ВІДЕО)