Путін має два шляхи виходу з війни проти України. Про ризики ескалації говоримо з Володимиром Дубовиком

У Кремлі усвідомлюють, що опинилися в безвиході, і потрібні переговори. Таку думку в ефірі проекту FREEДОМ висловив директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик. За його словами, російська влада не боїться громадського засудження всередині країни, оскільки повністю контролює аудиторію за допомогою телевізора.

У Москві почули застереження щодо застосування 5-ї статті статуту НАТО у разі ядерної провокації на Запорізькій АЕС. Такий ризик все ще великий, адже територія АЕС продовжує зазнавати обстрілів, а місцеві майданчики російські військові використовують для зберігання боєприпасів.

— Як зараз може змінюватись риторика російських пропагандистів?

— Я думаю, що радикально вона не зміниться, бо радикально змінити звернення до мас було б складно. Тому можуть відбуватися якісь поступові косметичні зміни. А поки що в принципі бойовий дух перехльостується. Ось, наприклад, (російська журналістка, яка активно виступає за війну проти України, – ред.) Маргарита Симоньян закликає зробити так, щоб Київ здригнувся через загибель дочки Олександра Дугіна (російський політтехнолог – ред.) Дар’ї у Москві. Але поки що немає жодних свідчень про те, що Україна якимось чином замішана. Я думаю, що Україні було б ні до чого займатися такими цілями.

Але при цьому войовничість поки що не спадає на тлі занепокоєння про те, що відбувається на території Криму, насамперед. І не лише в Криму. Російські війська давно вже не брали жодних міст та сіл. І ніде їхній наступ не увінчався успіхом за останні тижні.

Але, якщо потрібно буде, Кремль зможе швидко дати вказівку заговорити про те, що мети “операції ” досягнуто, що все вже гаразд. Досить, повоювали, і час сідати за стіл переговорів. Це також можливо, тому що внутрішня російська аудиторія повністю підконтрольна зомбоящику. Тож і тут проблем не виникне.

Інша річ, що проблеми виникнуть на міжнародній арені, бо люди уважно спостерігають за поведінкою Росії. І вони чудово розуміють, що зараз вона загнала себе в безвихідь після півроку війни. І легких очевидних варіантів для виходу з цього глухого кута у неї немає. Є відчуття, що в Москві це розуміють, і хочуть уже переговорів. Але ж хочуть переговорів на своїх умовах. Вони, очевидно, не хочуть віддавати землі, які захопили після 24 лютого, а це вже не влаштовує Україну. Тому ми подивимося, як зміниться політика Кремля найближчими тижнями. І таким чином зміниться, можливо, інформаційна підтримка цієї політики.

— Як Ви оцінюєте реакцію Вашингтона на такі заяви?

— Реакція, загалом, не змінюється. Вона досить добре розроблена. Я думаю, США справді зацікавлені у збереженні певного світового порядку. Попередній президент США Дональд Трамп не дуже любив цей світовий лад. Нинішня адміністрація, навпаки, традиційна в тому, що хоче підтримувати цей міжнародний порядок. А агресія Росії проти України – це яскравий виклик міжнародному порядку. І тому американці намагаються показати, що така агресія не може пройти безкарно. Тим паче зрозуміло, що Україна — це певною мірою держава під захистом США. І тому американці не хочуть тут програвати. І не лише через те, що це виклик міжнародному порядку та жахлива агресія, де жертвою стала невинна країна. Але ще й тому, що це зачепить американські інтереси. Американці зараз втягнуті в цю війну до певної міри. Вони цього не приховують.

А європейці тут явно принишкли. І це, звісно, ​​не дуже добре. Тому що є велика коаліція країн, які підтримували Україну, вони зустрічаються в режимі формату “Рамштайн”. Але масштабно, системно, звісно, ​​постачає зброю лише Америка. Що не дивно. Тому що в особі Америки ми маємо єдину справжню наддержаву, зокрема військову наддержаву.

— Вдарити по Путіну санкціями дуже важко. Але якщо вдарити суспільство, яке намагатиметься натиснути на Путіна, можливо, це почне працювати, чи ні?

— Це може спрацювати на якомусь етапі. Надії на це були навіть на початковому етапі масового російського вторгнення в Україну. Вважалося, що, можливо, частина еліти обуриться, можливо, навіть частина істеблішменту піде на якусь змову проти Путіна, чи справді олігархи піднімуть свої голоси проти нього. Але, як бачимо, такого не сталося. Деяка поміркована критика була від деяких російських олігархів, які казали, що ця війна шкодить російським інтересам. Але вона залишилася поміркованою. Вона не стала системною боротьбою проти Путіна.

Сьогодні вважають, що Путін втрачає контроль над російською армією, суспільством, державою. Але підстав немає. Як і раніше, думаю, що він контролює ситуацію. Інша річ, що об’єктивно Росія не досягає тих максимальних цілей, які ставила собі на початковому етапі війни. І це стає сьогодні все більшим колом людей очевидним. Особливо після останніх подій у Криму, коли вони бачать, що насправді українці можуть завдавати дуже чутливих ударів у відповідь. Отже, щось там не так пішло з цією “спеціальною військовою операцією”, як вони її називають.

У такій ситуації, звісно, ​​їм треба якось лавірувати. Можна підняти ставки, провести евакуацію, тотальну мобілізацію, можливо, запровадити воєнний стан, повністю перебудувати економіку на військові рейки. Це один шлях. На жаль, його досі не можна виключати. Путін не з тих людей, хто любить бачити себе загнаним у кут. З іншого боку, є варіанти деескалації. Але Росія спробує зробити це на своїх умовах.

Тому ми бачимо підвищення риторичних пропагандистських ставок і з нашого боку, коли президент та його оточення періодично кажуть, що ми сядемо за стіл переговорів лише після виведення російських військ. Але навряд чи так станеться. Тим не менш, поставити так питання, щоб показати, що ми почуваємося впевнено, що ми можемо перейти в контрнаступ якщо захочемо, а росіяни успіхів давно не мають. Я гадаю, це правильна позиція Києва.

Читайте також: “Мобілізація” в Луганську та “референдум” 11 вересня провалено. Інтерв’ю із Сергієм Гайдаєм

— Якою може бути реакція миру на ядерний шантаж Росії? Адже умисне пошкодження Запорізької АЕС, яке спричинить витік радіації, буде порушенням статті 5 статуту НАТО. І це мало б викликати відповідь військових сил країн Альянсу, оскільки витік радіації загрожуватиме населенню країн-членів Альянсу. Нагадаю, що згідно зі статтею 5 статуту НАТО напад на одну країну Альянсу вважається нападом на всі країни НАТО. Тому всі члени Альянсу мають дати збройну відсіч агресору.

— Я думаю, що подібні події, якщо не дай бог, стануть, навряд чи вони будуть розцінені саме як загроза за статтею 5 Вашингтонського договору 1949 року. Але вони у будь-якому разі призведуть до ще більшого посилення позицій цих країн проти Росії. Тому що зрештою для них цілком очевидно, хто стоїть за ескалацією, напруженістю навколо Запорізької атомної електростанції. Це Росія. Російські військові тримають під дулами автоматів українських працівників електростанції. Тобто, сумнівів немає ні в кого щодо того, хто винен напруженості навколо електростанції.

Якщо станеться якийсь вихід радіації на поверхню чи щось таке, будуть негативні наслідки не лише для Запорізької області. Постраждає зокрема Росія. Російські збройні сили хоч і кажуть, що мають спеціальні костюми на такий випадок, я думаю, що це буде величезна поразка їхніх військ. Тому мені здається, що серйозна аварія не на користь російських військ. Але все можливе. Враховуючи те, що навколо АЕС ідуть напружені, на жаль, теоретично все можливо.

— Прогнозувати подальші плани Кремля важко. Але все ж таки, давайте спробуємо.

— Так, ви маєте рацію, прогнозувати справді непросто. Путін має два вектори: провести ескалацію або провести деескалацію війни. На користь ескалації говорить просто його характер — людина, яка одержима Україною, контролем над Україною. Він не хоче тут програвати або навіть не досягти якоїсь максимальної мети, що спочатку поставлена ​​для себе. Але при цьому десь усередині Путіна-фанатика є Путін, який свого часу мав репутацію раціонального гравця, який має розуміти, що сьогодні у нього вже не так багато карт на руках, козирів — якихось важелів для тиску та впливу на ситуацію. Тому йде війна на виснаження.

Росія вважала, що в неї більше військ, ресурсів, грошей тощо. Тому вона зможе перетерпіти всіх. Але сьогодні Кремль вже не має такої повної впевненості. Бо таки Захід активно Україну підтримує.

Крім озброєння, все-таки потрібно розуміти, що ми отримуємо величезні суми на підтримку нашої економік на плаву. Це теж дуже важливо, враховуючи які страшні руйнування завдаються нашій економіці та нашій території.

Тому так, я думаю, що люди в оточенні Путіна і він сам, напевно, десь мають протверезіти трохи і подивитися на ситуацію, щоб зрозуміти, що вже час десь домовлятися.

Читайте також: Наразі суттєво пошкодити Кримський міст неможливо: інтерв’ю з генерал-майором СБУ Ягуном

Бойовий стан армії РФ підтримується за рахунок жорсткого командування, репресивних заходів та охочих заробити легкі гроші. Про це в ефірі марафону FREEДОМ на телеканалі UA заявив російський опозиційний політик Геннадій Гудков.