Росіянам мобілізаційного віку варто залишити країну до осені. Про це заявив керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України Андрій Коваленко. Раніше він і низка закордонних ЗМІ повідомляли, що Кремль восени може мобілізувати понад пів мільйона людей для поповнення втрат і можливого відкриття нового напрямку фронту. Причина — невдачі російської армії. За даними Генштабу ЗСУ, під час Добропільської операції Сили оборони вже звільнили понад 182 кв. км і зачистили ще понад 230 кв. км. Крім того, 425-й штурмовий полк повідомив про звільнення шести населених пунктів у Дніпропетровській області та повернення під контроль України 120 кв. км. Як Росія намагається змінити ситуацію на фронті та що їй протиставляють ЗСУ, розбирався FREEДОМ.
Україна поступово звільняє території на півдні, однак повідомляє про успіхи з навмисною затримкою. ЗСУ дотримуються OPSEC — режиму захисту інформації, яка може допомогти противнику зрозуміти подальші дії. Цьому сприяє і російська система управління: командири нерідко приховують невдачі від вищого керівництва. Поки Москва не посилює слабкі ділянки, українські війська продовжують просування та завдають противнику втрат, які той уже не встигає поповнювати.
“Основний рівень втрат перевищує можливості поповнення особового складу. Втрати росіян — близько 35-36 тисяч, тоді як проведені мобілізаційні заходи дозволяють поповнити особовий склад максимум на 31 тисячу”, — розповів військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов.
Через колосальні втрати й глухий кут на фронті перед Путіним дедалі гостріше постає питання нової мобілізації. У Головному управлінні розвідки Міноборони України заявили: законодавча база та система військкоматів у Росії вже готові. Однак розпочати масштабну мобілізацію Кремль може лише після осінніх так званих “виборів до Держдуми”, щоб завчасно не викликати невдоволення населення. Але одного призову недостатньо. Сотні тисяч мобілізованих необхідно забезпечити формою, бронежилетами, зброєю та технікою. І саме нестача ресурсів може стати для Кремля головною проблемою.
“Насправді й на законодавчому рівні, і на рівні військкоматів усе готово для мобілізації великої кількості людей. Це буде складно, але це здійсненне завдання. А інша річ — уявіть, ви мобілізували мільйон людей, і їм потрібно пошити форму, купити бронежилети, виділити якусь зброю, підготувати на якісь танки або кудись посадити тощо. Тобто має бути вся інфраструктура, оснащення. І, на мій погляд, це зробити буде набагато складніше, ніж просто мобілізувати людей”, — висловив думку російський опозиційний політик Дмитро Гудков.
Паралельно з можливою мобілізацією Росія розширює вербування ув’язнених. Уряд вніс до Держдуми законопроєкти, які дозволяють відправляти на війну засуджених за участь у бандах, контрабанду, незаконний обіг ядерних матеріалів і наркотиків, організацію нелегальної міграції та навіть втрату документів із державною таємницею. Фактично Кремль знімає дедалі більше обмежень для набору до армії. На фронт намагаються відправити всіх, кого ще можна використати, — від молодих ув’язнених до людей старшого віку.
“Людині багато років. Людина, ну не дуже здорова. Зрештою, суд довів її до онкології. І поки тривав суд, їй разів п’ять пропонували: “Ви не хочете піти на фронт?” Вона казала: “Який фронт? Із задишкою до суду доходжу сходами. Який фронт?” Ну ось суддя штовхає на фронт, прокурор штовхає на фронт. А що там у в’язниці відбувається? Ну їжаку зрозуміло. Студентів виганяють з інститутів, пресують їх на якихось сесіях, щоб простіше було затягнути на фронт. Ось так усе виглядає в Російській Федерації”, — сказав російський журналіст Дмитро Нізовцев.
І поки Росія кидає в “м’ясні штурми” дедалі нових людей, Україна послідовно б’є по об’єктах, які забезпечують російський ВПК. Серед останніх цілей — логістичний центр Wildberries, який використовувався для постачання комплектуючих для дронів. Президент Володимир Зеленський підтвердив удари по двох великих логістичних об’єктах у Московській та Тамбовській областях. А це понад 500 км і майже 700 км від лінії фронту відповідно.
“Завдано ударів поблизу Москви, а також у Тамбовській області. Йдеться про російську логістику, зокрема про склади, через які постачалися засоби для ведення війни: навігаційне обладнання, комплектуючі для виробництва дронів та інше спорядження для російської армії. Також наша українська зброя уразила черговий нафтовий об’єкт і цілі в акваторіях Азовського та Чорного морів. Наша операція важлива. Буде більше, ще більше засобів для мідл-страйків”, — заявив Володимир Зеленський.
Але Україна не обмежується далекобійними ударами по території Росії. Останніми місяцями Сили безпілотних систем розпочали кампанію зі знищення російського тіньового флоту та суден в Азовському й Чорному морях. До середини липня в цих акваторіях були уражені майже 200 кораблів. Захистити їх Росія не може без шкоди для фронту. Як заявив командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді, заради прикриття тіньового флоту російська армія змушена послаблювати безпілотну компоненту на передовій.
“Противник виводить із лінії зіткнення до двохсот розрахунків “Рубикон” для захисту тіньового флоту. По розрахунку — на кожне наявне судно. Окрім “Рубикон”, який частково виводять із лінії зіткнення, залучені також сили й засоби цілої 51-ї дивізії ППО та зенітного полку залишків Чорноморського флоту. Озброєння: зенітні дрони, ПЗРК і кулемети. Ну що ж, морський бій так морський бій”, — написав Роберт “Мадяр” Бровді в Telegram.
Але навіть зростання цін на нафту не компенсує втрати Росії. За даними Welt, війна між Іраном і США принесла Москві близько 130,5 млрд євро додаткових доходів від експорту нафти й газу. Однак значну частину цього прибутку звели нанівець саме українські удари по російських НПЗ. Атаки спричинили дефіцит пального, розігнали інфляцію та збільшили бюджетний дефіцит. І чим сильніше скорочується виробництво бензину, дизеля та авіаційного гасу, тим ближче російська економіка до критичного уповільнення.
“А коли економіка може зупинитися? Критично сповільниться, коли цих ресурсів, а ми зараз говоримо про пальне, про бензин, солярку, гас для літаків, буде дефіцит десь на рівні 45% і більше. Зараз ця цифра вже не за горами, за моїми розрахунками. Ось глобальний дефіцит бензину — вже десь на рівні 32-33%”, — пояснив професор, ректор Міжнародного інституту бізнесу, банкір та економіст Олександр Савченко.
Бачачи слабкість Москви, навіть її нечисленні партнери диктують свої умови. За даними The Wall Street Journal, Китай відмовився схвалювати будівництво газопроводу “Сила Сибіру – 2”, доки Росія не погодиться продавати газ за ціною внутрішнього ринку. Фактично Пекін вимагає, щоб Кремль сам субсидував проєкт, якого гостро потребує Москва. При цьому Китай вибудовує зв’язки не лише з Путіним, а й з іншими представниками російської еліти, які можуть впливати на майбутнє країни. Після розриву із Заходом Росія дедалі більше перетворюється на молодшого партнера Пекіна, а той послідовно посилює свій вплив.
“У разі зміни якихось політичних еліт Китай уміє вибудовувати відносини з абсолютно протилежною стороною, тому що він не втручається у внутрішні справи тих чи інших країн. Тим більше що Китай розуміє свою вагу як для Росії, так і для інших країн. Тобто він серйозний економічний, політичний гравець, з яким самі політичні еліти, і зокрема Росії, захочуть вибудовувати відносини”, — зазначила експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру “Нова Європа” Наталія Бутирська.
Не бажаючи закінчувати війну, Москва дедалі глибше заганяє країну в глухий кут. Кремль знищує власне населення в “м’ясних штурмах”, виснажує економіку та втрачає ключові джерела доходів. А нечисленні партнери Росії, спостерігаючи цей курс на саморуйнування, вважають за краще використовувати її слабкість, але дедалі менше готові пов’язувати з Москвою своє майбутнє. Чи такого результату хотів Путін, розпочинаючи війну проти України?
Читайте також: У Росії зростають протестні настрої через борги із зарплат і кризу кадрів — подробиці розповіли в українській розвідці














