Вчора о 22:02
Результати саміту НАТО в Анкарі викликали помітне занепокоєння в Кремлі. Там підтвердили, що президент США Дональд Трамп після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським так і не зв’язався з російським диктатором Володимиром Путіним, хоча раніше така розмова планувалася. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков пояснив це напруженим графіком американського лідера і наголосив, що Путін завжди відкритий для спілкування з ним. Водночас російська пропаганда розгорнула масштабну кампанію з дискредитації підсумків саміту.
Саміт НАТО став ударом по Кремлю: чому Москва намагається переписати його підсумки
“Саміт НАТО виявився провальним”, “Розкол серед країн Альянсу — дедалі глибший” — саме такими заголовками кремлівські ЗМІ супроводжували висвітлення зустрічі лідерів країн НАТО. В українському Центрі стратегічних комунікацій зафіксували понад 300 подібних публікацій. Причому вони поширювалися не лише російською мовою, а й через іноземні сайти та платформи, розраховані на закордонну аудиторію. За оцінкою аналітиків, головна мета цієї інформаційної кампанії — відвернути увагу від ключових рішень саміту та довгострокових зобов’язань союзників щодо підтримки України.
“Пропагандисти використали фінальну декларацію саміту НАТО, зробивши акцент на її нібито лаконічності, відсутності дати наступного саміту та твердженнях про нібито “небажання” Альянсу брати на себе юридичні зобов’язання щодо членства України. Паралельно вони просували тезу про нібито “втому” європейських партнерів і вичерпання військових ресурсів… щоб створити враження неминучого скорочення військової допомоги Україні”, — зазначили в Центрі стратегічних комунікацій.
Одним із ключових рішень саміту стала угода про поступове збільшення оборонних витрат країн Альянсу до 5% ВВП до 2035 року. Переговори з цього питання були непростими й супроводжувалися тривалими дискусіями, чим одразу скористалася російська пропаганда. Кремлівські чиновники почали стверджувати, що НАТО нібито перебуває на межі розпаду, а керівництво Альянсу втратило контроль над ситуацією.
“Я б сказав Володимиру Путіну: вам слід частіше відкрито обговорювати різні питання. Це робить вас сильнішими. Зараз він бачить, як союзники іноді трохи розходяться в думках, сваряться, а потім об’єднуються, і це дуже потужно. Саме цим відрізняються демократії. Це альянси, засновані на цінностях, об’єднані спільною метою. Навіть якщо ми сперечаємося, ми ухвалюємо складні рішення. І це відрізняє нас від росіян, які роблять усе за вказівкою одного лідера. Хоча це зовсім і не означає його могутності та сили”, — наголосив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
У російському МЗС рішення саміту щодо України назвали катастрофічними й знову заговорили про загрозу подальшої ескалації. Тим часом союзники підтвердили довгострокову підтримку Києва, пообіцявши надати Україні військову допомогу на суму 70 млрд євро у 2026 році та зберегти щонайменше такий самий обсяг фінансування наступного року. Однак головним подразником для Кремля стало інше. Країни НАТО фактично визнали Україну важливою частиною спільної системи європейської безпеки, що викликало вкрай болісну реакцію російської влади.
“Масове застосування дронів у війні Росії проти України — один із головних чинників, що змусили Альянс переглянути власні підходи до ведення війни. Те, чого НАТО лише навчається, Україна вже кілька років відпрацьовує на полі бою. Тому одним із найпомітніших підсумків саміту стала зміна самої логіки розмови про роль Києва в новій архітектурі безпеки. Київ домагався визнання свого статусу як країни, що робить внесок у безпеку Альянсу — security contributor. Хоча союзники не використали цей термін, вони вперше закріпили в декларації, що Україна “робить внесок у безпеку євроатлантичного простору””, — пише Deutsche Welle.
Ще одним чутливим ударом для Москви стало рішення США надати Україні ліцензію на виробництво ракет для комплексів Patriot (“Петріот”).
Додаткове напруження викликала й заява Дональда Трампа про можливе закриття неба над Україною. Ця ініціатива настільки застала Кремль зненацька, що Дмитро Пєсков не зміг одразу її прокоментувати, заявивши лише, що раніше про таке не чув і тепер необхідно все ретельно “осмислити”. Готовність Вашингтона переходити від заяв до конкретних кроків стала для Кремля серйозним сигналом. Саме тому російська влада так активно намагається дискредитувати підсумки саміту НАТО й переконати аудиторію у відсутності єдності серед союзників.
Україна в новій архітектурі НАТО: які рішення саміту налякали Кремль
Як Україна стає частиною нової архітектури європейської безпеки і чому співпраця з Києвом набуває для НАТО стратегічного значення — на цю тему в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Ілля Котов, кандидат наук з державного управління, голова Центру розвитку державної стратегії та публічної політики;
- Анна Малкіна, докторка політичних наук, професорка КНУ ім. Тараса Шевченка;
- Михайло Подоляк, радник Офісу президента України.
ІЛЛЯ КОТОВ: Десь у Кремлі зараз дуже панічні настрої
— Я б назвав розмову Трампа і Зеленського, та й загалом саміт тріумфом української дипломатії і загалом колосальним успіхом Української держави.
Попри всі песимістичні очікування, які ми з вами чули про те, що союзники між собою сваритимуться, ми бачимо абсолютно інший результат. Ми бачимо абсолютно адекватну і правильну поведінку президента США Дональда Трампа.
Справді, зустріч важлива. І, що найдивовижніше, на що я б радив звернути увагу, — це те, що саме в публічній частині цієї зустрічі було сказано дуже багато важливих речей, які, здавалося б, зазвичай обговорюються в її непублічній частині. І тоді виникає запитання: про що ж говорили ще предметніше за зачиненими дверима?
У Кремлі, десь у Москві зараз дуже панічні й неприємні настрої. Я впевнений у цьому на 100%. Річ у тім, що новина про ліцензії на ракети Patriot украй важлива. Це те, за що боролася наша держава. Це те, що справді дозволить нам розв’язати питання дефіциту ракет для систем Patriot. Найближчими днями з’явиться нова фраза, тільки вже не з боку Росії, а з боку цивілізованих держав. І називатиметься вона “Дух Анкари”.
Ще кілька місяців тому, згадаймо, президент Трамп говорив: “Нам не потрібна допомога України, нам не цікаві їхні технології”. Зараз публічно, при пресі, американський президент говорить про те, що готові купувати українські дрони й робитимуть це, а також що на Україну чекає велике майбутнє. Це велика заслуга президента Зеленського, велика заслуга української дипломатії.
Україна начебто не була за планом топтемою саміту НАТО в Анкарі. І в цьому немає нічого незвичайного — це абсолютно нормальний процес. Не завжди ж ми на першому місці. Але виявилося, що фактично все зовсім інакше. Справді, усі розмови точилися про Україну, усі розмови точилися про допомогу Україні, про те, як боротися з російською агресією, про те, що Захід і цивілізовані держави мають бути єдиними в цій боротьбі.
Ми не побачили скандалів. Ми почули від президента Трампа, що далекобійні удари — це, звичайно, ескалація, але, практично дослівно повторюючи його слова, вона потрібна для того, щоб правильно сформувати переговорну позицію Росії. А правильно — це означає справедливо.
АННА МАЛКІНА: Україна вбудована в архітектуру нового НАТО
— У Північноатлантичному альянсі знову з’явилася та сама єдність, яка на різних етапах, загалом-то, виглядала не настільки очевидною. І насамперед це було пов’язано з досить мінливою, нестабільною політикою США. Але в сьогоднішньому форматі цю єдність було продемонстровано.
Було дуже чітко названо своїми іменами основні ключові вектори й маркери загроз, які існують для Північноатлантичного альянсу. І це, звичайно ж, дуже важливий знак.
Якщо ми загалом говоримо про результати саміту НАТО, то можемо виокремити кілька дуже важливих моментів, які насамперед стосуються європеїзації оборони. До останніх років ключову роль у Північноатлантичному альянсі відігравали США. Звичайно ж, авторитет Сполучених Штатів, які фактично брали на себе основну частину фінансування блоку НАТО, і зараз залишається дуже, дуже високим.
Проте сьогодні європейська частина Північноатлантичного альянсу усвідомила, що не може повністю залежати від Вашингтона, від його внутрішніх політичних коливань.
Тому навіть у сьогоднішніх рішеннях ми побачили, що саме європейські країни й Канада, яка до них приєдналася, взяли на себе основну частину фінансування допомоги тій самій Україні. Це може свідчити про своєрідний акт зрілості самого НАТО в сучасних умовах.
Фактично сьогодні ми бачимо формування нової доктрини НАТО 3.0. Якщо згадати початок формування Альянсу, то головним противником НАТО був Радянський Союз. До 1991 року саме ця загроза була чітко окреслена для Північноатлантичного альянсу. Потім, у 1990-х і 2000-х роках, НАТО боролося насамперед із тероризмом. А нове НАТО знову визначило головну загрозу, яка походить від держав ревізіоністського типу, таких як Російська Федерація, Китай, Іран і КНДР.
Чітке визначення загроз, із якими НАТО доведеться стикатися і до яких воно готується, причому спільно з Україною, де Україна виступає одним з елементів нової архітектури НАТО, — це дуже хороший знак.
Хоча Україна де-юре не є членом НАТО, де-факто вона вже ним стала, тому що Україна вбудована в архітектуру нового НАТО 3.0. І всі заяви, всі декларації та всі комюніке, зокрема, про це говорять.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: НАТО абсолютно точно розуміє всі ризики, які сьогодні несе Росія
— НАТО абсолютно точно на різних рівнях розуміє всі ризики, які сьогодні несе Росія. Це довгострокові ризики, і про це прямо йдеться як у заяві Рютте, так і в заявах інших представників країн — членів НАТО.
Продовжиться підтримка України на різних рівнях, зокрема у сфері протиракетної оборони. Є конкретні укладені угоди зі зрозумілою логістикою виконання, тому що дедалі більше впевненості в тому, що Росія не зупиниться в межах тих геноцидних програм, які вона реалізує в цій війні, тобто ударів по цивільному населенню, по великих містах, по центрах великих міст і так далі. І в членів НАТО є абсолютно повне розуміння того, що це за проблема.
Окремим рядком ідуть розбіжності, які ще раз були актуалізовані Трампом у відносинах усередині НАТО, а також претензії, пов’язані з війною на Близькому Сході. Але, знову ж таки, це претензії ситуативні, тактичні. А стратегічно, на мій погляд, якраз є підтвердження того, що і США розуміють цінність НАТО, і, зрозуміло, інші члени Альянсу розуміють цінність військового союзу в нинішній час з урахуванням того типу воєн, які Росія веде проти України і які Іран веде на Близькому Сході.
Крім того, базовою темою стало переосмислення функцій НАТО, переосмислення того, яким має бути військове виробництво. Це готовність Європи ініціювати самостійні масштабні проєкти, зокрема ті, що стосуються протиракетної оборони.
Тобто, грубо кажучи, йдеться про підвищення суб’єктності не лише США як базового члена НАТО, а й інших членів Альянсу, які більше інвестуватимуть — і вже зараз це роблять — у спільні колективні програми оборонного характеру, а також вкладатимуть більше коштів у розроблення сучасних військових технологій і не лише в їх розроблення, а й у масштабування виробництва.
Ризики, які продемонструвала війна Росії проти України, чітко показують: світ нестабільний. Необхідно подумати про посилення правил у цьому світі, про те, якими мають бути покарання для потенційних і реальних агресорів. А головне — необхідно підтримувати тих, хто готовий чинити опір будь-якій агресії і повертати агресора до адекватного стану. Я маю на увазі Україну.
Ми очікуємо підтвердження союзництва або партнерства. Давайте все-таки говорити трохи м’якше. Тому що Сполучені Штати в будь-якому разі, попри яскраві інформаційні заяви, є безумовним союзником Європи і безумовним партнером України.
Є ціла низка критично важливих для нас речей: постачання зброї в комерційному форматі або у форматі передачі, а також роль Сполучених Штатів у санкційному тиску.
Ми знаємо про те, що конгресмени, зокрема Ліндсі Грем, пропонують дуже сильні законопроєкти, які, на жаль, досі не стали законами. Йдеться про запровадження високих мит для країн — покупців російської нафти й російського газу. Це, звичайно, суттєво вплине на доходи Росії та значно обмежить її можливості фінансувати війну.
З Трампом потрібно працювати через фактологію, через чітке розуміння ним того, що відбувається і на лінії фронту, і в глибині Російської Федерації, хто сьогодні володіє ініціативою в цій війні, у кого які є інструменти для її продовження і якими ресурсними можливостями володіють сторони.
Очікування Трампа, що Путін готовий до реалістичного сприйняття війни і готовий до переговорного процесу, видається мені дещо ідеалістичним. Тому що Путін категорично не зацікавлений у зупиненні війни. Ще раз це підкреслюю і завжди на цьому наполягаю.
Для Путіна дешевше продовжувати війну, ніж виходити з неї, тому що це призведе до незворотних процесів усередині РФ і, безумовно, до зміни влади, причому, найімовірніше, насильницької. Путін це чудово розуміє. Щобільше, зупинення війни, на думку Путіна, не призведе до завершення кризового періоду, хоча сам він його таким не вважає. Він переконаний, що Росія розвивається правильно і виглядає конкурентоспроможною на глобальних економічних і фінансових ринках.
Усе це не так, далеко не так. Проте Путін живе у своєму ілюзорному світі й тому продовжує повідомляти тому самому Трампу неправдиву інформацію.
Путін завжди повідомляє неправдиву інформацію.
Але просто говорити про те, що Путін бреше, — цього недостатньо. Насправді це не працює. Працює те, що робить президент України. Він наводить факти, дає чітке розуміння того, що відбувається на лінії фронту, що відбувається з ресурсним забезпеченням, що дають далекобійні удари України, як вони впливають на економіку Росії, на її частку на глобальних нафтогазових ринках і наскільки це вигідно Сполученим Штатам.
Необхідно пояснювати Сполученим Штатам, що Україна, завдаючи ударів по Росії, знищуючи російський військовий потенціал і руйнуючи російську репутацію, виконує дуже велику роботу, зокрема в інтересах Сполучених Штатів, зміцнюючи їхні позиції та глобальне лідерство.
Читайте також: Ракети Patriot українського виробництва: що означає рішення США, пояснили експерти
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
