Сьогодні о 18:05
На кордоні з Україною в Білорусі стоять ретранслятори, які допомагають коригувати російські удари по мирних жителях. Олександр Лукашенко повинен прибрати це обладнання, інакше це зробить Україна. Про це заявив президент України Володимир Зеленський і дав білоруському диктатору тиждень на розв’язання проблеми.
Раніше Лукашенко перепросив у Зеленського і заявив, що його армія не готова до війни. Водночас РФ продовжує активно намагатися втягнути Білорусь у війну проти України.
Ультиматум Лукашенку
Перш ніж переходити до публічних заяв, Україна здійснила низку непублічних кроків з деескалації щодо допомоги Білорусі російським військам.
“Історія з ретрансляторами — це тривалий процес, за яким стоять жертви виключно з боку України. Вони координуються технічно і сприяють більш точному ураженню українців російськими та іранськими дронами. Лукашенко отримував цю інформацію і повинен демонструвати деескалацію не просто словами “я перепрошую”. Своє “перепрошую” нехай залишить при собі: воно не працює після першого дня війни”, — заявив президент України Володимир Зеленський.
Він зазначив: на рівні розвідок і військових Білорусь отримувала інформацію від України, що має припинити допомагати Росії.
“Крок номер один — жодної технічної підтримки. Пряма підтримка — ретранслятор. Виключити це, демонтувати й показати нам, що це демонтовано. Оскільки це неодноразово доводилося до їхнього відома, ми перейшли до етапу публічного сигналу. Якщо він не демонтує, ми демонтуємо все [самі]. Так само ми даємо сигнал: припиніть постачання пального для російської армії. Тут немає жодних загроз. Ми просто говоримо, що ми це бачимо. Перші кроки завжди непублічні, а наступні кроки — інші”, — пояснив президент.
З початку 2026 року активність російських розвідувальних безпілотних літальних апаратів (БпЛА) з Білорусі зросла на 20%. Крім того, біля кордону з’явилися нові бази безпілотників і розширилася військова інфраструктура. Водночас аналітики поки не фіксують ознак створення ударного угруповання військ для нового сухопутного наступу на Україну.
“Білорусь розширює інфраструктуру, яка може служити підтримкою для російських операцій, включаючи логістичні маршрути та полігони, а також інфраструктуру зв’язку і спостереження для забезпечення російських атак безпілотниками по Україні, при яких прикордонні райони Білорусі використовуються як повітряний коридор для завдання ударів”, — пише британське видання The Guardian.
Україна посилить захист на кордоні з Білоруссю. Про це заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський за підсумками наради щодо готовності резервів Збройних сил України. Для цього на північному напрямку створять абсолютно нові військові частини, які спеціалізуватимуться на технологіях БпЛА.
“Вони будуть забезпечені необхідним озброєнням, технікою та іншими засобами для виконання визначених завдань. Водночас продовжуємо нарощувати можливості підрозділів, які вже виконують завдання на цьому напрямку”, — заявив головком ЗСУ.
Також глава держави нагадав, що Україна робить усе, щоб у Росії не було можливості продавати нафту і постачати пальне армії. Водночас Білорусь сьогодні — один із головних постачальників пального для російських військ. Два білоруські НПЗ переробляють російську нафту, компенсуючи дефіцит пального і забезпечуючи армію агресора ресурсами для ведення війни. Президент України закликав Олександра Лукашенка припинити заправку російської техніки білоруським бензином. Сам же диктатор раніше визнавав, що українська армія здатна завдавати нищівних ударів і успішно протистояти силам, що переважають.
На думку експертів, Лукашенко бачить, що Москва втрачає позиції на полі бою, і розуміє: йому не вдасться уникнути покарання за участь у війні, яку веде Путін.
Ультиматум для Білорусі в оцінці експертів
Що означає ультиматум, який поставила Україна Лукашенку? Чи піде білоруський диктатор на виконання вимог Зеленського? Як може відреагувати Кремль? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі, керівник НАУ;
- Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської;
- Валерій Мацкевич, політик, голова апарату Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі;
- Юрій Губаревич, голова руху “За Свабоду”.
ПАВЛО ЛАТУШКО: Подальша підтримка РФ небезпечна для Білорусі
— Стратегічно для Росії “білоруський балкон” має дуже важливе значення. Якщо подивитися на карту, то з території Білорусі можна загрожувати не тільки Україні, але також Польщі, Литві та Латвії. У всіх військових стратегіях РФ цей фактор враховується.
Безумовно, зараз Росія перебуває не в найкращій ситуації на фронті. Війна вже перейшла на територію РФ. Ми бачимо, що сталося в Москві, і постійно спостерігаємо, наскільки ефективно ЗСУ завдають ударів углиб території Росії, намагаючись перехопити ініціативу на головному напрямку удару — на Донбасі.
Путіну, звісно, необхідно використовувати територію Білорусі. По-перше, для створення загрози можливої агресії, по-друге — для потенційного повторного наступу з білоруської території. Сьогодні ми не бачимо скупчення підрозділів армії РФ, здатного здійснити подібні дії. Однак усі ці роки, починаючи з 2022 року, Лукашенко перманентно готується до того, що війна може знову початися з території Білорусі, а також до можливого відбиття ударів.
Лукашенко у п’ять разів збільшив військовий бюджет за останні чотири роки, закуповує нові зразки озброєнь. Крім того, в Білорусі було змінено законодавство, яке дає право на превентивні удари по територіях сусідніх держав. Змінено і підхід до мобілізації: тепер мобілізувати людей можна навіть через СМС-повідомлення, у тому числі ув’язнених.
Фактично створено територіальну оборону, мобілізаційний резерв збільшено до 289 тис. осіб і планується його подальше розширення. Відбувається збільшення чисельності Збройних сил Білорусі більш ніж на 80 тис. осіб. Навіть зараз розглядається можливість залучення до білоруської армії іноземних громадян.
Усе це свідчить про те, що ознак підготовки Лукашенка до війни досить багато.
Мета Союзної держави, яка, до речі, була створена з ініціативи самого Лукашенка, сьогодні обертається для нього своєрідною пасткою. Вона стала інструментом поглинання Білорусі, її інкорпорації, позбавлення суверенітету, самостійної зовнішньої та військової політики.
Тому ми розуміємо, що Лукашенко значною мірою сам винен у тому становищі, в якому опинився. Він фактично потрапив у цугцванг, коли будь-який наступний хід погіршує його становище.
Уявімо ситуацію: Путін продовжить тиск і вимагатиме вступу Білорусі у гарячу фазу війни. Якщо Лукашенко на це піде, то Україна вже подала дуже чіткий сигнал про наслідки. Білоруський диктатор розуміє, що подальша підтримка РФ може призвести до потужного відповідного удару з боку ЗСУ. Якщо ж він відмовить Путіну, то ризикує зіткнутися вже з тиском з боку самої Росії. Тому Лукашенко сьогодні перебуває між молотом і ковадлом. Йому справді дуже складно зробити вибір.
Можливим виходом для Лукашенка могли б стати системні внутрішньополітичні зміни. Він міг би звільнити всіх політичних в’язнів, припинити репресії та почати діалог з громадянським суспільством і демократичними силами.
Тоді він зміг би сказати Путіну, що існує консолідована позиція білоруської номенклатури й суспільства, яка не підтримує участь у війні. Звісно, Росія завжди може спробувати діяти силовим шляхом, як це сталося в Україні. Однак пояснити російському суспільству необхідність війни ще й проти Білорусі було б значно складніше.
ФРАНАК ВЯЧОРКА: Україна показала всьому світу, що Лукашенко — лялька Кремля
— Такої ситуації раніше не було, коли президент України Володимир Зеленський публічно і відкрито окреслив свою позицію і фактично дав Лукашенку дедлайн на усунення проблеми.
Це свого роду тест на те, скільки суверенітету у Лукашенка ще залишилося. Чи має він можливість прибрати ці ретранслятори, зупинити постачання зброї, ракет, бензину або дизеля для російської армії чи ні? Я думаю, що такої можливості у нього немає.
Звісно, Лукашенко може імітувати якийсь демонтаж, показати якісь роботи на кордоні, сказати: так, ми почули президента України. Але водночас він буде демонструвати лояльність Путіну, прагнути вислужитися перед ним, бо його влада залежить насамперед від Кремля.
Той політичний шпагат, який Лукашенко успішно демонстрував протягом тридцяти років, зараз, можливо, вже не спрацює.
Слабкість Лукашенка була оголена. Зеленський ніби поставив його під прожектор, і всі побачили, що Лукашенко давно вже не думає про білорусів. Усі побачили, що він служить Путіну і Москві.
Мені здається, це дуже сильний сигнал і хороший приклад для американських і європейських політиків того, як слід розмовляти з диктаторами — з позиції сили. Саме такий підхід ставить диктатора в незручне становище, коли його оточення починає бачити його слабкість.
Лукашенко фактично дав задню, заявивши: “Так, але ми не хочемо війни”. Тим самим він фактично спростував заяви власних генералів, які до цього говорили, що Білорусь готова до будь-якого розвитку подій і до війни, зокрема. Тому зараз складається дуже цікава ситуація. Це своєрідне політичне шапіто, за яким варто спостерігати.
У Лукашенка є вибір: він давно міг би вивести Білорусь з міжнародної ізоляції, звільнити політичних в’язнів, зупинити репресії. Але він цього не робить, бо боїться Кремля набагато більше, ніж боїться власного народу.
Лукашенка неможливо відокремити від Путіна — у них спільні інтереси, спільні цінності й спільна політична логіка. Мені здається, Україна нарешті відкрито показала всьому світу, що білоруський диктатор — це політична лялька Кремля.
ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Лукашенко усвідомлює, що його армія недієздатна
— Ми зараз маємо справу з прецедентом. Лукашенко, по суті, вперше опинився перед обличчям справжнього ультиматуму і конкретного дедлайну. Причому ультиматум абсолютно недвозначний: прибрати ретранслятори, відключити відповідну техніку, припинити заправляти російські танки й постачати бензин для армії Путіна.
Звісно, Лукашенко розгублений і панікує. Він теж спостерігає за тим, що відбувається, і бачить клуби диму над Москвою. А підлітний час до його резиденції в Мінську приблизно вдвічі менший, ніж до Кремля.
Зараз він намагається діяти звичним для себе способом. Ми знаємо, що Лукашенко вміє робити політичний шпагат і, як кажуть, танцювати між краплями. Він намагається відкупитися риторикою, перепрошує за свої попередні заяви. Ба більше, офіційна преса режиму вже пише про те, що Лукашенко називає український народ “братнім”. Після сотень ракет, які летіли з території Білорусі, після танків, які заходили через Білорусь у 2022 році, Лукашенко раптом заговорив про якісь братні почуття.
Президент України Зеленський каже: не потрібні слова — потрібні дії. Є ретранслятори, і їх не повинно бути. Саме тому для Лукашенка це справжній тест на суб’єктність і здатність хоча б у чомусь піти проти Кремля.
Лукашенко ніколи раніше не згадував про російські дрони й останні роки не дозволяв собі відкрито критикувати Кремль. А тепер раптом заговорив про те, що зі сторони Смоленська на територію мирної Білорусі залітають російські безпілотники й що це, виявляється, негативне явище. Виглядає це доволі дивно. Особливо якщо згадати, що через територію Білорусі зі сторони Смоленська у напрямку Києва проходило все що завгодно, і тоді Лукашенко це зовсім не турбувало.
Білоруський диктатор зараз спостерігає дуже послідовну і принципову політику Києва щодо нього самого. Це і заяви про п’ятсот легітимних цілей на території Білорусі, і введення санкцій, і візит Світлани Тихановської до Києва.
Лукашенко розуміє, що запас терпіння Києва не безмежний і що після ультиматуму цілком можуть наступити конкретні дії з боку української влади.
Лукашенко вже встиг заявити: мовляв, Білорусь для України як на долоні, країна дуже вразлива, а якщо вона опиниться втягнута у війну, це буде самогубство. І це звучить доволі показово. Стільки років він розповідав про свою армію, про її міць, про готовність до будь-якого розвитку подій. Дуже характерні заяви.
Я думаю, що зараз Лукашенко намагається переконати Путіна якимось чином хоча б частково виконати цей ультиматум. Але, з іншого боку, Білорусь залишається практично єдиним постачальником пального, який рятує російську армію від бензинового голоду. І я не думаю, що Путін дозволить йому просто відмовитися від цієї ролі.
Щодо ретрансляторів, то тут можливі різні технічні маневри. Їх можна умовно відправити на капітальний ремонт, можна пояснити все несправностями, збоями в роботі або необхідністю модернізації.
Якщо подивитися на риторику Лукашенка останніх днів, то складається враження, що він намагається донести до Путіна доволі простий сигнал: моя армія недієздатна.
Якщо після невиконання ультиматуму виникне адекватна відповідь з боку України, то Білорусь не вистоїть. Наша армія не здатна ефективно протистояти такому розвитку подій. Усі ці показові навчання, уся ця демонстрація сили — зараз настає момент істини. Лукашенко фактично намагається пояснити Путіну, що він не зможе забезпечити навіть власну безпеку. Мовляв, подивись: якщо ситуація вийде з-під контролю, ти просто втратиш свого союзника.
ЮРІЙ ГУБАРЕВИЧ: Білорусь не готова до відповідного удару ЗСУ
— І політичне, і військове керівництво України вже неодноразово останнім часом заявляло про те, що Білорусь надає безпосередню допомогу у наведені російських дронів. Цілком можливо, що серед інших форм підтримки російської армії присутні й навчання, і перебування військовослужбовців на території Білорусі для відпочинку і лікування, і постачання озброєнь, і постачання пального. Ретранслятори також відіграють важливу роль у наведенні ударів і сприяють ураженню насамперед мирних цілей.
Лукашенко повинен нести за це відповідальність. Чи може він ухвалити в цій ситуації якесь самостійне рішення — питання, звісно, риторичне. Бо для нього Кремль залишається головним союзником і тим центром впливу, який визначає значну частину рішень.
У цій ситуації він опиняється у великій політичній розтяжці. З одного боку, загрози, які надійшли від України, він, безумовно, сприймає серйозно. Це видно з його останніх заяв, коли Лукашенко несподівано змінив риторику, почав перепрошувати і заявив про нездатність забезпечити безпеку країни. Армія, на яку він завжди покладав великі надії, за його ж оцінками, не здатна впоратися із ситуацією навіть за підтримки Росії.
З іншого боку, Лукашенко продовжує очікувати сигналів з Кремля. І, можливо, спробує діяти звичним для себе способом — наприклад, заявить, що частина обладнання вийшла з ладу, потребує ремонту або тимчасово не функціонує. Ми побачимо найближчими днями, як саме він діятиме і якою буде подальша реакція України.
Страх перед Кремлем і далі має величезне значення для Олександра Лукашенка. Він залишається ключовим фактором, що впливає на всі його рішення і дії.
Однак ситуація змінюється, і він не може не враховувати реальний стан справ на полі бою. Він бачить, що бравурні заяви Кремля про можливе взяття Києва залишилися в минулому, а значних успіхів на лінії бойового зіткнення немає. До того, останніми місяцями Росія зазнає значних втрат унаслідок далекобійних ударів української армії. І це також впливає на риторику Лукашенка.
Особливу увагу варто звернути на його заяви про нездатність білоруської армії відбити можливі атаки навіть за підтримки Кремля. Лукашенко прекрасно розуміє: якщо Росія не справляється із захистом власних об’єктів, то аналогічні удари по території Білорусі тим більше не матимуть ефективної відповіді. Лукашенко не хоче зіткнутися з подібними загрозами, тому продовжить маневрувати.
Читайте також: Не лише допомога, а й інтеграція: як змінюється роль України в системі безпеки Заходу
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
