Сьогодні о 21:46
4 червня в Україні вшанували пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Росії. За даними Офісу генерального прокурора та ювенальної поліції, від початку повномасштабного вторгнення російських військ загинули щонайменше 705 дітей.
Депортації, вбивства та вкрадене дитинство: Україна згадує маленьких жертв російської агресії
У Дніпрі цього дня відбулася пам’ятна акція. У центрі міста жителі принесли іграшки та розвісили дзвіночки, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до злочинів, які Росія продовжує чинити проти українських дітей. За час повномасштабної війни внаслідок російських атак у місті загинули 11 дітей.
У Львові в Міжнародний день безневинних жертв агресії на площі Ангелів біля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла зібралися родичі загиблих, військовослужбовці та жителі міста. Вони вшанували пам’ять жертв російської агресії молитвою та хвилиною мовчання. Символом пам’яті та надії став запуск білих голубів у небо.
У Києві президент України Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська разом із батьками загиблих дітей і представниками іноземних дипломатичних місій вшанували пам’ять маленьких українців, які загинули внаслідок російської агресії.
Президент наголосив, що Росія веде війну проти дітей — тих, кому було лише кілька днів від народження, хто тільки пішов до першого класу або готувався до випускного. За його словами, не зумівши досягти перемоги на полі бою, Росія самоутверджується на дітях і має понести відповідальність за свої злочини.
“У цей день ми вшановуємо пам’ять дітей, які постраждали від війни та насильства… Кожна смерть — це дитина, у якої відібрали майбутнє. Росія повинна понести відповідальність за ці злочини”, — наголосив глава держави.
Україна продовжує повертати дітей у межах ініціативи Bring Kids Back UA. Водночас окупаційна влада посилює тиск на українських дітей, намагається примусово мобілізувати підлітків і ускладнює маршрути їхнього повернення.
“Це один із найцинічніших російських воєнних злочинів — систематичне, ретельно сплановане вивезення українських дітей, їх розселення по Росії, приховування їхньої долі, “перепрошивка” їхньої культури та послідовна, безцеремонна мілітаризація. Щоб українські діти забули, що вони українці, і могли воювати і проти України, і проти будь-кого іншого, на кого вкажуть господарі Росії”, — сказав Володимир Зеленський.
За офіційними даними, зафіксовано та верифіковано 20 570 випадків депортації та примусового переміщення українських дітей до Росії або на тимчасово окуповані території. Повернути вдалося 2 198 дітей. Скільки дітей загинуло на окупованих територіях, досі невідомо.
“Два роки тому Російською Федерацією були вбиті за спротив Микита Ханганов і Тигран Оганесян, які до останнього не піддавалися перевихованню. Вони передавали дані українським військовим. РФ встановила їхню особу та вбила за проукраїнську позицію. Це вчинення міжнародного злочину Росією. Станом на сьогодні ми не бачимо, щоб винні були покарані”, — зазначила старша юристка громадської організації “Регіональний центр прав людини” Ксенія Корнієнко.
Сотні тисяч українських дітей продовжують залишатися на тимчасово окупованих територіях. Нагадаємо, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за підозрою у вчиненні воєнних злочинів, пов’язаних з організацією масової депортації українських дітей до Росії.
“Це не Україна повинна тримати це питання на порядку денному. Говорити про відповідальність. Це повинен робити Європейський континент, цивілізований світ. Потрібен сильніший політичний тиск, ніж той, який є сьогодні. Ми працюємо над створенням спеціального трибуналу. І є країни, які до цього приєднаються. Мета — усунути прогалини в питанні відповідальності, коли йдеться про агресивну війну. Тому ми, як і українці, також збираємо інформацію, яку маємо захищати та яку будемо передавати до інших структур. Я маю на увазі Європол. Тож у нас є система”, — розповіла спецпосланниця Ради Європи з питань становища дітей в Україні Тордис Гільфадоттір.
Україна спільно з міжнародними партнерами продовжує роботу над поверненням усіх дітей, які були незаконно депортовані Росією.
Україна продовжує боротьбу за повернення викрадених дітей — що кажуть експерти
Чому міжнародним організаціям складно верифікувати місцеперебування викрадених дітей? Які механізми використовує Україна для повернення депортованих дітей додому? Чи зможуть міжнародні суди притягнути до відповідальності винних у депортації, вбивствах та мілітаризації українських дітей? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:
- Віра Ястребова, директорка Східної правозахисної групи, докторка філософії з політичних наук;
- Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ).
ВІРА ЯСТРЕБОВА: Країна-агресор робить усе можливе, щоб ускладнити доведення депортації дітей
— Верифікація — це найскладніше питання в пошуку викрадених дітей. І саме тому існує статистика, де ми говоримо про десятки тисяч, а по суті — про сотні тисяч. Україна застосовує дуже виважений підхід, щоб уникнути звинувачень з боку РФ щодо статистики.
Ці близько 20 тисяч дітей — лише ті, яких верифіковано. Тобто їхні родичі звернулися до органів української влади, заявили, по суті, про цей злочин. Вони розшукують дітей, усіляко співпрацюють із тими, хто в Україні працює над встановленням місцеперебування дитини, намагаються відстежити її фактичне місцеперебування і зробити все можливе для того, щоб довести її перебування в РФ. А далі — лобіювати та адвокатувати її повернення до родини.
Країна-агресор їх переміщує, робить усе можливе для того, щоб ускладнити процедуру доведення того, що ця дитина була депортована з тимчасово окупованих територій. І це частина стратегії злочинного режиму Кремля, якої він дотримується.
Цілей у цього злочину кілька. Це виправлення демографічної ситуації всередині Російської Федерації. Це тиск на Україну як на державу і міжнародного актора. Це ще одна вагома шкода: кого не вбили, того депортують.
Ці сталінські методи застосовуються сьогодні путінським режимом. Але ми бачимо, що з боку України вживаються конкретні кроки. Президентська ініціатива щодо повернення дітей в Україну та консолідація наших міжнародних партнерів, до якої приєдналося понад 20 держав, визнавши злочинними дії кремлівського режиму, — це, безумовно, актуальні кроки.
Але поки зберігається контроль РФ над частиною території України, ці злочини тривають. Тому ця статистика не зафіксована і не є незмінною. Вона, на жаль, змінюється, і це також слід враховувати.
Публічні заяви наших партнерів про те, що вони підтримують цю ініціативу, свідчать про те, що вони неодноразово переконалися: цей злочин з боку РФ відбувався, відбувається і зафіксований.
Я не знаю жодного злочинця чи маніяка, який не намагався б захищатися, а найкращий захист — це напад. Росія використовує цинічні наративи, розпочавши повномасштабне воєнне вторгнення в Україну, створивши умови, за яких люди були змушені залишати свої будинки та квартири. Люди тікали від війни, а дітей централізовано вивозили, змінювали їм метрики, змінювали громадянство. Але цей факт зафіксований.
Росія видає цим дітям свої паспорти, перед цим переробляючи документи таким чином, щоб вони вважалися громадянами РФ. І насамперед це робиться для того, щоб ці діти згодом були піддані своєрідному “замкненому законодавчому колу”, щоб вони мали військовий обов’язок перед Російською Федерацією.
І ось цей ключовий момент ідеологічного виховання, викривлення історичного контексту. Напівправда — це найстрашніша брехня. Саме її вони використовують максимально агресивно. Приклади свідчать про те, наскільки жахливий вплив це має на психіку дитини.
У нас є свідчення тих дітей, яких вдалося повернути, і ми розуміємо, що це масштабно, цілеспрямовано й цинічно.
Організації, які мають доступ за своїм мандатом до території РФ, на мою думку, не зовсім ефективно здійснюють діяльність, спрямовану на те, щоб сприяти Україні та нашим партнерам у верифікації та поверненні українських дітей додому.
Міжнародні партнери України — це безпосередньо ті держави, які увійшли до коаліції та всіляко допомагають тому, щоб Україна могла верифікувати й повертати дітей. Вони чинять певний вплив і на дипломатичному рівні, докладають усіх можливих зусиль у межах своїх можливостей.
Можу навести конкретний приклад — Міжнародний комітет Червоного Хреста. Відповідно до свого мандата, вони мають можливість доступу навіть до місць несвободи, зокрема на території РФ. Але, на мою думку, недостатньо зроблено для того, щоб виконати ті функції, які необхідні сьогодні. Адже ця організація має ресурси — фінансові, професійні з думки наявності спеціалістів, документальні.
І якщо їх не допускають до місць утримання дітей, депортованих з України, якщо їм перешкоджають у цій діяльності та безпосередньо не дають здійснювати передбачені мандатом дії, то хотілося б чути про це конкретні заяви з посиланням на конкретних посадових осіб: що вони намагалися зробити, що їм не вдалося і хто саме цьому перешкоджав.
Це також буде враховано, і згодом цим діям буде надано правову оцінку.
ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Росія створює інформаційний туман, щоб приховати свої злочини
— Загиблі діти також повинні фігурувати в кримінальних справах проти РФ, які розглядають міжнародні інстанції. Але насамперед ідеться про кримінальні провадження національної судової системи, Офісу генерального прокурора та ті судові розгляди, які здійснюються за конкретними фактами вбивств під час обстрілів і бомбардувань.
Починаючи з Маріуполя, ми пам’ятаємо і удар по пологовому будинку, і удар по Палацу культури, який був знищений разом із тими, хто ховався в підвалі цієї будівлі. І там були діти, зокрема у великій кількості. Це частина тих фактів і доказів, які, власне кажучи, становлять у чистому вигляді воєнний злочин.
Проблема полягає в тому, що на сьогодні існує єдиний орган — Міжнародний кримінальний суд, який розглядає таку категорію злочинів і має досить обмежені можливості притягнення до кримінальної відповідальності.
Ми бачимо це за тими ордерами на арешт, які вже були видані, зокрема Путіну, Марії Львовій-Бєловій, Шойгу та Герасимову. Це фігуранти справ про вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності, відповідно за двома категоріями злочинів.
Але питання про вбитих дітей і взагалі про те, яким чином кваліфікувати всю ту масу злочинів, які зареєстровані в національній судовій системі, також передано представникам Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Це кейси, які об’єднують різні злочини та різних потерпілих, зібраних в одному провадженні.
Так само, як ми говоримо про злочин, який вчинили Путін і Львова-Бєлова. Йдеться фактично про тисячі українських дітей, яких було переведено з українського громадянства до російського. Примусове переведення з одного громадянства в інше державою, яка повинна виконувати функції держави-окупанта, є безумовним доказом вчинення воєнного злочину, передбаченого відповідними статтями Римського статуту.
Росія окупувала Крим і частину Донецької та Луганської областей і розпочала так зване військово-патріотичне перевиховання всіх дітей, які перебували під її контролем і юрисдикцією. І, на жаль, ми можемо зазначити, що ті, кому було 10–15 років у 2014 році, сьогодні опиняються на фронті. Вони опиняються і військовополоненими, і вбитими, і пораненими.
Тобто це українські громадяни, які були занурені в російську ідентичність і російську пропаганду та стали солдатами, яких неважливо проти кого кинуть воювати — проти України, Грузії, Польщі, Естонії чи будь-якої іншої держави. Вони будуть відправлені у військовий казан і зобов’язані будуть іти помирати, віддавати здоров’я і життя.
Це відбувається й на окупованих територіях, які потрапили під контроль Російської Федерації з 2022 року. Це Херсонська та Запорізька області, а також частина Донецької та Луганської областей. Вони стали полігоном, зокрема для індоктринації дорослого і, що особливо важливо, дитячого населення, насамперед підлітків, які піддаються мілітаризації, пропагандистській обробці та різним формам мотивації бути росіянином і не бути ніким іншим, особливо українцем.
Навіть навчання української мови, української літератури та культури на сьогодні викреслено з освітніх програм на окупованих територіях.
Відбувається викреслення всього українського. За прояв української ідентичності настає покарання. Якщо відбувається демонстрація української належності або будь-яких симпатій до українського, це розцінюється як антиросійська позиція. Так само, як у Радянському Союзі антирадянські погляди прирівнювалися до караної поведінки, це відбувається і сьогодні. Це повтор Радянського Союзу в його нинішньому варіанті на території Російської Федерації та на окупованих українських територіях.
Відбувається промивання мізків, усіляка мотивація дітей, залучення їх до військово-патріотичних ігор, “Зарниць”, навчання володінню зброєю, сучасним методам ведення бойових дій, зокрема використанню дронів. Через гру, мотивацію, залучення, пропаганду та стимулювання до участі в подібних заходах Росія готує собі резерв армії, який згодом поповнює лави поранених і вбитих російських солдатів, що воюють на українській території. І в цьому, мабуть, одна з найбільших небезпек.
Крім того, згадана цифра — понад 700 тисяч переміщених дітей. Саме таку цифру Росія озвучувала для того, щоб не було конкретики й неможливо було встановити, яку саме кількість дітей було переміщено.
Ми говоримо про примусове та добровільне переміщення. Перед початком повномасштабного вторгнення, у січні-лютому 2022 року, велика кількість дітей із прикордонних районів і районів лінії зіткнення були переміщені з окупованої території Донбасу до РФ. І ці десятки тисяч випадків також входять до загальної кількості переміщених дітей. При цьому діти виїжджали разом із родичами та законними представниками, тому називати це примусовим переміщенням або депортацією не можна. Таким чином Росія створює інформаційний туман.
Схожа ситуація була зі збитим малайзійським Boeing, коли вкидалися десятки різних версій: і “іспанський диспетчер”, і український винищувач, який нібито запускав ракети, і багато інших версій. Серед такої кількості інформаційного шуму стає вкрай складно встановити істину та знайти винних.
Читайте також: Санкції, ордер на арешт Путіна і тиск партнерів: як Україна повертає викрадених дітей
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
