Сьогодні о 08:44
Донецький напрямок залишається однією з головних ділянок фронту, де російська армія продовжує концентрувати резерви та намагатися вийти на адміністративні межі області. Однак, за оцінками військових експертів, останніми тижнями Сили оборони України не лише стримують тиск, а й проводять результативні контратаки на кількох напрямках.
Росія концентрує останні зусилля до осені, але Україна ламає її сценарій
Речник Української добровольчої армії Сергій Братчук в ефірі телеканалу FREEДOM зазначив, що у російських військ виникли серйозні проблеми на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках. За його словами, на Покровському напрямку українським підрозділам вдалося провести не просто тактичну контратаку, а дії проривного характеру.
“Якщо говорити про Покровськ, точну локацію не можу дати зі зрозумілих причин, то тут Силам оборони вдалося здійснити не просто контратакувальні дії тактичного характеру, а можна назвати їх проривними. Тому що на деяких локаціях нашим силам вдалося вклинитися на 3 км у глибину оборони російських окупантів. І операція триває”, — зазначив Братчук.
Крім Покровського напрямку, українські сили контратакують у районах Костянтинівки, Лимана та Мирнограда. За словами Братчука, росіяни намагаються атакувати Гришине та Родинське, а також прагнуть увірватися в Костянтинівку, щоб закріпитися у місті та створити плацдарм для подальшого просування Донецьким фронтом.
Важливим фактором українських успіхів експерти називають удари по російській логістиці. Братчук наголосив, що Сили оборони регулярно вражають вузли постачання та комунікації окупантів у глибині тимчасово окупованих територій. Це знижує інтенсивність російських атак і ускладнює противнику перекидання резервів.
Генерал армії України, колишній керівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж також заявив в ефірі FREEДOM, що Росія продовжує ставити завдання захоплення Донецької області, однак постійно зриває власні терміни. За його словами, з вересня 2025 року російське керівництво вже неодноразово встановлювало дати захоплення регіону, але жодна з них не була реалізована.
Ключовою причиною цього Маломуж назвав системну роботу України зі знищення резервів противника ще до їхнього введення в бій. Українські сили виявляють місця зосередження російських підрозділів, уражають передбойові порядки, вогневі засоби та безпілотні системи. Така тактика, за його словами, не дозволяє противнику сформувати ударні угруповання та розвинути наступ.
“Ми знищуємо їх ще на етапі підготовки наступу нових груп. Дуже правильна модель дій: розвідка, виявлення резервів і передбойових порядків ворога, знищення їх і вогневих засобів ще на дальніх підступах. Плюс удари по безпілотних системах як на лінії пуску, так і засобами протидії. Це знецінює удари по наших військах”, — розповів Маломуж.
Військово-політичний оглядач Дмитро Снєгирьов повідомив, що за останні два тижні Сили оборони України провели низку успішних контратак і, за його оцінкою, деокупували близько 120 кв. км території. Успіхи фіксуються одразу на кількох ділянках фронту.
У Донецькій області українські війська мають тактичні успіхи в районі Гришиного, де тривають зустрічні бої, а також на Костянтинівському напрямку. За оцінкою Снєгирьова, українські захисники покращили позиції у східній і південній частинах Костянтинівки та на флангах біля Часового Яру. Це ускладнює російські плани щодо охоплення українського угруповання та розширення зони контролю. У Луганській області, на Сватівському напрямку, українські сили, за даними оглядача, деокупували Греківку та мають успіхи в напрямку Надії.
Нинішні успіхи ЗСУ мають не лише локальне значення. Йдеться про поєднання кількох факторів: контратак, ударів по логістиці, знищення резервів противника, роботи по безпілотних системах і утримання ключових флангів. Це не дозволяє російській армії перетворити чисельний тиск на оперативний прорив і змушує її витрачати резерви на закриття прогалин замість розвитку наступу.
Як ЗСУ ламають плани Росії — розбір експертів
Головний успіх ЗСУ зараз полягає не лише в поверненні окремих територій, а в зриві російської наступальної логіки. Росія намагається тиснути одразу на кількох напрямках — Покровському, Костянтинівському, Запорізькому, Лиманському та Сватівському, але українські сили відповідають активною обороною і контрударами. Детально про це в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Михайло Подоляк, радник Офісу президента України;
- Андрій Сидельніков, політик, лідер міжнародного руху “Говорите громче!”;
- Олексій Буряченко, професор КАІ, президент Міжнародного інституту дослідження безпеки.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Хороша угода для Росії — це коли Україна здається
— Виставляти вимоги Києву неможливо, якщо йдеться про врегулювання ситуації. Війна триває понад півтори тисячі днів і, відповідно, у Росії немає аргументів. Безумовно, її головний аргумент — це вбивство цивільного населення, але у неї немає аргументів для того, щоб завершити цю війну на своїх умовах.
Сподіваюся, що Трампу пояснили: історично і репутаційно це виглядатиме дуже дивно, якщо підтримувати безумовно агресора, який програє, тим паче такого ресурсного, як РФ, у протистоянні з Україною, яка сьогодні виглядає зовсім інакше, ніж на початку і навіть у середині війни, з погляду впливу і на глобальні процеси, і на глобальну політику, і на регіональну політику, і так далі.
І, відповідно, це виглядатиме дуже погано для Сполучених Штатів — і історично, і репутаційно. Сподіваюся, нашим американським партнерам уже зрозуміло, що Україна в будь-якому разі не буде після такої тривалої кривавої війни, яка зовсім інакше розставила акценти на шаховій дошці, погоджуватися з якимись дивними, напрочуд дурними вимогами Росії.
Робота медіатора полягає в тому, щоб пояснити одній зі сторін конфлікту — в цьому випадку Росії, яка є ірраціональною і неадекватною, що їхні вимоги неможливо навіть брати до уваги. Ось тоді це медіатор, ось тоді це організація переговорного процесу.
Було б непогано, щоб за столом переговорів сиділи й інші країни, особливо та ж Європа, яка, на мій погляд, на сьогодні глибоко розуміє всі ризики, пов’язані з Росією, і зовсім інакше оцінює Росію.
Я за дужки виношу проросійські партії, які є у Європі. Проте консолідована Європа загалом прекрасно розуміє, наскільки небезпечна Росія з погляду непередбачуваності своєї ескалаційної поведінки. Єдиною можливістю перебудувати архітектуру безпеки й оборони є Україна.
Росіяни вже “захоплювали” Донбас і рік тому, і два роки тому, і до весни, і до осені, і до параду 9 травня. Інше питання, що Путін хоче в це вірити. Людина живе в якомусь іншому світі. У нього ці чотири роки насолоди, тому що він щодня дивиться, як убивають цивільних, і водночас продовжує вірити в те, що завтра вони вже все захоплять.
Але там є інше важливе зауваження Financial Times. Те, що ми з вами в ефірі обговорюємо, і те, що, мабуть, не до всіх доходить у Європі, у Сполучених Штатах, та й в Україні небагатьом. Там же сказано прямо: захоплення Донецької та Луганської областей, захоплення Донбасу — це не про завершення війни. Ну або щоб Україна передала Донбас Росії — це не про завершення війни.
Коли хтось каже “віддайте Донбас, навіщо він нам потрібен, і війна одразу закінчиться”, він має далі дослухати те, що говорять росіяни. Вони кажуть: ми з вами сядемо за стіл переговорів тільки тоді, коли ви віддасте нам Донбас, а після цього ми виставимо вам інші матеріальні, територіальні, гуманітарні та культурно-інформаційні претензії, які ви будете зобов’язані виконати, бо ви вже здалися.
Коли ходять ці ілюзорні думки, такі панівні навіть у наших посередників, про те, що давайте з Донбасом розберемося — і все, загалом війна прийде до свого природного завершення, — нічого подібного.
Росія дуже чітко артикулює: вона буде продовжувати війну, поки їй не віддадуть ще територію України і поки Україна не відмовиться від своєї суб’єктності.
А головне для Росії — поки Україна не відмовиться від своєї дронової, антидронової, ракетної програми та програми виробництва РЕБ. Поки Україна не гарантуватиме, що вона не матиме носіїв, здатних уражати цілі на території Росії на відстані понад 2000 кілометрів.
Ось це все буде виставлено в реальному переговорному процесі, якщо думати про те, що Росія готова, як каже Трамп, до хорошої угоди. Хороша угода для Росії — це коли Україна здається. Хороша угода для світу, включно зі Сполученими Штатами, хоча самі США до кінця цього не розуміють, — це примус Росії до завершення цієї війни. Жорсткий, показовий, абсолютно фактично виправданий, історично об’єктивний примус.
Путін домовлятиметься тільки через призму особистого дикого страху. Це говорить про істеричні настрої і в оточенні Путіна. Ці заяви, ці дії, ця істерика навколо параду, ці знову ж таки масовані дроново-ракетні удари і так далі — все це говорить про внутрішнє напруження, про істерику, в якій вони перебувають.
Людині властиво жити в ілюзії. І багато хто продовжує залишатися в ілюзії. Є третя частина, дуже важлива. Цей тваринний страх, який потроху просочується в коридори Кремля, він на обличчі у Путіна періодично написаний, реалізується в те, що найближче оточення починає ставити запитання. І це додатково тягне на дно цю систему — систему страху і репресій.
АНДРІЙ СИДЕЛЬНІКОВ: Погані новини Путіну не приносять
— Путін, та й, власне, все його оточення, а вже потім і далі вниз по вертикалі, живуть у Задзеркаллі. Перед Новим роком, коли путінські військові клялися і божилися взяти Донецьку область, ну, слухайте, це вже 12-й рік. Вони все-таки її беруть. Повномасштабне вторгнення вже 5-й рік іде, а вони все ніяк не можуть взяти.
Сьогодні російській армії не вистачає багато чого, насамперед живої сили. “М’ясні штурми” згубили величезну кількість — сотні тисяч російських солдатів. І загалом без загальної мобілізації заповнити ці втрати “м’ясних штурмів” неможливо.
Відповідно, військові можуть обіцяти, розповідати Путіну якісь казки, напевно, надають карти, кажуть, що вони наступають і ось-ось усе це завершиться. Навіть наступний термін поставили — до осені захопити Донецьку область. Але військовими силами вони зробити це не можуть.
Ми пам’ятаємо, як російські представники в делегації просто благали представників США вплинути на Україну, вплинути на президента Володимира Зеленського, щоб Донецьку область просто віддали без бою і без усього. Просто віддали — у зв’язку з тим, що вже 12 років вони взяти її не можуть, а дуже хочеться.
Чи пам’ятає Путін про інші терміни і про якісь інші речі, або інформаційне поле забивається якимись іншими проблемами, я не в курсі. Військове керівництво якось викручується і вигадує якісь відмазки, вочевидь, перед Путіним, у зв’язку з тим, що не виконуються жодні терміни, які вони на себе беруть насамперед і які, відповідно, вимагає від них Путін.
Реальну інформацію кремлівський диктатор не може отримати, а ґрунтується у своїх діях і своїх оцінках на тій інформації, яку йому подають. Погані новини йому не приносять. Це загрожує різними речами, аж до дуже негативного кінця.
Тож оточення вже вивчило, яким чином можна начебто і дати інформацію, і начебто вона правдива. Перевіряти ж він не буде. Відповідно, ось це Задзеркалля розросталося вже довгі роки. І сьогодні це відбувається таким чином, що Путін справді не володіє ситуацією.
На всіх пресконференціях Путіну постійно підказують у навушник цифри, які звичайна людина просто не може запам’ятати. Відповідно, вся інформація йому подається через папери. Він, як лялька, що говорить, озвучує заготовлені відповіді на заготовлені запитання. Нічого нового в цьому немає.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Росія концентруватиме останні зусилля, щоб досягти хоча б чогось до осені
— Спільні проєкти з масштабування військово-промислового комплексу та доведення до якісних результатів проєктів української оборонки лякають Путіна. Зокрема його лякають успіхи українських силовиків.
Що ефективніше працюють наші Сили оборони загалом, то слабша позиція Російської Федерації. У Кремлі усвідомлюють: якщо війна затягуватиметься, то в якийсь момент у них просто вже не буде якоїсь навіть мінімальної переваги, яку вони зараз на якихось ділянках фронту отримують шляхом чисельної переваги та більшої кількості техніки.
Але якщо Україна завтра виходить на інший технологічний рівень, якщо ми зможемо використовувати такі системи, яким РФ не зможе якісно протидіяти, тоді вся ця так звана “спецоперація” Путіна взагалі заходить у глухий кут.
Росія і Путін, безумовно, женуть зараз військових, щоб досягти хоча б планів-мінімум. Спочатку, коли Путін формулював ці цілі, він говорив про захоплення Донецької та Луганської областей. Минуло вже скільки років, а навіть натяку на те, що ці політичні цілі можуть потенційно реалізуватися, немає. І в перспективі найближчих років, за активної підтримки з боку США та Європи, ці плани просто утопічні.
Командири, гауляйтери на тимчасово окупованих територіях, які відповідають, знову ж таки, за фронт, просто нахабно брешуть Путіну, обіцяючи йому якісь військові успіхи. Це ж було вже не раз. Росіяни “захоплюють” населені пункти по 8-10 разів. І навіть дуже часто арешти з цього приводу відбуваються в самій РФ.
Це ясне свідчення того, що Москві, безумовно, потрібні політичні результати. На місцях усвідомлюють, що цих результатів досягти сьогоднішніми зусиллями просто неможливо. Але що ближче США до виборів, то складніше йтимуть переговорні процеси. Іранський фактор також має значення.
У Європі зараз також відбувається серйозна внутрішня трансформація. Тому багато чого відбувається тут і зараз, і цей процес надзвичайно динамічний.
На величезний жаль, у РФ сили на цей момент ще є. І зараз вони справді концентруватимуть усі свої останні зусилля, щоб активізувати просування на фронті та досягти хоча б чогось відчутного до осені.
Читайте також: Плани РФ зі створення “буферної зони” на Харківщині зірвано — аналіз Снєгирьова
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
