Рекордні борги, зростання податків і обвал промисловості: що чекає на економіку РФ у 2026 році

Затримки зарплат у Росії у 2025 році досягли рекордних показників — цей факт визнають навіть лояльні до Кремля ЗМІ. За даними Роструда, з початку року до відомства надійшло 26 тисяч звернень щодо невиплати зарплат, що в півтора раза перевищує показники 2024 року. На тлі погіршення становища громадян військові витрати Росії продовжують зростати.

Російська економіка не витримує військових витрат

Економіка Росії перебуває у стані затяжної стагнації, посиленої санкціями та колосальним навантаженням військових витрат. Експерти зазначають, що простір для маневру фактично вичерпано, а 2025 рік став для країни періодом масштабних економічних втрат.

“Головне, що змінилося цього року, — це модель фінансового планування. Вона вийшла з-під контролю Кремля, і це змусило їх замислитися, що структура економіки більше не витримує поточного напруження. 2025-й — перший рік, коли стало помітно за їхньою реакцією, що вони це розуміють. Раніше як було: були фінансові ресурси, резерви, і шляхом розгону інфляції через бюджетний імпульс — витрачаємо гроші. У них усе зростало за цифрами, а по факту — нічого. Але цей грошовий навіс дозволяв їм якось плавати. Зараз це висохло, їм плавати нема в чому”, — вважає економічний оглядач В’ячеслав Ширяєв.

Спроби стимулювати зростання шляхом податкової політики та дій Центробанку результату не дали. З 1 січня 2026 року базову ставку ПДВ у Росії підвищено з 20 до 22%, що, за оцінками аналітиків, негайно позначиться на зростанні цін на товари та послуги.

У грудні Путін доручив терміново розпочати програму структурної перебудови економіки. План, розрахований до 2030 року, експерти називають відтворенням радянської моделі, яка, на їхню думку, так само приречена на провал, як і попередні ініціативи Кремля.

“Наздогнати світову економіку Путін наказував у 2018 році. Передбачалося, що ВВП РФ за 6 років збільшиться на 17,4%. Фактичний результат виявився гіршим на третину — економіка зросла лише на 11,6%. Провалилися й інші цілі нацпроєктів Путіна: природне скорочення населення замість уповільнення прискорилося і досягло 4 млн осіб, а реальні доходи населення так і залишилися нижчими за рівні 2013 року”, — йдеться у публікації The Moscow Times.

https://youtu.be/vox8-3w1yZI

Економісти фіксують дисбаланс, що наростає : збитки бізнесу зростають швидше, ніж заходи держпідтримки. Для покриття дефіциту бюджету влада дедалі активніше вдається до грошової емісії.

“Ніхто взагалі не розуміє реальні масштаби лиха, реальні масштаби діри. Навіть той прогноз, який Мінфін уже тричі погіршував, і зрештою переглянув прогноз щодо дефіциту десь у п’ять разів — з 1,2 трлн руб. на поточний рік. У травні його переглянули до 3,8 трлн руб., потім у вересні підняли прогнозну “діру” до 5,5-5,7 трлн руб. Схоже, що навіть у цю величезну прірву бюджет уже ніяк не вкладається”, — вважає економіст Владислав Жуковський.

За даними Інституту народногосподарського прогнозування РАН, до кінця вересня спад фіксувався у 17 із 24 галузей промисловості. Дві третини компаній працюють зі збитками, майже чверть повністю зупинили виробництво, а найближчим роком значна частина підприємств ризикує збанкрутувати.

“Мовою економістів те, що спостерігається в російській промисловості, називається “фронтальне падіння”, — коментує останній звіт Росстату колишній перший заступник голови Центробанку Сергій Алексашенко.

“Танцюють (тобто падають до дев’яти місяців минулого року) всі!”, окрім виробників тютюнових виробів, текстилю та тих секторів, куди статистика ховає військову продукцію”, — пише The Moscow Times.

Згідно з даними Інституту економічної політики імені Гайдара, у бюджеті на 2026 рік частку витрат на соціальну підтримку росіян скорочено до мінімуму за останні 15 років — 25%. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну соціальні статті бюджету системно урізаються, і за результатами опитувань майже третина росіян відчуває нестачу коштів навіть на продукти харчування.

Військові витрати Росії у 2025 році зросли на 95% порівняно з 2023 роком і на 173% — порівняно з 2022-м. Водночас доходи від експорту енергоносіїв різко знизилися: якщо у 2022 році країна заробляла понад мільярд доларів на добу, то у 2025-му — близько 650 мільйонів.

Попри це, Кремль не планує скорочувати військові витрати у 2026 році. Майже 40% бюджету передбачається спрямувати на армію та силові структури. Експерти попереджають: поєднання високих ставок, кадрового дефіциту та зростання податків створить додатковий тиск на цивільну економіку.

Від стагнації до обвалу: експерти — про майбутнє економіки країни-агресора

Прем’єр-міністр РФ Михайло Мішустін заявляє, що вже до кінця 2026 року економіка Росії вийде на темпи зростання не нижчі за світові. Експерти наголошують: об’єктивних передумов для таких прогнозів немає. Детально про це в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій;
• Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
• Ігор Ліпсіц, доктор економічних наук і професор;
• Андрій Новак, фінансово-економічний експерт.

ІГОР БУРАКОВСЬКИЙ: Центр РФ переклав на регіони значну частину тягаря війни

— Я думаю, що надалі ми будемо бачити продовження уповільнення економічного зростання в РФ. І 2026 рік має всі передумови для того, щоб стати роком або депресії, тобто коли економіка не зростає і не падає. А це дуже поганий стан. Набагато краще, коли є якась визначеність.

Або ми навіть будемо спостерігати певні кризові явища. І сьогодні, якщо подивитися на те, що відбувається в РФ, ми бачимо, що вже присутні проблеми у військово-промисловому секторі, який традиційно був драйвером економічного розвитку в останні роки і підтримував ті чи інші темпи. Ми також бачимо наростання проблем у цивільних галузях.

Зрозуміло, що, продовжуючи жити в достатку, Москва більш-менш тримається. Також тримаються Санкт-Петербург, Ленінградська область, Далекий Схід, деякі інші регіони. Але все це окремі вкраплення на загальному тлі наростання економічних проблем на регіональному рівні. Підтримка регіонів сьогодні справді зменшується і водночас модифікується.

Зрозуміло, що все це відбувається по-різному, у різних масштабах. Ви сьогодні говорили про регіони Російської Федерації. Дійсно, якщо спуститися від макроекономічних показників до регіонального рівня, виявляється, що навіть нафтодобувні регіони мають проблеми з наповненням бюджету. Це взагалі парадоксальна ситуація.

Тому що у 2023, 2024 і особливо у 2025 роках центр намагався перекласти на регіони значну частину тягаря, пов’язаного з війною. Це і виплати учасникам так званої “СВО”, і розв’язання питань, пов’язаних, наприклад, із внутрішньо переміщеними особами. Це і ситуація навколо Курської операції, Бєлгородської області та всі ті процеси, які там відбуваються. Це і проблеми, пов’язані зі знищенням українськими дронами нафтопереробних та інших заводів Російської Федерації.

Тут також була надія у центру, що регіони підставлять своє плече. Таким чином формується досить гостра картина. Але регіони перебувають у різному становищі.

Зараз багато регіонів починають переглядати програми підтримки економічного розвитку. Це стосується інфраструктури, будівництва, інвестицій, які реалізують місцева влада, і низки інших напрямів. Це показник того, що ситуація, прямо скажемо, не дуже хороша.

Поки що, наскільки я розумію, окремі регіони намагаються виконувати соціальні зобов’язання. Тому що без заробітної плати людям буде жити дуже важко. Але з іншого боку, у багатьох регіонах, особливо там, де високий рівень інфляції, навіть підтримка заробітних плат бюджетного сектору — лікарів, педагогів, працівників культури, усього державного сектору економіки — стає вкрай складною.

2025 рік — це рік повороту Російської Федерації в той бік, на який ми давно очікуємо. А 2026 рік, особливо його перша половина, — це висока ймовірність того, що країна щонайменше увійде в депресію.

10-15 років тому, коли РФ, як то кажуть, гребла мішками валюту завдяки упевненому експорту енергетичних ресурсів насамперед до Європейського Союзу, практично нічого не робилося для вирішення проблеми ЖКГ. Ця проблема не є новою для Російської Федерації. Вона існувала завжди. Завжди були регіони, які замерзали.

Багато міст будувалися, якщо говорити сучасною мовою, у місцях, не призначених для такого будівництва. Це спадщина Радянського Союзу. Але у РФ були гроші й можливості, щоб ці проблеми вирішувати. Ці гроші пішли незрозуміло куди, хоча ми прекрасно розуміємо, куди саме вони пішли. А сьогодні цих грошей уже немає.

І зараз ідеться не про заміну зношеної інфраструктури, а про те, щоб якось закривати дірки, латати труби, робити ямковий ремонт доріг. І під час війни все те, що було зроблено раніше і на що покладалися, зокрема на російські війська, спрацьовує вже з подвоєною, а іноді й з потроєною силою.

ОЛЕГ ПЕНДЗИН: Фонд національного добробуту проїдений, далі — лише кишені громадян

— У Росії повністю проїли Фонд національного добробуту і зараз намагаються перекрити потреби війни шляхом конфіскації майна російського бізнесу. З будь-якого приводу — через проблеми з приватизацією, через несвоєчасно сплачені податки — будь-який формальний привід може стати підставою для рішення суду про конфіскацію майна бізнесмена в дохід бюджету. Це дуже серйозна проблема.

Якщо подивитися, як за останній рік різко зросла кількість російських бізнесів із простроченими банківськими кредитами, а також наскільки збільшилися проблеми бізнесу, пов’язані зі сплатою податків, то цілком можливо, що ми зараз спостерігаємо перші ознаки дуже великої, я б навіть сказав, не реприватизації, а конфіскації майна в дохід російського бюджету. По суті, з моменту утворення РФ як держави нічого подібного в таких масштабах ще не відбувалося.

Коли ми маємо справу з демократичною країною і економічна політика керівного кабінету або керівної політичної сили опиняється в найжорсткішій кризі, на наступних виборах відбувається заміна влади на опозиційну, яка приходить із новою економічною моделлю, і багато чого принципово змінюється. Головним критерієм ефективності тієї чи іншої економічної моделі є зростання або падіння реальних доходів населення, реальних доходів виборців.

У тоталітарних державах ситуація інша. Зростання доходів населення не є критерієм ефективності діяльності російської економіки. Тим більше в РФ соціальні стандарти заморожені, відбувається скорочення соціальних виплат, а витрати на війну є пріоритетними для російського уряду.

Якщо дивитися на російську економіку загалом, то там існує багато складників, які планується змінити у 2026 році для збільшення доходів бюджету. І важливо зазначити, що всі ці зміни, всі підвищення податків передусsм відбуваються коштом простих громадян.

Найсерйозніший податок, який був підвищений у Росії останнім часом, — це податок на додану вартість. Це податок на все. По суті, це кумулятивний податок на всі товари, які продаються населенню. Ми знаємо, що інфляція розраховується виходячи зі споживчих цін. Ми також розуміємо, що податок на додану вартість — це податок на кінцевого споживача, тобто на громадянина. Бізнес у будь-якому разі перекладе цей ПДВ на кінцевого споживача, яким є фізична особа.

Таким чином, підвищення податку на додану вартість на 2% — це податок на всіх. І коли ми це оцінюємо, стає зрозуміло, що Росія пішла шляхом збільшення податкового навантаження насамперед на власних громадян, тому що ті дешеві, по суті, безплатні гроші, які вона мала станом на 2022 рік і якими покривався дефіцит бюджету, повністю проїдені.

На початок активної фази бойових дій у 2022 році у Фонді національного добробуту перебувало понад 130 млрд доларів. Останньою подією, пов’язаною з цим фондом, став продаж через Центральний банк РФ залишків золотих активів Китаю для покриття дефіциту бюджету. Тобто фонд остаточно проїдений.

Звідки брати гроші далі? Росія повністю від’єднана і відрізана від світових фінансових ринків. Тому єдиний спосіб отримати додаткові кошти — посилення податкового і фіскального навантаження на простих росіян.

У РФ з’явилася дуже показова категорія — контрактники збройних сил і так звані контрактники-іпотечники. Це люди, які, підписавши контракт, скористалися пільгами за іпотечними кредитами. На час служби вони звільняються від виплат за іпотекою. Але це не розв’язує проблему, оскільки значна кількість людей уже зараз перебуває в ситуації, коли вони не в змозі обслуговувати власні запозичення.

Це, звичайно, наслідок падіння реальних доходів, скорочення соціальних виплат і посилення податкового навантаження. Зменшення доходів громадян автоматично призводить до зростання боргів, особливо якщо враховувати, що російський споживач звик покривати частину своїх потреб завдяки кредитуванню. У підсумку це виявилося пасткою, де громадянин, нарощуючи кредитну заборгованість, фактично прирікає себе на боргову кабалу перед фінансовими організаціями.

І не так важливо, чи йдеться про банк, чи про мікрофінансові структури з божевільними процентними ставками. Усе це свідчить про різке скорочення реальних доходів громадян, яке відбулося через масштабне урізання соціальної допомоги та підтримки, що раніше надавалася державою.

Коли ми оцінюємо ситуацію загалом, важливо розуміти, що близько 35% доходів російського бюджету формується завдяки нафтового бізнесу, насамперед рентних платежів від продажу нафти. Якщо враховувати не лише прямі, а й кумулятивні, приховані доходи, то частка нафтових доходів у бюджеті може сягати 50%.

ІГОР ЛІПСІЦ: Путін боїться повторення долі Радянського Союзу

— Картина стає не такою красивою, як любить малювати Путін. І він уже змушений про це говорити — в останніх виступах 2025 року він визнав, що в економіці виникли дисбаланси. Так він акуратно маскує словами те, що одні галузі ще тримаються, а інші вже починають падати.

Раніше він розповідав дивні історії про те, що російська економіка під його керівництвом досягла небувалих висот, що сформувалася зовсім нова модель фантастичного розвитку, будуть неймовірні темпи зростання, які перевищують показники розвинених країн світу. Він запевняв, що зростання становитиме понад 4%. Зараз же він говорить, що нібито вирішили, що їм достатньо і половини відсотка.

Це виглядає смішно, тому що в такій економіці, як російська, точність підрахунку становить плюс-мінус 3% ВВП. Якщо темп зростання — пів відсотка або один відсоток, то вже неможливо зрозуміти, було зростання чи було падіння. Це все перебуває в межах статистичної похибки. Тому, звичайно, Путін розуміє, і йому доповідають, що економіка розвалюється.

Він усе ще сподівається, що цього періоду розпаду економіки йому вистачить, щоб завершити війну. Але очевидно, що далі можна зайти вже в небезпечну зону. Він цього боїться, тому що Радянський Союз, як ми пам’ятаємо, розпався не внаслідок воєнної поразки. Жодної воєнної поразки не було, не було й стихійних катастроф, які б його зруйнували. Навіть Чорнобильська АЕС не стала причиною розпаду.

Економіка СРСР просто згнила, позбулася грошей настільки, що жити разом стало невигідно, і країни розбіглися в різні боки. Саме цього Путін і боїться — що він більше не зможе підгодовувати регіональні еліти, і країна почне розпадатися. А для нього це закінчиться дуже погано.

Тому він хотів би завершити війну, але виключно на своїх умовах. Він придумав, як йому здається, красиву концепцію: віддати американцям золотовалютні резерви Росії в управління, щоб вони на цьому заробляли, а натомість отримати Україну. Приблизно так ця концепція і виглядає. У межах логіки “ти мені — я тобі” Путін готовий обговорювати війну. Поки що у нього це не виходить, тому жодних рішень з боку Кремля не ухвалюється.

Мешканець Москви може цього майже не помітити. Москва підтримується як вітринна територія. Туди поки що вкладаються гроші, там вони продовжують обертатися. Якщо приїхати до Москви, можна побачити лискуче, блискуче місто: влітку — квіти, постійні спортивні заходи на Садовому кільці, відчуття повного благополуччя. Створюється ілюзія вітрини, де все добре, де немає війни і немає страждань.

Але якщо поїхати в інші регіони Росії, картина буде зовсім іншою. Там вимикають електроенергію, виникають проблеми з бензином на заправках, погано працюють і закриваються лікарні, закриваються пологові будинки. Не вистачає лікарів, їх замінюють фельдшерами. Ба більше, пацієнтів уже починають навчати якимось базовим навичкам, щоб вони могли хоч якось допомагати фельдшерам.

Різко звужується асортимент товарів, а їхня якість стає сумнівною. Відбувається розквіт магазинів найнижчих цін — так званих жорстких дискаунтерів. На ринку праці також відбуваються характерні процеси. З’явився перехід на скорочений робочий тиждень. Виникло явище, яке називають “рулеткою відпусток” або “каруселлю відпусток”. Людей відправляють у відпустку випадковим чином, так щоб частина колективу постійно перебувала поза роботою.

Як правило, такі відпустки неоплачувані. Це дозволяє економити фонд заробітної плати і не звільняти працівників. Звільнень усі бояться, тому що вони збільшують офіційне безробіття. А Путін не любить, коли зростає цей показник. Він завжди використовує його як один із головних аргументів успішності — поряд із “міцним рублем”.

Але все це — липова гра. У реальності життя росіянина за межами Москви стає дедалі гіршим. І водночас воно стає коротшим. Це звучить як похмурий жарт, але це факт: у Росії знижується тривалість життя.

На цьому тлі в країні обговорюється підвищення пенсійного віку. Зараз він становить 65 років, водночас середня тривалість життя чоловіків — близько 68 років. Проте в Держдумі звучать ідеї змусити росіян працювати ще 10 років після досягнення пенсійного віку. Нібито тоді у них буде висока заробітна плата, яка перетвориться на хорошу пенсію. Але це ілюзія — більшість до 75 років просто не доживає.

Загалом відбувається руйнування самого життя. Найсильніше урізання соціальних витрат, масштабне скорочення програм розвитку охорони здоров’я. Були спроби зайнятися проблемами кардіології, онкології, але всі ці програми безжально скорочуються. Причина проста — гроші потрібні на війну. А як живуть люди, наскільки довго і якісно, уряд Росії більше не цікавить.

На 2026 рік Росія ухвалила відверто нереалістичний бюджет. У ньому закладені завищені доходи, які з високою ймовірністю отримані не будуть. Такий бюджет доведеться коригувати, як це вже відбувалося раніше. У 2025 рік Росія входила із затвердженим дефіцитом у 1,2 трильйона рублів, але вже в травні стало зрозуміло, що ці цифри не мають нічого спільного з реальністю, і дефіцит збільшили до 3,8 трильйона.

Це свідчить про те, що держава настільки розвалила свої фінанси, що не здатна планувати ні доходи, ні видатки навіть на рік уперед. Це вкрай небезпечна ситуація. За таких умов будь-які екстрені видатки додатково руйнують економіку, тому що грошей уже просто немає.

АНДРІЙ НОВАК: Росія увійшла в економічний цугцванг: будь-який хід погіршує ситуацію

— Якщо охарактеризувати стан російської економіки з медичної точки зору, це вже практично інфаркт. Але цей інфаркт Росія поки що переносить на ногах. Тобто її ще не підвезли до лікарні, ще не рятують, але на ногах російська економіка вже переносить свій інфаркт.

Д.о того ж це стосується абсолютно всіх сфер російської економіки. Навіть тієї, яка багато років, особливо в останні роки після початку великої війни проти України, була пріоритетною, а саме військово-промислового комплексу. Навіть у військово-промисловому комплексі в Росії вже фіксується скорочення фізичного виробництва озброєнь. Можна уявити собі стан інших галузей російської економіки, які не є пріоритетними.

Усі сфери російської економіки вже давно перебувають у мінусі. Навіть ті, які колись були надприбутковими. Наприклад, нафтогазова галузь, енергетика Росії, яка завжди здавалася вічною дійною коровою, з якої живилися всі інші сфери і все російське життя, і яка приносила близько двох третин фактичних доходів російській економіці. Навіть ця галузь сьогодні має проблеми. Практично всі найбільші російські енергетичні компанії цього року або суттєво скоротили прибуток, або наблизилися до нуля. До того ж 45% російських енергетичних компаній уже пішли в збиток.

Тобто найприбутковіша колись нафтогазова галузь — уже половина компаній у Росії працює в мінус. Це реальний стан російської економіки, що вже говорити про інші галузі. В автомобільній галузі падіння становить близько 50% фізичного виробництва автомобілів усіх класів. Величезне падіння спостерігається в металургії, у сільському господарстві, у лісовій галузі. Вугільна промисловість Росії вже практично мертва.

Таким чином, реальний стан російської економіки, якщо використовувати медичну метафору, — це інфаркт, який поки що переносять на ногах. Хтось уже наважується говорити цей діагноз уголос, а хтось досі стверджує, що раз ми ще на ногах, значить усе добре.

У 2025 році Росія і Кремль планували та затвердили у своєму бюджеті, ухваленому наприкінці 2024 року, дефіцит на рівні 1,2 трильйона рублів. За фактом 2025 року цей дефіцит становитиме близько 7 трильйонів рублів. Тобто реальний дефіцит бюджету виявиться приблизно у п’ять разів вищим за запланований.

Дефіцит можна покривати запозиченнями, тобто боргом. Але зовнішні запозичення для Росії зараз недоступні. Із зовнішнього світу Росії вже давно ніхто не дає грошей у борг. Навіть їхній нібито головний партнер — Китай.

Уже чотири роки від початку великої війни проти України Росія просить у Китаю кредити, причому під високі відсотки. Але Китай навіть за великі відсотки грошей Росії не дає. Він постачає комплектувальні для “Шахедів” та інші товари, але грошей Росії не дає ані копійки. В інших країнах на світовому ринку Росія також не може залучити зовнішні запозичення. Залишається внутрішнє запозичення — офіційне державне запозичення через облігації.

Зараз вони саме це і роблять. Російські банки фактично змушують купувати державні облігації. Але це працює лише до певного часу. Логічно у них залишається лише два варіанти покриття цього величезного дефіциту бюджету, який у 2026 році буде ще більшим.

За різними оцінками, включно з оцінками самих російських економістів, у 2026 році Росію чекає дефіцит бюджету в розмірі 10-12 трильйонів рублів. Звідки брати гроші? Є лише два варіанти. Перший — друкувати рублі. Другий — залізти в кишеню, точніше в депозити російських громадян і компаній, які зберігаються в російських банках.

Саме тому вже у 2026 році це відчують усі росіяни, особливо ті, хто тримає гроші в російських банках. Але навіть ті, у кого немає депозитів, а таких більшість, усе одно платитимуть за війну через друкування грошей. Друкування грошей неминуче призведе до зростання інфляції, девальвації рубля і зростання цін на товари та послуги.

У результаті через знецінення вкладів і зростання цін росіяни платитимуть за війну, яку Росія розв’язала проти України. У 2026 році це торкнеться практично кожного росіянина. Питання лише в тому, як довго росіяни терпітимуть цю ситуацію, мовчатимуть чи почнуть щось говорити і, головне, щось робити.

З фінансової точки зору 2026 рік стане роком масштабного пограбування росіян з боку російської влади. Це нагадуватиме знецінення вкладів радянських громадян наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, коли заощадження, які люди збирали десятиліттями, знецінилися за лічені дні і тижні. Щось подібне чекає росіян у 2026 році. І ці процеси вже невідворотні.

Навіть якби зараз змінили прем’єр-міністра або голову Центробанку, ситуацію це не змінило б. Російську економіку вже загнали в глухий кут, з якого немає хорошого виходу.

Це схоже на ситуацію в шахах, яка називається цугцванг: будь-який хід лише погіршує позицію. Саме в такому стані сьогодні перебуває російська економіка. Будь-які дії уряду або Центробанку лише погіршуватимуть ситуацію, яка і без того погіршується практично щодня.

Ми також розуміємо, що удари Збройних сил України по російській енергетиці — по НПЗ, газопереробних заводах, нафтопроводах, газопроводах, портах — триватимуть. Їхня ефективність і частота лише зростатимуть.

Читайте також: Від Волги до Берліна і від Покровська в нікуди: коли міф про “велику перемогу” обернувся для РФ війною без кінця