Покровськ — головна ціль Кремля: експерти пояснюють, навіщо РФ кидає туди резерви

Російські війська намагаються оточити Покровськ у Донецькій області. Для цього вони зосередили близько 11 тисяч осіб. 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомив про можливі подальші дії російських сил у районі Покровської агломерації.

Зазначається, що групи російських диверсантів, яким вдалося проникнути в місто, намагаються просунутися на північ і північний захід.

Запеклі бої за Покровськ: війська РФ намагаються замкнути кільце

У районі Покровська російська армія зосередила близько 27 тисяч військовослужбовців, близько 100 танків, до 260 бойових броньованих машин і до 160 артилерійських систем і мінометів.

Попри значну перевагу сил противника, українські захисники продовжують оборонну операцію. За останні дві доби бійці 7-го корпусу ліквідували 90 російських військових, ще 42 отримали поранення.

Українські підрозділи також знищили один бронетранспортер, три бойові машини піхоти, три автомобілі, мотоцикл і нейтралізували 158 безпілотників різних типів.

Безпосередньо в Покровську було ліквідовано 18 російських окупантів.

Російські війська планували захопити Покровськ ще рік тому, але Сили оборони України зірвали ці плани, завдавши противнику серйозних втрат. Про це розповів президент України Володимир Зеленський на зустрічі з журналістами 28 жовтня.

Зеленський також зазначив, що росіяни намагаються переконати США, що Покровськ нібито повністю захоплений, однак це не відповідає дійсності. За словами глави держави, за перші шість місяців 2025 року українські військові взяли в полон 2 200 російських солдатів на сході країни, зокрема в Добропіллі та Покровську.

“На Покровськ вони спрямували такі сили, що Україна не може на один напрямок стільки виділити. Співвідношення живої сили — один до восьми. Уявіть, скільки там у росіян людей. Але разом з тим запланованого результату в них немає. Вони показують карти із “захопленим” Покровськом, розповідають, як “стоять” у Дніпропетровській області, як “окупували” 90% сходу України. Але це брехня. Те, що ми утримуємо Покровськ і вони постійно переносять свої плани, доводить світу, що вони брешуть і що варто продовжувати допомагати Україні. Весь схід — Добропілля, Покровськ — приніс 2 200 російських полонених. Уявіть, скільки вони втратили”, — заявив президент України.

На фронті за минулу добу сталося 148 бойових зіткнень. Українські захисники продовжують стримувати наступ ворога на Олександрівському напрямку між Дніпропетровською та Донецькою областями. Російські війська постійно намагаються знайти тут слабкі місця в українській обороні. Про це 29 жовтня повідомили у Генеральному штабі Збройних сил України.

Оточити Покровськ за будь-яку ціну: аналіз нового етапу наступу РФ

Чому Покровськ став головною ціллю російського наступу на сході України — цю тему обговорювали в ефірі телеканалу FREEДОМ:

• Денис Попович, військовий оглядач;
• Ігор Романенко, засновник благодійного фонду “Закриємо небо України”, генерал-лейтенант;
• Микола Маломуж, генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005–2010 рр.);
• Олексій Гетьман, майор у відставці Національної гвардії України, військовий аналітик;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Нестача піхоти ускладнює зачистки та утримання позицій ЗСУ у Покровську

— У самому Покровську ситуація загрозлива. За офіційними даними Генерального штабу, противник прорвався безпосередньо в місто та діє малими піхотними групами, які у своїй тактиці схожі на диверсійно-розвідувальні, але це все ж піхота. Вони пересуваються містом, намагаються закріпитися та інфільтруватися.

Вони присутні на південь від залізниці — якщо подивитися на карту, стає зрозуміло, про що йдеться. Залізниця розділяє Покровськ на дві частини: південна — більша, північна — менша. Майже по всій південній частині міста діють ці малі піхотні групи російської армії, зокрема є групи й на північ від залізниці.

Це не означає, що вони закріпилися: вони переміщуються, їх доводиться відловлювати, “вишкрібати” і ліквідовувати. Це надзвичайно складно, адже українській армії бракує піхоти для закріплення та утримання відвойованих позицій. Водночас наголошу: противник у самому місті не закріпився. Він присутній, утримує околиці, але по території міста лише пересувається.

Досить складна ситуація може скластися на північ від Покровська. Якщо противник з’єднається в районі Родинського або вийде до району Гришиного, тоді оборона стане безперспективною, і доведеться відступати.

Однак успіхи на Добропільському напрямку дуже важливі. Вони заважають противнику розвивати наступ з боку Родинського та замкнути кільце оточення Покровська з півночі, а також перешкоджають подальшому просуванню у район Костянтинівки.

Тому ситуація різноспрямована: на Добропільській ділянці ми маємо успіхи, а в самому Покровську — складне становище.

На Оріхівській ділянці, у напрямку Гуляйполя, противник намагається просуватися від стику трьох областей — Дніпропетровської, Запорізької та Донецької. Це Новопавлівський напрямок. Із заходу вони прагнуть просунутися до Гуляйполя — надзвичайно важливого населеного пункту Запорізької області, захоплення якого може покращити їхнє тактичне становище та створити умови для подальшого просування на Запоріжжя.

Противник застосовує механізовані штурми, використовує танки (які при цьому знищуються), малі піхотні групи, а також активно залучає авіацію, керовані авіаційні бомби та інші засоби. Ситуація там тривожна: противнику вдалося просунутися з боку Донецької області в цьому напрямку.

На території Куп’янська також присутні російські війська. Ситуація там нагадує історію з Покровськом, але оточення немає. Заяви Генерального штабу РФ і російського командування, які часом озвучують Герасимов та інші, є елементом інформаційного впливу: це “захоплення територій у кредит”, які потім використовуються в кремлівській риториці, щоб демонструвати уявні успіхи. Такий інформаційний тиск спрямований на західних партнерів, аби посіяти сумнів, що допомога Україні має сенс, і переконати, ніби її варто припинити.

ІГОР РОМАНЕНКО: Це екзистенційна війна — завдання Кремля знищити нашу державу

— Стратегічні завдання, які сформулювали у Кремлі для ведення бойових дій, — дві. Незаконно змінивши Конституцію, Путін хоче привласнити чотири області України і воює за них, аргументуючи це тим, що вони нібито вже “записані” в їхній Конституції (Донецька, Луганська, Херсонська і Запорізька).

Друге стратегічне завдання — формування, як декларують їхні військово-політичні керівники, зокрема Путін, так званих санітарних і буферних зон. Наразі вони намагаються використати для цих цілей території Харківської, Сумської, а також Чернігівської областей. Поки сухопутного з’єднання немає, але ми бачимо удари по Чернігівщині. Усе це виглядає як спроба створити плацдарми та аргументи у політичному просторі.

Це екзистенційна війна — війна за саме існування. Для них — це реалізація імперських амбіцій Путіна, а для нас — боротьба за виживання. Тому ситуація доволі складна, і на окремих ділянках фронту ми маємо важкі умови.

МИКОЛАЙ МАЛОМУЖ: Покровськ для Путіна — стратегічна, а не тактична ціль

— Росія продовжує завдавати ударів, щоб показати свої “успіхи” на фронті, а також бити по цивільних об’єктах, по людях, по садках, школах і особливо по об’єктах енергетики. Звісно, РФ не може одночасно діяти на всіх напрямках — від Сум і Курська аж до Херсона, тому Путін визначив шість тактичних наступальних операцій. Але одна, як він вважає, стратегічна — це агломерація Покровська.

Перший складник плану полягає в тому, що він передбачає підтягнути серйозні сили: повітряно-десантні війська, морську піхоту, десантно-штурмові підрозділи, а також додатково до 22 тисяч осіб під Покровськ.

Він планує не лише штурмові заходи, а й охоплення Покровська з півночі та півдня, розраховуючи створити умови для оточення. І, звичайно, відрізати Мирноград. Захопивши Покровськ і Мирноград, далі рухатися у напрямку Краматорська та Слов’янська, щоб захопити всю Донецьку область.

Тобто зараз його завдання — прорватися в цьому напрямку й установити контроль над усім Донбаським регіоном, а далі розвивати наступальні операції у районі Дніпропетровщини, маючи, за його уявленням, перспективи захоплення нових територій. Водночас він постійно підсилюватиме й Запорізький напрямок, намагаючись створити вигідніші умови для обстрілів Запоріжжя та кращих позицій для своїх військ. Це план на найближчі дві-три тижні.

Щодо Покровська і Мирнограда, у Путіна навіть є конкретна дата — 15 листопада; до цього часу поставлено завдання, і всі сили кинуті на виконання цих вказівок агресора.

Ворог пробивається в місто, заходить окремими вулицями, і нам потрібно залучити додаткові резерви, щоб нейтралізувати ці заходи, а також підготовку ударів і постачання.

ОЛЕКСІЙ ГЕТЬМАН: Майже півтора року РФ намагається захопити Покровськ — марно

— Чому саме цей напрямок? Покровськ, Мирноград, Костянтинівка — це, швидше за все, спроба росіян виконати наказ свого верховного головнокомандувача: максимально захопити територію Донецької області, щоб на можливих переговорах між Росією та Сполученими Штатами (які то будуть, то ні — ситуація змінюється щогодини) мати бодай якусь аргументацію.

Майже півтора року росіяни намагаються захопити Покровськ — поки марно. Але вони не зупиняються й продовжують наступати. У сучасній війні лінія фронту під час прориву має просуватися на 6-8 км. Менше — це вже велика небезпека ударів із флангів. Просування на 10–15 км вимагає зупинки та спроб вийти в тил військ, які залишилися з боків, щоб вирівняти лінію фронту й уникнути флангових атак.

Це загальне правило, якого дотримуються військові. Досягти цього можна лише із застосуванням важкої або хоча б легкої техніки. Піші атаки малими групами по п’ять-десять осіб не дають змоги виконати бойове завдання — прорвати лінію оборони й захопити значну територію.

Тому те, що росіяни зробили під Добропіллям, з військового погляду — авантюра. Вони хотіли перевірити, наскільки ефективно можна використовувати легку техніку, зокрема мотоцикли. У мережі з’являлися відео, де вони атакують саме на мотоциклах. Видно, що частина бійців підготовлена, вони маневрують, але є й новачки, які рухаються колоною, їдуть дорогою синусоїдою.

Фактично добропільський удар росіян був спробою випробувати ефективність легкої техніки. До цього вони активно її не застосовували. Тепер почали використовувати багі, мотоцикли, випробовують тактику мобільних штурмових груп.

Небезпека для Мирнограда, Костянтинівки та усієї агломерації разом з тим не зменшилася. Вона залишається такою, як і була. Наше звільнення окремих населених пунктів — це завершення контрудару після авантюрного наступу росіян під Добропіллям.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: БпЛА ефективно знищують російську піхоту навіть у міській забудові

— На Добропільському напрямку нашим штурмовим підрозділам, зокрема в зоні відповідальності корпусу “Азов”, вдається нейтралізувати зусилля, які намагаються здійснювати росіяни. Передусім ідеться про використання великої кількості резервів. Тут діє кілька загальновійськових армій, створено потужне російське угруповання.

Покровсько-Добропільський і Мирноградський напрямки характеризуються активним застосуванням механізованих атак ворога. Це не єдині ділянки фронту, де росіяни використовують техніку. Вона виконує щонайменше дві функції: спробу прориву нашої оборони, з одного боку, і доставлення штурмових груп — з іншого. Ці групи намагаються проникнути вглиб наших позицій, створити невеликі плацдарми, а потім об’єднати їх в один, щоб атакувати далі.

Ситуація на південному фланзі Покровська залишається складною — ворог заводить туди війська, і йому вдаються окремі тактичні дії. З іншого боку, контрдиверсійна боротьба в самому Покровську дає результат. Однак російської піхоти дуже багато, і треба віддати належне нашим пілотам БпЛА, які майстерно її знищують, попри складність роботи в умовах міської забудови.

Спроби механізованих штурмів фіксуються також у районі Мирнограда, а також на Олександрівському фронті. Тут ворог намагається використати частину території Дніпропетровської та Запорізької областей, щоб створити так званий буфер безпеки.

Далі напрямок на Гуляйполе — росіяни намагаються зайти в тил наших угруповань і створити плацдарми з загрозами для Запорізького фронту. Очевидно, що ця інформація відома нашому командуванню, і відповідні рішення ухвалюються. Хочеться вірити, що вони будуть такими ж якісними та своєчасними, як на складній ділянці під Добропіллям.

Читайте також: Навіщо росіяни створюють ілюзію прориву на Дніпропетровщині — розбір Снєгирьова