У Києві завершилися пошуково-рятувальні роботи на місці російського удару по житловому будинку, скоєного 24 квітня. Внаслідок атаки загинули 12 людей, понад 100 — отримали поранення.
Наступного дня удари продовжилися. Росія завдала нових ударів по кількох областях України. Усе це — на тлі консультацій між Вашингтоном, Брюсселем і Києвом. Окремо тривають перемовини між США і Росією. Головна умова України для початку мирних переговорів — повне припинення вогню. Натомість Росія висуває власні умови, паралельно посилюючи терор проти цивільного населення України.
Насмішка з миру
Через масований обстріл президенту України довелося перервати візит до Південно-Африканської Республіки. Володимир Зеленський, який перебував з офіційним візитом у ПАР, негайно відреагував на масовану атаку.
“Тільки за сьогодні російська армія у масованому ударі по наших містах, по наших цивільних застосувала понад 200 засобів ураження — ракет і ударних дронів. Станом на зараз понад 100 осіб поранено, 12 осіб загинули”, — повідомив Зеленський у вечірньому зверненні до українського народу 24 квітня.
За даними міської адміністрації, внаслідок удару в Києві постраждали 12 будівель — пошкоджено фасади, вікна та балкони. На одній з найбільш зруйнованих ділянок з ночі працювали понад сто рятувальників і близько двохсот поліцейських. Завдяки їхнім зусиллям вдалося врятувати чоловіка, який перебував під завалами понад шість годин.
На жорстоку атаку Росії відреагували західні лідери.
“Працює лише мир через силу. Росію потрібно змусити до миру та посилити здатність України захищатися. Сьогоднішня масштабна атака проти українських цивільних доводить, що м’ясник у Кремлі хоче війни. Ніяких натяків на мир немає”, — написала в соцмережі Х міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже.
Міністр закордонних справ Чехії закликав посилити підтримку України, а президент США Дональд Трамп у Truth Social написав: “Владимир, стоп”.
Високопосадовці ЄС також засудили атаку. Верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас заявила:
“Заявляючи про прагнення до миру, Росія завдала смертельного авіаудару по Києву. Це не прагнення до миру, це насмішка з нього. Реальна перешкода [для миру] — не Україна, а Росія, чиї воєнні цілі не змінилися”.
Представник Єврокомісії Гійом Мерсьє на брифінгу підтвердив невибірковий характер російських атак:
“Учора ввечері ми стали свідками жорстокої атаки Росії на Київ та інші міста. Це був один з найсмертоносніших ударів — повідомлялося про дев’ятьох загиблих і понад 70 поранених мирних жителів. Росія говорить мовою насильства й терору, а не миру”.
Мерсьє також наголосив, що умови можливого мирного процесу має визначати саме Україна:
“Наша позиція тут справді чітка: Україна — це та сторона, яка приймає рішення щодо фактичних умов, коли йдеться про мир. І нічого про Україну — без України, і нічого про ЄС — без ЄС. Збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є вирішальним”.
Тим часом російські війська продовжили атаки в інших регіонах. У ніч на 25 квітня обстріляли Харків і Павлоград у Дніпропетровській області. Внаслідок ударів зафіксовано руйнування, поранені та загиблі.
За словами міського голови Харкова Ігоря Терехова, по місту було завдано п’ять ударів, один із них — по промисловому підприємству. Пошкоджено приватні будинки.
Голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак повідомив, що в Павлограді в житловий будинок влучив дрон — загинули троє людей, серед них дитина. Вісім осіб отримали поранення, шестеро госпіталізовані. Стан однієї з постраждалих — тяжкий.

Також Росія атакувала Сумську та Запорізьку області з використанням дронів, мінометів, артилерії та авіації.
У Сумській області поранено п’ятеро людей. Загалом за добу в області зафіксовано 112 обстрілів і 192 вибухи — під ударом опинилися 15 громад.
У Запорізькій області протягом доби зафіксовано 536 атак. Зокрема, шість авіаударів, 170 артобстрілів, 15 ударів із РСЗВ і 345 атак безпілотниками. За даними голови ОВА Івана Федорова, надійшло 21 повідомлення про пошкодження житлових будинків, автомобілів і об’єктів інфраструктури.
Коли “мир через силу” почне працювати — думки
Чому Росія посилює удари по цивільних об’єктах саме на тлі переговорів? Що заважає США ухвалити більш жорсткі рішення для тиску на Москву? Чи достатньо реакцій міжнародних партнерів України, щоб стримати Кремль? Хто і як має визначати умови майбутнього миру? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олександр Мусієнко, військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ;
- Дмитро Снєгирьов, військово-політичний експерт;
- Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
- Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій.
ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: США можуть продати Україні системи ППО — Київ не просить нічого неможливого
— Була домовленість про те, що якщо одна зі сторін не дотримуватиметься умов і не буде готова просуватися до перемир’я, до припинення вогню, буде здійснюватися тиск. Як справедливо зазначив Володимир Зеленський, на сьогодні тиску на Росію не спостерігається. Тобто його немає саме з боку США.
Коли ми говоримо про тиск і обговорюємо цю тему, слід розуміти: по-перше, коли триває російський терор, коли йдуть обстріли українських міст, природно, потрібні системи протиповітряної оборони, щоб захиститися від цих атак. Сьогодні у світі є близько 250 зенітно-ракетних комплексів “Петріот”, і нам потрібна частина з них.
Нам потрібно щонайменше 10 батарей, щоб вони функціонували, були забезпечені ракетами у належній кількості, прикривали українське небо й допомагали захищати мирне населення та цивільну інфраструктуру.
Якщо подивитися на період, з якого фактично почався переговорний процес щодо можливого припинення вогню, російські атаки лише посилилися. Ці атаки є відвертим, неприхованим терором. Щобільше, російський диктатор Путін зізнався, що справді атакуються саме цивільні цілі. Він визнав удар по Сумам, заявивши, що це був цивільний, а не військовий об’єкт.
Тому все це необхідно зупинити.
Перший крок — передати Україні більше систем ППО. І не лише “Петріот”, а й інші системи, здатні збивати крилаті ракети та дрони. Наступний крок — це збільшення та посилення військової допомоги Україні. Зокрема, ракет типу Storm Shadow, SCALP-EG і Taurus. Це ті рішення, які зараз активно обговорюються, зокрема в межах німецької ініціативи.
У рамках надання військової допомоги, окрім постачання якомога більшої кількості озброєнь для стримування російської агресії, потрібно розвивати спільне виробництво озброєнь між Україною та європейськими країнами. Уже є хороші приклади співпраці України зі Швецією, Данією, Францією та іншими державами. Ці інвестиційні фонди потрібно лише розширювати.
Наступний крок — посилення санкційного тиску на Кремль. Щоб зупинити фінансування й логістичні шляхи, обмежити прибуток, який потім іде на озброєння та атаки по цивільних об’єктах в Україні, потрібно посилювати санкції. Це означає як запровадження нових обмежень, які унеможливлять обхід чинних санкцій, так і розширення переліку фізичних та юридичних осіб, пов’язаних із російським ВПК, технологіями подвійного призначення та іншими напрямами.
Якби ті кроки, на яких наполягає Україна, були реалізовані — на основі Статуту ООН і норм міжнародного права, що гарантують право на самозахист жертві агресії — Путін не дозволяв би собі такої поведінки, яку ми спостерігаємо зараз.
Воєнного злочинця й терориста потрібно зупиняти. І для цього є конкретні шляхи. Якщо цього не робити, не варто наївно вважати, що пости в соцмережах чи заяви в медіа зупинять Путіна. Ні, цього не станеться.
Його зупинить лише демонстрація рішучості й сили.
Україна не просить нічого неможливого. Більше того, вона демонструє конструктивну й послідовну позицію, з урахуванням інтересів партнерів, зокрема США.
Якщо постає питання оплати систем ППО, і у чинної адміністрації США підхід полягає в продажі озброєнь — Україна готова до цього адаптуватися. При цьому варто розуміти, що значна частина коштів, виділених на допомогу Україні, залишалася у США: там вироблялася зброя, створювалися робочі місця, надходили податки.
Якщо позиція американської адміністрації полягає в продажу — ми готові шукати кошти, в тому числі за підтримки європейських партнерів, під кредитні гарантії та інші механізми.
Сьогодні військово-технічна база дозволяє США постачати Україні ці системи — нехай не за один день, але поступово. Україна готова їх використовувати і готова підготувати необхідний персонал. Таким чином, рішення лежить виключно в політичній площині.
ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Окупаційна армія змінила тактику завдання ударів
— Росія змінила стратегію завдання ударів із використанням як аеробалістичних, так і аеродинамічних засобів ураження. Якщо раніше цілями були логістичні об’єкти та об’єкти енергосистеми України, то тепер удари наносяться виключно по житлових районах українських міст. Причому мета — це максимальна кількість жертв серед мирного населення.
Удари по житлових мікрорайонах завдаються якраз після заяв представників російської політичної влади про те, що удари по мирному населенню не є воєнним злочином, якщо йдеться про так звані “відповідні акції”. Тобто фактично РФ такими заявами, на їхню думку, знімає з себе всю відповідальність за порушення правил і норм ведення війни.
Нагадаю: після кривавої трагедії в Сумах російський диктатор визнав той факт, що удар було завдано не по місцю скупчення українських військових, як повідомлялося раніше, а цілеспрямовано по мирному населенню українських Сум. Це призвело до найтяжчих наслідків — загибелі понад 30 мирних жителів.
Йдеться не лише про так званий комбінований характер атак — із використанням аеродинамічних засобів (БПЛА) та аеробалістичних. Передусім змінилася сама модель застосування БПЛА. Зараз використовується так званий “ройовий” характер атак.
Окремо варто відзначити ще одну тактику російських ударів — так звані “подвійні” удари. Спочатку завдається удар із метою максимальних жертв серед мирного населення, а потім, у момент, коли на місці працюють слідчо-оперативні групи, рятувальники, медики — аби ліквідувати наслідки та врятувати українців, — завдається другий удар уже по цих групах.
Це — тактика терористів. Тактика, яка, за задумом росіян, має призвести до максимальної кількості жертв не лише серед мирного населення, а й серед медиків, працівників ДСНС та інших служб, залучених до ліквідації наслідків атак.
Також фіксується зростання інтенсивності ударів по українських містах. Тобто йдеться не про зменшення, а про збільшення кількості атак — на тлі заяв Російської Федерації про її нібито “домовленість” і готовність завершити бойові дії.
Особливий цинізм останніх ударів полягає в тому, що вони здійснені Росією на тлі пропозицій президента України щодо 30-денного перемир’я та запровадження мораторію на завдання ударів по енергетичних, логістичних і передусім цивільних об’єктах на території обох країн.
Водночас на відміну від російських окупантів, українські БПЛА не завдають ударів по житлових мікрорайонах російських міст. Тут ми бачимо прямо протилежну картину. Подібна тактика спрямована на створення хаосу, паніки серед мирного населення, атмосфери страху й недовіри до дій як центральної, так і місцевої влади.
СЕРГІЙ БРАТЧУК: Росія намагається залякати не лише Україну, а й її європейських партнерів
— У стратегії російських окупантів нічого не змінилося — терор заради терору. І найголовніше — це спроба на тлі переговорів та комунікацій, що відбуваються в геополітичному просторі, зламати стійкість українського народу.
Такі безжальні й показові удари по столиці нашої країни та низці інших регіонів — Житомирщині, Полтавщині, Харківщині — є не лише спробою зламати волю українців, але й демонстрацією нібито сили РФ, яка готова воювати до останнього російського солдата.
Очевидно, що цю безжальну тактику росіяни використовуватимуть на повну, і вона впливає, зокрема, на емоційне сприйняття подій нашими американськими партнерами. Тільки цей вплив — не в той бік, у який слід. Адже задекларований принцип “мир через силу” сьогодні фактично відступає.
Як би парадоксально це не звучало, до миру намагаються змусити саме Україну. Україну, яка бореться. Україну, яка сьогодні захищає всю Європу від того, що відбувається. Ми чудово розуміємо, що Європа також говорить про ймовірне продовження агресії Росії — про те, що РФ може зазіхнути і на європейські країни.
Україна стримує емоції, наскільки це можливо. Я погоджуюся з тими, хто каже: плакати ми будемо після перемоги. Сьогодні ми не маємо на це права.
Військовий аспект демонструє, наскільки важливою є підтримка нашого оборонно-промислового комплексу, зокрема за участі європейських партнерів.
Там, де Росія відчуває слабину, вона намагається атакувати — використовуючи все, що має: зброю, порушення правил ведення війни, психологічний і політичний тиск на союзників і партнерів.
На півдні Росія посилила авіаційну компоненту, завдає ракетних ударів по наших позиціях, по тилових містах. Особливо на Запорізькому напрямку — постійні удари як по обласному центру, так і по громадах, розташованих поблизу лінії фронту. Такі ж удари щодня фіксуються по Херсону та херсонських громадах — артилерією, авіацією, дронами.
Але погляньмо на карту бойових дій. Чого досягла Росія, навіть використовуючи цей смертоносний ресурс? Усі переміщення — лише тактичного рівня. Захопили хутір або те, що від нього залишилося, вийшли на певні рубежі — й топчуться там уже три тижні. Просування немає.
Удар по Києву — це показовий, комбінований, масований терористичний удар. І він адресований не лише українцям — це сигнал нашим партнерам. Головне — щоб партнери не здригнулися. Щоб союзники не почали думати, що Росія тут назавжди.
Згадаймо, як Гітлер бомбардував Лондон під час Другої світової війни. Сьогодні Путін робить те саме. У всіх диктаторів однаковий почерк. Як закінчив Гітлер — ми пам’ятаємо. Впевнений, що так само закінчить і Путін.
ІГОР ЧАЛЕНКО: Білому дому потрібна політична воля, щоб натиснути на РФ
— Дуже добре, що саме наші європейські партнери подають нам руку допомоги, і ми можемо справді зосередитися на головному зараз — а це питання необхідності організувати на 30 днів режим припинення вогню. Повноцінний, всеосяжний. Не на словах, не так, як це було на Великдень.
Якщо російська сторона висуває додаткові умови навіть для запровадження режиму припинення вогню, то, звісно, зусилля слід зосередити саме тут.
Ми знаємо, що є можливість посилити санкції проти так званого тіньового флоту. Можна, наприклад, знизити верхню ціну на продаж російської нафти з 60 доларів за барель до 50, а краще — до 45. Нагадаю, що собівартість російської нафти оцінюється приблизно в 44 долари за барель.
Також необхідно опрацьовувати нові пакети санкцій, які стосуватимуться не лише нафти. Є ще “Росатом” — і в цій сфері також можна посилювати тиск.
Втім, водночас вкрай важливо розпочати реальну роботу над новим військовим пакетом допомоги Україні. Він має бути зосереджений на оборонному озброєнні — передусім на ракетах для систем ППО “Петріот”, які допомагають захищати наші міста від російських балістичних ракет і зберігати життя цивільних.
Таким чином, Сполучені Штати мають усі можливості, щоб вплинути на російську сторону. Росія зараз і сама, з економічного погляду, зацікавлена в деескалації: її ВПК не справляється з навантаженням, а падіння цін на нафту не дає бажаних результатів.
США повинні розуміти, що час тиску на агресора — саме зараз.
Починаємо з 30 днів. Можливе продовження. Але головне — щоб цей режим дійсно виконувався повністю і беззастережно. Я вважаю, що це цілком реально, якби у Вашингтоні була політична воля тиснути на кремлівський режим.
Читайте також: “Покарання за Курськ”: що стоїть за зізнанням Путіна в умисних ударах по мирних українцях














