Кров і постійна боротьба зі смертю: бойовий медик із Харкова розповів про порятунок життя поранених воїнів (ВІДЕО)

Бойовий медик Національної гвардії (НГУ) Ярослав Фараєвич із перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинився на передовій. Спершу захищав Харків, потім були ротації в Кремінну і Кліщіївку. Ярослав рятує життя поранених воїнів, евакуює їх із поля бою, доправляє до стабілізаційних пунктів і шпиталів. Крім того, серед бійців свого батальйону часто проводить заняття з тактичної медицини. Про бойовий шлях українського захисника — у репортажі FREEДОМ.

Кров, крики та постійна боротьба зі смертю — це будні бойового медика на “нульовій” позиції.

“Запам’ятався дуже “конвеєрний метод”, коли був наступ, і до мене заносили всіх поранених, щоб я надавав допомогу. Наймолодшому пораненому було всього 19 років. “Фурія” його позивний, він із 93-ї бригади. У нього було важке поранення — перебиті обидві ноги”, — розповів військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади “Скіф” НГУ Ярослав.

Це було в Кліщіївці Донецької області 2023 року. Тоді п’ятеро військовослужбовців із різними пораненнями потребували його допомоги, згадує Ярослав. Усіх “трьохсотих”  необхідно було стабілізувати та відправити до стабпункту. “Фурія” був одним із найважчих. Тоді всіх вдалося успішно евакуювати, ніхто не загинув, а “Фурія” став другом фельдшера.

За час роботи бойовим медиком у 26-річного Ярослава ще не було смертельних випадків. Крім Кліщіївки, нацгвардієць був на ротаціях у Кремінній Луганської області та в Часовому Яру (Донеччина).

“Є така приказка — очі бояться, а руки роблять. Мені достатньо було того, що я добре вчився, і з 2015 року проходив для себе різні курси з медицини. Британські курси були, навчання в Золочеві, куди мене відправляли. Я сам цього хотів. Ще хочу з’їздити на навчання з медицини до Британії”, — поділився Ярослав.

Під час однієї з ротацій Ярослава в окопі над ним і ще одним побратимом розірвалася міна. Їх засипало землею, контузило, але не поранило.

Свою персональну аптечку він укомплектував за стандартами НАТО. Там є все необхідне, проте досі користуватися нею не доводилося.

“Турнікет у мене досі запечатаний, майже три роки ходжу з аптечкою. Слава Богу, не знадобилася. Думаю, що надалі теж не знадобиться. У домашній музей покладу після закінчення війни, нехай лежить”, — розповів Ярослав.

У своєму підрозділі він часто проводить заняття з тактичної медицини, вчить військових накладати турнікети і тампонувати рани. А сам — теж мріє стати студентом. Після перемоги України планує вступити до медичного університету та здобути фах хірурга.

Читайте також: Щомиті на варті: як працюють артилеристи ЗСУ на Покровському напрямку (ВІДЕО)