Розпізнавати мелодії в шумі: музикантка з Криму Зарема Сітшаєва перемогла у понад 40 конкурсах (ВІДЕО)

Зарема Сітшаєва – лауреатка понад 40 всеукраїнських та міжнародних музичних конкурсів і фестивалів, володарка Гран-прі за кращу гру на музичних інструментах.

Майбутня підкорювачка інструмента Паганіні народилася в Криму, в кримськотатарській сім’ї, в якій дуже цінують і поважають традиції свого народу. Коли Зарема була зовсім маленькою, її сім’я була змушена покинути півострів і переїхати до Києва. Окупація для Сітшаєвих, як і для тисяч сімей, стала ударом.

Далеко від рідної домівки батьки почали заново будувати своє життя і приділяти велику увагу розвитку доньки. Маленька Зарема любила малювати, створювати вироби з природних матеріалів,збирати конструктор, а ще – співати й танцювати. Це стало справжнім відкриттям для батьків, які далекі від музики.

“Займаємося інформаційними технологіями, обидва не вчилися в музичній школі. І взагалі-то, чесно кажучи, у нас обох немає слуху. Тож коли прийшли на прослуховування в музичну школу і нам сказали, що у нашої дитини абсолютний слух, для нас це було дуже великим здивуванням”, – згадує мама Ленара Сітшаєва.

У три роки Зарема вже вчиться в приватній музичній школі, вивчає шумові інструменти, співає, відвідує ритміку. Трохи пізніше їй пропонують флейту, але по-справжньому її серце захопила скрипка. Крім цього, дівчинка грає на фортепіано.

“Флейта – вона духова, а мені хотілося таку, яка більше була б схожа на голос людини”, – каже Зарема.

За кілька років навчання викладач скрипки Олена Юрченко стала для Зареми, як кажуть, другою мамою – вона обов’язково супроводжує Зарему на всіх конкурсах, підтримує і завжди знає, які слова для неї знайти. З усіма складнощами, які виникали під час навчання, вони справлялися разом.

Сама Зарема каже, що труднощі її не лякають. Їй, навпаки, цікаво їх долати.

Кримськотатарська культура – це дивовижні танці, красиві костюми, унікальні музичні інструменти та пісні з історією, які передаються з покоління в покоління. Одну з таких композицій – “Їй, ґузель Кирим” – Зарема виконує на скрипці.

Музикантка сама запропонувала ідею зіграти цю композицію, й оскільки нот до неї не було, то за роботу із задоволенням взялися викладачка скрипки Олена Юрченко та композитор Максим Канке.

Для Зареми ця композиція стала особливою, виконуючи її, дівчинка завжди відчуває дуже сильне хвилювання – переживає, щоби гра вийшла не тільки технічно правильною, а й емоційною. Так було і на міжнародному конкурсі-фестивалі “Татли сес”.

“Донька запитала: “Я все правильно зробила?”. Для неї було дуже важливо передати всі свої емоції, тому що вона відчуває їх дуже сильно. Зарема відчуває надзвичайну тугу за Кримом, і ці переживання передала в цій музиці, у цій грі, в цьому виконанні”, – зазначила мама дівчинки.

Перед конкурсами у Зареми, як і в багатьох музикантів, починається період інтенсивних занять. Щодня вона відточує майстерність і налаштовує себе морально.

“Я працюю перед конкурсами по чотири-п’ять годин на добу, а ще, коли їжджу на машині перед конкурсом – обов’язково переглядаю ноти, які там штрихи, які ліги, всілякі переходи, щоб не забути”, – говорить Зарема.

За словами викладачки фортепіано Наталії Сечень, будь-який конкурс – це випробування, стрес. Для того, щоб людина вийшла на сцену й донесла те, чому її навчили, треба певне психологічне налаштування.

“І у неї виходить, до речі, відключатися, це якраз той випадок, коли на сцені вона може зібратися,не розсіятися, й зіграти, використовуючи те, що їй дали. Це дуже хороша перевага”, – додала викладачка.

Ця перевага знадобилася Заремі на дуже серйозному музичному конкурсі імені Євгена Станковича. Дівчинка вийшла до другого туру, де потрібно було виконувати композицію з оркестром. За умовами конкурсу, учасникам надається всього одна репетиція.

Зарема вже й сама створює композиції. Останнім часом удома часто стала сідати за фортепіано та музиціювати. Так народилася п’єса “Коник-стрибунець”.

Мама Зареми називає її дівчинкою не із цього світу, говорить, що дочка помічає такі речі, на які звичайна людина і не звернула б уваги. А ще вона увесь час і скрізь чує музику, причому, відразу в нотах.

“Музика з’явилася не сама по собі, ось машина їде – там звук теж відтворюється. Й інструменти пішли не з музики, а від цього шуму. Люди хотіли видати шум, але виходила мелодія.Вона може видати злість, радість, сум, переживання, то, що задумалося. Коли граєш веселу – всі радіють, коли сумну – всі сумують, а коли задумливу – всі замислюються. А коли люди посварилися, ось зіграєш веселу – і вони можуть розвеселитися й помиритися”, – говорить Зарема.

Більше випусків програми Future UA на телеканалі UATV дивіться за посиланням.