“POSTЧОРНОБИЛЬ”: як сьогодні живуть і про що мріють мешканці Славутича (ВІДЕО)

Славутич нерідко називають містом надії. Його звели замість покинутої після Чорнобильської трагедії Прип’яті. Рішення про будівництво нового населеного пункту прийняли в жовтні 1986-го. А через півтора року тут вже зустрічали перших жителів. Сьогодні Славутич – сучасне місто, яке активно розвивається.

Прогулянка по ньому нагадує екскурсію по різних містах. Від талліннських дерев’яних будинків – до облицьованих каменем кавказьких багатоповерхівок.

Місто будували більше 9 тисяч фахівців, які приїхали з восьми республік колишнього Союзу. У кожної з них був свій квартал, при будівництві якого бригада використовувала власні технології, проектуючи при цьому будинки з певними національними особливостями.

“Навіть тому, хто не був в Баку, відразу стане зрозуміло, що побудовано це не місцевими будівельниками, – зазначає житель міста Володимир Крупський, який в ті роки працював в управлінні капітального будівництва. – Але цікаво те, що крім таких візуальних елементів, є відмінності функціональні – певні планування, які властиві тільки тим чи іншим регіонам”.

Сергій Панченко – старожил міста. Разом зі своєю родиною він приїхав сюди з Прип’яті.

На Чорнобильській АЕС чоловік працює вже 44 роки. Починав слюсарем, ще до пуску першого блоку. І він пам’ятає, як назавжди зупинили останній реактор.

“Багато хто пов’язував своє життя з роботою на станції. Невідомість була, всі думали – що далі? – ділиться спогадами Сергій. – Було відчуття порожнечі певний час. Заходиш в блок – все стоїть. А коли він працював – життя просто кипіло. Для Славутича відключення атомної електростанції означало від’їзд тисяч фахівців і перспективу депресивного міста. Але ми робили все, щоб зберегти інфраструктуру, розуміючи, що потрібно шукати нові шляхи розвитку”.

Експеримент з вільною економічною зоною, підтримка приватного бізнесу, міжнародні проекти – це саме те, що дозволило Славутичу жити та розвиватися.

До слова, це місто – єдине в Україні, де велосипедні доріжки передбачили ще під час будівництва. На в’їздах до Славутича – нові дорожні знаки, які закликають поважати учасників велоруху.
Сьогодні в місті активно розвивають туризм.

“У Славутича є легенда – дуже цікава, – каже Сергій Панченко. – Але поки немає так званого туристичного продукту, який ми можемо під цю легенду продати. Над цим і працюють найкращі уми міста”.

Всі випуски циклу сюжетів “POSTЧОРНОБИЛЬ” дивіться за посиланням.