ЗСУ відновлюють позиції на Дніпропетровщині, окупанти посилюють тиск на інших ділянках фронту — аналіз ситуації на мапах війни

Україна від початку року повернула 460 кв. км своїх територій. Найбільш відчутними були успіхи Сили оборони на Дніпропетровщині, де армію окупантів відкинули одразу на більш ніж 400 кв. км.

Сили оборони продовжують контрнаступальну операцію на стику Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей силами Десантно-штурмових військ та за підтримки механізованих бригад. Успішним стало просування наших підрозділів на Олександрівському напрямку, де вдалося майже повністю відновити контроль над окупованою територією Дніпропетровщини.

Росіяни хотіли використати фактор Дніпропетровської області виключно як елемент політичного тиску на українську сторону під час перемовин. Йдеться про створення “буферної зони” в Дніпропетровській області, що передбачає розширення географії театру бойових дій на території, яка не входить до складу країни-окупанта згідно з указом російського диктатора від 2022 року. Також це стосується формування прецеденту територіального обміну.

Що пропонували росіяни? Обміняти території Дніпропетровської, Сумської, Харківської областей, які тимчасово перебувають під окупацією, на території Донецької області, які контролюють Сили оборони України.

Відповідно, деокупація територій Дніпропетровської області зруйнувала плани російської сторони. Зауважте, після проведення успішних контрнаступальних дій ЗСУ терміни переговорів української та російської делегацій були перенесені.

Це було продиктовано тим, що у противника не залишилося важелів впливу, щоб тиснути на Україну успішними діями на територіях, які не включені до складу країни-окупанта.

У Сумській області російські війська також намагалися розширити свою присутність напередодні анонсованих міжнародних зустрічей щодо закінчення війни в Україні. Але говорити про реалізацію планів ворога про встановлення широкої буферної зони немає підстав.

Самі ж росіяни наразі визнали провал чергової операції “Труба” на Сумщині, яка передбачала вихід у тил українським підрозділам через підземні газогони. Ця операція призвела до чисельних втрат у живій силі окупантів.

Щодо інших гарячих точок української лінії оборони, то головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що російські загарбники посилили тиск на кількох напрямках фронту, але Сили оборони України їм активно протидіють та відновлюють позиції.

“Зі зміною погодних умов російський агресор посилив тиск одразу на кількох ділянках фронту. Уже кілька днів поспіль кількість бойових зіткнень перевищує 200”, — повідомив він.

Харківська область. Вовчанські хутори — найбільш проблемна ділянка на Харківському напрямку. Це панівні висоти, тому невипадкова активізація бойових дій саме тут. Окупанти намагаються захопити їх, щоб тримати під вогневим контролем нашу тилову логістику.

Куп’янськ фактично повністю перебуває під контролем Сил оборони України. Малі штурмові групи окупантів від 20 до 40 осіб фактично заблоковані в центрі, у районі багатоповерхівок та центральної лікарні. Вони відрізані від наземної логістики. Відповідно, їх нейтралізація — це питання часу. Також важливо, що Сили оборони України повністю контролюють Куп’янськ-Вузловий. Тобто росіяни не можуть використовувати його для перекидання залізницею оперативних резервів з території РФ та окупованих районів Луганської області для подальшого формування ударного угруповання для просування у напрямку Слов’янська вздовж річки Оскіл.

Покровський напрямок. Тут ситуація складна. Основні бої — поблизу сіла Гришине та міста Родинське. Це наразі ключові логістичні хаби Сил оборони України.

Також тривають бої в районі околиць Покровська та Мирнограда, в районі “промок”. У Покровську немає зони стійкої присутності наших підрозділів. Там є рейдовий метод дій штурмових груп. Але створена широка “кілл-зона”, яка не дозволяє окупантам далі просуватися углиб української території. Фактично це пастка для російських окупаційних військ, враховуючи, що Покровськ та Мирноград — під тотальним вогневим контролем Сил оборони.

Найближчим часом основний акцент на Покровському напрямку буде перенесено на Добропільський напрямок. У планах окупантів — захоплення цього промислового міста.

Костянтинівський напрямок. Там теж складна ситуація — окупанти намагаються діяти шляхом інфільтрації малих штурмових груп уже безпосередньо в місті.

Плюс є певні тактичні успіхи по флангах українського угрупування. Це в районі Часового Яру та Ступочок. У Часовому Ярі зафіксована додаткова передислокація оперативних резервів окупантів задля встановлення повного контролю над населеним пунктом. Ситуація ускладнюється тим, що Костянтинівка розташована в низині, а окупанти контролюють панівні висоти і в Часовому Ярі, і в Торецьку, фактично по флангах. Це дає їм можливість тримати під вогневим контролем локації Сил оборони. У цьому проблема українського угрупування в Костянтинівці.

Слов’янсько-Краматорська агломерація. В окупантів є певні успіхи на Лиманському напрямку, де у них просування вздовж правого берега річки Сіверський Донець у напрямку села Закітне. Є загроза захоплення цього стратегічного населеного пункту, де розташована важлива панівна висота.

Є просування окупантів у районі сіл Платонівка та Різниківка, що дає їм можливість виходу на панівні висоти в районі населених пунктів Крива Лука та Каленівка, де також є перехрестя декількох важливих транспортних рокад. Водночас окупанти намагаються просочуватися по трасі Бахмут — Слов’янськ. Після Солідару окупанти підходять фактично до села Рай-Олександрівка (Краматорський район).

Основна небезпека цієї ситуації в тому, що Рай-Олександрівка розташована лише за 7 км від Слов’янської ТЕЦ (місто Миколаївка, що поблизу Слов’янська). А від Слов’янської ТЕЦ до самого Слов’янська — 5 км. Тобто фактично до Слов’янська відстань приблизно 12 км, а до Краматорська — приблизно 16 км. Тобто окупанти будуть використовувати тактику спочатку вогневого контролю над локаціями Сил оборони, а потім намагатимуться встановити безпосередній контроль для створення загрози оперативного оточення.

Водночас, за інформацією головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, суттєво зросли втрати противника: лише за три останні дні знешкоджено близько 4 840 окупантів убитими та пораненими.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Ракети, проксі та “вісь зла”: чим насправді небезпечні заяви Ірану щодо України
• Від “Шахедів” до балістики: як військове партнерство Москви і Тегерана загрожує Україні та світу
• Що стоїть за ядерними погрозами Кремля і чи настав час Україні переглянути свій без’ядерний статус: аналіз Снєгирьова
• Блокування Telegram у РФ і чутки про мобілізацію: як Кремль готується до виборів-2026
• Пауза перед ударом: як “енергетичне перемир’я” стало частиною російської стратегії