Пауза перед ударом: як “енергетичне перемир’я” стало частиною російської стратегії

Масований обстріл України, що стався в ніч на 3 лютого, виявився одним із найбільш потужних за час повномасштабного вторгнення. Лише по Дніпру було завдано удар щонайменше 15 балістичними ракетами, що є рекордом за кількостю подібних запущених цілей. Також на Дніпропетровщині атакований був Кривий Ріг.

Цей обстріл пов’язаний насамперед з перемовним процесом — 4 лютого в Абу-Дабі (ОАЕ) стартував дводенний другий раунд переговорів між Україною, Росією і США щодо закінчення війни. Цей обстріл — елемент військово-політичного тиску на українську сторону.

Якраз напередодні переговорного процесу США звернулися до Росії з пропозицією про “енергетичне перемир’я”, на яке росіяни погодилися, і взяли тижневу паузу (до 1 лютого) щодо завдання ударів по українській енергетиці. Прийнявши пропозицію Сполучених Штатів, Росія намагалася компенсувати інформаційну та політичну поразку.

Разом з тим не варто говорити, що тижневе “енергетичне перемир’я” Росія використовувала для накопичення балістичних та крилатих ракет, бо за тиждень їх неможливо виготовити. Це займає досить серйозний проміжок часу. Те саме стосується і безпілотників.

Одна з цілей росіян, що пов’язана з “енергетичним перемир’ям”: вони взяли тиждень, щоб дати можливість українській стороні відновити пошкоджену від попередніх ударів інфраструктуру, вкласти гроші, матеріальні цінності, зокрема й допомогу з боку ЄС та американських партнерів у відновлення об’єктів. І, відповідно, вони завдають удари по тих самих енергетичних об’єктах, фактично знекровлюючи можливість подальшого проведення відновлювальних робіт. В цьому і полягає їхня тактика.

До того ж обстріл стався напередодні візиту генерального секретаря НАТО Марка Рютте до Києва, що є сигналом і для країн західного світу.

Росіяни намагаються паралізувати життєдіяльність міст-мільйонників — Харків, Дніпро. У Вінницькій області вони намагаються відрізати, порушити цілісність енергетичної інфраструктури України. Тому вдарили по станції, яка з’єднує Рівненську АЕС з Києвом, областю та іншими центральними регіонами. Росіяни одночасно хотіли “вимкнути” значну частину території України, тобто створити блекаут не лише у столиці, а і в інших містах-мільйонниках.

Основним завданням Москви є провокування соціальних потрясінь та протестів, за аналогією до тих, що вже були у Києві. Це вони називають “іранським варіантом”, але з українською специфікою. Росія хоче дестабілізації ситуації в Україні, щоб населення почало вимагати: “краще поганий мир, ніж така війна”.

Своїми ударами по енергетиці росіяни копіюють сценарій дій країн НАТО щодо повалення режиму Мілошевича в Югославії у 1999 році. Тоді так само країни завдавали ударів по югославських теплоелектростанціях, енергетичній інфраструктурі з метою створити соціальний хаос і передумови для відставки уряду Мілошевича. І сьогодні росіяни повторюють це один в один в Україні. І одночасно заявляють, що це саме західні країни відкрили скриньку Пандори в Югославії і фактично створили цей сценарій.

Росіяни змінили тактику, зараз йдеться вже про дистанційну війну. Вони зрозуміли, що на лінії фронту немає успіхів тактичного рівня, тому перейшли до знекровлення української енергетики, інфраструктури, а відповідно, і української економіки.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Енергетичний геноцид: окупанти б’ють по інфраструктурі найбільших міст, щоб схилити Україну до територіальних поступок
• Війна на виснаження і “м’ясні штурми”: як інновації ЗСУ призвели до колосальних втрат окупантів
• Тактика “випаленої землі”: чому окупанти тиснуть на Гуляйполе, не маючи оперативних резервів
• Чому удар “Орешником” по Львівщині адресували Європі — розбір Снєгирьова
• Що чекає Україну у 2026 році і якою буде нова архітектура безпеки — розбір Снєгирьова