Сьогодні о 09:19
У ніч на 26 березня підрозділи Сил оборони України завдали удару по Киришському нафтопереробному заводу (НПЗ) у Ленінградській області РФ. Раніше успішно була вражена інфраструктура нафтового терміналу порту “Усть-Луга” в результаті спецоперації СБУ.
У Міністерстві закордонних справ України запевняють, що інтенсивність атак лише зростатиме.
Удари по російських НПЗ
За попередньою інформацією, на території Киришського НПЗ виникла пожежа — загорілися установки первинного перероблення нафти та два резервуари.
Як повідомили у Генштабі ЗСУ, результати ураження та масштаби завданої шкоди уточнюються. Відзначається, що Киришський НПЗ входить до трійки найбільших нафтопереробних заводів РФ. Потужність заводу становить близько 20-21 млн тонн нафти на рік. На підприємство припадає понад 6% від загального обсягу всієї нафтопереробки країни-агресора.
“Потужності заводу використовуються для виробництва широкого спектра нафтопродуктів, зокрема пального, що застосовується для забезпечення потреб збройних сил держави-агресора”, — повідомили у Генштабі ЗСУ.
Раніше Україна вразила один з ключових морських портів РФ на Балтиці, через який ворог експортує сиру нафту та нафтопродукти, зокрема з використанням суден тіньового флоту. Йдеться про інфраструктуру нафтового терміналу порту “Усть-Луга”.
“Сьогоднішня спецоперація — це символічний “подарунок” ворогу до Дня СБУ. Чергове нагадування, що в Росії тепер немає безпечних регіонів. Ми й надалі проводитимемо далекобійні операції, щоб системно знижувати військово-економічний потенціал ворога”, — зазначив виконувач обов’язків голови СБУ генерал-майор Євген Хмара.
Далекобійні дрони СБУ подолали понад 900 км і успішно відпрацювали по цілях. Внаслідок атаки уражені нафтові стендери, а також резервуарний парк з нафтою та нафтопродуктами. На території порту фіксується масштабна пожежа.
У ніч на 23 березня Сили оборони України вразили нафтовий порт у Приморську Ленінградської області. Його називають одним з найбільших експортних нафтових терміналів Росії на Балтиці. Потужність трубопровідної системи становить до 75 млн тонн нафти на рік. Саме звідси відвантажується основний обсяг нафти марки Urals, зокрема через тіньовий флот для обходу санкцій.
Мешканці Приморська діляться враженнями від побаченого у соцмережах.
“Біля порту горить. Пропустили таки наші ППО. Ось я три роки на “СВО” був, навіть мене вражає цей димовал”, — коментує очевидець.
Через порт “Приморськ” щороку проходить близько 60 млн тонн нафти. Кошти від продажу нафти країна-агресор спрямовує на фінансування війни проти України та забезпечення російської окупаційної армії. Подібні об’єкти у Генштабі ЗСУ називають законною ціллю.
“Також вражено нафтопереробний завод “Башнефть-Уфанефтехим” — підтверджується пожежа на території підприємства. НПЗ є важливою ланкою постачання пального для російських збройних сил. Його потужність первинної переробки нафти становить близько 6-8 млн тонн на рік. НПЗ розташований на значній відстані від державного кордону України — близько 1 400 км”, — йдеться у повідомленні Генштабу ЗСУ.
Зараз робота портів, через які на експорт йде до половини всієї нафти, що продається за кордон, зупинена, пише Reuters. Секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу вже скаржиться, що жоден регіон РФ не може почуватися в безпеці, зокрема навіть Урал.
У Міністерстві закордонних справ України підтвердили: масштаби та вплив українських атак на території держави-агресора постійно зростають. Це є свідомою стратегією, спрямованою на знищення джерел терору безпосередньо на їхньому розташуванні.
“Це наші власні, українські санкції проти російської військової машини, і ми не збираємося їх послаблювати. Російські чиновники справедливо визнають, що в Росії більше немає безпечних місць. І все це — прямий наслідок того, що Кремль почав цю незаконну війну і відмовляється її закінчувати. Звичайні росіяни повинні розуміти, що війна, розв’язана їхнім керівництвом проти України, повертається туди, звідки прийшла — у їхню країну. Це справедливо, і удари лише посилюватимуться”, — написав Андрій Сибіга у соцмережі X.
Президент Франції Еммануель Макрон 20 березня повідомив про затримання у Середземному морі судна, що належить тіньовому флоту Росії. Ранком 23 березня танкер російського тіньового флоту Deyna під прапором Мозамбіку прибув до французького порту “Марсель-Фос”. Далі його передадуть судовим органам для подальшого розслідування.
Україна спільно з Європейським Союзом працює над законодавчими змінами, які дозволять конфісковувати російську та іранську нафту з суден тіньового флоту, заявив президент України Володимир Зеленський. Він закликав союзників не лише блокувати такі судна, а й конфісковувати перевезену ними нафту в інтересах європейської безпеки.
“Поки війна триває, поки удари тривають, має тривати й тиск на агресора. Ми працюємо з європейськими країнами, щоб у них законодавчо дозволялося не лише зупиняти такі судна, але й блокувати та конфісковувати нафту. Це має бути”, — наголосив Володимир Зеленський.
Він зазначив: це має стати частиною системної відповіді на спроби Росії обходити санкції через нелегальні постачання нафти. За словами експертів, такий радикальний крок має стати системною відповіддю на спроби Кремля обходити обмеження через незаконний експорт.
“Якщо у Світовому океані знаходиться судно, яке невідомо кому належить, під прапорами, що змінюються щотижня, яке перевозить нафту, яка не застрахована, перевозить підсанкційну нафту, без належним чином оформлених документів, без дотримання норм екологічної безпеки, то чому б не вилучити цю нафту та реалізувати її на європейському ринку”, — висловив думку експерт енергетичного ринку Геннадій Рябцев.
За оцінками експертів, посилення ударів по енергетичній інфраструктурі та одночасний тиск на так званий тіньовий флот формують системну стратегію обмеження нафтових доходів Росії. Йдеться не лише про фізичне пошкодження ключових об’єктів, а й про створення додаткових ризиків для всієї логістики експорту — від видобутку до доставки сировини кінцевим споживачам.
Наслідки ударів по російських НПЗ в оцінці експертів
Наскільки серйозну шкоду нафтовій галузі РФ завдають удари ЗСУ по НПЗ? Як швидко Росія може відновлювати потужності? Як це впливає на світовий ринок нафти? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Михайло Подоляк, радник Офісу президента України;
- Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи, економіст, популяризатор австрійської економічної школи на пострадянському просторі;
- Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
- Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Кількість ударів по РФ має збільшуватися
— У росіян істерика через зростання цін на нафтопродукти. Вони відчувають від цього велике задоволення, бо з’являється можливість додатково підживлювати війну, профінансувати її в певному обсязі. Я б запропонував поглянути на те, що відбувається трохи ширше — в контексті того, у кого які “карти на руках”.
Ми бачимо війну на Близькому Сході. Ми бачимо останній удар Росії, коли тисяча дронів була спрямована на територію України зі спробою зруйнувати центри міст, знищити історичну спадщину та критичну інфраструктуру.
Ми бачимо обсяг застосування дронів, здатність України ефективно з ними працювати, пропонувати готові рішення і водночас неспроможність країн регіону Перської затоки захиститися від значно меншої кількості таких самих дронів “Шахед”, вдосконалених Росією, які частково обходять системи протиракетної оборони.
Це свідчить про те, що роль, місце та значення України змінилися. Крім того, змінилося і розуміння сучасної війни. Внаслідок масштабованих ударів дешевим ресурсом (а дрон значно дешевший за ракету) можна суттєво ускладнити або навіть зробити неможливим ведення контрвійни з боку іншої країни.
Кількість ударів по Росії має бути більшою, знищення цілей — збільшуватися. Це стосується не лише нафтовидобутку, нафтобаз або перевалкових пунктів, а й більшості російських військових заводів.
Європа має вкладати значно більше коштів у дронові технології, антидронові технології й, по суті, в Україну через спільні підприємства.
Ті рішення, які, на жаль, були відпрацьовані в Україні великою кров’ю та високою ціною, мають бути профінансовані значно більше. Бо це сьогодні єдиний спосіб захистити не лише небо над Україною, але й небо над Європою.
Створення комплексної системи протидії російським ракетно-дроновим ударам — це головний напрямок, у який має інвестувати Європа.
ЯРОСЛАВ РОМАНЧУК: ЗСУ демонструють найефективнішу боротьбу з нафтовою галуззю РФ
— Браво нашим українським Збройним силам. Браво нашим розвідникам. І браво тим, хто винаходить і виробляє все — структуру, технології, логістику,які спрямовані на ураження цілей у РФ. Ми вчимося — болісно, повільно, але все ж вчимося. Ми створюємо набагато потужнішу, ефективнішу зброю.
Якщо теоретично уявити, що у нас не було б ні наших ракет, ні потенціалу ЗСУ, то вже у 2026 році, при продовженні війни Росія отримала б додатково 35-40 млрд доларів.
Якщо ми ще переконаємо партнерів з європейської частини НАТО блокувати Балтійське море для вільного російського судноплавства, тоді ситуація стане ще кращою для нас.
Тому, які б угоди не придумували, що б не говорили ті, хто вважає допустимим і “прагматичним” взаємодіяти з Росією — ми робимо свою справу. І робимо її добре, а будемо робити ще краще.
Думаю, до кінця 2026 року російська економіка все-таки вийде в нуль.
Путін, звичайно, приховує дані — це частина психологічної війни, спосіб утримання підтримки населення.
Якщо ЗСУ продовжать такі дії — успішні операції на території Росії, руйнування нафтовидобутку, ВПК, виробників зброї та компонентів — тоді економіка почне йти в мінус.
Потрібно ще більше інвестувати у виробників зброї, посилювати синхронізацію і, звичайно, розширювати економічну свободу всередині країни, бо її гостро не вистачає для того, щоб залучити підприємницьку енергію суспільства.
Найефективніший засіб боротьби з путінським режимом та нафтовим бізнесом — це те, що продемонстрували наші дрони й ЗСУ.
На перше місце все одно потрібно ставити військову частину. Так, ми можемо завдати Росії шкоди на 5-10 млрд доларів. Але це ще не той рівень тиску, який змусить Путіна вивести війська та перейти до реальних переговорів, а не до тієї імітації процесу, яку ми спостерігаємо останній рік.
ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Потрібно підштовхнути Путіна до завершення війни
— Якщо на початку 2026 року всі констатували серйозні проблеми у російській нафтовій галузі, особливо після атак на тіньовий флот, то зараз доходи РФ зростають.
Очевидно, для Путіна це може виглядати так, ніби ситуація налагоджується. У нього може виникати відчуття, що він “пересидів” санкції. І, на жаль, є фактор США. Президент Дональд Трамп, судячи з усього, не розуміє, що послаблення санкцій не наближає мир, а, навпаки, віддаляє його.
Саме санкційний тиск на Росію й одночасна допомога Україні, зокрема військовими засобами, є ключем.
До речі, про це достатньо чітко говорили наші європейські союзники. Коли Дональд Трамп звернувся до Європи з проханням допомогти в Перській затоці, йому запропонували зустрічний крок: почати діяти жорсткіше щодо Росії та посилити підтримку України.
Єдиний можливий шлях, щоб змусити Путіна сісти за стіл переговорів — посилення санкцій та фактична мінімізація можливостей Росії експортувати нафту. Ми бачимо, що дії ЗСУ, зокрема удари по Ленінградській області, якраз спрямовані на це, адже перевалкові порти Росії опиняються під атакою.
Як мінімум, ЗСУ завдають ударів з метою зменшення надходжень у російський бюджет. Вони змушують Москву шукати додаткові ресурси для поповнення запасів, а це додаткові витрати.
Що менше у Росії грошей, то менше у неї можливостей вести війну тієї інтенсивності, яку вона веде.
З цього погляду складно сказати, наскільки взагалі можна змусити Путіна щось робити. Коли ми говоримо про Кремль і російське керівництво, ми часто намагаємося раціоналізувати їхні рішення. Хоча на практиці вони нерідко ірраціональні й не пояснюються здоровим глуздом.
Удари по Усть-Лузі обмежують можливості експорту нафти, особливо зараз, коли ціни на неї зросли, а через Балтику проходить до 50-70% російського нафтового експорту.
Все це в комплексі має підштовхнути Росію якщо не до повноцінних переговорів про мир, то хоча б до заморозки війни. Бо якщо не буде можливості воювати, не буде ресурсів платити найманцям, тоді для Путіна це стане значно більшою проблемою, ніж просто зупинка війни.
ІВАН УС: Покупці російської нафти шукають альтернативи
— Насамперед треба розуміти, які країни купують нафту і зацікавлені в збереженні можливостей її постачання. Китай, Індія та Туреччина — ключові покупці російської нафти.
Водночас Туреччина все ж є країною НАТО, і я не думаю, що вона буде активно допомагати Росії. Ба більше, не секрет, що окремі представники турецького істеблішменту займають досить жорстку позицію.
Індія та Китай — це зовсім інша історія. Це найбільші країни за населенням, і вони мають можливості, особливо Китай, допомагати РФ, зокрема у постачанні необхідних компонентів для відновлення нафтопереробних потужностей.
Потрібно розуміти й характер українських ударів. В основному це удари дронами, які, як правило, не знищують об’єкт повністю, а виводять його з ладу. Відповідно, якщо є ресурси та запчастини, об’єкти можна відновити. Інша справа, якщо використовуватимуться важчі засоби ураження, наприклад ракети. Тоді пошкодження можуть бути настільки серйозними, що відновлення стане неможливим.
На цей момент можливість відновити потужності у Росії все ще є. Я думаю, що і клієнти РФ будуть зберігатися. Адже, попри санкції Заходу, є окремі компанії та структури, які орієнтуються не на мораль, а на прибуток. Вони можуть неофіційно постачати деталі, технології та допомагати з відновленням. До того ж не виключено, що десь це відбувається негласно і з мовчазної згоди окремих західних країн.
Ніхто не зацікавлений у різкому зростанні цін на нафту та енергоресурси. А поки Росія залишається на ринку, ціни перебувають у більш-менш прогнозованому коридорі. Якщо ж РФ повністю виключити з постачань — це серйозно вдарить по світовому ринку і призведе до зростання цін.
Тут можлива подвійна політика: з одного боку, санкції, з іншого — збереження певної присутності Росії на ринку. Але це не означає, що Україна має відмовлятися від ударів.
Криза навколо Новоросійська — ключового вузла перевалки енергоресурсів — відіграє важливу роль. Разом з тим завжди існують форс-мажори, які дозволяють Росії формально уникати штрафів за зрив постачань. І клієнти це розуміють.
Крім того, Росія активно використовує так званий тіньовий флот. Це означає відсутність страховки від провідних страхових компаній, відповідно, економія коштів, але і зростання ризиків.
Новоросійськ — це Чорне море, а щоб вийти у світовий океан, необхідно пройти через протоки Босфор і Дарданелли. І тут позиція Туреччини досить чітка: вона не пропускає судна без страхування у провідних компаніях. Іноді Росії вдається домовитися — і окремі види страхування все ж приймаються, але загалом це створює затримки.
Затримки — це втрата конкурентоспроможності новоросійських портів. Клієнти, які звикли отримувати ресурси через Новоросійськ, починають сумніватися: чи будуть постачання вчасно, чи можна взагалі розраховувати на стабільність. Адже фізична можливість своєчасної доставки все частіше опиняється під питанням. І саме постійні удари ЗСУ посилюють цей ефект.
Навіть ті клієнти, які закривають очі на моральну сторону і хочуть просто отримувати ресурси, починають замислюватися: чи варто працювати з Росією, якщо це означає постійні зриви термінів? В результаті вони починають шукати альтернативи.
Читайте також: Росія загнала себе війною в кут: де Кремль буде шукати ресурси на агресію — аналіз експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
