Злочин агресії: хто і як створює спецтрибунал для Путіна

Повномасштабну війну проти України Володимир Путін розв’язав 24 лютого 2022 року, але це було вже продовження. Агресія проти незалежної держави набирала обертів з анексії Криму та вторгнення на Донбас.  Дії Путіна і його армії в Україні згідно з міжнародним гуманітарним правом розцінюються як акт агресії, після якого сталися жахливі воєнні злочини та злочини проти людяності.   

Поки українська армія відстоює суверенітет і захищає територіальну цілісність своєї держави на полі бою, українські дипломати і юристи спільно з партнерами збирають доказову базу, щоб посадити російського диктатора і представників військово-політичної верхівки, які виконували його накази, на лаву підсудних. Про це в новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Ольга Михалюк.

Трибунал, який не має аналогів

Буча, Ірпінь, Бородянка, Маріуполь, Херсон, Ізюм — список міст, куди встиг ступити російський солдат, і звірств, скоєних там, можна продовжувати довго. Убивства, зґвалтування, тортури, фільтраційні табори, викрадення, депортація, взяття в полон цивільного населення — все це з подачі кремлівського диктатора Володимира Путіна.

Увесь цивілізований світ визнає, що Путін має бути засуджений як військовий злочинець разом зі своїми воєначальниками. Російська верхівка убезпечила себе від видачі Міжнародному кримінальному суду — головному органу кримінальної юстиції, що притягує до відповідальності осіб, винних у воєнних злочинах, геноциді, злочинах проти людяності та у злочинах агресії. Від потрапляння під правосуддя російське керівництво поки що рятує неучасть у Римському статуті, який ратифікували 123 держави.

“Злочин агресії теоретично міг би бути засуджений з використанням механізму Міжнародного кримінального суду, який міг би провести розслідування. Але для того, щоб це було можливо, потрібно, щоб і Росія, і Україна були членами-підписантами Римського статуту, а РФ — не підписала. Відповідно, цей механізм неможливий”, — каже адвокат, експерт із міжнародного гуманітарного та кримінального права Андрій Яковлєв. 

Пошуком механізму для притягнення до відповідальності диктатора та його поплічників за злочин агресії представники української влади, правоохоронці, дипломати та юристи почали займатися одразу ж після початку повномасштабного вторгнення. Найефективнішим може стати трибунал, створений Радою безпеки ООН. За досвідом трибуналу над президентом Югославії Слободаном Мілошевичем. 

“Якщо розглядати якісь інші варіанти, наприклад, через Генеральну Асамблею, то на тому етапі, на якому зараз є розвиток цього органу ООН, досі є сумніви, наскільки повноваження Генеральної Асамблеї дозволяють створення таких органів. І чи може Генеральна Асамблея наділяти ці органи такими ж повноваженнями, як і Рада безпеки. Тому це також не був би гарантований спосіб”, — коментує юристка-міжнародниця та правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк. 

Уперше розслідувати злочин агресії Росії в лютому 2022 року запропонував британський юрист-міжнародник Філіп Сендс за підтримки колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Гордона Брауна. Для притягнення керівництва країни-агресора до відповідальності вирішили створити окремий Міжнародний трибунал. 

“Це трибунал, який не має аналога. Подібних трибуналів щодо агресії з переважно міжнародними компонентами й з деякими національними не було раніше. Ми, по суті, створювали дизайн цього трибуналу багато в чому сенсі в унікальних обставинах”, — каже кандидат юридичних наук Дмитро Коваль. 

Акцент було зроблено на тому, щоб якомога більше держав могли взяти участь у суді. 

“Наш суд, який ми зараз створюємо на базі Ради Європи, матиме виклик: його рішення муситимуть визнати в усьому світі, особливо в тих країнах, які тримаються за свій економічний чи політичний контакт із Росією. Це новий етап міжнародного гуманітарного права для всього світу”, — коментує Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод (ЦГС). 

У 2023 році створення Міжнародного трибуналу своїми резолюціями підтримали Європарламент і Парламентська Асамблея Ради Європи, а в Гаазі розпочав роботу Євроюст — міжнародний центр із переслідування за злочин агресії в Україні, де збирають і зберігають докази. Це первинна ланка перед створенням спецтрибуналу для Путіна, як його вже неофіційно називають. 

“Злочин агресії — це дуже серйозне обвинувачення, яке потребує часу для розгляду в судовому порядку. Те, що створюється окремий трибунал з цього питання, якраз і показує, що все-таки й демократичні країни, і цивілізований світ хоче поставити жирну крапку в цьому питанні. Зло має бути покаране в будь-якому разі”, — вважає політолог і голова Центру аналізу та стратегії Ігор Чаленко. 

Наприкінці березня 2025 року на робочому засіданні у Страсбурзі “Основна група” — коаліція з понад 40 країн-партнерів України, за участю ЄС, Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО та ОБСЄ, підготувала проєкти документів для запуску майбутнього міжнародного спецтрибуналу. Це двостороння угода між Україною та Радою Європи, статут і порядок управління спеціальним трибуналом.

“Підписується договір із Радою Європи й на підставі цього договору створюється суд. Наскільки він буде визнаний — залежатиме від того, які країни фактично визнають цей трибунал шляхом приєднання до договору. Також можуть бути ухвалені якісь певні рішення, які свідчитимуть про взаємодопомогу, надання якихось можливостей, наприклад, інфраструктури для проведення, розслідування та обміну інформацією”, — каже адвокат Андрій Яковлєв. 

Насамперед усе залежить від бажання окремих країн. 

“Зараз щодо підписання цього договору справа за політичною волею, а потім буде розширений договір, до якого може приєднатися будь-яка країна світу. У ПАРЄ ми спілкуємося з Марокко, Мексикою, Японією, Святим Престолом, Ізраїлем. У рамках трибуналу ми бачимо також голландське лідерство”, — коментує заступниця голови парламентського Комітету з питань інтеграції України з ЄС, голова делегації України в ПАРЄ Марія Мезенцева.  

Відповідатимуть усі 

Для майбутнього спецтрибуналу сьогодні основний виклик — подолати персональний імунітет президента, прем’єр-міністра та керівника зовнішньополітичного відомства РФ, яким вони наділені, поки обіймають посаду. Що більше країн підтримають і визнають трибунал, то ймовірнішим є зняття недоторканності з російської верхівки, кажуть юристи. Над цим зараз триває активна робота, адже війна і злочини тривають. І хоч вони не мають терміну давності — час грає проти міжнародного слідства. 

“Путіну 70 років, а злочин агресії — це все-таки злочин перших осіб. У глави МЗС РФ Сергія Лаврова теж вік досить солідний. Відповідно, чекати — не варіант. Тим паче ніхто з них не збирається йти з влади”, — коментує експерт з міжнародного гуманітарного та кримінального права Андрій Яковлєв. 

У рамках спецтрибуналу до відповідальності можуть бути притягнуті щонайменше 20 високопоставлених чиновників РФ, а також військові командири та пропагандисти. Щодо Путіна проєкт трибуналу передбачає проведення розслідування і підготовку обвинувального висновку. 

“Не тільки виконавців будуть там судити, а й тих, хто віддавав накази, а також визначав усю цю політику. Але питання в тому, коли й за яких умов. Я не сумніваюся, що це буде. Це необхідно для справедливості”, — вважає аналітик Стокгольмського центру з вивчення Східної Європи Андреас Умланд. 

Поки Путін перебуває на посаді, його арешт неможливий, проте трибунал щодо російської агресії проти України може створити міжнародний прецедент, де лідер країни-окупанта не матиме змоги заховатися за імунітетом і уникнути відповідальності. В історичній ретроспективі процеси над військово-політичним керівництвом країн-агресорів здебільшого розпочиналися вже після ослаблення або падіння режимів. Так, міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі відбувся після капітуляції Третього рейху. 

“Нюрнберг нам цікавий ще й тим, що це був суд, який створювався “ad hoc”, тобто без реального попереднього досвіду. Український трибунал — це теж “ad hoc”, який не має аналога”, — каже кандидат юридичних наук Дмитро Коваль.  

Тоді, у 1945-1946 роках, відбувся процес, унаслідок якого 24 вищі військові чиновники нацистської Німеччини опинилися на лаві підсудних. 

“Певна схожість із Нюрнбергом є, тому що це був єдиний трибунал, який розглядав злочини проти миру, як тоді це називалося. Зараз це злочин агресії, який розглядатиме трибунал з агресії”, — додає Дмитро Коваль.  

Гітлер на той момент уже був мертвий, але в процесі суду його вказували головним ідеологом і відповідальним за злочини нацистського режиму. 

“Список складався так, щоб до нього увійшли ті, хто був доступний для суду. Крім однієї людини, яку судили, бо на той момент думали, що вона переховується, хоча насправді вона вже померла”, — каже Дмитро Коваль. 

А ось перші звинувачення проти Слободана Мілошевича Міжнародний трибунал з колишньої Югославії офіційно виніс, коли той ще обіймав посаду. Мілошевич став першим чинним главою держави, якого судили за воєнні злочини. Його звинувачували за 66 епізодами, серед яких геноцид у Боснії та Герцеговині, масові вбивства чоловіків у Сребрениці, зокрема людей похилого віку та дітей, а також злочини проти людяності, порушення законів і звичаїв війни під час конфліктів у Хорватії, Боснії та Косово. 

І хоч диктатор до вироку не дожив, його знайшли мертвим у камері, суд над Мілошевичем став важливим прецедентом у міжнародному праві та показав, що навіть вищі посадові особи можуть бути покарані. Російську агресію проти України формально підтвердив і сам Путін, адже їй передувало телезвернення диктатора, а саме повномасштабне вторгнення відбувалося, по суті, в режимі онлайн. 

“Зібрати докази офісу, який над цим працював у Гаазі, було дуже просто. Весь світ став свідком цієї агресії. Усі спостерігали, як на нас падали бомби та летіли ракети. Тут факти залишаються фактами. Одночасно з цим Росія примудряється брехати, що нібито те, що сталося в Бучі та Ізюмі — постановка. Тому для нас важливі візити, особисті емоції колег, які реально впливають на ухвалення рішень”, — вважає заступниця голови парламентського Комітету з питань інтеграції України з ЄС, голова делегації України в ПАРЄ Марія Мезенцева. 

Так, за словами експертів, заяви Путіна, що стосуються агресії проти України, були зроблені публічно.  

“Є протоколи засідань, заяви в міжнародних організаціях, двосторонні зустрічі представників Російської Федерації з їхніми союзниками та іноді просто державами, яким вони намагалися донести свій наратив про те, чому війна стала можливою”, — каже кандидат юридичних наук Дмитро Коваль.  

Перші кроки до лави підсудних

Україна ретельно працює над тим, щоб Путін і його поплічники понесли відповідальність за допомогою спецтрибуналу саме за військову агресію проти незалежної держави. Крім цього, російського диктатора можуть засудити за воєнні злочини та злочини проти людяності, вчинені російською армією за наказом вищого керівництва. І це вже кейси для розгляду Міжнародним кримінальним судом. 

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та дитячої омбудсменки Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію дітей з окупованих територій України до Росії. Це перше офіційне звинувачення чинного президента у воєнному злочині, грубому порушенні Женевських конвенцій і прав дітей. Тепер Путін може бути заарештований у будь-якій зі 123 країн, які визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. 

Подібні ордери видано на арешт ексміністра оборони РФ Сергія Шойгу, глави російського генштабу Валерія Герасимова, а також командувачів дальньої авіації та Чорноморського флоту Росії за удари по енергетичній інфраструктурі України. 

“Міжнародний кримінальний суд може притягувати будь-якого лідера, який наділений персональним або функціональним імунітетом. І тому прикладом слугує підозра, яку пред’явлено Львовій-Бєловій і Путіну, а також іншим високопоставленим військовим збройних сил Російської Федерації. Це говорить про те, що цей імунітет Міжнародний кримінальний суд може подолати”, — говорить Гюндуз Мамедов, заступник генерального прокурора України у 2019-2021 рр.  

Обстріли житлових будинків, тактика “повторного удару” по місцях прильотів для збільшення кількості жертв, катування, страти, сексуальне насильство, викрадення цивільних, застосування забороненої зброї — це далеко не повний список того, що творить російська армія в Україні з подачі Путіна. 

“Воєнні злочини, злочини проти людяності, потенційно, можливо, геноцид. Якщо будуть провадження за цими злочинами, то вони насамперед розглядатимуться і Міжнародним кримінальним судом, і національними провадженнями”, — коментує юристка-міжнародниця Онисія Синюк.  

Наразі як українські, так і міжнародні правозахисники допомагають слідству у збиранні та систематизації доказів злочинів, скоєних російською армією. Звіти надсилаються до ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС. Так, до Міжнародного кримінального суду скерували щонайменше 8 позовів, у яких описано масові вбивства в Бучі, незаконні викрадення та катування цивільних осіб.

Кількість жертв серед цивільного населення, внаслідок розв’язаної кремлівським режимом агресії, тільки за відомостями Управління Верховного комісара ООН з прав людини вже наближається до 13 тис., і серед них 682 дитини. Майже 7 млн українців стали біженцями. За даними президента України, на початок 2025 року втрати серед військових перевищують 46 тис. осіб. З лиця землі стерті десятки міст і сіл, а десятки населених пунктів — окуповані.

“Розпочати процес розслідування і засудити злочин агресії потрібно якнайшвидше, тому що ця агресія триває. Необхідний черговий сильний сигнал з боку міжнародної спільноти про те, що Путін і його режим — це злочинці, які намагаються всіма силами нормалізувати себе. Вони входять у переговорний процес, і крім припинення вогню і крім встановлення миру висувають ще безліч інших умов, які спрямовані на те, щоб повернути їм колишнє становище у світі. Але я хочу підкреслити, що жодні мирні переговори не можуть зупинити процес засудження злочинців”, — говорить правозахисник, політолог, член Експертного центру прав людини Михайло Савва.

Якщо не буде обвинувальних вироків ідеологам рашизму та повномасштабної війни проти України — наслідки для світу будуть катастрофічними.

“Тоді ми побачимо, що сила права повністю викинута на смітник історії, і ми будемо бачити лише право сили, коли великі держави можуть перекроювати планету й робити все, що їм заманеться”, — коментує політолог Ігор Чаленко.

Спецтрибунал щодо російської агресії проти України буде створено і він продемонструє, що міжнародне право — не фікція, а реальний інструмент досягнення справедливості. Російське військово-політичне керівництво на чолі з Путіним понесе повну відповідальність — кримінальну, юридичну й історичну — за розв’язану в Україні криваву війну. Ціною забаганок старого диктатора та виконавців його наказів стали життя й долі мільйонів невинних людей. І Україна, і світ, який об’єднався навколо неї, не залишать злочини кремлівського режиму без покарання.

Читайте також: Інвестиції без боргу: що стоїть за угодою США та України про надра