Західні санкції стали реальною катастрофою для економіки Росії. Таких висновків дійшли дослідники з Єльського університету (США). Фахівці стверджують, що РФ втрачає свої позиції на світовому газовому ринку, міжнародні компанії продовжують залишати Росію, а імпортозаміщення не принесло очікуваних результатів.
У підсумку у Кремля закінчуються гроші. РФ втрачає валютні резерви — з близько 600 млрд дол. золотовалютних резервів країни майже 300 млрд дол. заблоковані за кордоном санкціями. З початку повномасштабної війни резерви Росії зменшилися на 75 млрд дол. Американські дослідники привели заяву міністра фінансів РФ Антона Силуанова, який запропонував витратити третину російського резервного фонду — Фонду національного добробуту Росії — на покриття дефіциту бюджету.
Крім того, Російську Федерацію продовжують залишати заможні громадяни та представники середнього класу.
Як сьогодні санкції позначаються на життя росіян та країни загалом — в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA обговорюємо з російським економістом, доцентом Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства та державної служби Миколою Кульбакою.
— Чи справді Російську Федерацію через санкції чекає катастрофа найближчим часом, як багато хто це прогнозує?
— Катастрофи я не очікував би. Точніше так: що назвати катастрофою? З погляду зниження життєвого рівня, з погляду втрат і перспектив — так, це катастрофа. З погляду продовження існування жодної катастрофи не буде. Товари будуть на ринку. Їх буде менше, але вони будуть. Магазини працюватимуть — не всі, але більшість. Транспорт ходитиме. Тобто здебільшого все залишиться таким самим.
Єдине, що доходи населення впадуть, частка доходів, яку витрачають на продукти харчування, зросте. Тобто люди збідніють, і це буде.
Але говорити про те, що це призведе до якихось катастрофічних наслідків, я не став би використовувати “катастрофічних”. Хоча, звісно, з погляду стратегії розвитку країни — це катастрофа, бо фактично майбутнього країни надовго позбавили.
— Тобто російський обиватель міркує так: у 90-х роках жили без Фонду національного добробуту, і зараз проживемо, затягнувши просто тугіше пояси.
— Так, приблизно так. Якщо врахувати, що у нас більша частина населення не має жодних заощаджень, живе від зарплати до зарплати і орієнтується, що у разі потреби піднімемо свої городи — то так воно і є.
Інша річ, що це назвати нормальним життям складно. Але російські люди ще з радянських часів звикли багато в чому так жити. Їх це лякає не дуже сильно, мовляв, поки що все більш-менш добре, то це не страшно.
— Фонд національного добробуту Росії — так би мовити фонд на “чорний день”. За даними американських дослідників, половину коштів заморожено, російські ЗМІ стверджують — третину. Проте істотна “нестача”. Раз ми говоримо про простих росіян — гроші для пенсій, наприклад, є чи їх уже немає?
— У Росії гроші для пенсій знайдуться завжди. У крайньому разі для цього включать друкарський верстат. Тобто тут проблеми немає.
Це трохи не так працює. Ось уявить, що у нас закінчився Фонд національного добробуту. Так, проблеми зростуть, але це не означає, що це буде якась катастрофа. Це означатиме, що державі доведеться витрачати якісь інші гроші на поповнення Пенсійного фонду, доведеться ці гроші позичати на ринках. Або друкувати більше грошей, що призведе до великої інфляції. Але пенсії виплачуватиму. Інша річ, що купити на цю пенсію можна буде менше — ось це буде.
— Є ті, хто живе від зарплати до зарплати, але є середній клас. Як зараз почувається середній клас у Російській Федерації?
— У середнього класу ситуація погіршується, звісно. Це стосується всіх верств населення і середнього класу теж. Тобто їхні доходи знижуватимуться. Можливості їх споживати знижуватимуться. Але знову ж таки — катастрофи не буде. Будуть проблеми, буде скорочення споживання.
Скажімо, якщо людина купувала собі новий телефон раз на два роки, вона це робитиме раз на п’ять років. Якщо людина купувала собі нову машину раз на три роки, вона робитиме це раз на десять років. Приблизно так це працюватиме для середнього класу.
— Припустимо, витратили Фонд національного добробуту, отже, немає державної “заначки”. Як тоді працює економіка, чим поповнювати бюджет, тобто що заробили, те й проїли?
— Треба розділяти дві речі. Потрібно відокремлювати економіку країни та бюджет країни. Те, що ви кажете, це більше стосується бюджету.
А перспективи одержання найближчим часом дефіцитного бюджету дуже високі. Фактично ми вже виходимо на негативне сальдо, тобто ми матимемо дефіцитний бюджет і цей дефіцит доведеться поповнювати або коштом внутрішніх позик, або через друкарський верстат. Це буде.
Говорити про те, що при цьому ринкова економіка, якщо вона продовжуватиме залишатися ринковою, звалиться. Ні. Вона просто десь піде у тінь. Десь менше платитиме податків. Десь скоротиться сфера послуг, якісь галузі просядуть. Якісь локальні проблеми будуть дуже жорстокі (наприклад, для мономіст, де закриються містоутворюючі підприємства).
У межах країни падіння ВВП цього року, за різними джерелами, очікується від 6 до 15%. Це означає, що ви отримуватимете на 10-15% менше грошей. Тільки й всього. Тобто від голоду ви не помрете. Ви просто по-іншому витрачатимете свої гроші. Менше будете їздити у відпустку, ще кудись.
Навіть якщо згадати про період Першої світової війни. Тоді, перш ніж Російська імперія перейшла до революційної ситуації, знадобилося два роки. Тобто це не місяць, не два.
Тобто щоб така велика економіка, як російська, дійшла до хаосу, потрібні роки. Це швидко ніколи не відбувається.
Знову ж усе залежатиме від того, наскільки зберігатиметься ринкова економіка. Російська економіка поки що ринкова і поки що я не бачу передумов до того, щоб від цього ринку сильно відмовлялися. Хоча, звичайно, такі розмови чути.
От якщо почнуть відмовлятися від ринкової економіки, від ринкового регулювання — тобто включать регулювання цін, запровадять якесь квотування, буде якийсь аналог держплану — ось у цьому випадку проблеми наростатимуть дуже швидко. Але якщо цього не станеться, все буде більш-менш нормально.
— Як зміниться економічна картина у РФ після 5 грудня, коли запрацює ембарго на нафту? Це буде різкий стрибок змін чи він теж буде поступовим?
— Я підозрюю, що цей процес буде набагато повільнішим.
Цілком можливо, що в той момент, коли запрацює ембарго, буде стрибок валютного ринку, але для решти — серйозних, швидких наслідків не буде.
Все залежить від ринку енергетичних ресурсів. Зрозуміло, що санкції намагатимуться обходити та торгувати. Наприклад, нафту можна перевозити танкерами. Питання буде спиратися у наявність танкерів, як вони будуть надсилати продукцію і таке інше. Вже зараз деякі танкери вимикають свої датчики маршрутів. Це є, це буде. З цим боротимуться, але це відбуватиметься.
А от із газом складніше, бо газова система таки орієнтована на Європу. На Схід практично газопроводів немає, їх треба будувати. А системи зрідження газу у великих обсягах у Росії також немає. Тому перекинути газові обсяги на інші регіони дуже складно.
Можна скоротити видобуток, але тут у нафти більше проблем, ніж у газу. Бо якщо ви закриваєте нафтові свердловини, то відкривати їх потім буде значно складніше. Старі свердловини відновлюють після зупинки дуже рідко. Для цього треба перебурювати, розвідувати. Тобто це нові гроші, нові дослідження тощо. З газом значно простіше — можна законсервувати свердловину та розконсервувати через рік, два.
У будь-якому випадку всі ті проблеми, які виникатимуть і наростатимуть із санкціями, накопичуватимуться поступово. Це буде накопичення великої критичної маси, але це накопичення йтиме дуже, дуже повільно.
— А імпортозаміщення? Не все ж таки може бути замінено?
— Імпортозаміщення практично не працює у жодній країні в повному обсязі ніколи.
Імпортозмістити можна одну галузь, але зробити так, щоб у тебе імпортозмістилася цілком країна — такого не буває.
Другий момент — імпортозаміщення успішним стає у тому випадку, якщо йдеться про продукцію, що йде на експорт. Тобто якщо вдається створити всередині країни якийсь експортний кластер, який відправлятиме продукцію на експорт, і цей кластер нормально існуватиме — так, імпортозаміщення такої невеликої галузі працює.
Тому в Росії багато слів про імпортозаміщення. Але загалом це буде комбінація з, по-перше, часткового заміщення, часткового спрощення процесів та продукції. І, по-друге, сірого імпорту, який продовжуватиме тихенько надходити в країну.
Там, де можна, — замінять на якийсь інший імпорт. Де не можна — спробують локалізувати та провести імпортозаміщення. Там, де не вийде, — буде спрощення чи закриття підприємств.
— Чи можна імпортувати технології?
— Технології замінюють лише завдяки закордонним інвестиціям. А вигадати свої технології, вигадати свій велосипед — річ майже нереальна.
Згадаймо радянську індустріалізацію 1930-х років, вона на 90% спиралася на закупівлю під ключ величезної кількості підприємств у країнах. У Сполучених Штатах, Німеччині, інших країнах. Це був великий обсяг закупівель, який допоміг Радянському Союзу побудувати конкурентну промисловість. Але це були закупівлі саме на Заході. І у тих країн, які були на той момент передовими з погляду технологій. Тому якщо ми не можемо закуповувати зарубіжні технології, то ми відставатимемо.
Ліквідація ядерної зброї це єдина гарантія, що її ніколи не буде використано — Генсек ООН
РФ використовує Запорізьку АЕС як “ядерний щит” — Держсекретар США
Читайте також: РФ через оновлення Морської доктрини заявила про своє право застосовувати військову силу в турецьких протоках — експерт