Сьогодні о 17:15
Як змінилася тактика ЗСУ та російської армії на цьому етапі війни. Чи можна говорити про початок контрнаступу ЗСУ на півдні. Коли завершиться активна фаза бойових дій. Про це в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA розповів генерал армії України, екскерівник Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж.
— Радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк зазначив, що інформацію про контрнаступ української армії має надавати головнокомандувач і Генштаб ЗСУ, але водночас повідомив без деталей, що Україна вже веде певний контрнаступ на півдні. Американська газета The New York Times пише, що Росія підштовхує Україну до передчасного контрнаступу. То чи є вже контрнаступ і чи не передчасний він?
— Я не скажу, що він передчасний. Він визначається нашими стратегічними успіхами та завданням, яке поставив президент України. Майже місяць тому Володимир Зеленський чітко окреслив головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та силовому блоку — провести ці операції, звільнити південь України.
Але сама суть операції, напрямок головного удару — секретні. І початок операції визначається готовністю особового складу та наявністю озброєння.
Так, у лавах ВСУ вже близько мільйона військовослужбовців плюс готуються нові резерви.
І сьогодні вже не можна говорити, що Росія має явну перевагу. Ні. Ми вже маємо стратегічну перевагу.
На окремих напрямках, так, Росія ще має перевагу. Але якщо ми говоримо загалом про підготовку спеціальної операції, тим більше наступальної, ми вже маємо підготовлений особовий склад, який пройшов навчання не лише в Україні, а й частина з них — за кордоном.
Плюс важлива складова — новітня техніка та озброєння. Це вже не просто ракетна система HIMARS (“Хаймарс”), це і нова далекобійна артилерія, самохідні установки. Днями прибули німецькі реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) MARS-II, які б’ють до 120 км і більше. Це найпотужніші гаубиці, які знищать те, що є важливим для наступальної операції.
Насамперед необхідно знищити ці вали “Градів”, “Смерчів” та “Ураганів”, які б’ють по наших містах та селах, засипають нашу фронтову зону. Їхня максимальна дальність удару — 30-40 км, а коли ми битимемо по них з відстані 80 км і при цьому будемо наступати — все, це буде кінець і цій бойовій техніці, й складам, і командним пунктам.
Ми бачимо, що про конкретні терміни повномасштабного контрнаступу не говорять. Але ми знаємо терміни, коли ми мали отримати техніку та озброєння — липень-серпень. До цього періоду й готувалися наші військові.
Щодо того, що американці кажуть, що Росія хоче нас спровокувати раніше розпочати контрнаступ. Ми розуміємо ситуацію. Ми бачимо, що противник почав перекидати сили на південний напрям. І тому ми маємо обрати той час, коли російські війська ще не встигнуть підготувати свої потужні позиції та резерви.
Нині вони перекидають порівняно невеликі резерви. І ми ще можемо дуже легко впоратися із ними.
Росія зараз збирає у всій країні техніку, нові батальйони. Це може бути ще 60 тисяч особового складу плюс хоч стара техніка, але її багато.
Тож тут нам треба шукати золоту середину — не слухати The New York Times чи погрози росіян. А коли справді ми вже будемо готові — завдати потужного удару.
На той час ми й мости знищимо, і склади, й штаби. І тоді вже буде, звісно, дуже доросла наступальна операція. Це буде і глобальна наступальна операція та тилові операції. Ось це буде початок великого нашого наступального стрибка, який послужить нашим перемогам та втечі супротивника.
Якщо це ми зробимо — не говоритимемо, де саме, а це може бути й Херсонський, і Запорізький, і Харківський напрямок, чи в іншому місці — це буде дуже важливий успіх, який почне створювати умови для наступальних операцій на інших фронтах.
Якщо руйнується великий фронт хоча б в одному секторі — наприклад, у Херсонській області, і російське угруповання побіжить через Чонгар до Криму — це вже буде перспектива в іншому напрямку (у разі Херсона — Запорізькому). А перспективи будуть і щодо Харківської, і навіть Донецької, Луганської областей.
І переломний момент війни може бути, гадаю, десь у серпні-вересні.
— ЗСУ успішно б’ють Антонівським мостом, руйнація якого не дає можливості окупантам спокійно втекти з Херсона. Але замість того, щоб виводити війська, Росія їх накопичує у тому ж Херсоні. Чому, де логіка?
— Бо Російська Федерація прорахувалась.
Херсон, як і інші точки в інших місцях, — це наш ключ до перемоги, великої перемоги. Якщо ми перебиваємо російським військам усі комунікації аж до моря, йдемо правобережжям [Херсонської області] та іншими напрямками — це шлях до великих оточень.
Це величезні операції. Це передумова втечі російських військ. Як тільки вони відчують, що все перекрито, все під вогнем, що й танками, і БТРами перекрили всі поля, куди вони можуть бігти, — все, вони в мишоловці.
Росія розуміє, що напруга на півдні зростає, тож у них уже паніка. Чим усунути цей блок погроз? Звичайно, новими військами, технікою, озброєнням та новими ракетними засобами. Ось вони туди й кидають.
Вони зрозуміли, що зараз основне завдання вирішуватиметься не на Донбасі, як вони планували, а можливо, на півдні. Тому змінюють стратегію і змінюють уже всі засоби, які йдуть і з Криму, і з Донбасу вже на Херсонський та Запорізький напрямки.
Вони продовжуватимуть відволікаючі удари й по Харківському напрямку, і по Донецькому. Але зараз, як я розумію, їм поставили завдання утримати Херсонську область.
Але ми маємо дуже різні варіанти дій. Ми їх не афішуватимемо. Але вони можуть бути дуже несподіваними та дуже потужними ударами по угрупованню противника в тих регіонах, в яких він їх не чекає.
Тому ключ до успішної великої операції ЗСУ не лише Херсонською, а й іншими напрямками. ЗСУ зараз використовують виборну стратегію — вони створюють дуже великі передумови наступу у кількох регіонах. Це дуже правильно.
Противник дезорієнтований. Він кидається. Він зараз не може згенерувати всі основні сили на якомусь одному напрямі. Він не може зрозуміти, де будуть головні удари. І вже йде дезорганізація. Це важливий сигнал для нас, що супротивник боїться, супротивник не готовий до широкомасштабної боротьби. А ми накопичували сили та засоби, вже готові й до системної оборони, й до напрямку головного удару.
Дуже важливо, щоб ми спрацювали миттєво, дуже ефективно, підготувавши всі можливості, які вже отримали від зарубіжних партнерів. Тоді буде колосальний прорив. І перспектива успіху дуже велика.
— Що нам потрібно ще від західних партнерів, щоб контрнаступ був успішним для української сторони?
— Насамперед стратегію постачання озброєння визначено на останньому засіданні “рамштайнської” групи міністрів оборони, до якої входять 50 країн. І ми вже маємо перспективи отримати сумарно “Хаймарсів” до 30 штук. Країни НАТО вирішили аналогічні засоби скоординувати у різних країнах, тому таке озброєння до нас йтиме не лише із США. І це станеться протягом кількох тижнів.
Отже, що вже йде і ще потрібно додатково до вересня:
- ракетні засоби типу “Хаймарс”, ось зараз пішли постачання німецьких РСЗВ MARS-II з дальністю поразки до 120 км, а при використанні спеціальних ракет — і до 300 км;
- далекобійні гаубиці на 60 та 120 км, залежно від типу снаряда;
- радіолокаційні засоби — вони діють і щодо авіації, і щодо всіх засобів ураження бронетанкової техніки, вони можуть контролювати будь-які пуски ракет з боку Росії, Білорусі, Каспійського моря. Тобто система, яка й закриває небо, та знищує ракети;
- нові танки, оновлені за найновішими стандартами НАТО. Вони зараз поставляються нам Німеччиною та Польщею та іншими країнами;
- вже йдуть оновлені БТРи.
До нас іде парк новітньої техніки, вже сотні машин та сотні одиниць техніки — п’ятого покоління. У Росії рівень техніки на два порядки нижчий. Ось це потенціал, який служитиме і для оборони, й для наступальних операцій.
І техніка йде до нас у збільшених обсягах. Якщо спочатку ми отримували 4 одиниці “Хаймарсів”, то зараз ми отримуємо цілі системи, які закривають цілі напрямки оборонних операцій та цілі сектори наступальних операцій.
— Як довго можуть тривати активні бойові дії? Є думка, що вони затягнуться до зими.
— Ми розуміємо Росію, її стратегію ще мало не з Другої світової війни. Тому маємо спрацювати так сильно, щоб ми їх повністю розбили. Для цього потрібна не тільки нова техніка, а й нова стратегія, тактика.
На мою думку, нам зараз не підходить тактика стрибків як жаба. Коли стрибнув, звільнив кілька міст чи сіл, і чекаємо далі, готуємось. Цей формат працює, але він важкий у нашій ситуації. Він ефективний у локальних операціях. Його застосовують, наприклад, на арабському Сході.
А нам потрібні асиметричні дії. Ми спрямовуємо сили на напрями, де противник зараз має перевагу, але паралельно готуємо удари, які він не очікує. Але тут треба глибоко прораховувати — де діятимуть сили спеціальних операцій, де спецнази, де диверсійні групи, де ми завдаватимемо ударів по складах, по логістичних центрах. Це протягом кількох діб має бути відпрацьовано миттєво. Тоді перспектива успіху оточення супротивника велика.
Втеча відповідно буде, а знаючи росіян, втеча буде 100%. І тоді похитнеться і наступний їхній план — схід. Тоді успіхи будуть ще до зими. А якщо покроково робитимемо “стрибки”, то активна фаза затягнеться до зими і довше.
США передадуть Україні снаряди до HIMARS у рамках нового пакету допомоги на 550 млн доларів
На Луганщині армія РФ зосередила основні сили на Бахмутському напрямку – Гайдай
Читайте також: РФ через оновлення Морської доктрини заявила про своє право застосовувати військову силу в турецьких протоках — експерт
Більше новин — в Telegram-каналі #FREEДОМ
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
