Європейське турне Зеленського: Іспанія та Франція посилюють оборонну співпрацю з Україною

Президент України Володимир Зеленський 18 листопада прибув з візитом до Іспанії — це вже третя країна Євросоюзу, яку він відвідує в межах своєї європейської поїздки.

17 листопада Зеленський і президент Франції Еммануель Макрон підписали декларацію про наміри щодо співпраці у сфері оборонних технологій. Як повідомив президент України, документ відкриває доступ до закупівель озброєння з французького оборонного сектору — насамперед 100 літаків Rafale F4, систем ППО SAMP/T, радарів, ракет і авіабомб.

За результатами переговорів глава іспанського уряду Педро Санчес заявив, що Мадрид виділить Києву 1 млрд євро військової підтримки. Президент Зеленський зазначив, що Іспанія та Україна готові спільно виробляти високоточну зброю. 

Іспанія та Франція розширюють військову допомогу Україні: подробиці візитів Зеленського

Володимир Зеленський 18 листопада побував у парламенті Іспанії, де його вітали спікер Нижньої палати Франсіна Арменголь і голова Сенату Педро Роллан. Президент залишив запис у книзі почесних гостей і висловив подяку Іспанії за підтримку, яку країна надає Україні.

Іспанія приєдналася до ініціативи щодо закупівлі американської зброї та надасть новий істотний пакет допомоги в розмірі 1 млрд євро. Про це заявили в іспанському уряді за підсумками візиту президента України Володимира Зеленського до Мадрида.

“Протягом місяця Іспанія ухвалить новий пакет допомоги на 615 млн євро. Цей пакет включатиме зброю на 300 млн в межах нашого договору в сфері безпеки на 1 млрд євро. 100 млн піде на програму PURL НАТО для фінансування термінових закупівель систем оборони, яких потребують Сили оборони України. 215 млн євро через інструмент SAFE ЄС дозволять нам фінансувати продукцію антидронових систем, радарів, які зокрема випускають й іспанські виробники”, — заявив прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес.

Ще 23 жовтня, перебуваючи у Брюсселі на засіданні Європейської Ради, Зеленський повідомив про приєднання Іспанії до ініціативи Prioritized Ukraine Requirements List (PURL) під егідою НАТО. Це означає, що Мадрид готовий фінансувати закупівлі американського озброєння для України.

Напередодні візиту до Іспанії Зеленський наголосив у соцмережі Х, що ключовими темами переговорів стануть посилення протиповітряної оборони та розвиток спільних оборонних проєктів.

До Мадрида Зеленський прилетів із Франції, де напередодні оголосили про велике оборонне угруповання. Париж надасть Україні 100 літаків Rafale (“Рафаль”) до 2035 року, а також системи ППО, радари, ракети класу “повітря-повітря” й авіабомби.

Україна і Франція запускають спільні оборонні проєкти, включно з виробництвом дронів-перехоплювачів і розвитком критично важливих технологій для українських безпілотників.

“Це короткострокова, середньострокова і довгострокова перспектива. І все це необхідно. І навіть якщо мир був би підписаний завтра, це все одно необхідно, оскільки гарантією цього миру є наявність сильної української армії, здатної чинити спротив. Ці потужності це забезпечать”, — зазначив Еммануель Макрон.

Також сторони домовилися про передачу Україні системи ППО SAMP/T, яка здатна перехоплювати балістичні ракети на рівні американських комплексів Patriot (“Петріот”). Зеленський підтвердив, що Україна планує закупити 100 винищувачів Rafale.

Як повідомлялося, 16 листопада президент України Володимир Зеленський провів зустріч з президентом парламенту Греції Нікітасом Какламанісом. Обговорення шляхів досягнення реального миру для України було одним із ключових під час зустрічі.

Які сигнали надсилають Париж і Мадрид Україні — аналіз експертів

Як змінюється роль Європи у питаннях безпеки і чи дійсно ЄС рухається до стратегічної автономії — на цю тему в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Олеся Яхно, політологиня;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій;
• Людмила Покровщук, докторка філософії та експертка з зовнішньої і внутрішньої політики.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Підтримка України — це і інвестиція, і захист Європи

— Дійсно, Франція є дуже значущим партнером в оборонній сфері для України і в політичній підтримці. Франція, як одна з країн із великою економікою Європейського Союзу, член НАТО, як країна, що має ядерну зброю. І у цьому сенсі справді можна говорити, що Франція доволі послідовна у своїй підтримці, політичній позиції та допомозі Україні.

Оскільки всі спостерігають, що Росія жодним чином не демонструє прагнення розпочати реальний мирний переговорний процес, Росія, окрім продовження активних воєнних дій проти України, нарощує гібридні атаки у просторі західних альянсів. Нещодавно, зокрема, була атака в Польщі на залізничну інфраструктуру. Також у плані ідеології ми бачимо, що військовий курс, яким Росія просочує систему освіти мало не з дитячого садка, теж демонструє, що Росія не готова змінювати цей курс.

Тому підтримка України традиційно для країн Заходу має дві частини. Перша — це поточні потреби, те, що Україні потрібно зараз, виходячи із ситуації на фронті та особливостей того чи іншого періоду війни. Другий складник — це довгострокова підтримка, посилення обороноздатності України та спільного співробітництва із західними країнами.

У цьому сенсі та вимога, на якій наполягала і наполягає Росія — нечленство України в НАТО та скорочення обороноздатності і західної допомоги — де-факто за відсутності юридичного процесу вступу України в НАТО показує протилежне: посилення співпраці та те, що вона буде зростати.

Коли йдеться про захист неба, це справді має першочергове значення для України, оскільки супроводжує та підсилює або послаблює будь-які атаки з боку Росії. Це стосується і протиповітряних систем, і тих озброєнь, що дозволяють атакувати військові об’єкти у Російській Федерації. Це те, що Україні необхідно.

Тому укладання контрактів, зокрема довгострокових, щодо постачань і співпраці у сфері захисту неба та подібних видів озброєнь є для нас вкрай важливим. Це важливо не лише з погляду посилення обороноздатності, але і з погляду демонстрації Росії, що Україна незмінно нарощуватиме співпрацю з Європою і що кооперація зростатиме. А отже, ставка Росії та одна з цілей її гібридних атак — скорочення допомоги Україні, спроби залякати західні суспільства, щоб вони змінювали пріоритети — не працює. Тому можна говорити про значущість таких угод і договорів.

Крім того, якщо врахувати недавню заяву Александра Стубба про те, що війна триває, думаю, всі розуміють у США, в Європі, в Україні тим більше, що важливо поєднувати всі типи дій — економічні санкції, військову підтримку України та вироблення довгострокового бачення безпеки європейського регіону. Такі рішення працюють у всіх напрямках.

Дехто може сказати, що постачання не здійснюватимуться так швидко, як нам хотілося б, що це потребуватиме часу, а Україна тут і зараз потребує певних видів озброєння. Приклад співпраці завжди дає можливість її продовжувати, і з огляду на ті санкції з боку США та заяви про те, що увага буде спрямована на запобігання обходу санкцій третіми країнами, посилення співпраці лише набирає обертів.

Якщо на Заході оцінюють — а я впевнена, що саме так і оцінюють, що програш України або нескінченно довга війна спричинить негативні наслідки для самого Заходу, то значно менш ризиковано надавати більше допомоги Україні, щоб зупинити нескінченний потік військових і гібридних ініціатив, які Росія демонструє на кожному новому етапі, коли бачить, що їй це дозволяє відсутність належного протидії.

Тому, якщо є політичне рішення, механізми пошуку і надання допомоги Україні існують. Тим більше після недавніх активних атак Росії по українських містах ми чули заяви від багатьох європейських лідерів і чиновників про те, що підтримка України триватиме, а потурання чи безвідповідальність щодо російської агресії неприпустимі. Тому на цьому етапі є розуміння того, що допомога Україні — це і інвестиція, і захист від майбутніх гібридних атак з боку Росії.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: США залишаються гарантом, але більше не є головним фактором безпеки Європи

— В умовах, коли формується стратегічна автономія Європи, тобто європейські країни змушені створювати свій контур безпеки, включно з Україною, природно, для них більш очевидним рішенням є продаж власної зброї Україні: виділення кредиту і продаж під цей кредит озброєнь, а не передача цих грошей військово-промисловому комплексу США. І, судячи з усього, зараз буде ціла серія подібних рішень від країн, що є виробниками зброї.

Це передусім Франція, яка виробляє весь спектр озброєнь, включно з ядерними ракетами, підводними та атомними човнами тощо. Однак і Іспанія є досить важливим, значущим виробником озброєння, як і інші країни. Я думаю, що в контексті забезпечення гарантій безпеки поступово формуватимуться певні кредитні лінії для України під закупівлю насамперед європейського озброєння.

Американська зброя також буде закуповуватися, але та, яку складно замінити європейською. Ми спостерігаємо процес переходу до нових реалій, коли США, безумовно, залишаються гарантом безпеки Європи в контексті ядерної “парасольки”, космічної розвідки тощо, але перестають бути основним фактором безпеки на Європейському континенті.

Франція проявляє себе як військовий лідер континентальної Європи й демонструє, що її мало цікавить позиція Російської Федерації.

Принаймні, Еммануель Макрон показує, що його мало цікавить позиція Російської Федерації, і він готовий продавати зброю Україні, попри різноманітні елементи гібридної війни, яка, треба зазначити, відбувається у Центральній Європі та Балтійському регіоні, але ніяк не у Франції. На території Франції, Нідерландів, Іспанії, Португалії жодних проявів гібридної війни поки не було виявлено. Наскільки я пам’ятаю, в Італії також. Тому тут є своя специфіка.

Але загалом це показує, що європейські країни готові перебудовуватися, готові продавати зброю Україні та готові розглядати Україну всередині свого контуру безпеки — у межах загальної європейської системи. Формування стратегічної автономії Європи та її контуру безпеки рухається саме в цьому напрямку.

Я не виключаю, що будуть подібні угоди. Багато країн Європи дали обіцянки у межах НАТО асигнувати 5% свого внутрішнього валового продукту на військові витрати. Зокрема, кредити під закупівлю зброї Україною Сполучені Штати Америки також розглядають як внесок цих країн у безпеку НАТО.

Відповідно, Іспанія як виробник озброєнь досить широкого спектра — піхотних озброєнь, стрілецької зброї, транспортерів, танків, різноманітних артилерійських і ракетних систем — цілком може прагнути продавати свою зброю Україні за ті кошти, які вона вноситиме як кредит у рахунок цих 5% свого внеску в загальну натовську безпеку. Я думаю, що це цілком реалістична програма переговорів з Іспанією.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Росія не зможе взяти ні Україну, ні Європу виснаженням

— Макрон максимально просував тему так званої стратегічної автономії. Зокрема, це стосувалося і оборонного виміру, коли Європа прагне показати себе повноцінним суб’єктом і в питанні озброєння.

Плюс ми розуміємо, що зараз надзвичайно важливо закріпити певний напрям і показати, куди рухатиметься Україна і в повоєнний період. Також ми повинні не забувати, що Франція є одним із лідерів “коаліції охочих”. Окрім наземної компоненти, яка зараз розраховується, очевидно, є зацікавленість у подальшій співпраці українського та французького ВПК. І, зрозуміло, французьких виробників не лише авіаційної продукції, а й, наприклад, ППО.

Те, що ми бачимо зараз, стосується SAMP/T. Я нагадаю, що це італійсько-французьке виробництво. Це комплекси, які дозволяють збивати балістику, так само як це робить Patriot. Не так само з погляду ефективності — у кожного свої нюанси, але таких систем протиповітряної оборони у світі не так багато. І, до речі, зверну вашу увагу, що по SAMP/T Україна першою отримає покращений варіант. Це теж дуже серйозний сигнал з боку Франції.

Щодо самого Макрона, зазначу, що його другий термін закінчується у 2027 році. Зрозуміло, що він вже не буде президентом Франції. Але цілком ймовірно, що він займе одну з посад або в ЄС, або в НАТО. Можливо, буде створена ще якась нова структура оборонного характеру. Однак очевидно, що Макрон збирається брати участь у подальшій загальноєвропейській політиці. І тому довгострокові угоди, які стосуються й України, — це сигнал, що про нашу країну не думатимуть як про буфер. Навпаки — як про невідійману частину об’єднаної Європи.

Війна на виснаження не призведе до результату для Російської Федерації. На що робиться ставка в Кремлі? На те, що, виходячи з неоднорідного політичного ландшафту у Європі, постійних виборів і скандалів, Україна втрачатиме підтримку. Але відбувається діаметрально протилежне: ми бачимо політичні рішення про військову та енергетичну підтримку на 10 років уперед.

Згадаймо 28 угод про безпеку, які також були розраховані на 10 років. Можна згадати і столітні угоди з Великою Британією. Кожен крок у цьому напрямку свідчить, що Російська Федерація не зможе взяти ні Україну, ні Європу змором.

Тому очевидно, що необхідно ухвалювати інші рішення, вже дипломатичного характеру, для завершення широкомасштабної агресії. Ми розуміємо, що ведуться консультації, щоб деталізувати різні компоненти: захист на Чорному морі, авіаційна компонента і те, як вона працюватиме, захист українського неба, наземна компонента для навчання українських військовослужбовців.

Є розуміння основ того, як це працюватиме, але змінюється кількість країн, які не просто декларують бажання, а вже планують свою частину участі в майбутній місії в Україні.

Тому я впевнений, що така актуалізація, яка відбувається на засіданнях “коаліції охочих”, дійсно потрібна. Але необхідно розуміти: ця коаліція не може показати свою результативність до моменту зупинки бойових дій, хоча б до якогось перемир’я. Це коаліція завтрашнього дня, умовно кажучи.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Росія знову заходить у позицію затягування — Макрон попереджає про це

— Президент Макрон — такий активний європейський президент, який дуже багато говорить, у нього безліч ініціатив. Ми ці ініціативи бачили, і вони були озвучені. Це стосувалося, наприклад, його ініціативи щодо просування миротворчого контингенту на території України. Також ми знаємо, що він є одним із співавторів та ініціаторів “коаліцій охочих” і багатьох інших коаліцій, які були створені за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, так званих кластерних коаліцій.

Він також є одним із модераторів політики адміністрації у зв’язку з адміністрацією президента Трампа. Тому, звісно, і у Росії, і у світовій спільноті прислухаються до того, що говорить Макрон і які меседжі він подає. Враховуючи те, що це його останній термін на посаді президента Франції. І так як він усе ще молодий політик, він розглядає свою подальшу діяльність у світовій політиці.

Тому дуже цікаво, які ініціативи він просуватиме, особливо щодо безпеки Європи. Зауважу, що ще з 2019 року Макрон почав говорити про реформи НАТО. Він також говорив про те, що якщо реформи не будуть проведені, то Альянс зіткнеться з тяжкими наслідками. І неодноразово з того часу він критикував НАТО, а також критикував безініціативність Європейського Союзу щодо власної безпеки.

Зауважу, що Франція — єдина країна Альянсу, яка має зовсім інше розуміння ядерної безпеки. Вона не входить до того європейського ядерного клубу Європейського Союзу під “парасолькою” Сполучених Штатів. Франція веде незалежну політику, і ми бачимо, чому вона може собі дозволити вільніші трактування з питань ядерної безпеки.

Тому Макрон щодо цього дуже цікавий. Цікаво й те, що попри складну економічну ситуацію у країні, Франція та Німеччина досі залишаються економічними локомотивами Європейського Союзу. Разом з тим, ситуація у Франції дійсно складна — і політична, і економічна.

Ті меседжі, які були подані, дуже цікаві. По-перше, потрібно зазначити, що була підписана масштабна декларація про наміри щодо подальшої розробки поглибленої співпраці в оборонному секторі між Росією, Україною і, звісно, Францією. Тому Франція, з одного боку, зацікавлена в наших нових технологіях, виступаючи як локомотив, який хоче бути першим у Європі і не лише там, прагнучи посилити свої геополітичні результати.

Це те, що ми бачимо від Макрона. Звісно, йому потрібна підтримка України у сфері безпеки, особливо в частині нових технологій. А нам, звісно, потрібні їхні літаки та ППО.

Тому тут двостороння угода про взаємодопомогу. Це правильно, тому що це вже реальна політика — яким буде співробітництво. Багато декларацій ми чули, але договір — це договір, документи — це документи. І коли документи підписані, ми розуміємо, який рівень співпраці мається з певною стороною.

Зараз ми бачимо співпрацю з Францією. До цього ми знаємо про договір із Британією. Тому такі двосторонні договори, мікроальянси, які передбачалися раніше, зараз дуже поширені та поширюються на систему національної безпеки інших країн.

Тепер повернімося до тих меседжів, які були подані Макроном щодо 2027 року. Тут складно спрогнозувати. Багато хто заявляє про якнайшвидше завершення війни. Наприклад, Трамп говорить про бажання якнайшвидшого завершення війни, але через економічний тиск — те, що ми сьогодні бачимо.

Те, що заявив Макрон про 2027 рік, складно пояснити. Але, найімовірніше, він підозрює, що Російська Федерація у 2026 році знову тягнутиме час. Ми бачимо, що вона вже зараз зайшла в позицію затягування. Можливо, намагаючись перечекати Трампа. Спочатку вони чекали Трампа як ніколи, а тепер трохи змінили позицію — перечекати Трампа.

І до виборів у Сенат Сполучених Штатів, найімовірніше, Російська Федерація, попри економічні витрати та труднощі, знову заходить у коридор очікування. Тому, найімовірніше, з урахуванням санкційної політики, яка проводиться зараз, з урахуванням політики Європейського Союзу щодо допомоги Україні, особливо фінансової, ця цифра — 2027 рік — була озвучена.

Але це також меседж для Росії про те, що Європа й надалі допомагатиме, що вона активно братиме участь і в переговорному процесі, і в питанні завершення війни. Тобто Україна не залишиться сама.

Читайте також: Росія випробовує стійкість Європи: наскільки країни НАТО готові до атак Кремля