Європа зміцнює оборону: переозброєння, рекордні інвестиції та суперечки про миротворців для України

6 березня в Брюсселі відбувся екстрений саміт Європейської Ради, присвячений питанням безпеки в регіоні. Головними темами обговорення стали подальша підтримка Києва та плани з переозброєння Європейського Союзу.

Переозброєння Європи та підтримка України

Президент України Володимир Зеленський взяв участь в обговоренні нового плану переозброєння ЄС, а також у робочому обіді, що тривав близько двох годин. Під час засідання він детально розповів про ситуацію на фронті та зусилля української дипломатії, спрямовані на досягнення миру. Зеленський підтримав ініціативи щодо зміцнення обороноздатності Європи та закликав спрямувати частину цих ресурсів на підтримку українського військового виробництва. Європа висловила готовність відповісти на цей заклик.

Усі 27 країн-членів ЄС погодили план переозброєння Європи, що передбачає мобілізацію 800 мільярдів євро. План також включає кредитну програму на 150 мільярдів євро для військових потреб.

Фінансування буде спрямовано на виробництво систем ППО та модернізацію оборонної інфраструктури ЄС. Одним із ключових елементів стратегії є розширення державного фінансування в оборонній сфері, що дозволить країнам ЄС значно прискорити розробку та виробництво нових військових технологій.

План презентувала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, своєю чергою, наголосив, що Росія не зможе перевершити Європу за швидкістю та якістю виробництва озброєнь. Він закликав до прискореного нарощування військового потенціалу ЄС.

“Це перший крок до готовності, щоб розпочати ці перегони озброєнь. Це не наше рішення, але ми повинні це зробити. І я абсолютно впевнений, що Росія програє цю боротьбу. Так само, як Радянський Союз 40 років тому, з таким самим результатом. І це єдиний спосіб, яким ми можемо ефективно зберегти мир. Я не сумніваюся, що це не лише моя думка, що Росія зараз готується до чогось набагато більшого, ніж просто агресія проти України. Ми повинні це бачити”, — заявив Дональд Туск.

Збільшення оборонних витрат Євросоюзу — вимушений крок, адже дії Росії не залишають європейським лідерам іншого вибору. Практично всі учасники зустрічі наголошували на необхідності прискореного ухвалення рішень.

“На мій погляд, найважливіше зараз — дуже оперативно переозброїти Європу. Тому що я не думаю, що у нас багато часу. Тож потрібно переозброювати Європу і витрачати, витрачати, витрачати на оборону та стримування. Це зараз ключове. І водночас звичайно, необхідно продовжувати підтримувати Україну, тому що ми хочемо миру в Європі, а це неможливо зробити без України”, — зазначила прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен.

На саміті також обговорювалося питання можливого виряджання військ в Україну після досягнення мирного врегулювання. Раніше подібні дискусії навіть не починалися, але тепер уже існує список країн, які висловили готовність взяти участь у цій ініціативі. Причому він включає не лише держави ЄС.

Інвестиції у відновлення України

У ході саміту Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) підписали угоду в рамках програми Ukraine Facility, спрямовану на підтримку України. Це дозволить банку інвестувати 2 мільярди євро у відновлення та модернізацію інфраструктури країни.

Кошти будуть спрямовані на:

• модернізацію енергетичної системи, розвиток гідроенергетики та відновлюваних джерел енергії;
• покращення залізничної мережі, міського транспорту та розвиток транспортних коридорів між Україною та ЄС у межах ініціативи “Шляхи солідарності”;
• відновлення міської інфраструктури, включно з водопостачанням, опаленням, школами, лікарнями та університетами.

Двосторонні зустрічі та переговори

Український лідер також відвідав штаб-квартиру НАТО, де зустрівся з генеральним секретарем Альянсу Марком Рютте. У рамках візиту він провів двосторонні переговори з прем’єр-міністром Бельгії Бартом де Вевером, президентом Франції Еммануелем Макроном та королем Бельгії Філіпом.

На полях засідання Європейської Ради Володимир Зеленський провів переговори з президентом Франції Еммануелем Макроном і федеральним канцлером Австрії Крістіаном Штокером.

Під час розмови з Макроном президент України подякував йому за підтримку та наголосив на необхідності рішучих дій для захисту Європи. Головною темою обговорення стала зустріч у Парижі, запланована на 11 березня, де військові представники країн обговорять додаткові кроки для зміцнення безпеки.

“Уже наступного тижня ми зберемо в Парижі глав армій, які хочуть взяти на себе відповідальність у цьому питанні. І це план міцного, тривалого миру, який ми підготували разом з українцями та кількома європейськими партнерами, і який я захищав у Сполучених Штатах два тижні тому та по всій Європі. І я хотів би вірити, що Сполучені Штати залишаться на нашому боці, але ми маємо бути готові, якщо це не так”, — заявив лідер Франції.

Варто відзначити, що раніше французький лідер акцентував, що готовий на поглиблення співпраці з європейськими партнерами в питанні ядерного стримування.

Зеленський і Макрон скоординували свої позиції та найближчі дії. Обидва лідери переконані, що міцний і довготривалий мир можливий лише завдяки співпраці України, Європи та США.

Під час зустрічі з Крістіаном Штокером український лідер подякував Австрії за гуманітарну та фінансову допомогу. У ході переговорів обговорювалися питання гуманітарного розмінування, відновлення енергетичної інфраструктури, будівництва укриттів у школах і дитячих садках, а також участь Австрії в ініціативі “Продовольство з України”.

Експерти проаналізували заяви європейських лідерів

Які висновки можна вже зробити за підсумками екстреного саміту в Брюсселі? Чи надійною є оборона Європи зараз? Що буде, якщо США відмовляться співпрацювати з Великою Британією та Євросоюзом у сфері безпеки? Чи збігається стратегія європейських країн зі стратегією захисту України? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Ігор Попов, експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Ігор Рейтерович, політолог.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Поки неясно, наскільки Європа зможе впоратися без американської допомоги, але її потенціал зростає

— Франція, як єдина ядерна держава в ЄС, сприймає зміни в зовнішній політиці США як нову реальність. Париж усвідомлює, що у Вашингтоні ведуться переговори з Росією, і політичний контекст значно змінився. Європейські країни прагнуть долучатися до цього процесу, оскільки вважають несправедливим і неприпустимим, що США фактично намагаються зняти з себе відповідальність за наслідки російсько-української війни та перекласти її виключно на Європу.

Відповідно, європейські лідери заявляють про своє бачення ситуації, яке загалом збігається з українським. Вони наголошують на необхідності надійних гарантій безпеки та справедливого миру. Питання про розміщення військ обговорюється вже не вперше — за останні пів року президент Франції Еммануель Макрон тричі заявляв про готовність направити французькі війська. Однак, важливо розуміти, що Франція не планує вступати у війну з Росією. Йдеться про можливе введення миротворчого контингенту, який може стати частиною майбутньої угоди.

При цьому Росія категорично проти присутності військ країн НАТО на території України, навіть у статусі миротворців. Останнім часом як можливих учасників такої місії згадувалися Китай та Індія.

Ми спостерігаємо активізацію дипломатичних процесів, коли переговори про мир стають реальністю, а різні глобальні гравці прагнуть зайняти своє місце за столом переговорів. Для України це, загалом, позитивний розвиток подій, оскільки відкриваються нові можливості для дипломатичних маневрів і пошуку компромісів.

Після кількох років прямого протистояння на полі бою дипломатія знову стає важливим інструментом, і українським дипломатам належить визначити, як саме використовувати цю нову динаміку на свою користь.

Крім процесів у ЄС, ключовою подією є зустріч міністрів оборони США і Великої Британії у Вашингтоні. Саме там обговорюватимуть нові принципи атлантичної безпеки і параметри можливих мирних угод. Це зачіпає питання обміну розвідданими, спільної оборони та інших аспектів безпеки. Дискусія виходить за рамки виключно європейського континенту. Велика Британія, попри вихід з ЄС, продовжує відігравати важливу роль у забезпеченні безпеки Європи, а традиційна “атлантична єдність”, що існувала з 1940-х років, тепер стоїть під питанням. Одним із ключових питань є можлива реформа системи гарантій безпеки і визначення ролі США в захисті Європи.

Наразі, навіть маючи ядерну зброю і повноцінну ядерну тріаду (Франція має в своєму розпорядженні стратегічні сили наземного, повітряного і підводного базування), Європа не може швидко розгорнути ефективний ядерний щит для всього НАТО без американської підтримки. Це робить залежність європейської безпеки від США критично важливою темою. Особливо у світлі заяв Макрона про можливі гібридні загрози з боку Росії — таких як кібератаки, дестабілізація інформаційного простору або втручання у вибори.

Однак, якщо йтиметься про більш масштабні дії з боку Росії, на кшталт анексії Криму 2014 року, залишається неясним, наскільки Європа зможе впоратися без американської допомоги. Уся структура безпеки НАТО з 1945 року будувалася навколо лідерства США, включно з фінансуванням, інфраструктурою та командуванням. Американські військові завжди відігравали провідну роль у координації дій Альянсу.

Нещодавні зміни демонструють, що Велика Британія вперше за довгі роки бере на себе значну роль, що координує у питаннях безпеки Європи. Саме Лондон організував останні засідання “Рамштайну”, що є важливим сигналом про можливі зміни в структурі управління європейською безпекою.

Ми перебуваємо в періоді, коли не можна просто запропонувати готовий план, схвалити його голосуванням і розпочинати реалізацію. Сьогодні система європейської безпеки формується під час переговорів, комунікацій, дипломатичних маневрів і узгодження інтересів різних країн.

Важливим фактором залишається досвід війни РФ проти України. Він показав, що навіть володіючи ядерним арсеналом, Росія понад три роки веде війну проти неядерної України, яка, проте, отримує підтримку союзників. Попри численні ядерні погрози, Кремль так і не наважився застосувати цю зброю. Звичайно, ядерний фактор впливає на постачання озброєнь і стратегічні рішення Заходу, але він не є абсолютним вирішальним аргументом.

Ба більше, війна продемонструвала, що ключову роль у конфлікті відіграють не тільки технології, а й мобілізаційна спроможність держави, стійкість суспільства і готовність протистояти агресії. Гнучкість, здатність до переговорів і дипломатичне маневрування стають дедалі важливішими інструментами в умовах глобального конфлікту інтересів.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: В історії ЄС ще не було рішень про такі великі суми на свою безпеку

— На екстреному саміті Євросоюзу обговорювали довгострокову чотирирічну програму зі зміцнення обороноздатності ЄС. У її рамках планується створити нестандартні фінансові механізми, які дадуть змогу виділити на оборону Євросоюзу 800 мільярдів євро.

В історії ЄС ще не було подібних рішень, щоб такі значні кошти спрямовувалися на власну оборону. Частина цих коштів також піде на військову допомогу Україні.

Також обговорювали можливу миротворчу місію окремих європейських країн в Україні після завершення війни. Це питання ще належить узгоджувати в рамках мирних переговорів, але, на відміну від ситуації рік чи навіть пів року тому, нині низка європейських країн уже готова спрямувати свої війська і розглядає конкретні аспекти їхнього розміщення. Обговорюються чисельність контингенту, функції військових та інші деталі. Це важливий крок уперед у безпековій політиці Європи.

Звернення президента Франції Еммануеля Макрона до французів можна розглядати як ідеологічну програму зміцнення європейської оборони. У ньому чітко зафіксовано дві ключові тези:

Перша — Європа стикається з прямими погрозами з боку Росії, тому повинна зміцнювати свою обороноздатність і продовжувати підтримку України.

Друга — існує ризик зниження ролі США в гарантуванні безпеки Європи, а отже, європейські країни повинні взяти на себе більшу відповідальність за власну оборону.

Наразі йдеться вже не просто про теоретичні дискусії, а про розробку конкретних механізмів і рішень. Включаючи не тільки захист самого Євросоюзу, а й затвердження окремих пакетів військової допомоги Україні. Цей процес уже запущено, і, ймовірно, найближчим часом його реалізація тільки прискорюватиметься.

ІГОР ПОПОВ: “Коаліція сміливих” вирішить суперечки щодо відправлення миротворців в Україну

— Позиція Трампа полягає в тому, що Європа повинна більше витрачати на оборону і безпеку. У такому разі вона може купувати американську зброю, що, безумовно, вигідно для Трампа. Це також є важливим кроком до того, щоб Європа була включена в мирні переговори, оскільки питання безпеки в Європі безпосередньо пов’язане з Україною. Без участі України будь-які домовленості будуть безглузді. Крім того, у фінальній версії мирного плану на Європу, найімовірніше, буде покладено зобов’язання у сфері безпеки та фінансування, а отже, її представники мають брати участь у переговорах.

Виникає питання: хто саме представлятиме Європу? Адміністрація Трампа не надто довіряє брюссельській бюрократії і вважає за краще працювати безпосередньо з лідерами національних держав, такими як Макрон, канцлер Німеччини, Орбан або прем’єр-міністр Великої Британії Стармер. Візит Каї Каллас до Вашингтона виявився не надто успішним, а з Урсулою фон дер Ляєн поки що взагалі не було прямої комунікації.

На саміті обговорювали два ключові питання. Перше — виділення додаткових коштів на безпеку. Друге – можливе відправлення збройного контингенту в Україну після підписання угоди про припинення вогню.

Що стосується фінансування, очікується, що країнам порекомендують брати нові боргові зобов’язання. Питання бюджетних перерозподілів у Європейському Союзі також обговорюється, включно з можливістю нових позик або створення додаткової місії. Тут важливо враховувати позицію Угорщини, яка наразі займає особливу позицію.

Що стосується відряджання військ в Україну, то, крім Угорщини, є кілька країн, не готових підтримати подібні ініціативи. Деякі країни згодні лише на формулювання з розпливчастими формулюваннями. Саме тому йдеться про створення “коаліції рішучих” — країн, які готові відправити війська без необхідності чекати схвалення від ЄС.

Якщо в планах Трампа дійсно значиться оголошення припинення вогню найближчими місяцями, вже зараз необхідно розробляти механізми його контролю. У цьому питанні існують два паралельні напрямки.

Перший — контроль за лінією зіткнення, тобто миротворча місія, бажано під егідою ООН або, як альтернатива, під мандатом Європейського Союзу. Це невелика, слабо озброєна місія, що включає патрулі та дрони для спостереження за лінією розмежування.

Другий напрямок — розміщення більшого контингенту збройних сил кількох країн під умовною назвою “сили стабілізації”. Їхнє розміщення, найімовірніше, буде не на лінії фронту, а в тилових районах. Питання в тому, які завдання будуть прописані в їхньому мандаті: чи вступлять вони в бій на боці України в разі нової агресії Росії, чи їхня роль обмежиться спостереженням? Саме цей момент викликає найбільші суперечки.

На цей час безпека Європи значною мірою забезпечується механізмами НАТО. У сфері ядерного стримування ключову роль відіграють американські протиракетні системи, винищувачі та близько 100 ядерних боєголовок, розміщених на території ЄС, переважно на західних базах у Німеччині біля кордону з Нідерландами.

Якщо США почнуть скорочувати свої зобов’язання в цій сфері, Франції, ймовірно, доведеться взяти на себе провідну роль. Це потребуватиме як юридичних, так і технічних змін, зокрема, перегляду процедур зберігання і застосування ядерної зброї. Поки що це питання залишається лише на рівні політичної ініціативи й активно не обговорюється.

Абсолютних гарантій безпеки не існує, тому Україна наполягає на тому, щоб припинення вогню не стало єдиною домовленістю. Президент Зеленський на всіх переговорах наголошує на необхідності цілого пакета угод, що включає:

• максимальні гарантії безпеки;
• чіткі перспективи членства в НАТО;
• прискорений процес вступу до ЄС;
• вільну торгівлю без квот і тарифних обмежень;
• розміщення сил стабілізації.

Однак головна гарантія безпеки України — це сильні та добре озброєні Збройні сили. Україна не збирається нападати на інші країни, але якщо її армія буде потужною, забезпеченою фінансуванням і запасами зброї щонайменше на рік інтенсивної війни, потенційний агресор просто не ризикне нападати.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Макрон демонструє готовність узяти на себе лідерство в обороні Європи

— Макрон укотре наголосив, що якщо хтось намагається перекроїти світовий порядок з позиції сили, такі країни, як Франція, не мають наміру мовчати. Це перший важливий момент. Другий полягає в тому, що його заява — це не просто риторика, а претензія на лідерство, причому не в політичній або геополітичній сфері, а саме у військовій.

Макрон не став би робити настільки гучні заяви, якби у Франції не було відповідних можливостей. Крім звичних декларацій, він запропонував конкретні кроки, такі як проведення зустрічі керівників генеральних штабів для обговорення питань оборони. Це важливий момент, який демонструє, що Франція не обмежується словами, а пропонує реальну стратегію.

Очевидно, що значною мірою ця політика орієнтована на захист національних інтересів Франції, але в цьому немає нічого поганого. Кожна країна відстоює свої позиції, а Макрон робить це, заявляючи про готовність Франції взяти на себе відповідальність за європейську безпеку.

Він пропонує конкретні ініціативи, включно зі збільшенням виробництва військової техніки (вертольотів, танків) і поширенням французької “ядерної парасольки” на інші країни Європи. Ця заява вкрай важлива, оскільки ядерні сили Франції перебувають у високому ступені готовності. Практично всі її боєголовки стоять на бойовому чергуванні, а її атомні підводні човни дають змогу гнучко змінювати дислокацію й ефективно контролювати ситуацію.

На тлі заяв із Вашингтона про те, що США в разі агресії Росії проти країн Балтії не готові розв’язувати ядерну війну, позиція Франції може виглядати зовсім інакше.

Франція, бувши частиною Європи, потенційно більш вразлива для російської агресії, ніж США, а тому її інтерес у посиленні оборони набагато очевидніший. Макрон розуміє, що Путін мріє відновити свій вплив щонайменше в Центральній і Східній Європі, відкотивши ситуацію до 1997 року. Однак французький президент має намір припинити ці спроби на корені.

У Європі дедалі більше усвідомлюють, що якщо президент Трамп дозволяє собі різкі висловлювання, не замислюючись про наслідки, то чому європейські лідери мають соромитися у формулюваннях?

На відміну від США, європейські країни вже захищали Америку в рамках п’ятої статті договору про НАТО. Після терористичної атаки 11 вересня 2001 року Німеччина, Велика Британія та інші союзники приєдналися до коаліції з боротьби з тероризмом, беручи участь в операціях в Афганістані, Іраку та інших гарячих точках. Можливо, Трамп просто забув про це, але нагадувати йому варто.

Найімовірніше, найближчим часом можна очікувати заяв у відповідь від британського прем’єра або інших європейських лідерів. Якщо представники адміністрації Трампа продовжать робити сумнівні висловлювання, європейці цілком можуть нагадати, хто і чим жертвував заради спільної справи.

Читайте також: Україна готова до відновлення переговорів, але є “червоні лінії”: діалог Києва і Вашингтона в оцінці експертів