Європа готується до протистояння: РФ загрожує континенту, а Україна стає фундаментом нової безпеки

Європа готується до загострення провокацій з боку Росії. З подачі Кремля у ЄС суттєво зросла кількість інцидентів з так званими невідомими БпЛА і порушенням повітряних кордонів російською бойовою авіацією. Лише у вересні через появу безпілотників роботу призупиняли 14 європейських аеропортів.

У ніч на 10 вересня майже два десятки російських дронів вдерлися у повітряний простір Польщі. Вони заглибилися майже на 300 км і вперше викликали відповідні дії винищувачів.

Активно нарощуючи масштаб гібридних операцій, зокрема проти мирного населення Європи, Кремль прагне дестабілізувати країни ЄС, посіяти сумніви в єдності Європейського Союзу та ефективності НАТО.

Чи зможе ЄС ефективно відбивати російські атаки? Чи готова Європа до нових викликів з боку Кремля? І яку роль відіграє Україна в обороні всього Євросоюзу? Про це — у новому випуску проєкту “В ізоляції” на телеканалі FREEДOM.

Європейські аеропорти під прицілом

22 вересня поблизу аеропорту Копенгагена зафіксували невідомі дрони. Повітряне сполучення зупинили майже на чотири години, сотні рейсів скасували. Наступними днями безпілотники спостерігалися і в інших аеропортах країни, які також були змушені призупинити роботу. Очільниця уряду Данії Метте Фредеріксен назвала те, що відбувається, найсерйознішою атакою на критичну інфраструктуру.

Наприкінці вересня проблеми з рейсами виникли і в аеропортах Амстердама та Бухареста. Під прицілом безпілотників опинилася й Норвегія — дрони тимчасово паралізували Осло. А на початку жовтня у Німеччині майже на сім годин був закритий Мюнхенський аеропорт.

Кремль, як завжди, заперечує свою причетність, однак загрози з його боку різко зросли саме на тлі провокацій РФ у повітряному просторі країн ЄС і НАТО.

ЄС перед вибором: створювати свою армію або європеїзувати НАТО

Олексій Буряченко, кандидат політичних наук і голова Міжнародної асоціації малих міст, зазначає, що Європі практично не залишилося вибору.

“Давайте чесно скажемо, що Російська Федерація Європі вибору особливо не залишає. По суті, драйвером створення військово-промислового комплексу у Європейському Союзі є не їхня еволюція сприйняття загроз національній, міжнародній безпеці, яка не працює, архітектура європейської чи світової безпеки, а передусім конкретні мілітарні загрози, провокації та ескалації з боку Росії”, — каже Олексій Буряченко.

За словами експерта, корінь проблеми полягає в тому, що Європейський Союз від самого початку не створювався як повноцінне об’єднання з військовим компонентом.

“Євросоюз не мав і не має зараз повноцінної геополітичної суб’єктності. Без компонента європейської армії така суб’єктність апріорі неможлива. ЄС — це економічна горизонтальна конфедерація”, — пояснює експерт.

Буряченко наголошує, що функціонування НАТО напряму залежить від мотивації США забезпечувати європейську безпеку. Однак після розпаду СРСР ця мотивація поступово знижувалась.

“Якщо є у США мотивація забезпечувати контури європейської безпеки, тоді НАТО працює”, — каже Буряченко.

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співробітництва, вважає, що реакція НАТО на вторгнення російських дронів була недостатньою.

“Інциденти з дронами та дронами-обманками показали слабкість системи протиповітряної оборони північного флангу НАТО — відбити загрозу повною мірою не вдалося. Однак є й позитивний момент: саме після цих підпорогових дій європейські країни усвідомили ключову роль і досвід України в протидії подібним гібридним загрозам з боку Російської Федерації. У результаті ми побачили відповідні саміти і ініціативи, такі як “стіна дронів”. По суті, це калька, копія тієї системи, яку Україна успішно вибудовувала для протидії масованим дроновим і ракетним ударам РФ”, — каже Сергій Кузан.

Поворотний момент для європейської безпеки

На фоні російських дронових вторгнень у Данії в жовтні відбулася зустріч лідерів 50 країн. Саміт спочатку анонсували як екстрений для обговорення додаткової допомоги Україні. Однак цього разу лідери ЄС говорили про необхідність залучення українських технологій і досвіду в оборонній сфері. Серед обговорюваних ініціатив — створення “стіни безпілотників”, своєрідної мережі для виявлення й перехоплення ворожих дронів.

Олексій Буряченко зазначає, що російсько-українська війна однозначно підштовхнула Європу до усвідомлення необхідності більшої уваги до власної безпеки.

“Тут виникає конфлікт інтересів між США і Європейським Союзом в цій конструкції. З одного боку, Європейський Союз без мілітарного компонента, з іншого — “парасолька” безпеки НАТО. В Європі зрозуміли, що потрібно значно більше займатися власною безпекою. НАТО продовжує залишатися найсильнішою мілітарною організацією і військовим блоком не тільки в Європі, а й у світі. Протягом багатьох років інвестували спільні кошти у цю конструкцію. І на Європейському континенті аналога цієї конструкції просто немає. Тепер треба шукати якесь гібридне рішення, яке дозволило б скоріше на базі НАТО його європеїзувати. Компонент координації вже перейшов до європейців, бо США від нього просто відмовилися”, — пояснює Буряченко.

Таким чином, саміт у Копенгагені можна оцінити як поворотний для системи безпеки Євросоюзу. Вперше за багато років європейські лідери обговорювали оборону континенту поза межами НАТО, як власну стратегію.

5% ВВП на оборону

Після Мюнхенської конференції стало зрозуміло, що Брюссель більше не може розраховувати на автоматичну підтримку Вашингтона. У найкоротші строки Європі доведеться вибудовувати власну оборонну систему й шукати нові формати взаємодії із союзниками.

Історичний саміт НАТО в Гаазі фактично перебудував політику безпеки Альянсу. Рішення збільшити оборонні витрати до 5% ВВП змінило стратегію багатьох країн-членів і задало новий вектор на роки вперед. Ініціативою до цих змін стала позиція президента США Дональда Трампа, в межах якої він ставив під сумнів готовність Сполучених Штатів залишатися гарантом безпеки Європи.

Але виникає головне питання: яку роль тепер відіграють Сполучені Штати у НАТО, коли російська загроза нависла над Балтією та східним флангом Альянсу?

“На це питання мають відповісти самі європейці, передусім. Тобто потрібне стратегічне, концептуальне бачення: як вони бачать власну безпеку. Наприклад, стаття 5 НАТО, про яку так багато говорять. У публічному просторі я не бачив чіткого алгоритму: що саме потрібно робити, коли відбувається реальна агресія проти одного з членів Альянсу. Так, формально вважається, що напад на одного — це напад на всіх, і НАТО повинно відповідати. Але наразі це звучить як декларація, а не як прописаний механізм”, — каже Олексій Буряченко.

За словами експерта, коли Російська Федерація вирішила перевірити всю цю конструкцію, стало видно, що різні країни реагують дуже по-різному. Наприклад, країни Південної та Західної Європи сказали, що не відчувають прямої загрози, а США спочатку просто промовчали.

Пізніше президент США Дональд Трамп заявив, що потрібно збивати російські дрони над Європою. Усі мусили дуже швидко визначитися: яку небезпеку несуть подібні прольоти БпЛА і що з цим робити.

Важливо, що від Балтійського до Чорного морів Сполучені Штати у НАТО тримають вісім бойових груп, підкріплених національними силами в Польщі, Румунії, Болгарії та країнах Балтії. США забезпечують близько 40 тис. військових, бронетанкові з’єднання та авіацію, формуючи основу сил швидкого реагування і стратегічного командування. Втрата цієї присутності стане серйозним ударом для всієї оборони регіону.

Україна — в центрі нової архітектури безпеки

У жовтні на зустрічі міністрів оборони НАТО у Брюсселі північні та балтійські держави підписали меморандум про співробітництво в операції з підтримки України. Нова група отримала назву “Легіо”.

Це не просто документ, а символ нової епохи: європейські армії вчаться діяти спільно і без огляду на Вашингтон. Водночас Україна стає не об’єктом допомоги, а партнером, навколо якого формується нова архітектура безпеки.

Олексій Буряченко звертає увагу на важливість цієї ініціативи, яка, на його думку, не отримала належного висвітлення.

“Відбувається трансформація та еволюція контурів європейської безпеки, незалежно від того, що ще діють конструкції як ЄС і НАТО. На наших очах формується абсолютно щось нове, і в основу цього закладається передусім Україна”, — каже Буряченко.

Експерт зазначає, що Збройні сили України можуть стати основою нової європейської безпеки.

“В України така кількість боєздатної та технологічної армії, яка справді задає тренди для НАТО. Поступово в Європі справді починають розглядати можливість спиратися на компонент великої, дієздатної і сильної української армії як на фундамент майбутньої європейської оборони”, — пояснює експерт.

По суті, Україна стає основою обороноздатності європейських країн. Ще рік тому таку концептуальну зміну було важко навіть уявити.

PURL — нова схема допомоги Україні

PURL є спільною програмою країн НАТО, їхніх партнерів і Сполучених Штатів Америки. На сьогодні це ключовий механізм постачань озброєнь шляхом фінансування закупівель у США.

Такий інструмент дозволяє координувати внески й пришвидшувати доставку техніки в Україну. Зараз ініціативу PURL підтримують уже 17 країн Альянсу.

“У жовтні ця програма перекрила нагальні потреби. Тепер нам потрібно зосередитись на листопаді… І я також прошу приєднуватися до ініціативи інші країни, ще не встиглі приєднатися. PURL не лише допомагає Україні, а й сприяє збереженню інтересу США до Європи. Вона демонструє Америці, що Європа робить свій внесок. І це важливо” — заявив президент України Володимир Зеленський.

Олексій Буряченко позитивно оцінює новий механізм, вважаючи його ефективнішим, ніж попередні схеми допомоги.

“Це мотивація для всіх сторін виконувати свої зобов’язання, і це добре. Як на мене, це значно краще і ефективніше, ніж краплинна допомога за президента США Джо Байдена, коли були проблеми з ухваленням політичних рішень у Конгресі, коли ЗСУ 8 місяців героїчно тримали оборону, очікуючи, поки демократи якимось чином усе ж знайдуть у собі сили проголосувати і передати відповідну допомогу”, — коментує експерт.

Зміна позиції Трампа

Олексій Буряченко зазначає зміни в підході американського президента до врегулювання конфлікту.

“Риторика Трампа змінилася, і це видно неозброєним оком. Він думав, що може розв’язати питання, бо давно знає Путіна, і він готовий піти Трампу назустріч. Президент США вже усвідомив, що все це було оманою і стратегічною помилкою. І що вирішити війну, як він формулював під час своєї кампанії “за дві доби”, неможливо. Силу треба спрямовувати передусім у бік Російської Федерації, конкретно — в бік Путіна. Зараз ми бачимо зближення на рівні лідерів — це перший етап. Далі буде зближення на рівні держав”, — пояснює експерт.

За словами Буряченка, йдеться про вироблення нових концепцій взаємодії: спільний військово-промисловий комплекс, ініціатива PURP. Все це свідчить про те, що Сполучені Штати готові ставити на Україну, розуміючи, що це прогнозований і чесний партнер.

Дональд Трамп хоче використати Росію в інших стратегічних напрямках: рідкісноземельні ресурси, Арктика, протистояння з Китаєм, енергетика, ядерне стримування, продовження відповідних договорів. Але все це неможливо і безглуздо, доки не закрите питання завершення російсько-української війни.

Наприкінці жовтня американський Мінфін оголосив про санкції проти найбільших російських нафтових компаній “Роснефти” та “Лукойла”, а також їхніх дочірніх підприємств. Нові обмеження США щодо російського енергетичного сектора стали найбільш масштабними з лютого 2022 року і від початку президентства Дональда Трампа. Аналогічні санкції проти “Роснефти” та “Лукойла” трохи раніше ввела Велика Британія.

Паралельно Євросоюз ухвалив 19-й пакет санкцій проти РФ. Обмеження включають заборону на імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ) і поширюються на так званий тіньовий флот. До санкційного реєстру увійшли ще 117 суден, а також 22 фізичних особи, 45 організацій і компаній із Росії, Гонконгу, Китаю, Індії та Таїланду.

Європа і США практично одночасно завдали серйозний удар по основних джерелах доходів Росії, що фінансують військову машину Кремля.

З січня по серпень 2025 року доходи бюджету РФ від нафтогазового сектору, за різними даними, становили понад 6 трлн рублів, а загальні доходи — близько 24 трлн. Тобто бюджет і досі критично залежить від продажу нафти.

Експерт наголошує на необхідності координованого підходу до протидії російським загрозам.

“Зараз треба розробити спільну стратегію протидії подібним гібридним загрозам Російської Федерації. Це має бути прописано в концепціях європеїзації НАТО, забезпеченні контурів європейської безпеки, як у ЄС, так і в НАТО, у “коаліції рішучих”. Росіяни повинні розуміти: коли будуть підійматися по цій шкалі ескалації, вони будуть втрачати все більше і більше — не лінійно, а в геометричній прогресії. Адже навіть у Європарламенті формулюють, що відповідь має бути “симетричною і пропорційною”. Насправді відповідь має бути непропорційною — щоразу сильнішою і жорсткішою, щоб відбити у Росії бажання продовжувати такі кроки. Поки що європейці лише поступово приходять до цього розуміння”, — констатує Олексій Буряченко.

Місяцями Путін робив ставку на те, щоб затягнути США в довгі дискусії про війну РФ проти України. І, судячи з усього, ця стратегія провалилась. Тепер він залишається практично один проти об’єднаного Заходу.

Кремль намагається зберегти видимість впливу за допомогою провокацій і шантажу, порушуючи повітряний простір і атакуючи об’єкти критично важливої інфраструктури по всій Європі. Україна ж стає опорою, на якій Європа і США вибудовують спільну стратегію захисту демократичного світу. У цій системі Україна — не жертва, а основа для нової архітектури безпеки.

Читайте також: Від Арктики до санкцій: чому для Канади війна в Україні — не чужий конфлікт, а боротьба за спільні цінності