Вчора о 22:46
5 лютого в Абу-Дабі завершився другий раунд тристоронніх переговорів України, США та Росії. Одним із ключових результатів стало розблокування процесу обміну полоненими. Того ж дня в Україну повернулися 157 осіб — 150 військовослужбовців і сім цивільних.
У межах переговорного треку вже плануються наступні зустрічі, повідомив президент України Володимир Зеленський. За його словами, Київ готовий до всіх робочих форматів, які здатні реально наблизити мир. Ймовірно, нові переговори можуть відбутися у Сполучених Штатах.
Переговори без прориву, але з результатом
Переговори в Абу-Дабі проходили в закритому форматі. Україну на зустрічі представляли секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров, керівник Офісу президента Кирило Буданов і його заступник Сергій Кислиця, начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій Гнатов, радник Офісу президента Олександр Бевз, а також голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.
З боку США, як і під час попереднього раунду, у переговорах брали участь спецпредставник президента Стів Віткофф, Джаред Кушнер і міністр армії США Деніел Дрісколл. Склад російської делегації також залишився незмінним — її очолив начальник Головного управління Генштабу РФ Ігор Костюков. У Києві переговори охарактеризували як непрості, але конструктивні.
Спецпредставник президента США Стів Віткофф зазначив, що дипломатичні зусилля вже дають відчутні результати, і анонсував “додатковий прогрес” у найближчі тижні.
Президент України також заявив про домовленість продовжити переговори найближчим часом. Водночас Володимир Зеленський зазначив принципову позицію Києва: Україна не погодиться на рішення, які передбачають втрату суверенітету.
Окремо Володимир Зеленський наголосив на необхідності отримання надійних гарантій безпеки від партнерів ще до припинення вогню.
“Вважаю, що гарантії безпеки мають іти від США до всіх інших документів. Безумовно, все можна одночасно підписувати. Але якщо б ми шукали, як Україні, суспільству бути більш упевненими у своєму майбутньому, бути більш упевненими у підтримці США, бути більш упевненими в тому, що не лише Європа, а насамперед буде бекстоп США, і бути більш упевненими, що агресія Росії в майбутньому мінімізована, то, якщо говорити про це, на мій погляд, саме так потрібно створювати деескалаційну атмосферу і посилення України”, — заявив Володимир Зеленський.
Президент США Дональд Трамп охарактеризував поточні переговори щодо припинення війни Росії проти України як початок “дуже хорошого нового етапу”. За словами американського президента, діалог між Вашингтоном, Києвом і Москвою розвивається в позитивному напрямку. Обговорення стосуються питань припинення вогню та можливих кроків для досягнення сталого миру.
“Відбулися дуже, дуже хороші переговори, пов’язані з Росією та Україною. Щось може статися”, — сказав Трамп, не уточнивши деталей.
На тлі цих подій у Москві було скоєно замах на генерал-лейтенанта, заступника начальника ГУР Міноборони РФ Володимира Алексєєва. За даними російських ЗМІ, невідомий кілька разів вистрілив йому у спину і зник з місця події. Зараз він перебуває у реанімації однієї зі столичних лікарень.
Володимир Алексєєв перебуває під санкціями низки держав. Раніше він брав участь у російській військовій операції в Сирії, а також називався одним із кураторів ПВК “Вагнер”.
Замах на заступника начальника ГРУ в Москві може бути провокацією російських спецслужб. Таку думку висловив військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗСУ, військовий аналітик Олександр Мусієнко. За його словами, напад на російського генерала може переслідувати одразу кілька цілей.
“По-перше, Алексєєв був одним із кураторів “вагнерівців”, і за ним тягнувся шлейф Пригожина. По-друге, звинуватити Україну у зриві переговорного процесу і “тероризмі”, як це постійно робить російська пропаганда. Кремль шукає виправдання перед США для ескалації та подальшого терору проти України”, — зазначив Олександр Мусієнко.
Думки глядачів FREEДОМ
Які механізми потрібні, щоб Путін більше не міг зривати переговори? Таке питання телеканал поставив своїм глядачам. Актуальні відповіді були зачитані в прямому ефірі:
- “Тільки наступ. До Москви! Повний розгром, як у Другу світову війну”;
- “Жодні санкції не допоможуть зупинити війну. Тільки сила! Тільки наступ! Ось тоді всі чорти забігають у Кремлі”;
- “Допоможуть далекобійні ракети, а не постійні розмови про них, і тільки в кількості, співставній або хоча б трохи більшій за російські”;
- “Мирні переговори — це марна трата часу. Росії плювати на ці переговори. Поки всі обговорюють мирний план, у цей час Росія з жорстокістю б’є по Україні. Навіщо витрачати час на порожні переговори. Повинні бути конкретні дії проти ворога”;
- “Схоже, розмови в цьому випадку не допоможуть. Потрібні конкретні дії. Які? Силові. Вимагати зброю. Європа, та й США можуть надати допомогу. Перемога України і в їхніх інтересах”.
Думки експертів
Про те, що може дати просування в мирних переговорах, також в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
- Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики;
- Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії.
БОГДАН ПОПОВ: Без жорстких санкцій Росія не піде на жодні поступки
— Головна мотивація для Трампа якнайшвидше завершити війну — це проміжні вибори до американського Конгресу, які відбудуться восени 2026 року, точніше, наприкінці осені. Він хоче, щоб у нього була велика геополітична перемога, яка дозволить підняти електоральні рейтинги. За останніми подіями і діями Трампа ми бачимо, як його рейтинги стрімко падають.
І справа не лише в міжнародних провалах. По Україні у нього немає жодних де-факто просувань. Він багато про що заявляє, але на крок ближче до миру за всі ті рази, коли він про це говорив, ніхто так і не наблизився. У підсумку це виглядало просто смішно: він розповідав про “хороші переговори”, після чого Росія знову з них виходила, і все заходило в глухий кут. Усі ініціативи Трампа блокувалися РФ, реальних досягнень не було.
Україна, безумовно, теж хоче якнайшвидше завершити війну, але тільки на адекватних умовах. Росія ж зараз уперлася в Донбас, і саме тому сторони не можуть дійти згоди. Позиції надто різняться: ми говоримо по Донбасу чітке “ні”, а Росія наполягає на мирі тільки з Донбасом. Тому очікувати якогось реального конструктиву, окрім обміну полоненими, я не схильний.
Енергетичне перемир’я дедалі більше втрачає актуальність. Так, в Україні важко: у Києві люди сидять без світла, електроенергію дають по дві години на день, у когось немає опалення і води, і в декого опалення не буде до кінця зими. Але це мізерні цивільні втрати порівняно з тими втратами, яких зазнає РФ від ударів по нафтопереробних заводах та інших об’єктах. До того ж починається тепло, і в повний блекаут вони нас усе одно загнати не зможуть.
Покрокова енергетична ескалація — це елемент терору проти цивільного населення і спроба вплинути на громадську думку всередині України. Фінальна мета Росії — не просто захоплення Донбасу. Їхня мета — знищити Україну як державний суб’єкт. Саме тому вони наполягають на Донбасі в будь-яких угодах, розуміючи, що його здача буде сприйнята українським суспільством вкрай болісно і може спровокувати внутрішню дестабілізацію. На це Путін і розраховує.
Те саме стосується енергетики: вони хочуть зруйнувати енергосистему, щоб українці звинуватили в цьому Зеленського і владу, та почали конфліктувати між собою. Але ця стратегія вже не увінчалася успіхом. Важко, але Майдану ми не бачимо.
Вплинути на РФ може лише ізоляція від зовнішніх ринків. Коли Росія відчує реальний біль, а для неї це економіка, тоді вона почне йти на поступки. Поки ж ми не бачимо достатнього санкційного тиску ні з боку Європейського Союзу, ні з боку Сполучених Штатів. Тому розраховувати на те, що Росія не кине, не можна. Вона кидала, кидає і буде кидати всіх — Україну, Трампа та інших.
Це терористична держава з імперіалістичними амбіціями, від яких вона не збирається відмовлятися. Вони ведуть агресивну війну в центрі Європи у XXI столітті. Очікувати від них чесної поведінки в дипломатії наївно. Їм подобається діяти саме так, як їм вигідно. Тому вони можуть вийти з будь-якого раунду переговорів просто тому, що їм щось не сподобалося. Так було в Стамбулі, так було раніше, так було з іншими майданчиками — всюди. Вони обіцяють, а потім нічого не виконують.
Україну Трамп не дотисне — у нього немає достатніх важелів. У нас є європейська підтримка, нехай і не ідеальна, але достатня, щоб триматися. Ресурсів у нас ще на кілька років. За цей час і в Росії ситуація буде погіршуватися. Економіка повільно, але йде на дно. Розповіді про те, що Росія розвалиться до середини або кінця 2026 року, — це міф, але проблеми ставатимуть дедалі очевиднішими, насамперед для населення. Гроші вже урізані на все, крім війни і пропаганди.
Стратегія Трампа — зняти санкції, витягнути Росію з війни та послабити вплив Китаю — не працює. Китай уже практично повністю підібрав Росію під себе. Значна частина економіки і ресурсів контролюється китайцями, і до повного поглинання залишилося не так багато часу. Тому ця стратегія помилкова і небезпечна.
Україні в цій стратегії відведено вкрай несприятливе місце. Нам залишається терпіти і чекати змін у США. За моїм прогнозом, демократи отримають двопалатну більшість, і Трампа чекає імпічмент. Його зовнішня політика — це провал. Замість реального тиску на Росію він почав тиснути на Україну, і це виглядає абсурдно.
У підсумку війна триватиме доти, доки Європа і США не запровадять справді дієві санкції, не закриють лазівки, не ізолюють Російську Федерацію від зовнішніх ринків і технологій, без реекспорту і обхідних схем. Тільки тоді російська економіка піде на дно, а разом із нею — і режим Путіна.
ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Переговори у США позбавляють Росію головного інструменту — затягування часу
— Росія не націлена на те, щоб проводити наступний раунд переговорів зі Сполученими Штатами. Найімовірніше, вона максимально відтягуватиме цей процес, щоб питання зависло в повітрі. Тому, я думаю, вони пропонуватимуть іншу територію, можливо, іншу державу, але в жодному разі не Сполучені Штати.
Вести переговорний процес на території Сполучених Штатів, як кажуть, у себе завжди легше. Тому ми розуміємо, чому США хочуть провести наступний раунд переговорів у себе. Власне, з огляду на те, що переговори дуже складні, про що говорить Марко Рубіо, це логічно.
Росія з основних питань не йде зовсім ні на які поступки. І, звичайно ж, Сполученим Штатам, з огляду на те, що в них зараз починається виборча кампанія, хотілося б тримати питання війни РФ проти України під жорсткішим контролем. Якщо переговори відбуватимуться на території Сполучених Штатів, я думаю, до цього процесу під’єднаються й інші перемовники.
Звичайно, Росія цього не хоче. Але й відмовити, якщо буде пряма пропозиція, вона теж не може. Тому вона тягнутиме, щоб у жодному разі переговори не проходили у Сполучених Штатах. Бо це буде розцінено як слабкість з їхнього боку, а цього вони не хочуть.
Путіну зовсім не потрібно, щоб переговори давали реальні результати. Йому потрібне продовження і, головне, щоб тягнувся час. Щоб цей час забезпечити, потрібно затягувати процес: обговорювати крапки, коми, додавати нові умови, нові вимоги — не просто передача території, а її визнання всіма.
Ми не знаємо, чи буде це запропоновано всією переговорною групою, окремими сторонами або, можливо, по лінії ООН. Але ми бачимо, як росіяни постійно підкидають нові елементи. Тобто їхня мета — затягнути час.
А якщо переговорний процес проходитиме у Сполучених Штатах, затягувати його не вийде. У цьому і полягає основна причина, чому Росія не хоче, щоб переговори проходили саме там.
ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Переговори для Кремля — це інструмент впливу, а не шлях до миру
— Росія ні в якому мирному процесі не перебуває. Говорити про те, що з боку Росії існують якісь мирні переговори, — це помилка. Насправді все це не більш ніж інструменти так званих операцій впливу або операцій, пов’язаних із такими підходами, як рефлексивний контроль тощо.
Дипломатичні зусилля Росії слід розглядати як інструмент, аналогічний військовому, тобто як спосіб впливу на противника. У цьому контексті використання теми переговорів — це не спроба усунути суперечності або побудувати базу для домовленостей, а інструмент примусу України до певних дій, інструмент нав’язування вигідних Росії наративів західним партнерам України, а також інструмент внесення розколів між країнами західного блоку — Сполученими Штатами, Європою та іншими.
У цьому сенсі Росія продовжує абсолютно радянську тактику, де дипломатія використовувалася не як класична дипломатія, а як елемент спецоперацій і зовнішнього впливу. Тому Росія просто використовує наявні можливості. Якщо говорити про нещодавні переговори, то, по суті, Росія вирішувала три основні завдання.
Перше завдання — дати можливість Трампу, зберігаючи обличчя, не вводити санкції і не посилювати тиск на Росію. Друге — внести максимальну кількість розбіжностей між країнами, партнерами України, насамперед між Сполученими Штатами та Європою, а також усередині самої Європи. Третє — затягування часу і створення іміджу того, що Росія нібито готова до конструктивного діалогу.
Це, по суті, наративи, які дозволяють проводити інформаційні атаки проти України і вигравати час, щоб Трамп не міг і не хотів посилювати тиск. Хоча він, по суті, і сам не особливо цього хоче, водночас на нього існує тиск з боку тих, хто вважає, що Сполучені Штати повинні діяти жорсткіше щодо Росії. Є і тиск внутрішнього порядку денного, в межах якого Трампу необхідно демонструвати хоч якісь успіхи.
У цій ситуації Росія виграє час для себе і водночас дає Трампу можливість нічого не робити. По суті, це все ті ж інструменти так званих операцій впливу. РФ використовуватиме різні варіанти і продовжить це робити далі. Десь Кремлю здаватиметься, що вони діють майстерно, десь це виглядатиме грубо, але іноді це працюватиме.
Росія розуміє тільки мову сили. Тільки серйозний примус до поступок може змусити її ставитися до переговорів серйозно. Насамперед ідеться про посилення допомоги Україні та про посилення тиску на Росію у вигляді справді жорстких санкцій. Зараз оголошено 20-й пакет санкцій Європейського Союзу. Подивимося, наскільки він виконуватиметься, тому що формально механізмів закладено досить багато.
Питання стратегічного характеру — територіальні поступки, статус України та подібні — є абсолютно безнадійними на цьому етапі. Вони не будуть вирішені в межах переговорів, тому що вимоги Росії нереалістичні й для України неприйнятні. Водночас сама тема таких вимог дає Росії можливість постійно тасувати карти.
Російське керівництво, судячи з усього, все ще вважає, що Україну можна дотиснути через терор проти мирного населення, через ослаблення міжнародної підтримки і через бойові дії, де, попри відсутність великих успіхів, у них зберігаються певні надії. Поки ця надія в Кремлі не вичерпається, Росія не вестиме серйозних переговорів.
Ситуація може змінитися лише після ширших домовленостей між Сполученими Штатами і Китаєм. Поки цього немає, а в кращому разі такі домовленості можливі не раніше середини року, Китай не змінюватиме свою позицію. Пекін влаштовує затяжний конфлікт, у якому Росія не виграє, але й не програє. У цій конфігурації Китай перебуває в досить комфортному становищі.
Тому пошук інструментів тиску і стимулів для Китаю з метою зниження підтримки Росії можливий. Цим напрямом зараз більшою мірою займаються європейські країни. Для Європи це не лише питання України, а й питання її місця в змінених трансатлантичних відносинах.
Максимальний тиск на Росію з усіх можливих боків — це важливий фактор. Але ключовими залишаються ситуація на фронті, стійкість українського народу та стабільність української економіки.
Читайте також: Кремль затягує процес, США потрібно посилити тиск: експерти про другий раунд переговорів в Абу-Дабі
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
