Ядерний урок засвоїли всі, крім Кремля: ситуація на Чорнобильській АЕС через 40 років після катастрофи (ВІДЕО)

40 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Під час фатального експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) прогриміли два вибухи. В атмосферу Землі прорвалася хмара радіоактивного пилу. Уроки Чорнобильської катастрофи минулого та виклики сьогодення проаналізував FREEДОМ.

Працівники ЧАЕС наголошують, що район реактора досі залишається забрудненим, і перебувати тут тривалий час заборонено. Знімальній групі телеканалу FREEДOM дозволили працювати тут не більше 10 хвилин.

За оцінками вчених, після аварії на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 11 тонн ядерного палива. Це призвело до масштабного радіоактивного забруднення значної частини Європи. Постраждали Білорусь, Австрія, Німеччина, Нідерланди, Велика Британія, Польща, Латвія та Фінляндія.

В Україні 81 населений пункт виявився повністю безлюдним. Серед покинутих населених пунктів — Прип’ять. Колись це було сучасне місто енергетиків і вчених. Сьогодні — місто-привид. У 1986 році звідси в терміновому порядку евакуювали 44,5 тис. осіб.

Людей вивозили автобусами буквально за кілька годин. При цьому близько 5 тис. осіб залишилися в Прип’яті. Вони були задіяні в невідкладних роботах із ліквідації наслідків аварії.

У перші дні наслідки радіації відчули близько 8,5 млн осіб.

Понад 600 тис. ліквідаторів було залучено до боротьби з аварією. Саме вони ціною власного здоров’я та життя зупинили поширення катастрофи. Багато з них померли протягом наступних місяців через опромінення. Наслідки для їхнього організму були жахливими. У когось злущувалася шкіра, інші відхаркували частини внутрішніх органів.

“Володимира Малеванного відправили в 1986 році. Він одним із перших брав участь у гасінні пожежі на самій станції. І я йшов його слідами: Володимир був у 1986 році, а я після нього пішов у 1987-му. Володимир не шкодував свого здоров’я, коли його вивели зі станції, у нього почали випадати зуби. Він пішов з життя молодим. Його тиждень протримали на апараті штучного дихання, і він помер”, — розповів ліквідатор аварії на ЧАЕС Іван Павловський.

Трагедія на Чорнобильській АЕС супроводжувалася не тільки викидом радіації в повітря, але й діями радянської влади, яка намагалася приховати наслідки катастрофи. Інформацію взяли під жорсткий контроль і не попередили людей про реальну загрозу. Навіть після аварії мешканців продовжували виводити на масові заходи, зокрема на Першотравневу демонстрацію, де були й діти.

Офіційне повідомлення з’явилося лише через 36 годин. Вдень 27 квітня по радіо в Прип’яті оголосили про так звану тимчасову евакуацію. Людей просили взяти з собою мінімум речей і запевняли — евакуація триватиме лише три дні. Але повернутися додому їм не судилося.

Чверть населення Прип’яті становили діти. Тут працювали 15 дитячих садків, 5 шкіл, музична школа, кінотеатр, спортивні секції. Був побудований парк атракціонів з колесом огляду та автодромом. У центрі міста планували відкрити ще два басейни. Але після аварії на Чорнобильській АЕС все це залишилося в минулому. Мешканці зіткнулися з наслідками радіаційного опромінення — важкими захворюваннями.

Однак навіть ця катастрофа не стала уроком для Радянського Союзу. Вже через рік, під час запуску 3-го енергоблока, сталася нова аварія. Через відмову клапана на турбіні в кабельному тунелі вилилося понад 10 тонн масла, розповів ліквідатор Іван Павловський.

Ліквідувати наслідки направили військових. Стоячи по коліна в маслі, вони вичерпували його відрами. Фактично поруч зі стіною, що відокремлювала 3-й блок від саркофага 4-го блока.

“Про те, що під час запуску 3-го енергоблока відбувалися техногенні аварії, нікому не говорили, про це ніде не писали й не інформували. Уявіть, 10 тонн масла вилити під 6-у турбіну 3-го енергоблока, в той час, як уже весь Радянський Союз кричить, що запустили 3-й енергоблок”, — зазначив Павловський.

Після трагедії на ЧАЕС розпочалося будівництво так званого саркофага. Його звели в листопаді того ж року і передбачалося, що об’єкт прослужить близько 30 років. Однак тріщини, що утворилися на ньому, дали зрозуміти, що потрібно вжити заходів і розпочати будівництво нового захисного об’єкта. В результаті звели новий безпечний конфайнмент.

Після здобуття незалежності в 1991 році Україна зіткнулася з викликом замінити старий радянський саркофаг на новий, який повною мірою зможе захистити людство від радіації. Його активне зведення розпочалося у квітні 2012 року, і після всіх випробувань конструкція була введена в експлуатацію у 2019 році.

Але вже через три роки Росія знову поставила весь світ під ядерну загрозу. Після повномасштабного вторгнення в Україну, армія країни-агресора окупувала ЧАЕС і взяла в заручники працівників станції.

“Було, напевно, страшно. Але ми теж розуміли, що вони тут весь час перебувати не можуть. Наше керівництво запитало, хто може продовжити роботу на станції — виключно за бажанням. Бажання виявили не всі. Але ми погодилися і неповним складом поїхали. За часів окупантів тут порушувалися правила безпеки щодо відвідування. Так, нас навіть не змусили переодягнутися: ми як у своєму одязі сюди приїхали, так звідси й поїхали. Але ми оглянули станцію, коли вже росіяни звідси втекли, прийшли наші і десь через 10 днів ми вже поїхали”, — розповів начальник зміни об’єкта “Укриття”, нового безпечного конфайнменту Сергій Боков.

Через трохи більше як місяць російські війська залишили зону Чорнобильської АЕС. Після себе вони залишили руйнування та розграбовану центральну аналітичну лабораторію в Чорнобилі.

Але вже у 2025 році Росія знову підвищила ризик ядерної катастрофи. В ніч на 14 лютого ударний дрон армії країни-агресора потрапив у новий захисний купол над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС. Після цього Україна звернулася до міжнародної спільноти із закликом посилити захист ядерних об’єктів і вимагала від Москви припинити удари по критичній інфраструктурі. У Кремлі лише продовжили заперечувати такі атаки, заявляючи, що Росія нібито не завдає ударів по енергетиці.

“Стався вибух, ми його чули, оскільки наше робоче місце знаходилося поблизу. В нас затремтіла стеля. Ми вийшли на вулицю, але спочатку зовні ніяких наслідків не помітили, лише запах гару. На роботі обладнання це не позначилося, але спрацювала сейсміка. Сейсмічні події були некритичними. Але апаратура спрацювала так, як треба. І вже згодом по камерах відеоспостереження та з оглядового павільйону ми побачили загоряння, що арка горить. І тоді вже безпосередньо приступили до своїх дій”, — продовжив Сергій Боков.

Після російського удару по захисному об’єкту, конструкція почала тліти, а її герметичність була порушена. Ядерні експерти попереджають, що це створює ризик обвалення конфайнменту в будь-який момент.

За словами експерта Greenpeace Шона Берні, під конструкцією знаходиться не менш як 4 000 кг високорадіоактивного пилу та ядерного палива. У разі обвалення, радіоактивні частинки спочатку поширяться всередині нового безпечного конфайнменту, а потім можуть вийти назовні.

За оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку, повне відновлення арки на ЧАЕС може тривати до 2030 року і, попередньо, обійдеться в 500 млн євро. 10 млн виділила Франція, і ці кошти зараз використовують на терміновий ремонт.

“Такі об’єкти не проєктуються на потрапляння дронів, снарядів, крилатих ракет, балістичних ракет. Аварійний 4-й блок поки що повністю не приведено до безпечного стану, блок вважається аварійним. Там залишилися залишки паливних мас, залишки палива. Так, 40 років минуло з аварії на ЧАЕС, але небезпека нікуди не дінеться, якщо бити по об’єкту прямим наведенням і зруйнувати його”, — зазначив голова Державної інспекції ядерного регулювання України (2017-2021 рр.) Григорій Плачков.

Російські злочини на ядерних об’єктах фіксуються не лише на Чорнобильській АЕС, а й на Запорізькій атомній електростанції, яку російські війська окупували у 2022 році. Окрім розміщення військового контингенту, місія МАГАТЕ фіксує на території станції важку техніку.

Щобільше, за даними українського концерну “Енергоатом”, російська армія обстрілювала об’єкти самої станції. Внаслідок цього, за чотири роки ЗАЕС 13 разів повністю втрачала зовнішнє енергопостачання після відключення останньої лінії електропередачі. У ці моменти аварійні дизельні генератори працювали на межі, забезпечуючи критичну безпеку станції.

“Нам потрібен мир, нам потрібен спокій. Жодна атомна електростанція не може працювати під загрозою будь-яких насильницьких дій або атак. Не забувайте, що це найбільша атомна електростанція в Європі. 6 реакторів, 6 гігаватів встановленої потужності. Можна собі уявити, що це цілий комплекс, який складається з безлічі частин, про які потрібно дбати”, — заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі.

Через 40 років Чорнобиль залишається нагадуванням, що ядерна загроза нікуди не зникла. Тоді її приховували, сьогодні нею б’ють. Україна робить усе, щоб це не повторилося. Посилює захист саркофага, контролює стан об’єктів і вимагає припинити обстріли критичної інфраструктури. Росія ж діє навпаки. Військова присутність на атомних об’єктах і постійні ризики для їхньої роботи свідомо наближають катастрофу. І поки це триває, доводиться констатувати — урок Чорнобиля Москва так і не засвоїла.

Читайте також: Світ має покласти край ядерному тероризму РФ, — Зеленський у річницю аварії на ЧАЕС (ВІДЕО)