Вибори в Угорщині під знаком України: чому Орбан робить Київ головним опонентом

Полеміка між Володимиром Зеленським і Віктором Орбаном стала відображенням ширшої боротьби — за майбутнє Угорщини, позицію ЄС у війні проти Росії та політичний баланс у Центральній Європі. На тлі наближення виборів Будапешт робить Україну ключовою темою внутрішньої кампанії, тоді як Київ наголошуєна своїй ролі у захисті всієї Європи.

Енергетика, вибори і вплив Кремля: що стоїть за угорською риторикою щодо України

Президент Володимир Зеленський заявив, що саме Україна сьогодні стримує загрозу для всієї Європи, завдяки чому вільно існують Балтійські держави, незалежна Польща та інші країни регіону. За його словами, навіть прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан може не замислюватися про термінове нарощування армії для захисту від РФ.

“Саме українці тримають європейський фронт. За нашими людьми стоять незалежна Польща і вільні Балтійські держави. Може бути суверенна Молдова і Румунія без диктатури. І навіть один Віктор може думати про те, як відрощувати його живіт, а не про те, як нарощувати його армію, щоб зупиняти російські танки від повернення на вулиці Будапешта”, — сказав Зеленський під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки.

Глава держави наголосив, що Україна не ініціювала цю війну.

“Українці — це люди. Люди, не термінатори. Наші люди гинуть теж. І тому ми робимо все, щоб зупинити цю війну і гарантувати безпеку”, — додав глава держави.

На виступ українського президента відреагував прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. У соцмережі X він заявив, що питання членства України в Європейському Союзі “не є особистою дискусією”.

“Шановний Володимире Зеленський. Дякую за чергову передвиборчу промову на підтримку вступу України до Європейського Союзу. Це дуже допоможе угорцям чіткіше побачити ситуацію. Однак є дещо, чого ви не розумієте: ця дискусія не про мене і не про вас. Вона про майбутнє Угорщини, України і Європи. Саме тому ви не можете стати членом Європейського Союзу”, — написав Орбан.

Тим часом державний секретар США Марко Рубіо вирушив із візитом до Словаччини та Угорщини — країн, чиї уряди регулярно критикують рішення ЄС, зокрема санкційну політику щодо Росії. Обидві країни продовжують закуповувати російську нафту, і це питання стало однією з тем переговорів з американською стороною.

Рубіо розпочав поїздку зі Словаччини, прибувши до Братислави. Саме Словаччина та Угорщина залишаються єдиними державами ЄС, які продовжують купувати російську нафту, посилаючись на можливі фінансові ризики у разі відмови. За інформацією Reuters, серед ключових тем переговорів — збільшення витрат на оборону в межах НАТО до 5% ВВП і диверсифікація постачання енергоресурсів.

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо пояснив, що країні складно відмовитися від російської нафти через відсутність LNG-терміналів.

“Є рішення, так зване Repower EU, і з 1 листопада 2027 року будь-який транзит російського газу із Росії до Європи буде зупинено, що спричинить великі проблеми. Я не хочу вдаватися в деталі, але як країна, яка завжди була на початку трубопроводу, а не в кінці, ми не забезпечені терміналами СПГ, що значно ускладнює наше становище”, — сказав під час пресконференції з держсекретарем США прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Фіцо і Орбан послідовно виступають із критикою багатьох ініціатив ЄС, особливо тих, що стосуються санкцій і військової підтримки України. Риторика угорського прем’єра нерідко збігається з тезами російської пропаганди. Зокрема Орбан заявляв, що страх перед Путіним перебільшений, а головна загроза для Будапешта виходить із Брюсселя.

“Європа вирішила вступити у війну до 2030 року. Вона не хоче, не може і не планує, вона просто вирішила. Квітневі вибори будуть останніми виборами в Угорщині перед війною, наступний уряд повинен буде ухвалити рішення з питання війни і миру. Брюссель вирішив, що вони переможуть росіян на території України. Підготовка до війни триває всюди, крім Угорщини і Словаччини… Поки у нас націоналістичний уряд, ми не будемо постачати зброю. Вони не можуть забрати наші гроші і не можуть забрати наших молодих людей в Україну”, — заявив прем’єр Угорщини.

На тлі наближення виборів в Угорщині Орбан будує кампанію на протистоянні Брюсселю і Києву, стверджуючи, що вступ України до ЄС завдасть шкоди угорській економіці. Опозиція своєю чергою заявляє, що громадян більше турбують рівень доходів і вартість життя.

“Ми гарантуємо: якщо ви проголосуєте за нас, то Угорщина не братиме участі у війні, не підтримуватиме Україну і не фінансуватиме її. Це гарантія партії “Фідес”, — сказав під час одного з виступів міністр транспорту в уряді Орбана Янош Лазар.

За даними опитування Idea Institute, які наводить Reuters, опозиційна партія “Тиса” випереджає керівну “Фідес” на 10 процентних пунктів.

“Ніхто більше не звертає уваги на пропаганду. Насправді більшість людей сміються з неї. Нам потрібно вміти говорити про реальні проблеми: про пенсії, про вартість життя, про еміграцію, про зниження інфляції”, — упевнений лідер опозиційної партії “Тиса” Петер Мадяр.

Мадяр уже провів переговори з низкою європейських лідерів, зокрема з польським прем’єр-міністром Дональдом Туском.

“Ми провели дружні переговори з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском у Мюнхені. Ми погодилися з тим, що і Угорщина, і Польща повинні зробити все можливе для якнайшвидшого укладення мирної угоди між Росією і Україною. Ми домовилися, що після зміни уряду негайно відновимо угорсько-польські політичні, економічні та культурні відносини і надамо нового імпульсу співпраці країн Вишеградської четвірки”, — написав Мадяр у Facebook.

Крім того, опозиційний політик повідомив про спробу тиску через публікацію особистого відео, яке, за його словами, було записане прихованою камерою.

“Мені стало зрозуміло, що я потрапив у класичну російську компроматну пастку. Але оскільки я не зробив нічого протизаконного, моя совість чиста”, — акцентував він.

Підсумок квітневих виборів в Угорщині залишається невизначеним. Однак опозиція отримала реальні шанси змінити політичний баланс у країні. На цьому тлі протистояння навколо України, ЄС і війни продовжує залишатися центральною темою угорської політики.

Орбан проти Брюсселя і Києва: передвиборча стратегія чи геополітичний розрахунок — думки експертів

Чому Віктор Орбан робить Україну і Брюссель центральними “ворогами” своєї кампанії на тлі економічних проблем у країні? Як візит держсекретаря США Марко Рубіо і енергетичне питання впливають на розклад сил між Будапештом, Брюсселем і Києвом? Чи зможе опозиція на чолі з Петером Мадяром змінити політичний баланс, чи Орбан утримає владу за допомогою популізму і зовнішньополітичної риторики? Наскільки Росія зацікавлена у збереженні Орбана як свого ключового лобіста всередині ЄС? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Артем Бронжуков, політолог-міжнародник;
• Володимир Солов’ян, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики;
• Петро Олещук, політолог, доктор політичних наук.

АРТЕМ БРОНЖУКОВ: Орбан — майстер політичного еквілібру, який ставить на перше місце власне виживання

— Очевидно, що Орбан намагається грати на порядку денному, який сьогодні досить популярний у світі: політиці ізоляції, критиці глобалізму, міграції і вільних ринках. Він досить легко вписався в цю сучасну парадигму, зважаючи на його вміння бути популістичним політиком, грати на емоціях і розчаруваннях людей.

На цей момент Орбан нічим не відрізняється від тих політиків, які поступово набирають обертів у Франції, Бельгії, Нідерландах і Німеччині. Праві і ліві популісти — це його ніша. Але в Орбана є відмінний бекграунд: на початку своєї кар’єри він підтримував саме те, проти чого сьогодні бореться. Орбан — майстер “зависання в повітрі”, політичний еквілібрист, який насамперед ставить на перше місце власне виживання в політиці.

Йому ближча не “політика навколо”, а “політика в собі”: свої посади, свої дорогі вілли, свої зоопарки. Якщо проводити паралелі з українськими політиками, то Орбан найбільше нагадує Януковича. Подивимося, чи буде його доля такою ж цікавою: чи тікатиме він у Ростов після того, як програє вибори.

Якщо подивитися на електоральні тенденції, Петер Мадяр і його партія “Тиса” дуже впевнено йдуть до перемоги. Тому РФ намагатиметься впливати на результат виборів. Але складається враження, що угорці вже досхочу наїлися популізму, пропаганди, лицемірства і обману, який їхній багаторічний прем’єр обрав для себе як основний вектор поведінки. Нічого, зараз прийдуть російські пропагандисти — у них великий досвід, і всім пояснять, чому варто обирати Орбана.

По суті, ми говоримо про те, що для Орбана зараз готують підтримку, зокрема інформаційну. Великої інтриги тут немає: Російській Федерації потрібен лобіст інтересів усередині Європейського Союзу, і Орбан — саме такий лобіст, іншого ще треба пошукати. Методи, якими Росія може впливати на політичні настрої у Європі, ми теж уже бачили.

Якщо говорити про пропаганду, росіяни виділяють на неї мільярди доларів, їхні мережі працюють. Але й сам Орбан не надто відстає: він підім’яв під себе велику кількість державних каналів, а частина каналів місцевих бізнесменів і олігархів також працює в інтересах чинного прем’єра. Однак це не повинно лякати опозицію. У світовій політиці часто буває так: поки влада сильна, її підтримують, допомагають, пропонують ресурс. Але коли всі починають розуміти, що електоральний цикл змінюється і настрої людей уже не підтримують Орбана, багато можливостей чинного угорського прем’єр-міністра дуже швидко “відваляться”.

Угорщина буде полем бою різних інтересів і думок. Очевидно, Брюссель не зацікавлений у прем’єрстві Орбана. Україна, яка сьогодні є помітним гравцем на міжнародній арені, — також не зацікавлена. Росія робитиме величезну ставку, щоб зберегти свого головного троянського коня всередині ЄС на посаді. Водночас цікаво і показово, що держсекретар Марко Рубіо теж підтримав Орбана і на полях Мюнхенської конференції сказав, що США зацікавлені у процвітанні Угорщини, особливо якщо Орбан перебуватиме при владі. Це виглядає як прямий реверанс з боку американської адміністрації.

Я думаю, це могло бути особистим сигналом Дональда Трампа своєму держсекретарю — продемонструвати лояльність нинішньої американської влади до Орбана. Але складається враження, що навіть такі сильні заступники з-за океану не надто допомагають угорському прем’єру залишатися на плаву в цій непростих перегонах.

Якщо говорити про зустріч із Марко Рубіо, ймовірно, йшлося більше про політичний аспект, ніж про конкретику, пов’язану з енергоресурсами. Водночас енерготема теж важлива: порушувалося питання Хорватії як хабу для закупівлі енергоресурсів, насамперед нафти. Водночас сумнозвісний трубопровід із саркастичною назвою “Дружба” на цей момент не працює, і не з вини України.

Думаю, найближчим часом баланс торгівлі Європейського Союзу із Росією значно просяде. Це позитивний для нас момент. Хорватія і її порти займуть нішу, яка раніше була зайнята росіянами. Важливо й те, що хорватські порти закриті для російського тіньового флоту в межах ухвалених санкційних пакетів. Сюди ж додається рішення північних європейських країн, яке вже працює: перекриття проток Балтійського і Північного морів. У підсумку, разом із політичним впливом через Орбана як інформаційну “торпеду”, Росія ризикує втратити і економічний вплив усередині ЄС, а разом із цим — величезні суми грошей, які, на жаль, Угорщина і Словаччина всі роки повномасштабного вторгнення продовжували платити росіянам, фактично фінансуючи їхню військову машину.

Щодо підтримки з Кремля або зі США і її впливу на рейтинги: досвід показує, що заяви і підтримка команди Дональда Трампа не завжди працюють у плюс тим кандидатам, яких підтримують. За рік на посаді президент США дав багатьом привід зробити висновки про те, як діє і яку політику проводить його адміністрація. Є ймовірність, що така підтримка може зіграти злий жарт із шансами Віктора Орбана.

https://youtu.be/nHj0z3B3e3M

ВОЛОДИМИР СОЛОВ’ЯН: Страх війни у Європі популісти розгортають не проти Москви, а проти Брюсселя

— Низку минулих електоральних кампаній Орбан будував на образі зовнішнього ворога. У попередніх кампаніях таким ворогом був Джордж Сорос, який, як відомо, народився в Угорщині, а також його фонд “Відродження” та інші структури, афілійовані з діяльністю американського фінансиста. Однак з урахуванням того, що Соросу вже 95 років, а активність фонду під адміністративним тиском угорської влади змістилася в інші європейські країни, сьогодні більш актуальним образом зовнішнього ворога для Орбана стає Україна. Цей трек розвивався не перший рік.

Ми всі знаємо про конфлікти навколо прав угорської меншини на Закарпатті — у регіоні України, де проживає найбільша кількість етнічних угорців. На тлі питань, пов’язаних із мовною політикою щодо національних меншин і їхніми правами, Угорщина намагалася підвищувати власні рейтинги в очах виборців. Я маю на увазі, звісно ж, Орбана і його політтехнологів.

Зараз головні баталії в електоральному процесі розгортаються саме за угорських виборців, які ще не визначилися. Їх досить багато і, думаю, доля виборів залежатиме від того, хто з двох ключових лідерів — Орбан чи Мадяр — зуміє перетягнути на свій бік тих, хто поки що не зробив вибір. Від цього залежатиме і підсумковий результат партій, і те, хто очолить майбутній уряд Угорщини: або залишиться Віктор Орбан, або ми побачимо зміни в політиці країни, зокрема й на зовнішньополітичному треку.

Москва зацікавлена в тому, щоб допомогти Віктору Орбану зберегти позиції при владі, оскільки саме Угорщина сьогодні є ключовим “локомотивом” для Москви у спробах дестабілізувати спільну політику Євросоюзу в питанні підтримки України. Навколо Угорщини консолідуються уряди інших європейських країн, які роблять ставку на “примирення” з Москвою або на скорочення підтримки України. У риториці вони використовують фактор війни, щоб мобілізувати своїх виборців і, навпаки, залякувати опонентів.

Створюючи образ війни, до якої нібито Євросоюз підштовхує європейські країни, популістські уряди і партії в низці центральноєвропейських країн використовують страх війни для того, щоб формувати образ ворога вже не в Москві, а в Брюсселі, який нібито розробляє плани щодо залучення солдатів європейських країн до війни на боці України.

Ми розуміємо, що таких планів немає і бути не може ні в НАТО, ні в Європейського Союзу. Це очевидно за чотири роки повномасштабної війни: Європа готова допомагати фінансово і зброєю, але не готова безпосередньо брати участь у бойових діях “на землі”. Проте популістські партії та уряди в країнах Центральної Європи — таких як Словаччина, Угорщина, Чехія — активно використовують ці наративи, щоб отримувати додаткові політичні бали.

Москва може цьому підігравати. Ми знаємо, що Кремль, зокрема Путін і глава МЗС, доволі регулярно роблять випади у бік Брюсселя. Фактично ми бачимо об’єднання російської пропаганди з політичними гаслами європейських ультраправих, які намагаються прийти до влади і через сепаратні угоди з Москвою зруйнувати спільну політику Європи щодо стримування Москви.

Я б не недооцінював можливості Віктора Орбана втриматися. Є великий відсоток тих, хто не визначився, а також тих, хто не хоче відповідати соціологам. Як показує практика, такі виборці часто голосують за чинну владу. Плюс існує фактор допоміжних партій, які можуть подолати виборчий бар’єр. Є й ризик, що до парламенту пройде ще одна націоналістична партія ультраправого спрямування, більш радикальна, ніж “Фідес”, — “Наша батьківщина”, — і зможе сформувати коаліцію з “Фідес”. Таким чином, навіть якщо партія “Тиса” на чолі з Петером Мадяром переможе, це не гарантує остаточної перемоги проєвропейських сил, яка виражається в контролі над посадою прем’єр-міністра.

Далі багато що залежатиме від того, як розвиватимуться події. Можливі і “чорні лебеді”, й інші несподіванки.

Якщо говорити про зустріч із Рубіо і можливі американські інтереси в Угорщині, ймовірно, вони можуть бути пов’язані, зокрема, зі скрапленим газом. Водночас не випадково Угорщина і Словаччина активізувалися в питанні відновлення трубопровідних постачань нафти через територію України за кілька днів після візиту держсекретаря США. Напередодні візиту журналісти в інсайдерських каналах анонсували обговорення цих тем, частково це звучало і на офіційному рівні. За підсумками ж складається враження, що або американська сторона не надала цьому особливого значення, або після переговорів Будапешт і Братислава відчули посилення своїх позицій на тлі сигналів підтримки з боку адміністрації Дональда Трампа.

Водночас Брюссель займає помірковану позицію, намагаючись не нашкодити електоральному процесу в Угорщині і не дати Орбану можливості використовувати фактор тиску Євросоюзу як важливий внутрішньополітичний інструмент. У цьому контексті Угорщина і Словаччина, видно, використовують візит держсекретаря як додатковий фактор тиску на Україну, щоб повернутися до постачань по “Дружбі”.

Нагадаю, за контрактними зобов’язаннями Україна зобов’язалася до 1 січня 2030 року забезпечувати транзит нафти цим маршрутом до країн Євросоюзу, насамперед до Словаччини і Угорщини. На жаль, розірвання контракту зазнає збитків. З іншого боку, це створює і внутрішній політичний тиск на українську владу. Думаю, найближчими днями Київ, Будапешт і Братислава шукатимуть рішення, які, з одного боку, дозволять врегулювати питання транзиту, а з іншого — забезпечать відновлення постачань критично важливих для України продуктів, насамперед дизельного пального.

https://youtu.be/L5gDukPajbw

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Чим ближче вибори, тим жорсткішою буде риторика Орбана

— Про те, що Угорщина скочується до автократії, було зазначено навіть Європарламентом. У його документах наводилися дослідження щодо корупції, і ми знаємо, що Угорщина посідає останнє місце у ЄС за верховенством права і вважається однією з найбільш корумпованих країн Європейського Союзу. Це зафіксовано в документах Європарламенту. Також зазначено, що Угорщина скочується до автократії.

Ми знаємо, що через блокування реформ у сфері права Єврокомісія у 2024-2025 роках заморозила частину фінансування для Угорщини. Це стало реакцією на політику Орбана, яка йде врозріз із політикою Європейського Союзу.

У виборчому порядку денному щодо України застосовується типова для автократичних режимів модель. Як, наприклад, у Росії: завжди має бути зовнішній ворог. Щоб виправдати провали в економічній і внутрішній політиці, необхідно знайти зовнішнього винного. Це зручно і часто спрацьовує. На прикладі режиму Путіна ми бачимо, як це працює: довгі роки зберігається влада на тлі постійної наявності зовнішнього ворога — спочатку США, потім Європа, потім Україна. Це дозволяє перемикати увагу електорату з внутрішніх проблем на зовнішні загрози.

В Угорщині відбувається щось подібне. Економіка країни вже два роки перебуває у стані спаду. Орбан розуміє, що йому складно запропонувати рішення щодо соціально-економічних питань: зростання комунальних тарифів, інфляції, підвищення цін. І хто, за його версією, винен? Україна. Він пояснює це тим, що Україна прагне до ЄС, що прискорення процедури вступу вимагатиме значних коштів, а допомога Україні під час війни нібито забирає гроші в угорців. Крім того, високі ціни на комунальні послуги пояснюються тим, що Україна наполягає на відмові Європи від російських енергоресурсів, які вважаються дешевшими.

Набагато легше звинуватити зовнішнього ворога, ніж визнати високий рівень корупції та проблеми управління бюджетом. Із такою повісткою Орбан вийти не може, тому він формує іншу — антиукраїнську і антибрюссельську. Кілька днів тому він заявив, що загроза виходить не зі Сходу, а з Брюсселя. За його словами, небезпеку становлять чиновники в Брюсселі, а не опозиція всередині країни. Ми бачимо, що на тлі погіршення рейтингів він посилює антибрюссельську риторику.

Ставки для нього дуже високі. Йдеться не лише про втрату посади прем’єр-міністра, а й про втрату політичної ваги в Угорщині та в Брюсселі. Орбан очолює ультраправий блок, який помітно представлений у Європарламенті. Якщо він не буде прем’єром, йому буде складніше просувати свою лінію, яка йде всупереч із курсом ЄС. Щоб залишатися впливовим політиком європейського порядку денного, йому необхідно зберігати посаду глави уряду.

Чим ближче вибори, тим жорсткішою буде риторика, особливо щодо України. Існує ризик використання різних провокаційних методів із подальшим звинуваченням України. Історія показує, що автократи, втрачаючи владу, можуть йти на крайні заходи заради збереження позицій.

Угорщина вже багато років тісно співпрацює з Росією в енергетичній сфері. Не лише країна, а передусім уряд Орбана і його оточення. Тому не можна виключати присутність російських агентів впливу. Це один із гібридних методів Росії — через окремі країни впливати на політику ЄС.

Росії вигідно, щоб Європейський Союз слабшав, особливо на тлі складних відносин з адміністрацією Білого дому. Угорщина стає важелем тиску, особливо в питанні російсько-української війни. Будапешт регулярно блокує ініціативи ЄС, що стосуються України — від санкцій до переговорних кластерів щодо вступу.

Навіть попри відсутність прямої вини України у пошкодженні трубопроводу, лунають погрози припинити енергетичні постачання. Це політичний крок, який створює тиск на Європейський Союз і на Україну під час війни.

Ситуація залишається складною. Якщо Орбан збереже владу, його антибрюссельська риторика може посилитися, поглиблюючи розкол у ЄС. Якщо ж відбудеться зміна влади, політичний баланс у Європі може змінитися. Найближчі місяці стануть непростими як для Угорщини, так і для Європейського Союзу загалом.

https://youtu.be/8gwlVLzFAYQ

ПЕТРО ОЛЕЩУК: Боротьба буде напруженою, Орбан просто так владу не віддасть

— Ми бачимо, як активно українофобська риторика використовується Орбаном у передвиборчий період. По суті, з України роблять головного ворога. Очевидно, що це не має іншої логіки, окрім внутрішньополітичної, передвиборчої. Водночас основні претензії до Орбана з боку власних громадян не стосуються зовнішньої політики. Вони пов’язані з корупційними скандалами, особистими палацами Орбана, тим, як він організував владу, і тим, як виникають питання до тих чи інших діячів з його партії. Зокрема, це було пов’язано з нещодавніми протестами в Будапешті. Тому Орбан штучно педалює цю тему. Навряд чи вона має серйозні підстави в самій Угорщині, так само як навряд чи в громадян Угорщини є реальні причини мати суперечності з Україною. Це суто передвиборча, особисто орбанівська тема.

Орбан доволі давно проводить неефективну економічну політику і вже давно загнав економіку Угорщини в кризу. І нічого кращого не придумав, як зайнятися торгівлею суверенітету у відносинах з Росією і частково з Китаєм. Він, по суті, намагається компенсувати свої провали завдяки дешевій російській нафті.

Тому й говорить, що Україна — ворог Угорщини, бо Україна виступає проти того, щоб Угорщина купувала російську нафту. Або, наприклад, проти проєктів на кшталт будівництва АЕС в Угорщині, яке здійснюється силами росіян. У підсумку завдяки своїй, у лапках, “ефективній політиці” він привів Угорщину до стану системної, глибокої економічної кризи.

І нічого кращого він не придумав, як зв’язатися з ворогами Європи, з ворогами Заходу і стати їхнім агентом впливу всередині Європейського Союзу і НАТО. Тут питання вже не в якихось глибинних інтересах, а в тому, що він занадто глибоко прив’язав себе до всіх цих сумнівних режимів і сумнівних діячів. Тепер у нього, по суті, немає альтернативи. Тому він змушений продовжувати розвивати тему проти Європи, проти Брюсселя, проти України, розповідати, що Брюссель нібито становить для Угорщини більшу загрозу, ніж Росія. Тоді виникає логічне питання: чому Угорщина не виходить із Європейського Союзу, якщо там така “страшна загроза”? Це виглядало б логічно, але логіка, видно, не про Орбана.

Ще одна тема, яку Орбан адресує Брюсселю, — це нібито тиск на країну в енергетичному питанні. Є повідомлення про те, що держсекретар США Рубіо прибув до Словаччини. У його планах — зустрічі зі словацьким прем’єр-міністром і обговорення відмови від російських енергоносіїв. Також у нього запланована зустріч із Віктором Орбаном — і розмова про енергоресурси, від яких, по суті, можна відмовитися без критичного удару по економіці. Брюссель уже пропонував Угорщині різні варіанти, і відмовитися можна без великих втрат для країни. Але Орбан, проте, вхопився. Багато аналітиків говорять, що окрім енергетичної та політичної, є і корупційна залежність Орбана від Російської Федерації.

Орбан намагається використовувати своє становище як члена ЄС і НАТО, щоб торгувати цим статусом: вибудовувати відносини з Росією, отримувати преференції від Росії, а потім отримувати преференції і від Китаю. З погляду Орбана, чому ні. Він намагається лавірувати, але зрештою нічого хорошого це не принесе ні йому, ні Угорщині. І той факт, що Орбан запускає антиєвропейські сили в Європу, матиме негативні наслідки для всіх.

Але Орбан не дивиться далеко вперед: його завдання одне — дотягнути до виборів, спробувати їх виграти і зберегти владу за будь-яку ціну. Бо якщо влади не буде, одразу з’являться питання до його діяльності, корупції та інших скандалів. У Орбана підхід простий: за будь-яку ціну втримати владу, використовуючи будь-які ресурси. Це матиме далекосяжні негативні наслідки, насамперед для Угорщини.

Орбан просто так владу в країні не віддасть. Тому можливі провокації, спроби фальсифікацій і відвертий політичний терор. Поки не схоже, що Орбан почувається впевнено, тому спроби фальсифікації виключати не можна. Не виключені й протести в Будапешті. Буде складно, але я все ж сподіваюся, що епоха Орбана завершиться, і Європа, і Угорщина розпочнуть процес “одужання”.

https://youtu.be/tipCtMpXClM