5 жовтня МВС Грузії повідомило про затримання п’яти організаторів акції протесту в Тбілісі, яка пройшла 4 жовтня після того, як стали відомі результати виборів до органів місцевого самоврядування. Їм інкримінують заклики до насильницької зміни конституційного ладу або повалення державної влади.
За результатами місцевих виборів 4 жовтня перемогла керівна партія “Грузинська мрія”, яка, по суті, звернула Грузію зі шляху євроінтеграції.
Що відбувається в Тбілісі
Центральна виборча комісія Грузії оголосила про перемогу керівної партії “Грузинська мрія” на виборах до органів місцевого самоврядування. За офіційними даними ЦВК, вона набрала 81,7% голосів у масштабах країни. У Тбілісі “Грузинська мрія” отримала близько 70% голосів, а також перемогла у низці великих міст — Руставі, Кутаїсі, Батумі.
На другому місці — партія “Сильна Грузія — Лело” з результатом близько 6,7 %, а на третьому — партія “Гахарія за Грузію” з результатом 3,7%.
Лідери керівної партії, зокрема мільярдер Бідзіна Іванішвілі, вже оголосили про перемогу та привітали своїх прихильників.
На цьому тлі частина опозиції проводить мітинг у центрі Тбілісі та заявляє про плани мирного повалення влади. Протестувальники, зокрема, намагалися захопити президентський палац. Крім того, акції протесту розпочалися і в інших містах Грузії.
Великі опозиційні партії, зокрема “Коаліція за зміни” та “Єдиний національний рух”, бойкотували місцеві вибори, як і кілька інших політичних сил, орієнтованих на західний вектор розвитку країни. Крім того, у день виборів багато опозиційних політиків перебували у в’язницях і СІЗО. Також тюремні строки відбувають десятки учасників проєвропейських акцій. Їх опозиція та частина суспільства вважають політичними в’язнями.
Міжнародна правозахисна організація Amnesty International заявила, що вибори в Грузії проходять на тлі жорстких політичних репресій проти опозиційних діячів та громадянського суспільства.
Так, повідомляється, що були затримані члени організаційного комітету акції 4 жовтня — опозиціонери Паата Бурчуладзе, Муртаз Зоделава, Іраклій Надірадзе, Паата Манджгаладзе та Лаша Берідзе. Їм загрожує до 9 років позбавлення волі.
Двоє з них були затримані близько двох годин ночі на проспекті Руставелі під час інтерв’ю журналістам. А 70-річного Паата Бурчуладзе, якого після застосування сльозогінного газу госпіталізували в відділення інтенсивної терапії, вивели з клініки в наручниках. Обставини затримання ще двох опозиціонерів невідомі.
Під час опозиційного мітингу в центрі Тбілісі 4 жовтня сталися зіткнення з поліцією, крім того, протестувальники намагалися захопити президентський палац.
Після приходу до влади партії “Грузинська мрія” країна змінила свій зовнішньополітичний курс, а процес євроінтеграції призупинено. Грузинське суспільство виступає проти та виражає своє невдоволення через вуличні протести, які жорстко придушуються силовиками.
Читайте також: Результати виборів у Чехії оголошено: до влади повертається Бабіш — подробиці (ВІДЕО)
Ситуація в Грузії очима експертів
Чи зможуть мітинги в Грузії вплинути на дії уряду? Чому там стався “проросійський розворот”, у чому небезпека керівної партії? Чи повернеться держава на шлях євроінтеграції? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді член політичної ради “Єдиного національного руху” Грузії, міністр оборони Грузії у 2012 році Дмитро Шашкін та кандидат політичних наук Олексій Буряченко.
ДМИТРО ШАШКІН: У грузинів немає іншого виходу
— Головна опозиційна партія Грузії “Єдиний національний рух” відмовилася брати участь у цій “спецоперації” — місцевих виборах. Це типовий захід Російської Федерації, коли Кремль навчився використовувати демократичні інститути, щоб створювати видимість демократії та продовжувати владу чинних еліт. Нічого спільного зі справжніми виборами тут, звичайно, немає.
Участь брала лише сама керівна партія “Грузинська мрія” та кілька менших опозиційних сил, які намагалися зайняти якусь нішу. Це закінчилося мітингами, які тривають приблизно рік після парламентських виборів. Мітинги триватимуть, бо у людей реально немає іншого шляху.
Вся країна бачила десятки тисяч людей на проспекті Шота Руставелі та на площі Свободи в Тбілісі. Це люди, які борються вже достатньо довго за свою незалежність. Існують три шляхи зміни влади: перший — вибори; другий — переворот, який може бути олігархічним, фінансовим або військовим; третій — революція. Перевороти й революції корінним чином відрізняються: якщо переворот проводять елітні групи, то революція — це природне явище.
Коли у людей забирають можливість змінити владу через вибори, влада повинна розуміти, що народ почне радикалізуватися. Це очевидно. Зараз рушійною силою в Грузії виступає покоління, народжене в 1990-х і 2000-х роках. Ці люди швидко аналізують інформацію, їм не потрібне телебачення — вони самостійно отримують дані, спілкуються з штучним інтелектом. І у них забирають майбутнє: те, за що в 2012 році в Грузії проголосували — вступ до Євросоюзу та НАТО.
Поки не буде змін у виборчому законодавстві та сфері проведення виборів, говорити про чесні вибори складно. Існують різні способи фальсифікацій виборів, і всі вони перебувають під контролем керівної партії. Використовують людей, які залежать від влади та отримують допомогу, чиїсь голоси просто купують. Є фальсифікації через “каруселі” та інші методи у день голосування.
Всі рівні виборчих комісій: дільничні, окружні та центральні — під контролем керівної партії. Говорити про вибори як про засіб зміни влади в таких умовах — це казка.
Керівна партія “Грузинська мрія” робить усе, щоб Грузія ніколи не стала членом Євросоюзу. Їхні інтереси повністю збігаються з інтересами Росії. Їм це не потрібно, бо тоді вони не зможуть красти такі величезні гроші. Кілька високопоставлених чиновників нещодавно заарештовано. Кремлю не потрібно, щоб Грузія була в ЄС — їм потрібна країна як “задній двір” РФ.
Реакція Євросоюзу на те, що відбувається в країні, надзвичайно неадекватна. Деякі західні політики навіть пропонують скасувати безвізовий режим для грузин. Але це карає народ, який захищає свій вибір на користь ЄС, а не керівну партію, яка продовжує вільно подорожувати по Європі.
Потрібно розуміти, що мета керівної партії — зробити так, щоб Грузія залишилася під впливом РФ. Іноді західні партнери не чують або не хочуть почути, що реально відбувається. А коли починають чути — вже занадто пізно.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Проросійські сили намагаються встановити в Грузії повний контроль
— У Грузії ситуація дуже напружена. Ми бачили це ще за результатами парламентських виборів: проєвропейські сили підтримувалися в основному у великих містах, яких у Грузії небагато.
Столиця Тбілісі, по суті, є останнім оплотом таких демократичних сил і громадян, налаштованих підтримувати проєвропейський напрям розвитку.
Можна сказати, що це остання політична грузинська барикада, адже президентство і парламент, по суті, уже програні через різні політичні, фінансові та інші маніпуляції з боку РФ. Останнім оплотом залишається столиця Грузії — Тбілісі.
Зараз очевидно, що намагаються протистояти цим явним маніпуляціям і підробленим результатам виборів. Наприклад, 74–75 % голосів за провладного мера Тбілісі явно не відображають реальної картини, враховуючи, що навіть результати парламентських виборів по столиці були на користь проєвропейських сил. Навіть екзит-поли і соціологи ще пів року тому не очікували таких результатів.
Багато хто називає “Грузинську мрію” “руською” або “московською мрією”. Ми бачимо, що гроші та маніпуляції відіграють величезну роль. Проросійські сили в Грузії намагаються встановити повний контроль через силовий сценарій, але поки їм це не вдається повністю.
Не можна проводити прямі паралелі, наприклад, між Чехією та Грузією. Чехія — країна НАТО, де неможливо силовими чи іншими маніпуляціями переломити демократію, як це намагаються зробити в Грузії.
Також необхідно більше говорити з Брюсселем про протидію російській пропаганді та про вплив тих грошей і сил, які підтримують РФ і водночас намагаються зменшити допомогу Україні. Якщо ЄС дивитиметься на це через плечі — як на ситуацію з проникненням російських дронів у свій повітряний простір — наслідки можуть бути надзвичайно негативними.
Читайте також: Віктор Орбан проти всіх: як Угорщина опинилася між Європою та дешевим російським газом — аналіз експертів














