Військові витрати довели Росію до рецесії: що приховує Кремль

Росія планує скоротити військові витрати протягом найближчих трьох років, заявив глава Кремля Володимир Путін. За його словами, зменшення військового бюджету розпочнеться у 2026 році. Масштабні витрати на продовження війни проти України, а також санкції проти Москви спричинили зростання інфляції та обвал цілих галузей російської економіки. Це вже відкрито визнають у російському уряді.

Що стоїть за заявами Путіна про скорочення витрат на війну?

У червні в Санкт-Петербурзі відбувся Міжнародний економічний форум, який мав продемонструвати досягнення Кремля. На захід прибули делегації дружніх Кремлю країн, а також представники руху Талібан. Під час панельних дискусій голова Центробанку, міністр фінансів та міністр економічного розвитку обговорювали уповільнення темпів зростання економіки.

“За цифрами у нас охолодження, але всі наші дані — це дзеркало заднього виду. На підставі поточних відчуттів бізнесу й індикаторів, мені здається, ми на межі переходу в рецесію”, — заявив міністр економічного розвитку Росії Максим Решетніков.

Путін зазначив, що у Кремлі мають намір скоротити оборонні витрати протягом найближчих трьох років. З початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія збільшувала інвестиції у військову промисловість. Скорочення фінансування насамперед зачепило соціальні статті бюджету та цивільні галузі економіки. Голова Сбербанку Герман Греф повідомив, що у 2025 році найбільший банк Росії не профінансував жодного нового інвестиційного проєкту. Керівник компанії “Северсталь” зазначив, що найближчим часом кілька металургійних компаній у Росії можуть збанкрутувати.

З січня по травень 2025 року дефіцит російського бюджету склав майже 3 трлн 400 млрд рублів, або 1,5% ВВП. За прогнозами аналітиків, до кінця року дефіцит може зрости до 2,2% ВВП, що стане найвищим показником із 2022 року. На початку червня російська Держдума ухвалила зміни до держбюджету на 2025 рік, зменшивши доходи бюджету на 1 трлн 800 млрд рублів.

Україна продовжить нарощувати санкційний тиск на країни, які купують російську нафту, щоб позбавити агресора можливості фінансувати військову машину, заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. За його словами, пріоритет української дипломатії — це консолідація зусиль партнерів із метою витіснення Росії з ресурсних ринків.

“Критично важливо сьогодні забезпечити повне виконання чинних санкцій, закрити всі лазівки та шляхи обходу. Ми маємо бути принциповими й послідовними. Ми повинні й надалі координувати наші зусилля зі США та забезпечити синхронний трансатлантичний тиск — це і Японія, і Канада, Нова Зеландія, Австралія, Велика Британія, США, Європейський Союз. Дуже важливо, щоб ці санкційні пакети були вирівняні за своєю силою й спрямованістю”, — зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

Найбільше через санкційну політику щодо країни-агресора постраждали російське автомобілебудування, деревообробна та хімічна промисловість, авіабудування, машинобудування та фармацевтика. Кожна п’ята російська компанія була змушена піти на скорочення витрат, щоб упоратися з санкційним тиском.

Аналітики зазначають, що доходи Росії від продажу нафти продовжують знижуватися. Ресурсний виторг країни-агресора впала до рівня літа 2023 року. Кремлю не допомогло навіть нещодавнє загострення ірано-ізраїльського конфлікту. Період зростання цін на нафту тривав лише близько двох тижнів і не приніс Москві суттєвої вигоди. Ситуацію також ускладнила жорстка політика російського Центробанку.

Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що 69% російської економіки перебувають у стагнації.

Державні витрати на продовження війни проти України у 2025 році зросли на чверть — до 6,3% ВВП. Це найвищий показник від часів холодної війни. А доходи бюджету, навпаки, знизилися.

Головна дохідна стаття бюджету РФ — експорт енергоносіїв — приніс на 17% менше, ніж торік. Тому Москві знову доведеться залучати резерви, щоб закрити діру у бюджеті.

Скільки залишилося до рецесії Росії — думки експертів

Чому Путін заявив про скорочення військових витрат, якщо війна проти України триває? Які галузі російської економіки вже на межі банкрутства? Як санкції й падіння нафтових доходів штовхають Росію у рецесію? Чому навіть оточення Путіна більше не вірить у “стабільне зростання”? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Олександр Савченко, професор, ректор Міжнародного інституту бізнесу, банкір та економіст;
  
• Владислав Жуковський, економіст;
  
• Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій;
  
• Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.

ОЛЕКСАНДР САВЧЕНКО: Ще один тригер — і путінський режим розвалиться

— Російська економіка давно перебуває у стагнації. Просто настав час, коли приховувати це вже неможливо. Цей час, ймовірно, настане у вересні-жовтні, і тому Кремль превентивно засекречує дані. Це як у романі Орвелла “1984”, де існувало міністерство правди, яке займалося тотальною брехнею. Воно називало біле чорним, щороку вигадувало неймовірні темпи розвитку, обіцяло зростання виробництва всього. Люди живуть дедалі гірше. Приховувати це у вересні-жовтні буде дуже важко навіть від необізнаних людей. Тому вони запроваджують нові норми, за якими за правду будуть карати.

З іншого боку, якщо Росія — така величезна країна, і Путін постійно говорить про імпортозаміщення, це свідчить про те, що ані імпортозаміщення, ані ігнорування санкцій, ані пошук альтернативних джерел наповнення бюджету — нічого не працює. Скажімо так, працює, але дуже погано й до певної межі. Наприклад, у них був Фонд національного добробуту, який фактично вже вичерпано. Там залишилося золото й трохи юанів. Але золото швидко продавати не можна, бо воно втрачає у вартості. Таким чином, вичерпано передостаннє джерело для розв’язання проблеми.

Тепер залишилося тільки друкувати гроші, що призводить до інфляції. Але інфляція й друк грошей також працюють лише до певної межі. Ти можеш обманювати статистику, надрукувати гроші й сказати, що це зростання економіки. Це може працювати, але лише кілька місяців. Потім усе переростає у зростання цін. Причому ціни зростають не лише на споживчі товари, а й на військову техніку, літаки, автомобілі. Тому ВВП стає фіктивним.

Насправді від початку війни російська економіка не зростала. Вона падала, але дуже поступово — на 1–2%. Але вже з жовтня падіння може пришвидшитися до 3–4%. Це вже нове явище, і жодні інструменти не здатні цьому завадити. Тому, коли Путін заявив, що з наступного року витрати на війну скорочуватимуться, це визнання того, що економіка підійшла до дуже важкої точки. Йому довели, що з жовтня, що б він не вимагав, витрати на війну почнуть знижуватися. А наступного року вони повинні суттєво скоротитися.

Мені здається, що він починає чіплятися до Трампа, просячи його скоротити постачання зброї Україні, бо у нього буде менше снарядів, танків, гармат і бомб. Момент істини настав. Я сподіваюся, що президент України Зеленський проведе нормальні переговори з Трампом і переконає його продовжити постачання зброї. Тоді війна справді може завершитися, можливо, навіть цього року.

Замість того щоб виробляти автомобіль, який хтось купить, ресурси відвертаються на створення танків. Це просто йде в нікуди й забирає ресурси у цивільної економіки. Так може тривати кілька років, поки у них були запаси Фонду національного добробуту й поки механізм друку грошей ще працював, але лише недовго.

Ось чому створюється фіктивний ВВП, ресурси відвертаються від цивільної індустрії, що веде до колапсу. Великі оборонні витрати Радянського Союзу теж призвели до колапсу. І тепер залишається чекати тригера. Будь-який новий тригер може розвалити цей режим.

ВЛАДИСЛАВ ЖУКОВСЬКИЙ: Навіть найближче оточення Путіна забило на сполох

— На Петербурзькому економічному форумі виступав голова найбільшого держбанку Росії Герман Греф, і він прямо назвав ситуацію в країні штормом. У економіці міністр фінансів Силуанов продовжив цю тему, заявивши, що штормить і в бюджеті. Проблеми з доходами, величезні витрати — грошей на всіх не вистачає.

Усе це повторює голова ВТБ Андрій Костін та інші найбільші російські держбанкіри, такі як Греф. Вони говорять про повну відсутність інвестицій в економіці та про те, що не було профінансовано жодного інвестиційного проєкту. І в цій ситуації, коли Путін виходить і читає промови, заявляючи, що економіка стабільно зростає, ми розуміємо, що вже ніхто в ці казки не вірить. Навіть у його оточенні. Путін був змушений у тій же промові заявити, що головне завдання тепер — не допустити обвалу економіки, не дати їй скотитися у рецесію й стагнацію.

Керівна влада намагається максимально перекрити доступ до всієї інформації, яка демонструє провали травневих указів, нацпроєктів, падіння рівня життя населення, зубожіння людей і рекордне зростання цін.

Хоча інфляція трохи пригальмувала через падіння попиту, зменшення кредитування та скорочення імпорту, наприклад товарів, автомобілів, запчастин, техніки й електроніки, загалом інфляція все одно залишається високою. Особливо на продовольчі товари й житлово-комунальні послуги — вона продовжує триматися близько 12%.

Путін заявляє, що економіка страждає від санкцій і високих військових витрат, які зросли у чотири рази за останні три роки. Це призводить до високої інфляції та падіння рівня життя населення. І вже неможливо приховати це від людей. Тому проблема для бюджету стає очевидною. Це шило в мішку, яке більше не вдається сховати. Це стало очевидним навіть чиновникам, які говорять про ризик жорсткого переохолодження економіки й можливу кризу неплатежів.

Андрій Костін, голова ВТБ, прямо заявив, що рекордні військові витрати ведуть до розгону інфляції, високої ключової ставки і падіння в цивільних галузях. Він підкреслив, що ця ситуація призведе до кризи неплатежів як для бізнесу, так і для громадян. Тож це лише початок. Чим глибшим буде провал, тим більше буде секретної інформації. Путін сам іще не сказав, що військові витрати треба скорочувати, але, звісно, цього не станеться, поки триває війна. Навіть якщо війна раптово припиниться, військове лобі, генерали та силовики будуть і надалі отримувати трильйони рублів на відновлення запасів боєприпасів і техніки.

Інфляція залишатиметься високою, а розрив між необґрунтованою грошовою масою та реальними товарами в економіці не скорочуватиметься. Ситуація погіршується, і, як сказав Андрій Макаров, голова бюджетного комітету Держдуми, Радянський Союз розвалився через те, що не міг виконати основний економічний закон соціалізму — забезпечувати потреби країни, що зростають, фінансовими можливостями, які не встигали зростати.

І якщо все триватиме так, як зараз, то ця піраміда держборгу й витрат рано чи пізно розвалиться. Чиновники РФ розуміють, що криза наростає, і починають готувати собі запасні аеродроми.

ІГОР БУРАКОВСЬКИЙ: 2025 рік є переломним для російської економіки

— Якщо говорити дуже просто, я б поділив усі кризові явища на кілька груп. Перша група кризових явищ пов’язана з обмеженням доступу на зовнішні ринки. Росія практично втрачає свої нафто-газові доходи, що створює проблеми для державного бюджету.

Окремі сектори російської економіки справді постраждали, особливо ті, що пов’язані з виробництвом, постачанням компонентів для військового виробництва, обслуговуванням імпортних літаків і проєктами в нафто-газовій промисловості. Проблеми з імпортозаміщенням у цих сферах лише поглиблюють кризу. Але попри ці обмеження, існують і сфери, де Росія знаходить шляхи обходу санкцій.

Другий момент полягає в тому, що Росія сьогодні змушена скорочувати цілу низку великих і менших інвестиційних проєктів. За перший квартал 2025 року кількість нових інвестиційних проєктів, передусім у сфері будівництва, скоротилася на 3%. Це вважається абсолютним рекордом, і йдеться про те, що будівельна галузь переживає великі проблеми, а проблеми будівництва ведуть до проблем у металургії. А проблеми металургії — це проблеми відповідних міст і галузей з усіма наслідками.

Третя проблема — російський капітал сьогодні не може активно позичати кошти, наприклад, за кордоном. Тому для того, щоб підтримати оборону та інші важливі галузі, режим намагається допомагати своїм олігархам і наближеним. Але коли допомагають своїм, як правило, мова не йде про якусь економічну ефективність.

На сьогодні Росія шукає можливі й неможливі засоби для поповнення дохідної частини бюджету, насамперед для витрат на війну. Це включає запровадження різних одноразових зборів, спроби взяти гроші за “жирні” роки, що були 2–3–4 роки тому, а також запровадження разових виплат, наприклад, переплат податкових надходжень наперед.

Таким чином, заява Путіна про те, що Росія збирається скорочувати військові витрати, — це визнання того, що російська економіка у 2025 році підійшла до дуже непростої точки. 2025 рік є переломним для російської економіки.

З одного боку, санкції й цінова стеля працюють, а з іншого боку, Росія намагається обходити ці обмеження шляхом використання “тіньового” флоту і збільшення продажу нафти за заниженими цінами. Але це, зрештою, може завести нафтову галузь і всю економіку Росії в глухий кут.

Путін і його група наближених олігархів розуміють, що відбувається з економікою, і для них патріотичні плани — це добре, але питання грошей і економічних втрат стоїть дуже гостро. Ці люди не зацікавлені у припиненні війни, але зацікавлені в усуненні причин, що завдають шкоди їхньому бізнесу і продовжуватимуть бити по ньому в середньо- та довгостроковій перспективі.

Таким чином, існує складна суміш економічних і політичних інтересів. З одного боку, санкції діють, а з іншого — Росія знаходить способи їх обходити, і це ставить питання про майбутнє цих санкцій.

Окремі сектори російської економіки справді постраждали, особливо ті, що пов’язані з виробництвом, постачанням компонентів для військового виробництва, обслуговуванням імпортних літаків і проєктами в нафто-газовій промисловості. Проблеми з імпортозаміщенням у цих сферах лише поглиблюють кризу. Але попри ці обмеження, існують і сфери, де Росія знаходить шляхи обходу санкцій.

Наприклад, “Росатом” продовжує працювати, і певні види сільгосппродукції все-таки постачаються на зовнішні ринки. Росія також знаходить способи обходити фінансові обмеження через треті країни, що дозволяє їй продовжувати боротьбу із санкціями. Це вічна боротьба атаки і захисту.

ІВАН УС: Росія на межі рецесії — економічний форум це показав

— Я вважаю, що лакмусовим папірцем процесів у російській економіці став Санкт-Петербурзький економічний форум, який відбувся минулого тижня.

На цьому форумі були очевидні дві правди, які існують у Росії. Одна правда — це та, яку озвучує Путін. Він представляв її на пленарному засіданні, де говорив, що Росія прекрасно розвивається, що Росія — провідна економіка Європи, і наводив багато інших позитивних реляцій. Однак форум на цьому не закінчився, і вже на інших панельних дискусіях за участю практиків російської економіки звучала зовсім інша історія.

Дискусії цього форуму чітко показали, що російська економіка стикається із серйозними проблемами.

Навіть на традиційному сніданку Сбербанку, який проходив у межах форуму, учасники, зокрема голова бюджетного комітету Андрій Макаров, обговорювали економічну ситуацію. Коли йому запропонували висловити свою думку, Макаров відповів, що не скаже, що думає, а просто хоче дожити до наступного сніданку. Його наступна фраза була про те, що він не розуміє сміху в залі, адже вважає його недоречним у контексті стану економіки.

Далі він почав згадувати проблеми, які, звичайно, стосувалися не лише економіки, а й поточної політичної ситуації. Він зазначив, що одним із головних чинників, які впливають на економіку, є війна. Він прямо не сказав, що це основна проблема, але саме до цього підвів, назвавши її “слоном у кімнаті” — це метафора для ігнорованої, але очевидної проблеми. Проблеми з інвестиційним кліматом, надмірні витрати ресурсів на війну — це очевидні причини економічної кризи.

Крім того, Герман Греф, організатор сніданку, в інтерв’ю визнав, що цього року Сбербанк, найбільший банк Росії, не фінансує жодного нового інвестиційного проєкту. Греф зазначив, що старі проєкти ще є, але нових — немає.

Одна з найбільших металургійних компаній Росії, “Северсталь”, також не виключила можливості закриття своїх підприємств цього року. Нагадаю, що металургія — це друга за важливістю галузь російської економіки після нафто-газової, і якщо проблеми виникають у металургії, це серйозний сигнал для всієї економіки.

Читайте також: Китай вдає, що є нейтральним, але підтримує Росію: прихована гра Пекіна в аналізі експертів