Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц 5 червня вперше після вступу на посаду відвідав Вашингтон, де провів переговори з президентом США Дональдом Трампом. Зустріч відбулася в Овальному кабінеті Білого дому і, за словами обох сторін, пройшла у дружній атмосфері, попри обговорення складних тем, таких як війна в Україні та торгівельні тарифи.
Канцлер Німеччини в Білому домі
Під час візиту Мерц подарував американському лідеру символічний сувенір — копію свідоцтва про народження свого діда, який походив із Німеччини. У відповідь Трамп назвав німецького канцлера “складним, але приємним співрозмовником”.
Хоча в розмові домінував президент США, глава німецького уряду наголошував на ситуації в Україні.
“Він є ключовою фігурою у світі, яка справді може (зупинити це), чинячи тиск на Росію”, — сказав Мерц про Трампа.
За його словами, США і Німеччина мають спільне бачення конфлікту й прагнуть якнайшвидше його завершити.
Канцлер також додав:
“І я думаю… ми зобов’язані щось із цим зробити зараз, щоб зупинити це після трьох з половиною років, що є справді жахливим. Подивіться на дітей, яких викрали з України до Росії. Це все жахливо. І тому ми говоримо про інструменти, заходи, про те, що ми можемо зробити, і моя особиста думка з цього приводу чітка: ми на боці України, і ми намагаємося зробити її все сильнішою і сильнішою, щоб Путін припинив цю війну”.
Під час розмови Мерц згадав про річницю висадки союзників у Нормандії. У відповідь Трамп пожартував, що це “не найприємніший день для вас”. Водночас канцлер підкреслив, що приїхав, щоб “згодом обговорити, як ми можемо допомогти покласти край російському вторгненню в Україну”.
Трамп коротко підтвердив:
“Ми поговоримо про це”.
Президент США, своєю чергою, відмовився прямо називати Росію агресором, порівнявши війну з “бійкою між дітьми в парку, яку не завжди треба одразу розбороняти”.
Попри це, канцлер ФРН публічно не став заперечувати таку оцінку і за підсумками зустрічі заявив, що “вкрай задоволений переговорами”. Дональд Трамп також прийняв запрошення відвідати Німеччину найближчим часом, однак дату візиту поки не визначено.
Президент України Володимир Зеленський відреагував на слова Трампа про дітей: “Ми не діти з Путіним на дитячому майданчику в парку… Він убивця, який прийшов на цей майданчик, щоб убивати дітей”. Про це глава держави сказав в інтерв’ю ABC News.
Канцлеру Фрідріху Мерцу не вдалося досягти ключової мети свого візиту — спонукати Дональда Трампа до більш активної підтримки України. Таку думку опублікувала газета The New York Times.
Єдиним досягненням, відзначеним у Берліні, стала відсутність публічного конфлікту та доброзичлива атмосфера переговорів, яку Мерц схарактеризував як “теплу”. Однак у стратегічному плані візит завершився без відчутного прогресу, пише видання з посиланням на джерела серед німецьких і американських чиновників. Трамп, як і раніше, намагається триматися осторонь від війни Росії проти України, продовжуючи називати її “війною Байдена”.
Дипломатія Мерца в оцінках експертів
Чи вдалося Мерцу схилити Трампа до більш рішучих дій на підтримку України? Як Німеччина збирається компенсувати пасивність Вашингтона на міжнародній арені? Чи здатна Європа самостійно підтримувати Україну без лідерства США? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:
- Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
- Штефан Мелле, директор Діалогового офісу з питань цивільного співробітництва зі Східною та Південно-Східною Європою;
- Роман Гончаренко, парламентський кореспондент Deutsche Welle;
- Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: США досі очікують готовності Росії до переговорів
— Були очікування щодо готовності США запровадити санкції проти третіх країн, які постачають зброю російській армії. Потрібні такі заходи, які зачеплять ключові галузі економіки, включно з банками та енергетичним сектором держави-агресора. На жаль, усього цього ми поки не почули.
Наскільки я розумію, Трамп продовжує грати в м’яку дипломатію щодо диктатора Путіна. Вважає, що Путін здатен домовлятися, і при цьому зовсім не помічає того, що робить Росія стосовно Сполучених Штатів. А Росія систематично руйнує репутацію США як глобального, впливового гравця — країни, яка вміє захищати і свої інтереси, і свої правила на зовнішніх ринках. І країни, яка готова займати лідерські позиції. Трамп і далі впевнено говорить про те, що він досі має важелі впливу на Російську Федерацію і особисто на Путіна.
Сам факт візиту Мерца до Білого дому і така публічне формулювання питання про те, що потрібні жорсткі рішення США, тому що саме Штати можуть обмежити здатність Росії вести війну проти України, — це вже дуже важливо. Про це заявляли також майже всі ключові лідери Європи, і вони продовжують це робити. Але США, на жаль, досі очікують від Росії готовності до переговорів.
Росія затягує мирний діалог з Україною і створює видимість дипломатії. Війська РФ упродовж останніх днів і тижнів збільшили кількість ударів по Україні, використовують величезну кількість дронів і ракет. Вони відверто б’ють по центрах багатьох міст і, відповідно, вважають, що такий тип ведення війни — удари по мирному населенню — принесе їм інші результати.
ШТЕФАН МЕЛЛЕ: З Трампом працює лише одне — сказати, що без нього ніяк
— Це була дуже важлива зустріч. Мерц уперше приїхав до Вашингтона після того, як його 6 травня обрали канцлером Німеччини. Тобто він мав себе там якось позиціювати, встановити реальні контакти.
Німеччина все ж вважається найбільшою і найвпливовішою країною в межах Євросоюзу. Від неї очікують певного лідерства — нехай навіть разом із Францією та Польщею, наприклад. І дуже важливо було, щоб це лідерство було визнано як у Вашингтоні, так і самим Фрідріхом Мерцем, і щоб це побачили в Америці, і в усьому світі, і в Україні, і в ЄС, і в самій Німеччині.
Нещодавно були оприлюднені результати опитувань у Німеччині. Вони показують, що Мерц за лічені два місяці здобув додаткову підтримку в розмірі 13%. Тобто з дуже низького стартового рівня у 23% (що, звісно, мало для щойно обраного канцлера), він зараз піднявся до 36%.
Це суттєво — можна сказати, на 50% більше порівняно з початковими цифрами. А рівень у 36% у Німеччині вже дозволяє, так би мовити, керувати країною. Коаліція при цьому виглядає не так вже й погано і наразі працює навіть краще, ніж попередня. Важливо, що самі люди пов’язують це зростання з зовнішньою політикою, бо саме нею зараз займається Мерц.
Він веде питання безпеки, армії, нового озброєння — зокрема щодо України. Якщо при цьому, попри те, що всі ці теми непопулярні серед людей, його рейтинг зростає — це означає, що він діє не так вже й погано. У нього справді було складне завдання — втримати Трампа в межах діалогу, людину непросту, в європейському контексті.
Вони вирішили це завдання трьома способами. По-перше, Трампу нагадали про його європейське, а точніше — німецьке коріння. У подарунок йому привезли копію свідоцтва про народження його діда, який був німцем. Це був, так би мовити, сигнал: “Дональде Трампе, твоє коріння теж у Європі. Не забувай про це, цінуй”. Адже саме колоністи з Європи створили Америку, хоч останні сто років це й не так помітно.
По-друге — не створювати скандалів. Адже нещодавно був інцидент із президентом Південної Африки, якого Трамп виставив у дуже незручному світлі — звинувачуючи його в расизмі та дискримінації. Це виглядало принизливо. Хоча і той президент у підсумку впорався непогано.
З Мерцем нічого подібного не сталося — і це вже вважається успіхом. Це свідчить про рівень, на якому зараз перебуває президентська адміністрація і сам президент: щоб не створювати скандалів, не підставляти канцлерів — це вже досягнення.
І, звісно, сам Трамп використав цю зустріч, щоб знову розкритикувати попередню канцлерку Німеччини — Ангелу Меркель. Він звинуватив її в тому, що вона допустила наплив мігрантів, що дозволила побудувати “Північний потік – 2”. Це справді були великі помилки — принаймні друга з них.
Чи може Мерц вплинути на Трампа — ми поки не знаємо. Одним із попередніх підсумків зустрічі стало саме те, що ми абсолютно не знаємо, наскільки рівними будуть ці відносини.
Серед пріоритетів, безумовно, російська агресія проти України. Чому Трамп поводиться саме так? Тому що це для нього щось далеке. Це не його пріоритет. Йому важливо мати добрий вигляд вдома — і в історії. Багато хто говорить, що він серйозно націлений на здобуття Нобелівської премії — за врегулювання якогось конфлікту. Яка саме війна буде розв’язана — неважливо, головне — увійти до підручників.
Раніше підтримка України з боку США була дуже потужною. Спроба Мерца — не лише нагадати про це, а й пояснити чому. Тому що Україна — це країна, на яку напали. Вона не починала цю війну. Це рішення російського режиму, це прямий наказ Путіна. Це агресія людей, які прагнуть імперськості, мілітаризму, шантажу сусідів і нав’язування сфер впливу.
Так, європейське завдання досі полягає в тому, щоб хоча б оточенню Трампа пояснювати, про що йдеться. Щоб хтось поруч із ним шепотів йому це на вухо. Так, це триватиме. Тому нехай інші європейські політики і надалі їздять — як Мерц.
Іноді спрацьовують виняткові випадки — як під час його візиту до Парижа, коли Зеленський за 15 хвилин пояснив Трампу, що відбувається. Це тимчасово змінило його позицію. Ненадовго, але все ж.
Трампу дуже важливо відчувати себе значущою фігурою. Якщо йому леститимуть — “Ти важливий, без тебе ніяк” — можливо, це подіє. Він не відмовиться від статусу. Є пропозиції: і в Конгресі, і серед військових, і в експертному середовищі. Є розуміння, що потрібно Україні. Але щоб усе запрацювало — потрібен його підпис. І над цим усі працюють.
Водночас у Європі намагаються розвивати власні оборонні можливості — щоб не лише себе захищати, а й допомагати Україні. Це тривалий процес. Потрібні не лише заводи, а й інфраструктура, кадри, ланцюги постачання — ціла система.
Це потребує кількох років. І над цим зараз працюють. Але все не вирішиться завтра. Потрібен перехідний період — трансформація, яка можлива лише разом зі Сполученими Штатами.
РОМАН ГОНЧАРЕНКО: Мерц дав Трампу висловитися — і це спрацювало
— У Європи є потужності, але потрібен рік-два, щоб вони запрацювали на повну силу.
Візит пройшов значно краще, ніж очікували в Німеччині.
Те, що переговори відбулися в спокійній атмосфері, у Німеччині сприймають як великий успіх. Сам Мерц до цього кілька разів спілкувався з Дональдом Трампом телефоном, і вже після візиту до Вашингтона він сказав, що у них складаються хороші відносини. Є надія, що протистояння між Берліном і Вашингтоном вдасться уникнути. Стосунки Трампа з Ангелою Меркель, яка була в тій же партії, що й Мерц — Християнсько-демократичний союз, — були більш напруженими.
Це пов’язано з тим, що Ангела Меркель під час першого президентства Трампа не приховувала критики на його адресу. Мерц цього уникає, він засвоїв уроки своїх попередників. Він говорив небагато, давав Трампу змогу висловитися. Тому є надія, що між ними складуться непогані стосунки.
Варто зазначити, що між ними є й певна ідеологічна близькість. І Трамп, і Мерц виступають за обмеження міграції. І Трамп, і Мерц вважають, що Німеччина та Європа повинні більше витрачати на озброєння, включно з допомогою Україні. Тому загалом можна говорити про обережну надію, що Мерц намагатиметься впливати на Трампа. Але велике питання — наскільки йому це вдасться.
Поки що жоден із європейських політиків — ні президент Франції, ні прем’єр-міністр Великої Британії, попри тісні відносини Лондона і Вашингтона, — не зміг вплинути на Трампа настільки, щоб він, наприклад, запровадив жорсткі санкції проти Росії.
У Трампа, звісно, є важелі тиску на Німеччину. Це, зокрема, тарифна політика. Однією з тем візиту Мерца до США стало завершення торговельної війни, яку Трамп веде з багатьма країнами, включно з державами ЄС. Німеччина дуже залежить від США — це її головний торговельний партнер.
Мерц підготував аргументи. Він сказав, що Трампа дратує велика кількість німецьких автомобілів на вулицях американських міст. І Мерц відповів: так, Німеччина справді постачає багато авто до США, але вона також виробляє їх на американській території, і ці машини згодом експортуються, зокрема і до самої Німеччини. Тобто він приїхав з цим заздалегідь продуманим аргументом.
Якщо говорити про військовий тиск, то він уже відчувається. Він не є публічним, але результати помітні. Дональд Трамп і його адміністрація явно не хочуть, щоб європейські країни постачали Україні потужне озброєння — передусім йдеться про “Тауруси”, можливо, й інші системи.
Я не вірю, що Дональд Трамп вимагатиме від Німеччини чи європейців припинити підтримку України. Якщо він на це піде — не думаю, що європейці погодяться. Війна йде на європейському континенті. Європейці вже заявили, що підтримуватимуть Київ стільки, скільки буде потрібно. Мерц теж це повторив.
Інше питання — ресурси. Тут дуже важливо, чи домовляться вони про закупівлю американського озброєння за європейські гроші для України. Я впевнений, що це питання обговорювалось. Поки немає конкретних заяв, але, думаю, ми їх ще почуємо.
Військові експерти кажуть, що Європа справді здатна впоратися. Не одразу, потрібен перехідний період. Ніхто не знає, як поводитимуть себе США. Побоювання залишаються, що вони можуть припинити підтримку України. Але є надія, що європейці зможуть купувати зброю в США. І саме в цьому — головна проблема.
Проблема — у певних видах озброєння. Це крилаті ракети, які виробляються, але в обмеженій кількості, і системи ППО, такі як Patriot, яких Європа не має в достатній кількості. Це американські системи, які європейці купують у США й передають Україні, але їх не вистачає — ні Україні, ні для захисту східного флангу НАТО.
Найбільші побоювання пов’язані з тим, що через 3–4 роки Росія може напасти на одну з країн НАТО у Східній Європі. Враховуючи це, європейці опинилися перед дилемою: з одного боку, вони хочуть більше допомагати Україні, з іншого — бояться, що самі стануть мішенню.
ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Візит Мерца до Вашингтона — ще один привід для Трампа заявити про “несправедливу війну”
— Трамп пообіцяв поки що не виводити війська Сполучених Штатів із території Німеччини. Для Німеччини це зараз надзвичайно важливо, з огляду на трансформацію та реорганізацію Бундесверу.
Мерца, звісно, цікавило одне з найважливіших для Німеччини питань — торгова політика. Адже у 2024 році Сполучені Штати стали найбільшим торгівельним партнером Німеччини, обігнавши навіть Китай. Імпортно-експортні операції між країнами за 2024 рік склали 253 мільярди євро. Це профіцитні відносини, що, безумовно, вигідно для Німеччини.
Ми чули, як Трамп раніше — і нещодавно — висловлювався про Німеччину у не дуже приємному тоні. Чому? Тому що цей профіцит становить 70 мільярдів євро. Саме тому Мерца особливо цікавила торгівля — як Трамп і далі вибудовуватиме свою торгову політику, зокрема щодо Німеччини.
Трамп заявив, що наразі сторони виходять на якусь торгівельну угоду, і там є низка гнучких моментів.
Щодо України з боку Трампа пролунали доволі суперечливі заяви — він говорив і про “дітей у пісочниці”, і про інші речі. Також він стверджував, що якщо Росія “вийде за межі”, то буде вжито заходів. Тобто, на його думку, Росія поки ще не вийшла за межі допустимого.
Ми також почули, що якщо ситуація розвиватиметься не так, як хоче Трамп, буде застосовано жорсткі заходи — як проти однієї, так і проти іншої сторони. Тому наразі складно спрогнозувати, як США діятимуть щодо України далі.
У 2025 році, який ще не завершився, Німеччина вже надала Україні допомоги на 7 мільярдів євро. А за 2024 рік, від початку повномасштабного вторгнення Росії, обсяг допомоги склав 43 мільярди євро, з яких 15 мільярдів — це військова допомога.
Таким чином, Німеччина сьогодні — наш основний партнер у фінансовій та військовій підтримці. Хоча з попередньою адміністрацією ФРН у нас були дуже складні відносини — пам’ятаємо, як важко змінювалася позиція канцлера Шольца щодо війни РФ проти України.
Німеччина формуватиме тренди. Враховуючи, що США відходять від ролі глобального лідера, німці намагатимуться використати цей простір. Історія Німеччини доводить: її не раз списували, але вона поверталася й задавала тон.
Читайте також: Тихо, але масштабно і зі стратегією: як Німеччина стає головним донором зброї для України














