Україна в центрі глобальних переговорів: як риторика Трампа і агресія Путіна визначають нову архітектуру безпеки

У Нью-Йорку 22 вересня стартував високий тиждень Генеральної асамблеї ООН, яка цього року відзначає 80-річчя від дня заснування. Однак ювілей проходить не стільки в урочистій атмосфері, скільки у дискусіях про роль і ефективність організації.

Особливу роль у цих дискусіях відіграє Україна.

Генасамблея ООН: ювілей, кризи та зіткнення риторик

“Тема цієї 80-ї сесії “Разом краще”. Це більше, ніж просто модний девіз. Це важко здобута правда. Це наше зобов’язання на наступні 80 років не тільки сподіватися на зникнення проблем, а й знаходити у собі мужність долати їх. Ми у боргу перед тими людьми, які не здаються навіть у найпохмуріший час — час війни, які все ще з надією дивляться на майоріння блакитного прапора нашої Організації Об’єднаних Націй. Хай і не ідеально, але разом — це завжди краще”, — заявила президент Генасамблеї Анналена Бербок.

Генсек ООН Антоніу Гутерріш відзначив, що світ рухається до багатополярності, але без сильних інститутів це несе загрозу, співмірну з подіями перед Першою світовою війною.

“Щоб відповісти на ці виклики, ми маємо не тільки захищати Організацію Об’єднаних Націй, а й зміцнювати її”, — підкреслив він.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив на екстреному засіданні Радбезу ООН, скликаному Естонією після порушення її повітряного простору російськими винищувачами.

Він заявив:

“Російська військова машина може бути зупинена лише силою, а не слабкістю. Очікування і бездіяльність — це не стратегія. Росія становить екзистенційну загрозу для Європи”.

Сполучені Штати також звернули увагу на небезпеку провокацій Москви. Посол США при ООН Майк Уолтц підкреслив:

“Росія або хоче ескалувати конфлікт і втягнути у нього більше країн, або не має повного контролю над тими, хто керує її винищувачами і безпілотниками… Тому я ще раз закликаю Росію… припинити порушення повітряного простору і до прямих переговорів з Україною про припинення цієї війни”.

19 вересня три російські МіГ-31 порушили кордон Естонії. Міністр закордонних справ цієї країни Маргус Цахкна назвав це “обурливим порушенням територіальної цілісності”.

Президент України Володимир Зеленський під час засідання високого рівня Радбезу ООН заявив, що Росія тримає світ “у заручниках” і зловживає правом вето.

“Росія робить це беззаконно, користуючись власним правом вето, купуючи вплив і тримаючи світ у руках”, — сказав він.

https://youtu.be/ImHcsuwAi04

Зеленський також звернувся до Китаю із закликом використати вплив на Москву:

“Без Китаю путінська Росія — це ніщо. Але Китай мовчить замість того, щоб діяти заради миру”.

Президент підкреслив, що Україна разом зі США, Великою Британією, Францією та союзниками будує нову архітектуру безпеки. Він додав:

“Якби ми могли посилити наше небо потужною системою протидії російським дронам і ракетам, це змусило б Росію припинити удари з повітря”.

Зеленський завершив промову закликом до солідарності:

“Росія колись захоче миру. І це станеться тоді, коли вона побачить ваші дії… Будьте тією силою, яка діє. Дійте разом. Об’єднуйтесь, щоб зупинити цю війну”.

На полях Асамблеї президент України у Нью-Йорку вже провів низку важливих зустрічей. Зокрема, глава Української держави зустрівся зі спецпредставником глави Білого дому Кітом Келлогом. Сторони обговорили ситуацію на фронті та контрнаступ української армії біля Добропілля і Покровська Донецької області. Володимир Зеленський відзначив важливість співпраці зі США у сфері виробництва дронів і закупівлі Україною американської зброї.

Також президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Швейцарії Карін Келлер-Зуттер. Лідери говорили про дипломатичну роботу для досягнення миру.

Крім цього, 23 вересня Володимир Зеленський зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Він запевнив, що Україна повністю підтримує план президента Дональда Трампа щодо припинення війни. Але, на думку Зеленського, на Росію потрібно чинити більше санкційного тиску.

Відповідаючи на запитання журналістів, які брали участь у пресконференції президентів, глава Білого дому ствердно відповів на питання, чи повинні країни Європи збивати російські літаки, що порушують їхній повітряний простір.

Що стосується гарантій безпеки для України, Трамп повідомив, що про це йтиметься пізніше.

Український президент повідомив згодом, що Трамп погодився з ним у тому, що Путін не обмежиться війною в Україні, а шукатиме слабкі місця в Європі.

Перші відгуки експертів про засідання Генасамблеї ООН

Які головні загрози для миру називають лідери, виступаючи на Генасамблеї ООН? Як Україна використовує цей майданчик для донесення своєї позиції щодо війни? Чому Зеленський звертається до Китаю і що він вимагає від союзників? Що змінилося в риториці Дональда Трампа стосовно України? Які гарантії безпеки обговорюються для України та Європи? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Потрібна синхронізована санкційна політика США та Європи

— Росія не збирається зупинятися і давати спокій нашій енергетиці та соціальній інфраструктурі. Відповідно, кількість протиракетних систем має бути різко збільшена, так само як і кількість протиракет до цих систем.

Ситуативна мета — ще раз синхронізувати позицію з європейськими партнерами і в унісон говорити про те, що Російська Федерація не збирається виходити з війни. Навпаки, вона демонструє бажання збільшити обсяги та масштаб цієї війни, доповнюючи її гібридними компонентами і гібридними атаками по периметру кордонів європейських країн. І все це буде тільки тривати і наростати.

Тому що для Росії вихід з війни означав би негайне припинення існування політичного режиму, який там сьогодні встановлений. Тож Росія продовжуватиме війну, накопичуючи необхідні ресурси.

Перехід Сполучених Штатів і Європи до повноцінного санкційного тиску на Росію дуже важливий. Сьогодні санкції фрагментарні: є пакети, які б’ють по окремих підприємствах і секторах, але вони не враховують здатність Росії обходити обмеження та заробляти на глобальних ринках гроші для фінансування війни. Хотілося б бачити синхронізовану позицію США і Європи щодо країн, які фактично є донорами російської війни, передусім Китаю та Індії. Одна з цих країн виступає посередником у продажу нафтопродуктів, інша забезпечує Росію компонентами і ресурсами для продовження агресії.

Ще один важливий складник — зміна риторики щодо Москви. Росія здійснює безліч дій, щоб посіяти страх і відновити колишню конструкцію впливу: це і дронові та ракетні імітаційні удари по країнах Європи, і постійне нагнітання інформаційної істерії, і спроби викликати панічні настрої у суспільстві. Усе це додатково підживлюється дивними заявами деяких європейських та американських політиків про те, що потрібно йти на поступки Росії, знімати санкції тощо. У дипломатичному та інформаційному просторі таких заяв має бути менше, тому що Росія трактує їх інакше — не як заклик до припинення бойових дій, а як сигнал до збільшення масштабів і жорстокості атак.

Усі ці теми, безумовно, обговорюватимуться на полях 80-ї Генасамблеї ООН, і я думаю, що практичні результати теж можливі. Сполучені Штати не надто задоволені тим, що їхнє місце займає Китай, і шукатимуть можливості переглянути стратегічні підходи, оцінюючи Росію справедливо і розуміючи, що і Європа, і Україна — безумовні союзники США.

Європі також варто активніше прислухатися до рекомендацій американської адміністрації щодо санкцій і тиску на Індію та Китай, щодо обмеження доступу Росії до ринків, у тому числі скорочення європейських закупівель російських нафтопродуктів. Потрібні не тільки заяви, а й конкретні дії: різке збільшення військового виробництва, накопичення ресурсів уздовж східного кордону та збільшення обсягів європейської зброї і військової присутності там, де триває боротьба, тобто передусім на території України.

Після трьох із половиною років війни двозначність в оцінках подій поступово зникає. Хоча залишаються країни, що займають нейтральну позицію або розглядають Росію як партнера, вже зрозумілі мотиви Москви: це неспровокована агресія, і в України не було суттєвих претензій, які б виправдовували вторгнення.

Єдиною стороною, не зацікавленою в завершенні війни, є Росія. Для багатьох очевидно, що це війна насамперед проти цивільного населення: масові вбивства, перетворення захоплених територій на випалену пустелю, депортації і катування. Цей фон впливає і на обговорення на Генасамблеї.

Ефективні гарантії безпеки, на мою думку, мають починатися з двох речей. Перше — спільно зі Сполученими Штатами збивати ракети, літаки і дрони над територією країн НАТО як обов’язкову функцію. Рішення про таку дію може бути ухвалене й на полях Генасамблеї ООН, і воно стало б дієвим сигналом.

Друге — примушення Росії до припинення вогню через санкції, які мають бути частиною пакета гарантій безпеки і могли б бути миттєво активовані у разі нової ескалації. Роль США тут є пріоритетною.

Я думаю, що президент України обговорюватиме ці базові речі — гарантії безпеки і можливість застосування жорсткіших санкцій — зі своїм американським колегою. І, звісно, одним із перших практичних елементів гарантій для України має стати рішення про негайне збиття будь-яких російських носіїв, що з’являються у повітряному просторі країн НАТО.

Залишається питання, чому країни НАТО не можуть у рамках двосторонніх або багатосторонніх угод з Україною збивати повітряні цілі РФ над територією України, тим самим додатково гарантуючи безпеку власних повітряних просторів. Логіка тут є, і це також, ймовірно, обговорюється в кулуарах.

У будь-якому разі і гарантія безпеки, і негайне припинення вогню, і формати виходу з війни активно обговорюватимуться в Нью-Йорку цими днями.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Емоції та риторика Трампа щодо України кардинально змінилися

— Я думаю, найближчими днями у нас уже є і будуть позитивні емоції після цієї зустрічі. Якщо порівняти риторику Трампа щодо України пів року тому, після відомої зустрічі в Овальному кабінеті Білого дому, і те, що він пише й говорить сьогодні, — це просто небо і земля.

Тоді Трамп стверджував, що в України “немає козирів”, і фактично давав зрозуміти, що потрібно погоджуватися на російські умови припинення війни. А зараз він відзначає, що Україна не програє війну, що вона хоробро воює, і висловлює повагу до України.

Ми бачимо, що емоції та риторика Трампа щодо України кардинально змінилися. Думаю, що це не лише питання його настроїв. Трамп може бути мінливим, тому не варто поспішати стверджувати, що перелом уже остаточний. Його “гойдалки” можуть тривати. Але позитивні емоції на адресу України — це щось нове і значуще. І в цьому, на мою думку, величезна заслуга української дипломатії та президента Зеленського.

Відбулася вже п’ята зустріч Зеленського з Трампом. Мало хто з світових лідерів так часто зустрічався з ним. За вісім місяців другого президентства Трампа таких зустрічей було вже п’ять. Це особлива ситуація, адже Трамп рідко виїжджає за кордон і не надто часто зустрічається з іноземними лідерами. Зеленський — один із небагатьох, з ким він спілкується так регулярно. І ця регулярність дає результат: “вода камінь точить”.

Наполеглива робота з пояснення військової ситуації в Україні приносить плоди. Україна не лише хоробро, а й ефективно захищає свою територію. Важливу роль відіграють і наші друзі в оточенні Трампа. Кіт Келлог під час візиту до Києва у вересні говорив на конференції YES, що Україна ефективно веде воєнні дії проти Росії, і підкреслював, що він доносить це й до Трампа. Тобто об’єктивна інформація все ж доходить до нього.

Для нас вкрай важливо зберігати партнерство зі США: це і зброя, і тиск на Росію. Сьогодні Трамп публічно говорив про необхідність економічного тиску на Росію. Це також результат роботи України та європейських партнерів.

Однак розслаблятися не можна. Росія теж намагається впливати на Трампа через особисті контакти та посередників. Тому регулярні зустрічі необхідні. Важливо й те, що долучаються дружини президентів: очікується зустріч Олени Зеленської та Меланії Трамп. За словами самого Трампа, його дружина стежить за війною і нагадує, що Путін говорить одне, а насправді продовжує завдавати ударів по Україні. Її лист Путіну, де вона писала про жертви серед дітей, теж став фактором української дипломатії.

Виникає нова інформаційно-політична ситуація. Трамп розуміє необхідність посилення тиску на Росію. Поки що він діє обережно і більше закликає до активності Європу. Але “спочатку було слово”. Після слова рано чи пізно з’являються дії. Тому чекатимемо і дій.

Зміна риторики Трампа — значущий симптом. Дуже важливо, щоб США відновили участь у санкційному тиску. Поки Трамп обмежується словами, але потрібно, щоб з’явилися нові санкції. Навіть якщо вони будуть не такими різкими, головне — щоб почалася нова тенденція. Путіну треба демонструвати силу. Дива чекати не варто: Трамп різко не змінить свого ставлення до Путіна.

ІГОР ПОПОВ: Для нас важливо донести правду про війну країнам глобального Півдня

— Щороку цього тижня до Нью-Йорка приїжджають лідери держав і урядів, у тому числі й ті, кого в інші тижні на територію США не допускають. Тому це унікальний майданчик, де збираються всі країни.

Для України важливо не лише домовитися про конкретику із західними партнерами, а й представити нашу правду про війну країнам глобального Півдня, з якими у нас не завжди збігаються погляди щодо оцінки війни. Важливо донести, що насправді відбувається, і закликати їх до завершення війни компромісним, справедливим і стабільним миром.

Зустріч Володимира Зеленського з Трампом є ключовою. Вона потрібна не лише для того, щоб домовитися про бачення системи гарантій безпеки зі Сполученими Штатами і обговорити, як США впливатимуть на позицію Росії, аби та відмовилася хоча б від частини своїх неадекватних вимог. Ця зустріч також стосується багатосторонніх відносин, що включають взаємодію США з Європейським Союзом.

Ми бачимо, що США хотіли б, аби країни ЄС запровадили нові санкції і тарифи на всю торгівлю з Китаєм та Індією. Але це не працює, і ситуація залишається непростою. Що стосується відносин США і Росії, буквально минулого тижня Трамп доволі різко висловився, зазначивши, що він розраховував на більш конструктивну позицію Кремля. У відповідь сьогодні Путін на засіданні Ради Безпеки знову говорив про загрози застосування чи розширення ядерної зброї. Там теж відбуваються досить складні обміни заявами.

Для України важливо просувати свою позицію, добиватися гарантій безпеки і загального бачення того, яким чином може завершитися війна. Хотілося б, щоб хоча б частина світу, яку ми називаємо цивілізованою, мала консолідовану позицію щодо необхідності примусити Росію та її керівництво до компромісного завершення війни. Але в цей процес втручаються й інші фактори.

На Генеральній асамблеї ООН значна увага прикута до питань визнання західними країнами незалежності держави Палестина, а також до виступу прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньягу, який має намір робити свої заяви, ультиматуми і погрози. Це багато в чому відвертає увагу світової преси від України, адже події свіжі й нові.

Тому Україна нагадує про себе, проводячи низку заходів на полях Генасамблеї — зокрема, присвячених поверненню українських дітей і військовополонених.

Усе це — конкретні кроки для розв’язання гуманітарних питань, які разом формують той пазл, що можна буде назвати стійким і справедливим миром.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Повороту в риториці Трампа вже не буде

— Повороту на 180 градусів у риториці Трампа вже точно не буде. Ми бачимо, що це зміна фіксується. І попри все, навіть у його пості в Truth Social зберігаються цілком конкретні елементи генеральної лінії.

По-перше, не йдеться про зміну формату допомоги Україні. Йдеться про те, що Сполучені Штати продаватимуть зброю через країни НАТО для України. При цьому знову підкреслюється, що нема потреби вживати якісь конкретні дії проти Росії.

Продовжується виставлення терміну в місяць для остаточного розуміння позиції. Слідують побажання всього найкращого обом країнам, хоча перед цим дається певна оцінка Росії. Це досить показовий знак: зберігається відстороненість від подій для можливості втручання в ролі переговорного посередника в Європі.

Основний акцент робиться на підтримку України. Зберігається й традиційний погляд на Росію як на країну з військовою культурою та силою. Однак це супроводжується розчаруванням у тому, що Росія виявилася не такою, якою її уявляли десятиліттями. Сучасні американські лідери певною мірою втратили колишні ілюзії, а такі розчарування рідко пробачаються.

Тому можна очікувати коливань і відкатів. Загалом лінія зберігається, хоча зміни вже відбулися. Очевидно, у Білому домі є конкретні розрахунки щодо того, що може статися за цей місяць.

Виступ Путіна з погрозами, що прозвучав буквально за кілька днів до цього, також показовий. Це була спроба перехопити ініціативу напередодні Генеральної асамблеї ООН. Путін говорив про можливі перегони ядерних озброєнь, але Трамп фактично відповів на це. Він підкреслив, що ознайомився з реальною економічною ситуацією Росії: Радянський Союз не витримав гонитви озброєнь, а Росія перебуває у ще важчому становищі, особливо в умовах повномасштабної війни проти України.

Втім, йшлося і про договір щодо стратегічних наступальних озброєнь СНВ-3, і про переговори з ядерної зброї. Трамп ще перед зустріччю в Анкориджі порушував цю тему. Це один із великих треків, який із Росією завжди продовжувався. Зараз же Москва намагалася спровокувати повернення до парадигми холодної війни: поставити в центр тему знищення світу й вимагати залишити їй сферу впливу, включно з Україною. Однак цей трек, схоже, зберігається, і в цьому контексті розмови триватимуть.

З 2022 року Україна намагається формувати й шукати однодумців для нової глобальної концепції безпеки, яка могла б бути дієвою. Можна згадати глобальний саміт миру і систему договорів про безпеку. Йдеться про гарантії, які готові надати переважно європейські країни.

Насправді й Сполучені Штати після тривалого періоду стриманості вже не заперечують проти своєї участі. Але йдеться не лише про гарантії для України — це ширше, це стосується всієї Центральної Європи. Очевидно, що це стане питанням уже післявоєнного періоду.

Сполучені Штати мали б грати там центральну роль, але поки цього не видно. У глобальному плані, незалежно від України та регіональної безпеки, тенденція до ізоляціонізму і відходу з низки регіонів робить питання передчасним. У будь-якому разі все вирішуватиметься після війни. Приблизно так само нинішня система безпеки виникла після Другої світової війни, коли була створена ООН.

Читайте також: Неоціненний досвід: як Україна та союзники можуть спільно захищати небо Європи — аналіз експертів