Україна і глобальний Південь: перспективи економічного та політичного співробітництва в оцінці експертів

Україна налагоджує відносини з країнами так званого глобального Півдня. Лише за останній тиждень президент України Володимир Зеленський і перша леді провели низку важливих зустрічей в Азії.

Зустрічі з лідерами глобального Півдня

17 червня Олена Зеленська здійснила візит до Південної Кореї, під час якого провела офіційну зустріч із президентом цієї країни Юн Сок Йолем, його дружиною Кім Кон Хі та виступила на конференції “Азійське лідерство. Ера турбулентності: шлях до співпраці та інновацій”.

Під час переговорів із президентом Південної Кореї Олена Зеленська заявила, що Києву потрібна більш радикальна підтримка. Йдеться про необхідність засобів протиповітряної оборони (ППО), щоб припинити ракетний терор росіян. Своєю чергою, Юн Сок Йоль пообіцяв, що Південна Корея продовжуватиме підтримувати український народ.

Перша леді передала Йолю особистого листа і пропозицію від українського лідера відвідати Україну для продовження діалогу між державами.

Під час свого візиту Олена Зеленська також зустрілася з міністром закордонних справ Південної Кореї Пак Чином, з представниками Community Chest of Korea – найбільшої корейської благодійної організації.

19 травня президент України Володимир Зеленський прибув із візитом до Королівства Саудівська Аравія, де зустрівся зі спадкоємним принцом, прем’єр-міністром Саудівської Аравії Мухаммадом бін Салманом аль Саудом.

Глави держав обговорили питання двосторонніх відносин. А Володимир Зеленський також розповів аль Сауду про безпекову ситуацію в Україні та війну, яку розв’язала проти України Російська Федерація.

Під час зустрічі Володимир Зеленський і Мухаммад бін Салман аль Сауд також торкнулися і формули миру, яку пропонує Україна як ініціативу, спрямовану на припинення війни. Глава Української держави також відзначив успішну участь Саудівської Аравії в поверненні з російського полону 10 іноземних військовополонених.

У Саудівській Аравії Володимир Зеленський також провів зустрічі з главою уряду Іраку та з делегаціями Об’єднаних Арабських Еміратів, Оману, Кувейту. Головним пріоритетом була підтримка української формули миру, а також взаємодія в гуманітарній сфері.

Як почесний гість президент України виступив на саміті Ліги арабських держав.

Читайте також: Що означає арабський світ для України: підсумки візиту Зеленського до Саудівської Аравії

20 травня Володимир Зеленський прибув до Японії для участі в саміті “Великої сімки” (G7). Український лідер виступив на саміті і провів низку важливих двосторонніх зустрічей.

Особливістю цього саміту G7 у Хіросімі стало розширення учасників завдяки запрошенню не тільки України, а й країн глобального Півдня. Це дало змогу Володимиру Зеленському, крім ключових переговорів з лідерами країн G7, провести важливі зустрічі з керівниками країн глобального Півдня. На порядку денному була підтримка української формули миру, військова та гуманітарна допомога Києву, а також координація санкційного тиску на Росію.

Зеленський провів зустріч із президентом Республіки Корея Юн Сок Йолем. Глава Української держави поінформував співрозмовника про ситуацію на фронті та перебіг відбиття повномасштабної агресії Російської Федерації. Він висловив вдячність Республіці Корея за гуманітарну та нелетальну допомогу Україні, зокрема за надання машин для розмінування та захисного спорядження.

Під час зустрічі з президентом Республіки Індонезія український лідер закликав Джоко Відододо сприяти зусиллям України щодо повернення незаконно депортованих дітей. Також сторони обговорили роботу Чорноморської зернової ініціативи. Володимир Зеленський висловив вдячність Індонезії за готовність підтримати зусилля з відновлення України, зокрема у сфері охорони здоров’я.

Також Володимир Зеленський зустрівся з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Він подякував Індії за підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, зокрема на майданчиках міжнародних організацій, за надання гуманітарної допомоги. Зеленський розповів про потреби України в гуманітарному розмінуванні та мобільних госпіталях. Крім того, президент запросив Індію долучитися до реалізації української формули миру.

Зі свого боку Нарендра Моді подякував за допомогу, надану індійським студентам під час евакуації з України у зв’язку з повномасштабним російським вторгненням.

Робота України з розширення та зміцнення зв’язків з країнами глобального Півдня не припиняється. Так, 22 травня розпочався візит міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до Марокко. А в червні до Києва завітає делегація з шести африканських країн. Планується, що до делегації увійдуть президенти Південно-Африканської Республіки (ПАР), Сенегалу, Єгипту, Конго, Уганди та Замбії.

Читайте також: Посилення підтримки України та зустрічі з лідерами азійських країн — підсумки візиту Зеленського на саміт G7 в огляді експертів

Значення глобального Півдня для України в огляді експертів

Наскільки важливим для України є встановлення тісних контактів з державами глобального Півдня, і як варто оцінювати закордонне турне Володимира Зеленського, в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

• Віктор Ягун, військовий і громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.)
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник “СД Платформи”;
• Рафаель Саттаров, політолог-міжнародник;
• Андрій Каракуц, кандидат історичних наук, політтехнолог, голова громадської організації “Центр прикладних досліджень”.

ВІКТОР ЯГУН: Активна робота з Південною Кореєю, Японією, Індонезією може переломити ситуацію на користь України

— Чим Україні може допомогти Республіка Корея. Південна Корея — це високоінтелектуальна країна, де технології дуже розвинені. Це країна, яка постачає озброєння, зокрема, і державам-членам НАТО. Для розуміння: основні танки й самохідні артилерійські установки, які купує Польща, південнокорейського виробництва.

Що треба Україні — це обладнання, пов’язане з розмінуванням. Воно дуже ефективно використовується в самій Південній Кореї, тому що вона, по суті, перебуває в стані війни з Північною Кореєю ще з 1953 року. І ці мінні поля, які проходять по 38 паралелі, час від часу треба розміновувати і перевіряти. І обладнання там проходить дуже серйозне тестування.

Ще потрібно звернути увагу на радари, на протидронні системи. Тобто, над чим Південна Корея останнім часом почала активно працювати. А ця країна ще й входить до числа тих держав, які почали виробляти літаки останніх модифікацій п’ятого покоління. І вони зараз уже дивляться на виробництво шостого покоління.

Що стосується бронетехніки, то ми потребували тієї бронетехніки, яка потрібна для евакуації поранених з поля бою. І в принципі, в Південній Кореї готують такі модернізації БТРів. Коли ми отримуємо бронетехніку, як правило, на кожну сотню кілька одиниць — це евакуаційна техніка, ну або одна командирська. Тому, я думаю, що в цьому ключі й говорили президенти між собою.

Робота з Японією, робота з Південною Кореєю, робота з Індонезією, з президентом якої теж була зустріч [Володимира Зеленського в рамках саміту G7], зустріч із прем’єром Індії — це зустрічі з дуже потужними представниками так званого глобального Півдня, які можуть зломити ситуацію і пояснити деяким країнам-партнерам у тому регіоні, що насправді відбувається в Україні, і чого потребує наша країна.

Насамперед від тих країн, від яких ми не просимо економічної допомоги, але просимо хоча б підтримки резолюцій в ООН і нашої формули миру. Тобто це речі, які допомагають нам створити ту коаліцію, яка може в майбутньому дійсно вплинути на відродження і України, і просування наших товарів у тому регіоні.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Південна Корея має величезний військовий потенціал

— Південна Корея має, що запропонувати Україні. Навіть більше, ніж снаряди. Ця країна дійсно є одним із серйозних виробників і країн-операторів 155 калібру. У них досить потужний об’ємний потенціал в артилерії насамперед самохідні артилерійські установки цього калібру.

Але крім цього, Південна Корея була ще й користувачем деякої номенклатури пострадянського озброєння. Зокрема, йдеться про танки Т-80, йдеться про БТР і БМП.

Так, це невелика кількість, це рівень батальйону. Але, тим не менш, Південна Корея цілком би могла піти на такий крок передачі цього вже, по суті, їй не зовсім потрібного ресурсу, оскільки у неї досить об’ємні масштаби своїх танків.

Наприклад, тієї ж самої модифікації К-1, К-2, яких понад тисячу. І могли б передати, наприклад, ті ж самі Т-80 Україні. Нам цей танк знайомий, і ми цілком можемо ним користуватися.

Крім усього іншого, до цих танків є відповідний 125-міліметровий боєкомплект. Тому підтримка з боку Південної Кореї у військовому плані, а не тільки в гуманітарному, безумовно, може бути набагато об’ємнішою.

БОГДАН ФЕРЕНС: Країни глобального Півдня керуються насамперед своїми національними інтересами

— Комунікація має бути іноді навіть різною або видозміненою в контексті зустрічей із тими чи іншими лідерами. Якщо ми зустрічаємося, наприклад, із прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо, то питання, які ми пропонуємо для обговорення й ухвалення рішень, набагато легше сприймаються і є набагато реалістичнішими в контексті постачання озброєння та іншої допомоги.

Але є країни, які займають часом зовсім іншу позицію. Це Індія, це Бразилія, країни Латинської Америки, Індонезія та сама. Вони керуються насамперед своїми національними інтересами. Зокрема, збільшили потоки закупівлі нафти, і не тільки нафти, з Росії.

Водночас, ці країни як глобальні гравці розуміють, що потрібно балансувати, вони кажуть, що вони за мир, але не зовсім активно засуджують країну-терористку.

Це означає, що Україні для такої першої зустрічі дійсно було необхідно розповісти все з перших вуст. Коли президент може поділитися і емоційно, і аргументовано про те, що насправді відбувається в Україні, як Росія вбиває наших мирних громадян, як Росія знищує наші міста, інфраструктуру.

І водночас напрацювати реалістичні подальші кроки в контексті Індії та інших країн, які могли б дати поштовх для зближення за багатьма позиціями.

Але ще хочу сказати, що, якщо ми, наприклад, не можемо з першої зустрічі максимально достукатися до прем’єра Індії, це легше зробити Ріші Сунаку (прем’єр-міністр Великої Британії, — ред.) у контексті взаємин між Великою Британією, або Джо Байдену (президент США, – ред.).

Це також інструменти дипломатії. Коли ти за допомогою своїх сильних партнерів можеш вплинути або змінити позицію тієї чи іншої країни і того чи іншого лідера. Ось, зокрема, я думаю, що цим наша делегація і займалася.

РАФАЕЛЬ САТАРОВ: не вся Африка позитивно налаштована до РФ

— Не можна говорити про те, що вся Африка або всі африканські країни налаштовані так позитивно щодо Росії. Якщо ми згадаємо, коли РФ почала агресію 24 лютого 2022 року, більш жорстку позицію, ніж європейські країни, висловлював представник Кенії в Організації Об’єднаних Націй. Це була промова, яка дуже запам’яталася.

І якраз такі його аргументи були більш реальні й були спрямовані критично стосовно Росії. У цьому плані такі країни, як Кенія, де є сильні демократичні інститути, де є доступ до вільної інформації, мають величезне розуміння щодо того, що Росія тут є агресором, і що африканським країнам варто якось переглянути своє ставлення.

І тут якраз є велике завдання і для української дипломатії, тому що в африканських країнах є таке переконання, що вони налаштовані позитивно стосовно Москви тільки тому, що Радянський Союз їм допомагав. Але за цією допомогою Радянського Союзу стояла азербайджанська нафта, українське зерно, промислова продукція України чи балтійських республік, продукція країн Центральної Азії.

І за цією допомогою стояла не Росія чи Кремль, а конкретні люди і конкретні країни, які отримали незалежність після розпаду Радянського Союзу. І якраз це переконання треба в африканських країнах змінювати та доносити інформацію, що їхнє розуміння щодо допомоги Радянського Союзу трішки застаріли і не мають зв’язку з реальністю.

Я думаю, вже цього співвідношення будуть дотримуватися і Індія, і інші країни Південно-Східної Азії. Філіппіни, наприклад. У Філіппін теж є свої проблеми з Китаєм, і вони також відчувають тиск і агресію з боку КНР. Звичайно ж, і в них зростає розуміння, що тут треба обирати правильний бік.

І таке ж розуміння може після виборів прийти і в керівництва Туреччини. Вони обиратимуть зовсім іншу дипломатію щодо Росії. Тут усе залежить від того, наскільки коаліція Росії та Китаю зміцнюватиметься.

Якщо ця коаліція буде зміцнюватися, до неї можуть залучатися дуже великі країни Північної Африки, наприклад, Єгипет, Сирія, Саудівська Аравія, Іран і так далі. І тут велике завдання і для дипломатії США, і для дипломатії України, і для дипломатії європейських країн спрацювати правильно.

АНДРІЙ КАРАКУЦЬ: Україна має в Африці величезний і нерозкритий потенціал

— Офіційний порядок візиту міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до Марокко – насамперед консолідація країн цього континенту для підтримки України. Заклики до того, щоб вони й далі підтримували Україну в голосуваннях [в ООН], щоб наростав міжнародний тиск на Російську Федерацію. І щоб до цього кола приєдналися країни, які тримають нейтралітет щодо війни РФ проти України, або виступають проти.

Другий пункт — це якраз економічні питання, це постачання зерна, це налагодження економічних відносин між Україною та країнами Африки.

Ми дійсно маємо тут величезний нерозкритий потенціал, який зараз ускладнений якраз через обмежений експорт, але після закінчення війни він буде розвиватися.

І ці зусилля, яких докладають зараз для того, щоб переконати країни Африки, і показати їм імперську сутність Російської Федерації, продемонструвати, що це насамперед колоніальна війна, що вона несправедлива, дуже важливі.

Росія, яка в Африці традиційно грає на цих антикварних сентиментах, у підсумку сама поводиться як типова імперія. І це один із найбільш таких, можливо, важливих пунктів наративів, з якими Дмитро Кулеба буде виходити на керівництво цих країн.

Якщо брати Марокко, то тут також є додатковий трек. Це військові поставки. Не секрет, що Марокко свого часу нам передавав танки Т-72, запчастини до них. Це особливо, можливо, не афішується, але є якраз момент про домовленості, про постачання якихось іще радянських озброєнь, або тих озброєнь, які ці країни купували в Російської Федерації. Тобто тут якраз є потенціал.

Я знаю, що Сполучені Штати Америки дуже активно працюють із країнами Африки для того, щоб купувати озброєння. Думаю, що й Україна самостійно може також у цьому напрямку рухатися.

До речі, якщо брати суто економічний аспект, то частка зовнішньої торгівлі РФ з країнами Африки доволі мізерна, близько 2% всього лише внутрішнього ринку. Але тут більшу частину займають якраз контакти, пов’язані з військовими поставками, це видобуток різних природних ресурсів, операції, які проводить Російська Федерація, зокрема ПВК “Вагнер”.

Тобто тут величезна кількість різних напрямків, за допомогою яких Росія намагається впливати на ці країни. І якраз політична продукція України дуже важлива для того, щоб працювати і з елітами цих країн, і з населенням цих держав, щоб доносити об’єктивну інформацію.

Читайте також: Глобальний Південь: спільні зусилля України та союзників для зміцнення зв’язків, щоб послабити вплив Росії (ВІДЕО)