Вчора о 22:46
Українські дрони продовжують бити по нафтових доходах Росії. Серія атак на ключові термінали в Балтійському регіоні, за оцінкою Київської школи економіки, завдала країні-агресору збитків майже на 1 млрд доларів. Попри те, що доходи Москви від експорту сировини залишаються високими на тлі ситуації на Близькому Сході, удари по портах “Приморськ” і “Усть-Луга” дозволили помітно їх скоротити.
“Усть-Луга” і “Приморськ” — під вогнем: як Україна скорочує нафтові доходи РФ
Після атаки українських дронів частково зупинив роботу російський нафтопереробний завод “Башнефть-Новойл”. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела. Під удар потрапила установка первинного перероблення — один із ключових елементів підприємства, що забезпечує близько 28% його потужності. Сили оборони України завдали удару по заводу в Уфі 2 квітня, подолавши відстань близько 1 400 км від кордону. Таким чином Україна продовжує посилювати тиск на нафтову інфраструктуру РФ.
“Згідно з даними галузевих джерел, у 2024 році завод переробив 3,8 млн метричних тонн або 76 тисяч барелів на добу нафти, що становить 1,4% від загального обсягу переробки в Росії”, — йдеться в публікації Reuters.
Російська система ППО зазнає труднощів із відбиттям подібних атак, оскільки нафтові об’єкти розташовані на значній відстані один від одного, а ресурси протиповітряної оборони обмежені. Аналітики Інституту вивчення війни вказують, що лише за 13 днів українські сили атакували щонайменше вісім цілей, розташованих на відстані понад 1 700 км одна від одної. Водночас за останні три місяці темпи знищення російських систем ППО зросли майже втричі. Про це повідомляє OSINT-аналітик Кайл Глен із посиланням на дані Сил безпілотних систем ЗСУ.
“У 2026 році українські підрозділи безпілотників завдали ударів по 85 російських системах ППО або радіолокаційних комплексах. Це на 240% більше, ніж за попередні три місяці. І, найімовірніше, саме тому ми спостерігаємо вищу ефективність українських ударів на великі відстані”, — написав він у соцмережі Х.
Доходи Росії від енергоресурсів на тлі бойових дій в Ірані залишаються високими — ціна нафти Brent перевищує 100 доларів за барель. Однак атаки на два ключові експортні порти в Балтійському морі здатні суттєво скоротити цей прибуток. П’ять ударів по “Приморську” і “Усть-Лузі” призвели до втрат російських енергетичних компаній приблизно на 970 млн доларів на тиждень. Ці порти забезпечують понад 40% морського експорту нафти з РФ.
“Якщо до повномасштабного вторгнення Російська Федерація за тиждень отримувала 3 млрд доларів США від продажу нафти сирцю марки Urals, то на сьогодні цей виторг впав до 1 млрд. Наголошую, знову ж таки, на тлі загального дефіциту у світі нафти і нафтопродуктів. Враховуючи це, наші санкції ефективно працюють. Уже вп’яте горить термінал в “Усть-Лузі” в Ленінградській області. Це найбільший термінал на Балтиці з перекачування нафти сирцю в танкери, зокрема й тіньового флоту”, — пояснив енергетичний експерт, проректор “Полтавської політехніки” Станіслав Ігнатьєв.
Через удари по портовій інфраструктурі російські нафтові компанії неминуче знижуватимуть видобуток. Унаслідок атак ЗСУ експортні можливості Росії вже скоротилися приблизно на 20%. Про це повідомляє Reuters з посиланням на джерела в галузі. Зокрема державна компанія “Транснефть”, через яку проходить понад 80% російської нафти, попередила, що порт “Усть-Луга” не зможе в першій половині квітня працювати в повному обсязі через отримані пошкодження.
“Згідно з джерелами, “Транснефть” повідомила експортерів про те, що судно “Усть-Луга” не може відвантажити нафту відповідно до початкового графіка експорту через нещодавні пошкодження. Одне з джерел повідомило, що “Транснефть” також заявила про неможливість зарахувати у свою систему повні обсяги нафти від виробників, призначеної для експорту через “Усть-Лугу”, — пише Reuters.
Частково відновити відвантаження через термінали можна протягом кількох днів, однак повне відновлення інфраструктури займе щонайменше кілька місяців. Разом з тим у Кремлі вже визнали, що не здатні гарантувати повний захист енергетичних об’єктів, і вимагають від компаній самостійно закуповувати засоби радіоелектронної боротьби та організовувати охорону.
Дрони проти бюджету РФ: як нафтові атаки змінюють правила війни
Наскільки сильно удари українських дронів по нафтовій інфраструктурі вже вплинули на доходи Росії? Чи може Росія компенсувати втрати шляхом високих світових цін на нафту? Чи здатна тактика малих ударів призвести до довгострокового ослаблення російської економіки? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Андрій Новак, фінансово-економічний експерт;
- Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи, економіст, популяризатор австрійської економічної школи на пострадянському просторі;
- Іван Ус, кандидат економічних наук, асоційований експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
- Геннадій Рябцев, експерт у галузі енергетики.
АНДРІЙ НОВАК: Залежність від нафти починає руйнувати російську економіку
— Збитки у відсотковому відношенні зараз коливаються від 25 до 45%. Чому такий великий розкид? Дуже просте пояснення: щодня ситуація змінюється після кожного точного й ефективного влучання далекобійними українськими засобами як власного виробництва, так і іноземними. Щодня шкода для російської, переважно нафтогазової сфери, зростає. Куди йде більшість ударів? Саме туди. Тому ніхто у світі зараз не може більш-менш точно порахувати збитки, які вже завдані головній галузі російської економіки — нафтогазовій.
Кожен такий удар руйнує або пошкоджує одну з ланок ланцюга. Подивімось, які це ланки: видобуток нафти, потім її транспортування на перероблювання, далі нафтопереробний завод і потім транспортування до покупців. На цьому шляху ми бачимо, що Україна б’є по всіх трьох останніх елементах. Тобто по транспортуванню до покупців: руйнуються порти, працюють санкції, діють як українські удари по танкерах, так і арешти танкерів.
Страхування для танкерів зараз для російських вантажів зросло у 10 разів. Якщо раніше Росія платила близько 2 долари за барель страхування, то зараз — 20 доларів за барель. Росія повинна платити незалежно від того, постачає вона нафту своїми танкерами “білими”, “сірими” чи “чорними”. Страхування все одно потрібно оплачувати. Тобто той, хто є власником нафти, зобов’язаний платити. Зараз Росія платить у 10 разів більше за страхування.
Таким чином, Україна руйнує постачання до покупців, руйнує нафтопереробні заводи і порушує постачання від видобутку до перероблювання. Перекачування на станціях також руйнується. Складування, тобто нафтобази, як ми бачимо, теж знищуються. Поки що Україна не зачепила лише перший елемент — видобуток. Загалом немає сенсу ганятися за видобутком, якщо руйнуються три ключові ланки.
Ці цілеспрямовані й ефективні удари українських далекобійних засобів по трьох елементах нафтогазової сфери Росії щодня збільшують збитки. Тому порахувати їх можна лише дуже умовно й приблизно. Є миттєве припинення роботи якогось підприємства чи вузла, а є тимчасове. Збитки на кожному об’єкті різні.
Окрім прямого збитку, можна аналізувати й фінансовий стан російських нафтогазових компаній. За підсумками минулого року, 6% таких компаній уже були збитковими. І це без урахування посилених ударів, яких Україна завдає з початку цього року. Якщо рахувати перший квартал, збитки вже будуть значно вищими, ніж на кінець минулого року.
Але точні підрахунки зараз неможливі, тому що оцінки постійно змінюються. Часто оцінка удару запізнюється на 5-10 днів. Спочатку йде візуальна оцінка — за відео та іншими джерелами, потім більш комплексна. Але в цей час удари тривають, і збитки щодня зростають.
Те, що Росія змушена у 10 разів збільшити страхові платежі, — це вже об’єктивний показник того, наскільки все, що пов’язано з російськими вантажами, стало небезпечним і токсичним. Навіть попри часткове послаблення американських санкцій, це стосується лише США, а не Європи, Канади, Австралії, Японії чи Південної Кореї. Але навіть це послаблення не приносить Росії вигоди через фізичні збитки від ударів українських Збройних сил.
Ми також бачимо, що російські вантажі дедалі частіше затримуються й арештовуються в різних країнах — незалежно від прапора. Це буде додатково збільшувати вартість страхування. Головне — це відмови колишніх покупців від російських вантажів, бо це небезпечно як фізично, так і з погляду санкцій.
Зараз фактично працює “лічильник” постійного зростання збитків для російської нафтогазової сфери і всієї економіки Росії, яка сильно від неї залежить. Жодна країна у світі не залежить настільки від одного ресурсу, як Росія від нафти. І ця залежність уже починає обертатися проти неї.
Свого часу високі ціни на нафту не призвели до розвитку інших галузей економіки. Зараз це стає проблемою. Будь-які складнощі з нафтою, чи то ціна, переробка або продаж, одразу б’ють по всій економіці. Ця залежність від одного ресурсу вже дає про себе знати і буде проявлятися ще сильніше.
ЯРОСЛАВ РОМАНЧУК: Тактика “малих щипків” ламає російську систему
— Уявляєте, навіть найточніші ракети й дрони вартістю близько мільйона доларів навряд чи можуть паралізувати бюджет Росії, який становить 25 мільйонів доларів. Це рівень органів державного управління. Тому у нас використовується тактика “малих щипків”. Доречно згадати біблійну соломинку, яка переламала хребет верблюду. ЗСУ, ГУР і наші партнери щодня і щомісяця додають ці “соломинки” на спину цього верблюда. Він уже кровоточить і стає слабшим.
Те, що буде далі, — це не миттєвий обвал економіки. Ми вже бачимо за всіма параметрами, що економіка Росії пішла в мінус, бюджет перебуває в напрузі, а настрої промислових підприємств і банків тривожні. Все більше людей вимагають від Путіна припинення війни. Це ті наслідки, які ми хотіли б бачити ще у 2022 році. Коли Україна показала зуби у вигляді ВПК і ракет власного виробництва, Росія вже тоді почала нервувати.
І чим більше буде цих “соломинок”, які ми кладемо на цей вантаж, тим швидше Росія ослабне. Нам не потрібен інший варіант. Усі розмови про переговори, про те, чи піде Росія, чи ні, чи віддавати Донбас, — це психологічна війна проти нас. Ми вже розуміємо, і наші партнери розуміють, що Росія не прагне просто закріпитися на Донбасі й стати нормальною країною. Її мета — знищення України.
Інтеграція військово-промислових комплексів, наукового та інноваційного потенціалу Європейського Союзу й України, а також інтеграція фінансових і комерційних потоків — це переломний момент у війні. Уже зараз видно, що настрої та дух сторін різняться, і це веде до ослаблення Росії.
Найголовніше — ЗСУ знищують живу силу ворога швидше, ніж він встигає мобілізувати. Ми знищуємо критичну інфраструктуру, зокрема в паливно-енергетичному комплексі, швидше, ніж Росія може її відновити. Ми послаблюємо дух Росії швидше, ніж її пропаганда здатна його відновити. У цьому наша перевага: ми стали швидшими, розумнішими і сильнішими.
Можна рахувати збитки в мільярдах доларів — це матеріальна частина. Але є ще нематеріальні чинники: зниження здатності до опору, падіння мотивації. І тут важливу роль можуть відіграти удари по символічних об’єктах. Руйнування таких об’єктів, як Луб’янка або Мавзолей, може завдати Росії більшої шкоди, ніж знищення окремих інфраструктурних об’єктів, тому що це буде демонстрація сили України.
Це також удар по внутрішньому ринку Росії, по добробуту і сприйняттю життя. Армія, безумовно, забезпечуватиметься насамперед, але наслідки для цивільного населення будуть відчутними. Уже звучать пропозиції залучати великий бізнес до фінансування відновлення, зокрема нафтопереробних заводів.
В умовах тоталітарної системи не існує справжнього приватного бізнесу — він працює на цілі режиму. Тому десятки мільярдів рублів будуть вилучатися у великих підприємців. Потім тиск пошириться і на середній бізнес. Це шлях до деградації, ослаблення і зрештою до поразки Росії.
ІВАН УС: Тіньовий флот стає головною вразливістю Росії
— Безумовно, насамперед потрібно продовжувати завдавати ударів, і ефект уже є. Зараз епоха високих цін на нафту. Росія була настільки впевнена, що заробить великі гроші в цей період, що скасувала секвестр бюджету, який у неї планувався.
Що таке секвестр? Це урізання витрат, закладених у бюджет. Вирішили, що грошей буде достатньо, і скорочувати витрати не потрібно. Але завдяки ударам, яких Україна завдавала в останні тижні березня, доходи, які Росія отримає у квітні, найімовірніше, не будуть такими великими.
Чому йдеться про квітень? Бо за російським законодавством у березні стягуються податки за нафту, продану в лютому, а у квітні — за березень. І тому доходи нафтогазової галузі у березні, за даними Міністерства фінансів Росії, були на 43% нижчими, ніж у березні 2025 року. Тобто майже вдвічі меншими.
Водночас йдеться про лютий. А ось березень, за який гроші надійдуть у квітні, дає ще більш показові дані. За інформацією Bloomberg, якщо за тиждень з 15 по 22 березня з дев’яти російських портів вийшло 37 танкерів, то за тиждень з 22 по 29 березня — вже 22.
Особливо скоротився вихід танкерів з “Усть-Луги”: було вісім, стало два. У “Приморську”, другому порту на Балтійському морі, було 10, стало чотири. Тобто замість 18 танкерів — лише шість. Це різниця лише за два тижні березня.
Тут Україна досягла успіху. Але, окрім ударів, необхідно зберігати санкційний тиск на Росію, зокрема активізувати арешти танкерів так званого тіньового флоту. Хоча правильніше говорити, що це загальний тіньовий флот, який обслуговує санкційні режими Росії, Ірану, Венесуели.
Що більше буде арештів таких суден, то складніше Росії буде знаходити компанії, готові надавати танкери. Ризики для бізнесу зростають, а отже, можливості Росії скорочуються.
Важливим є і питання 20-го пакету санкцій, який не ухвалили, хоча обіцяли до 24 лютого. Там планувалося повністю заборонити європейським компаніям перевезення російської нафти. Поки що діє формула “середня ціна мінус 15%”. Зараз це невигідно, але формула переглядається кожні три місяці.
До 1 липня враховуватиметься середня ціна за березень, квітень і травень. Мінус 15% від цієї бази може означати зростання ціни на російську нафту, і тоді перевезення знову стануть вигіднішими. Можливо, саме тому не поспішають повністю забороняти транспортування. Втім, арешти суден уже відбуваються, і це один із найефективніших інструментів тиску.
Насправді одна з найслабших точок Росії — це нафта і система зберігання.
Ще з радянських часів енергоресурси орієнтувалися на експорт: їх відправляли трубопроводами на Захід, а не накопичували всередині країни. Сховища створювалися, але переважно ближче до кордонів, наприклад, у Білорусі.
У самій Росії таких потужностей недостатньо. І зараз це стає проблемою: нафту нікуди дівати, тому що не виходить її відвантажувати на танкери через удари по портах. Зупинити видобуток теж складно, бо багато родовищ потребують постійної роботи — інакше вони виходять з ладу.
У Радянському Союзі існувала практика спалювання газу. І не виключено, що ми побачимо подібне і з нафтою та газом у Росії. Просто тому, що не буде можливості їх зберігати. Спалити ресурси, втративши мільйони доларів, може виявитися простіше, ніж знайти місце для зберігання, якого фактично немає.
ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: Удари по російських портах виявилися ефективнішими за багато санкцій
— У Росії є чотири основні термінали. Два з них розташовані на Балтиці, один — на Тихому океані, один — у Чорному морі. Зараз три термінали були під атакою — це “Новоросійськ”, “Приморськ” і “Усть-Луга”. Я не скажу, що Російська Федерація повністю позбавлена можливості відправляти танкери з цих портів, але суттєвих втрат вона все ж зазнала.
За даними минулого тижня можна помітити, що щонайменше вдвічі скоротилися постачання з “Приморська” і “Усть-Луги”. Так, це, можливо, не 40%, оскільки танкери все ж відвантажуються, але близько чверті експортних можливостей Росії зараз поставлені на паузу.
Це зменшує надприбутки, які Росія розраховувала отримати шляхом спекулятивної ситуації на світовому ринку нафти, де котирування Brent зараз перевищують 100 доларів за барель. Відповідно, до цих котирувань прив’язана і вартість відвантаження російської сировини в портах. За місяць вартість відвантаження в “Новоросійську” і “Приморську” зросла приблизно з 35 доларів за барель до 75 доларів за барель.
Це означає, що якби не санкції та дії Сил оборони України, Росія могла б додатково отримати близько 4,5 мільярда доларів лише за кілька місяців — березень і початок квітня. Зараз же ця сума скоротилася приблизно до 1,5 мільярда доларів. Подивимося, як розвиватиметься ситуація далі і як застосовуватимуться санкції до російського експорту нафти.
Але вже зараз можна сказати, що удари по трьох портах завдали Росії значно більшої шкоди і сильніше скоротили її нафтогазові доходи, ніж багато санкцій, застосованих Сполученими Штатами, Європейським Союзом та іншими країнами раніше. Тому можна говорити про необхідність продовження таких дій. Якщо гора не йде до Магомета, значить, потрібно самому рухатися до неї, що і роблять Сили оборони України.
Якби не зростання цін на російську нафту після початку війни в Ірані, то федеральний бюджет РФ уже був би штучно скорочений — усі підготовчі заходи до цього були завершені. По суті, бюджет Росії певною мірою врятувало зростання цін на нафту.
Синергія санкцій Європейського Союзу і дій України могла б бути значно вищою, якби реальні ціни на російську нафту залишалися на рівні 30-35 доларів за барель. До цього все йшло, якби не дії американської адміністрації, які вплинули на ринок.
Я думаю, що в майбутньому не лише історики, а й інші фахівці аналізуватимуть причини такої політики. Бо зараз ми спостерігаємо ситуацію, за якої замість посилення підтримки демократичних країн виникають дії, що викликають подив і навіть тривогу у багатьох.
Читайте також: Зростання витрат та затримки постачань: експерти проаналізували наслідки ударів ЗСУ по російських НПЗ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
