Тиха угода: як варто трактувати слова Трампа про Крим

Україна ніколи не визнає окупацію Криму, заявив Володимир Зеленський, а президент США Дональд Трамп вважає, що подібна риторика нібито шкодить можливим мирним переговорам. Європейські союзники наполягають на територіальній цілісності України й відкидають будь-яку легалізацію анексованого Росією півострова. 

Усі ці заяви звучать на тлі інформації про те, що США нібито готові визнати контроль Росії над Кримом і послабити санкції проти Москви в рамках потенційної мирної угоди. Такі пункти нібито містяться в документі, який є “остаточною пропозицією” Сполучених Штатів щодо мирного врегулювання війни Росії проти України. 

Україна і Європа ніколи не визнають Крим російським 

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не визнає юрисдикцію Росії над Кримом. Це з’явилося на тлі чуток про те, що США нібито закликають Київ у рамках мирного врегулювання війни де-юре закріпити статус півострова за Росією.

“Україна не визнає юридично окупацію Криму. Немає про що говорити. Це поза нашою Конституцією. Наша територія. Територія народу України. Ми не можемо просто “а чому б…?” Ні! Цього не буде. Мені здається, що про будь-яку тимчасово окуповану територію, ми це вже заявляли. І я заявляв як президент. І Конституція про це своїм існуванням заявляє”, — висловився Зеленський.

Своєю чергою, на думку президента США Дональда Трампа, ця заява Зеленського “дуже шкідлива для мирних переговорів із Росією, оскільки Крим було втрачено багато років тому під егідою президента Барака Хусейна Обами, і він навіть не є предметом обговорення”.

“Ніхто не просить Зеленського визнати Крим російською територією, але якщо він хоче Крим, то чому вони не боролися за нього одинадцять років тому, коли його було передано Росії без єдиного пострілу?”, — заявив Трамп.

Також Дональд Трамп зазначив, що ще до анексії Криму там “розташовувалися основні бази російських підводних човнів”.

“Саме такі підбурювальні заяви, як у Зеленського, ускладнюють врегулювання цієї війни. Йому нема чим похвалитися! Ситуація для України жахлива — він може отримати мир або воювати ще три роки, перш ніж втратити всю країну”, — заявив президент США.

11 років Крим перебуває під російською окупацією. 26 лютого 2014 року РФ розпочала там збройну агресію. За роки окупації півострова корінне населення зазнає кримінальних переслідувань. Крим російські окупанти перетворили на військову базу, використовуючи для атак на південь України й для забезпечення своїх військ на Херсонському та Запорізькому напрямках. 

З 2014 року Рада ЄС запровадила обмежувальні заходи, які діють і зараз. Вони включають заборону на імпорт продукції з тимчасово окупованих Криму і Севастополя в ЄС, інфраструктурні або фінансові інвестиції, отримання туристичних послуг. 

Київ ініціював єдиний міжнародний майданчик для обговорення шляхів деокупації Криму — Кримську платформу. Її ключова мета — привернути увагу світової спільноти до ситуації на окупованому Російською Федерацією півострові. Уперше про Кримську платформу президент України Володимир Зеленський оголосив у вересні 2020 року під час свого виступу на сесії Генасамблеї ООН. Уже в першому саміті взяли участь близько 46 країн і міжнародних організацій. У 2024 році — понад 60. 

Тим часом у Кремлі вважають анексію українського півострова цілком законною. Про Крим Путін навіть не говорить у контексті своїх територіальних претензій до України. Так, у червні 2024 року диктатор заявив, що готовий до припинення вогню, якщо Київ повністю виведе війська з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Очевидно, український півострів Москва вже вважає беззастережно своїм. 

Водночас європейські союзники виступають на боці збереження територіальної цілісності України. 23 квітня на брифінгу в Брюсселі представник Єврокомісії Гійом Мерсьє заявив, що ЄС не розглядає можливість визнання окупованих територій України російськими.

“Ми стоїмо на боці України в підтримці її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. І коли справа стосується Криму, наша позиція дійсно ясна. Крим — це Україна”, — заявив Мерсьє.

Питання статусу Криму в оцінці експертів

Чи справді США готові визнати український Крим територією Росії? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Для чого Дональд Трамп робить такі гострі заяви? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Володимир Фесенко, політолог;
• Олександра Філіппенко, політологиня-американістка;
• Олеся Яхно, політологиня;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Марія Гелетій, кандидат політичних наук, експертка із міжнародних відносин.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Визнання Криму російським — це небезпечний прецедент 

— Те, що відбувається, можна назвати певною кризою переговорного процесу. Адміністрація Трампа, узгодивши з Росією якісь параметри завершення війни, спробувала натиснути на Україну та європейців, вимагаючи умов для завершення конфлікту. 

Про плани, які обговорюють уже кілька днів, поки що відомо лише через витоки інформації. Офіційного документа немає, але джерела, які повідомляють про нього, надають схожі дані. Побічно сам Трамп підтвердив, торкнувшись теми Криму. Він побічно вказав на те, що це питання присутнє в американському плані, припускаючи визнання Криму російським. Це створює вкрай негативний прецедент.

Зараз ми спостерігаємо не повний глухий кут, а скоріше ситуативну кризу. Можливо, будуть конструктивні кроки, якщо США повернуться до початкової позиції — спочатку домовленість про припинення вогню, а вже потім мирні переговори. Тоді можна знайти компроміс. Українська сторона готова до таких переговорів. Однак це залежатиме від того, чи погодиться Путін, який висуває зустрічні вимоги та додаткові умови. Він не зацікавлений у повному припиненні вогню і це ускладнює ситуацію.

Що стосується висловлювань Трампа, їх можна трактувати по-різному, оскільки вони часто неясні й залишають простір для різних інтерпретацій. Він заявив, що не йдеться про визнання Криму російським Україною, але зазначив, що США можуть визнати Крим російським. Ця заява — серйозний підрив міжнародного права і міжнародних відносин. 

Наприклад, навіть після 11 років окупації та анексії півострова Росія не змогла домогтися визнання Криму як російської території ні від Китаю, ні від Ірану, ні від білоруського диктатора Лукашенка. Якщо США визнають Крим російським — це створить небезпечний прецедент, який може вплинути на міжнародні відносини та міжнародне право в цілому.

Це ускладнить прийняття правових норм, встановлених після Другої світової війни, таких як неможливість зміни кордонів і розв’язання політичних питань силою. Якщо цей прецедент буде створено, наслідки для міжнародних відносин можуть бути вкрай негативними.

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: США можуть визнати фактичну присутність Росії в Криму

— Ми бачимо абсолютно прямий і очевидний тиск на українську сторону з питання прийняття американських пропозицій щодо мирного врегулювання війни. 

Враховуючи, що різні джерела повідомляють про одне й те саме — про бажання юридично закріпити визнання Криму російським, можна припустити, що ця інформація не вигадана і не виникла з повітря. Найімовірніше, це справді є в американських пропозиціях, можливо, в тому чи іншому формулюванні, або як один із можливих варіантів розвитку подій.

Китай нещодавно згадував декларацію Самнера Воллеса 1940 року, коли США не визнали юридичний контроль Радянського Союзу над країнами Балтії — Литвою, Латвією та Естонією, після того, як СРСР окупував ці території. Попри те, що Сполучені Штати не визнали юридично окупацію, де-факто визнали присутність Радянського Союзу на цих землях. Саме завдяки цій декларації Америка та інші країни визнали незалежність країн Балтії після розпаду Радянського Союзу.

Тепер же ми стикаємося з можливістю, що США можуть юридично визнати Крим російським, що викликає в мене, як в американіста, кілька запитань. З 2014 року Конгрес США багаторазово ухвалював резолюції, які підтверджують, що анексований півострів — це територія України. Нинішні події йдуть всупереч із політикою США, яка зберігалася протягом усіх останніх років, включно з попереднім президентством Дональда Трампа. Якщо це підтвердиться, то це буде виглядати дуже дивно з погляду американської політики та права.

І, звичайно, це суперечить українському законодавству. Як це можна утрясти, якщо говорити про юридичне визнання? Адже, як у випадку з декларацією Воллеса, США можуть визнати фактичну присутність Росії в Криму, але при цьому залишити юридичну невизнаність. Однак юридичне визнання — це зовсім інший рівень. Тут виникає питання: як це узгоджується з американським правом і міжнародними нормами?

Дональд Трамп уже раніше визнавав території, які не визнає, наприклад, Організація Об’єднаних Націй. У 2020 році він визнав суверенітет Марокко над Західною Сахарою, хоча ООН багаторазово відкидала це визнання. Це стало частиною угоди Авраама (серія договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем і низкою арабських держав, підписаних у 2020-2021 рр., — ред.), у межах якої Марокко нормалізувало відносини з Ізраїлем. Уже був прецедент, коли президент США порушував резолюції ООН заради компромісу. 

Мабуть, російська сторона розраховує на те, що Дональд Трамп може знову, як у випадку із Західною Сахарою, всупереч резолюції ООН визнати Крим частиною Росії. Але важливо пам’ятати, що Конгрес США зіграв ключову роль у засудженні окупації Криму з 2014 року. 

ОЛЕСЯ ЯХНО: Визнання анексії Криму — це встановлення принципу “права сили”

— Якщо говорити про Крим, то важливо, щоб Сполучені Штати чітко позначили свою позицію. Адже коли США кажуть, що якщо одна зі сторін не буде підтримувати їхній план, то вони вийдуть із переговорного процесу, хотілося б зрозуміти, що за план мається на увазі. Ми читаємо і чуємо різні висловлювання. 

Наприклад, держсекретар Марко Рубіо після зустрічі в Джидді 11 березня повідомив, що підхід США складається з двох етапів: перший — перемир’я і припинення військових дій, другий — рух до мирного політичного рішення. Однак потім Стівен Віткофф заявив, що Україна має відмовитися від п’яти регіонів. 

Періодично з’являються заяви про те, що сторони мають піти на територіальні компроміси, але не уточнюється, що саме мається на увазі. Україна вже заявила, що не готова обговорювати юридичний бік цього питання, оскільки це неможливо через Конституцію країни, позицію громадян та інші чинники. 

Якщо Україна погодиться визнати юридичну законність окупації Росією хоч якогось регіону, наприклад, Криму, це відкриє ланцюжок подій. Росія може використати це як прецедент для подальших претензій до інших територій. Це також створить небезпечний прецедент для всього світу, підриваючи основи міжнародного права і встановлюючи принцип “права сили”, а не “права закону”, як основного способу врегулювання конфліктів.

Аргумент, що Україна не повинна була розпочинати війну, бо вона слабша у військовому плані, — це помилка. По-перше, війну не почала Україна. По-друге, якщо на слабшу країну нападає сильний агресор, це не означає, що вона не повинна захищатися. Ми захищаємо свою територію, і не можемо дозволити, щоб іншим державам без будь-яких здорових причин і виправдань дозволялося захоплювати чужі землі.

Якщо йдеться про Крим або інші території, і США припускають, що Україна повинна юридично визнати ці території російськими, то американська сторона повинна чітко викласти свій план, щоб усунути всі невизначеності та питання.

Україна і Європа ясно позначили свою позицію: ми розуміємо, що зараз неможливо повернути території військовим шляхом, але готові до припинення військових дій і перемир’я. Однак ми не можемо, не готові та не будемо юридично закріплювати російську присутність на цих територіях. Європа підтримує нас, заявивши, що готова організувати сили стримування в Україні. 

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: АНЕКСІЯ КРИМУ йде всупереч зі статутом ООН

— Визнання Криму російським не лише суперечить законодавству й Конституції України, що очевидно, а й порушує статут Організації Об’єднаних Націй. Чомусь у цьому діалозі не згадують про принцип недоторканності кордонів, який був закріплений, а точніше підтверджений у Будапештському меморандумі. Саме США стали основним гарантом безпеки України, наполігши на тому, щоб ми передали Європі наш елітарний потенціал, включно з ракетами, літаками й третім у світі ядерним потенціалом, який тепер належить Росії. 

Пропонувати Україні офіційно визнати Крим частиною держави-агресора — це абсолютний правовий нігілізм.

Ба більше, після анексії Криму 2014 року Конгрес ухвалив рішення, яке не тільки наклало санкції, а й стало частиною нормативного поля США. Так, ці санкції на той момент були м’якими, але загалом це рішення парламенту залишається чинним. У цій ситуації я дуже сумніваюся, що будь-який президент Сполучених Штатів може запропонувати таку позицію іншій країні, якій він гарантував безпеку. 

Я не кажу про те, що Дональд Трамп гарантував, але в принципі президент США або сама країна не може йти всупереч із рішеннями власного парламенту. Такі дії з боку Трампа можуть навіть призвести до його імпічменту і це буде серйозний юридичний удар. Йому буде вкрай важко пояснити, що він мав на увазі щось інше.

Після спроби анексії Криму Трамп був президентом чотири роки. То запитаймо, що він, як президент США, партнер України та гарант безпеки її територіальної цілісності, зробив за ці чотири роки? Як мені здається, це потрібно чітко проговорити публічно. І правильно, що наш президент, попри свою дипломатію, продовжує нагадувати, що Сполучені Штати — це не корпорація Трампа. США мають свої закони та нормативні акти, і не можна задовольняти інтереси агресора і терориста, примушуючи нас до таких дій.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Визнання Криму російським де-факто може стати кроком до досягнення домовленостей

— Визнання Криму російським зараз — це, швидше, де-факто, а не юридично. Я сумніваюся, що відбудеться офіційне визнання будь-якої окупованої української території російською.

Це може бути кроком для досягнення домовленості. Можливо, якщо Путін дуже високо оцінює Крим як свою “ціль”, це може бути використано як важіль. Але я вважаю, що територія, яка не визнана міжнародно, завжди може бути повернута. Поки її не визнають офіційно, завжди залишається шанс забрати її назад у разі зміни ситуації.

Є й інший шлях. Наприклад, можна обговорювати варіант міжнародної адміністрації на таких територіях, як Крим або інші окуповані регіони. Тобто, щоб ці території перебували не під контролем Росії чи України, а під міжнародним управлінням. 

Російські війська мають бути виведені, а приналежність територій могла б обговорюватися пізніше, коли зміниться ситуація — коли люди, які перебувають під російською дезінформацією, отримають доступ до об’єктивної інформації, до нормальних медіа, коли вони побачать прогрес, якого домагається Україна. Можливо, тоді вони добровільно захочуть бути частиною України.

Читайте також: Небезпечні поступки чи здоровий компроміс: чи наблизилася Україна до миру після переговорів у Лондоні