За пів року повномасштабної війни і в Росії, і на тимчасово непідконтрольних Україні територіях значно скоротилася кількість охочих віддавати життя за Кремль. Члени незаконних збройних формувань на тимчасово окупованій території Луганської області записали відеозвернення, в якому заявляють, що не хочуть брати участь у бойових діях на території сусідньої самопроголошеної “ДНР”, інформує UA.
“Ми, військовослужбовці мобілізаційного резерву батальйону 2740, відмовляємося йти воювати на території Донецької народної республіки. Свій обов’язок щодо захисту Луганської народної республіки ми виконали. Нас погрозами, шантажем та залякуванням намагаються загнати на територію ДНР”, — кажуть бойовики.
Залякування та шантаж — найпоширеніші методи примусу у військового керівництва Російської Федерації, розповідають правозахисники.
“На всій території ОРДЛО залишилося дуже мало чоловіків живих і здорових, яких окупаційні адміністрації Російської Федерації можуть залучити до примусової мобілізації. На сьогодні стали жорсткішими й конвої, які роздають повістки та тут же завантажують у транспорт, везуть у військкомат і одразу відвозять на фронт, без будь-якої підготовки”, — пояснює виконавча директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова.
Відсутність підготовки, прострочені сухпайки, форма, знята з убитих солдатів. Не нехтує російська сторона і насильством щодо своїх військових.
“Наші аналітики нарахували 100 тис. примусово мобілізованих з 19 лютого поточного року. Щодо відмовників, то чіткої статистики немає. Сьогодні вона наростає, збільшується терор і до тих, хто намагається домогтися правди, дізнатися, де їхні близькі, яких забрали. Вже не працюють інструменти з отриманням документів про захворювання, щоб отримати відстрочку”, — каже Віра Ястребова.
Практично єдиний спосіб залишитися живим і не брати участь у спецоперації — це ховатися чи одразу ж здаватися в український полон, кажуть експерти. Як правило, членів незаконних збройних формувань з тимчасово окупованих територій російська сторона навіть не включає до списків полонених. Родичів не інформують про їхнє розташування і не надають будь-якої підтримки.
“Я, Гладкова Любов Валеріївна, мій чоловік Шпак Олександр Олегович перебуває в полоні вже 5 місяців. У нас із чоловіком четверо дітей, двоє з них — новонароджені. Прошу вас допомогти обміняти чоловіка, бо зверталися скрізь, ніхто не сприяє”, — каже у відеозверненні одна з мешканок окупованої Луганщини.
Про масштаби дезертирства у лавах російської армії свідчить і перехоплена українською розвідкою телефонна розмова російського військового.
“У мене від взводу залишилося 11 осіб, а має бути 30. У нас батальйон — 320 осіб, нас — 52. Відмовники, не тільки поранені та вбиті. Відмовників, вал просто. Вони колись розкрили набори без будь-якого віку, без статей, без медоглядів… Сюди повалила одна шваль. І ця вся шваль втекла після перших двох обстрілів”, — каже окупант у телефонній розмові.
Російські військові-контрактники все частіше відмовляються брати участь у так званій “спецоперації” в Україні, проте їхні рапорти не приймають та відправляють до ізоляторів. Про це повідомляє міжнародна волонтерська спільнота Inform Napalm.
Чому “референдуми” в окупації неможливі. Аргументи Михайла Подоляка
Навіть напередодні “референдуму” росіяни не виплачують сєверодончанам пенсії — Гайдай
Кремль відправляє на війну в Україну злочинців, роблячи з них героїв
Читайте також: Росія готується мститися за Крим: інтерв’ю з генералом Миколою Маломужем