Смерть української журналістки Вікторії Рощиної в полоні: хто здатен покарати російських воєнних злочинців

Українська журналістка Вікторія Рощина, яка зникла в серпні 2023 року на окупованій території, загинула в російському полоні. Її тіло було репатрійоване до України у лютому 2025 року з ознаками тортур і розтину. Розслідування показало, що журналістка стала жертвою воєнних злочинів РФ, що викликало засудження на міжнародній арені.

Але чи будуть коли-небудь покарані винні — питання, що досі не має однозначної відповіді.

Затримання і тортури Вікторії Рощиної як символ російського терору

Українська журналістка Вікторія Рощина зникла безвісти 3 серпня 2023 року на окупованій території, де готувала репортаж.

За словами її рідних, 27 липня вона виїхала з України до Польщі з наміром за три дні дістатися до окупованих районів Східної України (через Росію). Під час розмови з родиною 3 серпня вона повідомила, що пройшла кілька прикордонних перевірок, однак не уточнила свого місця перебування.

Початкову заяву про її зникнення було подано до українських правоохоронних органів 12 серпня 2023 року. Офіційне провадження щодо зникнення було зареєстроване в СБУ, Мінреінтеграції та Офісі омбудсмена 21 вересня 2023 року.

У травні 2024 року Росія визнала, що утримує українську журналістку в полоні. Відповідний лист від міністерства оборони РФ отримав батько Вікторії — Володимир Рощин.

Лист, датований 17 квітня 2024 року, повідомляв, що журналістка перебуває на території Росії, однак не містив інших подробиць. Батько отримав лист наприкінці квітня. Він звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста, який підтвердив факт затримання, однак доступ до Вікторії був неможливим.

Понад рік полонянку переміщували між неофіційними центрами утримання і російськими в’язницями.

За словами представника ГУР Андрія Юсова, Вікторія мала бути включена до одного з найближчих обмінів полоненими й етапована до московської в’язниці “Лефортово” для підготовки до повернення в Україну.

Однак Вікторія загинула 19 вересня 2024 року. Відповідь міністерства оборони РФ, яку її батько отримав 2 жовтня, повідомляла дату смерті, але не містила деталей про причини. У листі зазначалося, що тіло журналістки буде передано “українській стороні в межах обміну тілами затриманих осіб”.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив про смерть журналістки в ООН та Міжнародному комітеті Червоного Хреста.

Тіло Вікторії було репатрійоване до України у лютому 2025 року. Результати розслідування Forbidden Stories показали, що журналістка зазнала тортур, а її тіло було повернуте з ознаками розтину і без частини внутрішніх органів. У розслідуванні обставин її загибелі взяли участь 13 міжнародних медіа, зокрема The Washington Post, The Guardian і Der Spiegel.

Слідча група встановила, що під час розтину на території Росії було вилучено головний мозок, очні яблука та частину трахеї. Ці органи могли вказати на смерть від удушення, що, ймовірно, було спробою приховати причину смерті — і це може кваліфікуватися як воєнний злочин.

ДНК-експертиза підтвердила особу з імовірністю 99%. Юрій Бєлоусов, керівник управління з розслідування воєнних злочинів Офісу генпрокурора, підтвердив наявність слідів тортур, зокрема синців, саден і зламаного ребра.

Європейський Союз засудив дії Росії, заявивши, що вона несе відповідальність за загибель Вікторії Рощиної і переслідування журналістів на окупованих територіях України. Про це повідомив єврокомісар з питань клімату Вопке Гукстра у Європарламенті.

Він наголосив, що Росія знищила незалежну журналістику на своїй території, а потім перенесла ці практики на окуповані території України, аби придушити свободу слова.

“У самій країні простір для ЗМІ різко звузився після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Багато ЗМІ були змушені припинити свою діяльність. Більшість незалежних журналістів покинули країну, і багато з них фактично зазнають переслідувань. Це жахливе переслідування незалежних медіа також поширилося на лінію фронту і тимчасово окуповані Росією території України”, — заявив Гукстра.

Військова парамедикиня Юлія Паєвська, відома як “Тайра”, прокоментувала тортури і загибель Вікторії Рощиної, наголосивши, що такі дії — це системне знищення совісті. Вона висловила переконання, що смерть Вікторії стала наслідком жорстоких тортур.

“Швидше за все, це спроба приховати докази удушення або повішення. Особливо, коли йдеться про тортури, вирізані очі й відсутність мозку. Це не Вікторії вони вирізали очі й мозок — очі і совість навздогін. І я знаю, коли нема сенсу говорити: відкрий очі, увімкни мозок. Бо нема про що говорити і нема з ким говорити. Я “спілкувалась” із такими в полоні. Це були мої кати. Я її особисто не знала, принаймні не можу згадати. Але я знаю і пам’ятаю, через що їй довелося пройти, що пережити. Жодного, навіть найменшого, найірраціональнішого, найінфантильнішого сумніву в мене нема — її замучили росіяни. Як сотні інших. Як тисячі. А потім удали, що нічого не сталося. Класика жанру. Рашистський мінімалізм: “нема людини — нема проблеми”, — написала Юлія Паєвська у Facebook.

Убивство Вікторії Рощиної в російському полоні підкреслює, що життя в окупації під контролем Росії — небезпечне, — заявила речниця Єврокомісії з питань зовнішньої політики Анітта Хіппер.

За даними Інституту масової інформації, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинули понад 100 українських журналістів. Наразі у полоні Росії перебувають щонайменше 30 українських цивільних журналістів.

Росія приховує сліди злочинів: що стояло за затриманням і смертю Вікторії Рощиної — думки

Чому тіло Вікторії Рощиної було повернуто з ознаками розтину та відсутністю внутрішніх органів? Як міжнародні розслідування допомагають встановити факти тортур і жорстокого поводження з українськими громадянами в російському полоні? Які міжнародні механізми можуть допомогти притягнути винних до відповідальності? Що можна зробити для того, щоб посилити тиск на Росію у зв’язку з її діями проти журналістів на окупованих територіях? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Віра Ястребова, виконавча директорка “Східної правозахисної групи”, адвокатка, правозахисниця;
• Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Юрій Білоус, адвокат.

ВІРА ЯСТРЕБОВА: Нинішнього санкційного тиску на РФ недостатньо

— Справа Вікторії Рощиної має стати символом усіх ув’язнених, заручників, усіх тих людей, які на окупованих територіях гинуть, зазнають тортур, насильства з боку репресивної машини кремлівського режиму. Адже Путін перетворив ці території на м’ясорубку зі складником з силових структур. Вони навмисно переслідують людей, створюючи статистику за надуманими приводами.

Фактично, якщо ти заявляєш, що ти українець, не погоджуєшся з окупацією, не визнаєш окупаційну владу або критикуєш дії силовиків — ти потенційний заручник режиму й жертва. Вони спеціально використовують жорстокі методи для залякування. Їм важливо утримати контроль.

Для цього вони прагнуть придушити і свободу слова, і будь-яке вільне самовираження. Вони хочуть досягти мовчання й відсутності критики. Прецедент зі справою Вікторії Рощиної має об’єднати світову спільноту — як правозахисну, так і держави-партнери України.

Окрім репресивного апарату — Росгвардії, поліції, прокуратури, ФСБ — існують і місця позбавлення волі, де людей катують, вибивають зізнання, щоб демонізувати образ України для внутрішньої аудиторії та виправдати ті жахливі воєнні злочини, які РФ чинить щодня.

Цей резонанс має призвести до нових санкцій проти РФ. Кожна людина, яка перебуває в окупації, — потенційна жертва путінського режиму, терору та нелюдських тортур.

Затримати можуть будь-кого. Буквально — за український прапор, або за те, що людина не змінила український паспорт на російський. Або за те, що мати не пускає свою дитину на уроки “про важливе” (пропагандистські заняття в школах. — ред.).

Прецедентом може стати будь-який факт, вигаданий так званими правоохоронними органами окупантів. Будь-що. До того ж аби посилити хвилю затримань і зробити репресії масовими, Росія запровадила на тимчасово окупованих територіях відповідний порядок.

Найстрашніше — те, що путінський режим дістався і до підлітків. Дітей на тимчасово окупованих територіях примусово направляють на психіатричне лікування лише за те, що вони здатні мислити критично або можуть сказати системі “ні”.

Окупанти роблять це показово, аби залякати всіх інших.

Сьогодні санкційного тиску з боку наявних організацій недостатньо. Потрібно переглядати безпекову рамку, запроваджувати додаткові санкції й розробляти нові механізми впливу на путінський режим, щоб це зупинити. Адже лише декларативні заяви та обурення, на жаль, ні до чого не призводять.

Потрібно працювати консолідовано, щоби домогтися реального притягнення до відповідальності воєнних злочинців і не дозволити приховати ці воєнні злочини.

Вікторія ціною власного життя заплатила за всіх українців у полоні — заради того, щоб це припинилося. Адже путінський режим катує людей в окупації з 2014 року. Уже одинадцятий рік тривають ці тортури й репресії, що лише посилюються. Україна страждає не лише від воєнного терору — вона потерпає й від репресій, які режим Путіна втілює на окупованих територіях.

І це також дуже важливий сигнал міжнародним партнерам, які ухвалюють рішення про обсяги військової чи гуманітарної підтримки України.

Трибунал для Путіна — це теж питання для дискусії. І все залежить, зокрема, від політичної волі. Наскільки вона буде консолідованою й готовою до втілення санкцій, що виноситимуться Міжнародним кримінальним судом. Ми всі знаємо, що ордер існує. Але, видно, на сьогодні бракує політичної волі, аби цей ордер був виконаний.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Якщо Росія не буде однозначно переможена, вона й надалі відмовлятиметься виконувати рішення судових органів

— Питання в тому, чому російська влада не передавала тіло Вікторії Рощиної впродовж кількох місяців, затягуючи процес. Це вже ставить під сумнів політику і поведінку російських чиновників, які чітко усвідомлювали, чому вони так вчиняють.

Ми зараз говоримо про цей злочин, але так само ми порушували питання про десятки розстріляних українських військових, які здалися в полон. Про тих цивільних, які перебували в російському полоні, зазнавали тортур і проходили цей шлях жорстокого поводження, зокрема з можливими випадками доведення до самогубства.

Вікторію Рощину було затримано, коли вона займалася розслідуванням незаконного поводження з жителями Енергодару — тими, хто працював на Запорізькій атомній станції. Вона перебувала безпосередньо в Енергодарі — це підтверджено, — і саме там зазнала катувань.

Фактично вона пройшла той самий шлях, що й заручники з Енергодару. Ім’я Вікторії Рощиної має стати символом незаконного і жорстокого поводження з цивільним населенням на окупованих територіях. Її могли вбити як свідка, бо Росія намагається приховати сліди своїх злочинів.

На глобальному рівні немає іншої структури, окрім Міжнародного кримінального суду, яка розглядає питання індивідуальної кримінальної відповідальності за воєнні злочини. Міжнародний кримінальний суд відкрив два провадження: перше — щодо депортації українських дітей, друге — щодо обстрілів об’єктів критичної інфраструктури. Ймовірно, розглядаються й інші справи, хоча навіть у цих двох немає поступу, крім п’яти ордерів на арешт. Бо суд не працює in absentia, коли на лаві підсудних немає осіб, проти яких висунуто звинувачення.

Щоб ця процедура переслідування не перетворилася на суто декларативні заяви про скоєння злочинів, слід розуміти, що Міжнародний суд ООН, який розглядає міждержавні справи, не має мандату розглядати питання індивідуальної кримінальної відповідальності, а лише стежить за дотриманням документів ООН.

Коли ми говоримо про те, які структури можуть розглядати такі питання, відповідь очевидна — присутність Китаю та Росії як постійних членів Ради Безпеки ООН з правом вето унеможливлює засудження Росії, як і ухвалення рішень Генеральною Асамблеєю ООН.

Загальна втома від війни, яку веде Росія проти України, впливає на інформаційне поле, і Росія розраховує на такі моменти. Її злочини відтісняються іншими яскравими подіями, бо інформація швидко втрачає актуальність.

Якщо Росія не буде однозначно переможена, вона й надалі відмовлятиметься виконувати рішення судів. У такому разі перспектива розслідування і притягнення до відповідальності за ці злочини фактично зменшуватиметься.

Нині триває робота над створенням спеціального трибуналу з питань агресії. Підготовча робота розпочалася ще у 2022 році. У 2023 році в Гаазі відкрили Центр збору доказів для підготовки цього спецтрибуналу.

ЮРІЙ БІЛОУС: Вікторія Рощина стала символом страждань українських громадян у російському полоні

— Вікторія висвітлювала те, що відбувається в окупації, розповідала про людей, яких незаконно заарештовують і утримують у різних місцях позбавлення волі. Росіяни чудово знають, що таке російська поліція, затримання і перебування під вартою — навіть на короткий строк.

Тому, висвітлюючи ці історії, показуючи світові, що таке російська окупація, яке ставлення російська держава має до прав людини та громадян України, Вікторія Рощина виконувала важливу місію.

Вікторія стала символом проблеми, яка існує з нашими цивільними громадянами в російському полоні.

У російському полоні перебувають не лише військові. Це тисячі цивільних, і я особисто працював із кількома родинами. Те, що показано в розслідуванні 13 журналістських редакцій, ілюструє, з чим стикаються родичі українських громадян. Що означає хоча б спробувати розповісти, що відбувається на окупованих територіях. Ці люди стикаються з погрозами арешту, утисками, повною ізоляцією, відсутністю інформації та зв’язку із зовнішнім світом, а також повною відсутністю правової допомоги.

Статус людей, яких затримують і утримують, часто абсолютно незрозумілий з юридичного погляду. Але, попри це, вони залишаються під повною владою тих, хто контролює ці місця.

Вікторія Рощина — це приклад того, що для російської держави означає свідома особистість, українець на окупованій території, і що для неї означають журналістика і журналісти. Через убивство Рощиної Росія продемонструвала своє справжнє ставлення до журналістики й до висвітлення подій на територіях так званої “спеціальної військової операції”.

Очевидно, що Росія намагається приховати сліди своїх злочинів. Це нагадує ситуацію з Маріуполем і драмтеатром, коли Росія знищувала сліди, залякувала свідків. Багатьох із них уже немає серед живих.

Про те, що сталося з Вікторією, знає багато людей — можливо, це задокументовано або збереглося в інших джерелах.

Інформацію про її затримання і подальше утримання можуть мати люди, які працюють у Федеральній службі виконання покарань, ФСБ та інших структурах. Таких людей можна знайти й змусити поділитися інформацією, корисною для слідства.

Розслідування справи про вбивство Вікторії Рощиної має бути продемонстроване всьому світу, щоб учасники мирних переговорів усвідомлювали: за кожним містом чи територією стоять люди — громадяни України, які перебувають під гнітом російської машини знищення прав людини. Через реальні історії й журналістські розслідування ми маємо донести до партнерів, зокрема до США, що стоїть за позицією Росії в мирних переговорах.

Питання демонстрації мирних намірів Росії залишається актуальним. Росія повинна підтверджувати свої наміри не лише словами, а й діями: відпустити всіх цивільних, які незаконно утримуються в російських тюрмах, і повернути їх додому.

Міжнародні інституції не мають інструментів, щоб безпосередньо звільнити цих людей, але ми повинні продовжувати говорити про це і діяти на різних рівнях.

Читайте також: Вбивати за ідею: як Кремль готує дітей і дорослих в окупації до війни та смерті