Сьогодні о 09:19
Сполучені Штати звернулися до України за експертною підтримкою для своїх військових на Близькому Сході, повідомив глава Української держави Володимир Зеленський. Київ працює і над запитами від європейських держав, чиї сили базуються у регіоні.
Україна зацікавлена в якнайшвидшій стабілізації ситуації на Близькому Сході. Будь-який успіх терористичної активності іранського режиму, союзника Росії, — неприпустимий, наголосив Зеленський.
Українські фахівці на Близькому Сході
228 українських фахівців уже працюють у країнах Близького Сходу, заявив президент Володимир Зеленський. Деталі місії глава держави не розголошував.
“Ми поки що працюємо, ми на місці. Хочу сказати, що місцеві фахівці з ППО, до речі, перебувають на достатньо високому рівні, але вони більше займаються балістикою. А от що стосується малої ППО, як протистояти масованим ударам “Шахедів”, окрім нас, я думаю, ні в кого такого досвіду немає”, — зазначив Володимир Зеленський.
Україна розширює оборонну кооперацію з Катаром, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Саудівською Аравією, Кувейтом та Йорданією. Київ готовий запропонувати й Сполученим Штатам велику угоду щодо дронів. Йдеться не лише про перехоплювачі, а й про морські та далекобійні безпілотники, які вже довели свою ефективність, а також про обмін знаннями та навчання. Однак поки глава Білого дому заявляє, що ні Вашингтон, ні його союзники в регіоні не потребують співпраці з Києвом.
“Це реальна допомога, яка може врятувати на Близькому Сході безліч життів і критично важливих об’єктів інфраструктури. І з часом вона може бути розширена. І для Трампа, звісно, дуже неприємно і болісно усвідомлювати, що його близькосхідні союзники поступово починають покладатися в питаннях безпеки в окремих напрямках не на США, а на Україну”, — наголосив заступник голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернєв.
А от у Берліні внесок Києва в забезпечення безпеки у Європі та на Близькому Сході цінують високо. Німеччина спростила експорт деяких видів протиповітряної та військово-морської техніки в Україну і до країн Перської затоки, щоб забезпечити їхнє швидке доставлення, пише Reuters. Окрім України, нова генеральна експортна ліцензія поширюється на Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Бахрейн і Оман.
“Згідно з новими правилами, експортерам дозволені постачання без попереднього подання індивідуальної заявки до Офісу BAFA для контролю за експортом… Дане положення, що передбачає реєстрацію компаній і надання ними щомісячних звітів, поширюється на товари для протиповітряної та військово-морської оборони, включно зі знешкодженням морських мін”, — пише Reuters.
Новий механізм дозволить суттєво скоротити час постачання озброєнь. Виробники зможуть у стислі строки укладати контракти й відвантажувати техніку. А самі постачання стають не лише оперативними, а й прогнозованими. На думку експертів, це дозволить Україні найближчим часом наростити кількість систем IRIS-T, що критично важливо для української протиповітряної оборони.
Київ, зі свого боку, готовий ділитися унікальними технологіями з партнерами, запевнив президент Володимир Зеленський.
“Ми розробляємо сучасні дрони, здатні тривалий час і стабільно протистояти загрозам на морі. Найближчим часом у нас з’являться системи, здатні діяти в умовах океану. Ми також приділяємо увагу розробці підводних систем. Таким чином, стикаючись із загрозами в Чорному морі, ми знаходимо правильні рішення, і ці рішення можуть бути корисними також і вам, зокрема, у складних ситуаціях, подібних до тієї, яка склалася в Ормузькій протоці. Дрони можуть розв’язувати проблеми, з якими іноді не може впоратися навіть флот”, — зазначив Володимир Зеленський.
Україна зацікавлена в розвитку взаємовигідних партнерських відносин у всіх куточках світу. Про це сказав міністр закордонних справ Андрій Сибіга. За його словами, унікальні оборонні можливості та досвід України у захисті життя становлять великий інтерес не лише для країн Європи, Північної Америки та Перської затоки.
“Країни по всьому світу стежать за подіями в Україні та на Близькому Сході, бачать, наскільки економічно ефективними й технологічно розвиненими є українські можливості. Ми прагнемо розвивати партнерства не лише в Європі, Північній Америці та Затоці, а й в Африці, Азії, Латинській Америці та інших регіонах”, — зазначив Сибіга.
Він наголосив, що роки жорстокої російської війни не лише принесли країні страждання і руйнування, а й стали потужним стимулом для розвитку власної оборонної сили.
“Роки війни змусили Україну наростити безпрецедентну силу і технологічні можливості. Сучасна Україна є контрибутором безпеки та надійним партнером для тих, хто поділяє наші цінності й прагне захистити життя від будь-яких загроз”, — констатував глава зовнішньополітичного відомства України.
Він також зазначив важливість інтеграції України у глобальні структури безпеки.
“З цього погляду важко зрозуміти, чому дехто в країнах НАТО волів би мати українську силу поза Альянсом, а не інтегровану в нього. Ми готові ділитися своїм досвідом і оборонними можливостями з усіма партнерами, щоб зміцнювати глобальну безпеку”, — резюмував Андрій Сибіга.
Європейський Союз планує підвищити оборонну готовність до 2030 року, використовуючи досвід України, йдеться у підсумковому документі засідання Європейської Ради. Лідери держав Євросоюзу планують нарощувати оборонне виробництво за підтримки Європейського оборонного агентства та Європейського інвестиційного банку. Держави-члени ЄС уже працюють над спільними проєктами зі створення і закупівлі безпілотників, а також засобів протидії БпЛА.
На рівні Європейського Союзу працюють ініціативи Drone Defensive Initiative та Eastern Flank Watch, які покликані зміцнити оборону в Європі. Обидва проєкти спираються на український досвід, заявив єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс.
Важливість досвіду ЗСУ для Близького Сходу в оцінці експертів
Наскільки важливо для України поділитися своїм військовим досвідом із країнами Близького Сходу? Чи відкриє це перспективи для глибшої співпраці з цим регіоном? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”;
- Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії;
- Ігор Рейтерович, політолог.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Співпраця з країнами Близького Сходу відкриває для України нові інвестиційні можливості
— Україна може ділитися своїм військовим досвідом, зокрема в гуманітарних цілях, не беручи активної участі в бойових діях.
Потенціал такої співпраці України, як зі США, так і з Європою, а зараз передусім із країнами Перської затоки, безумовно, відкриває великі інвестиційні можливості.
Конкретні країни Перської затоки перебувають під ударом тут і зараз. Подивіться, як розгортається політичний трикутник, який б’є передусім по країнах Перської затоки. Коли Трамп висунув Ірану останній ультиматум — із восьмигодинним терміном, погрожуючи обстрілом енергетики НАТО, Іран відповів дуже жорстко: він обстрілюватиме енергетичну інфраструктуру, зокрема водоочисні станції. А таких станцій близько 5 тис. у країнах Перської затоки. Це, до слова, приблизно 70% усіх очисних станцій у світі.
Якщо на подібні терористичні дії піде Іран, то під загрозою опиниться не просто економіка країн Перської затоки, як це відбувається зараз, а загалом безпека перебування там людей. Тому що без води, без чистої води, у цих країнах фактично неможливо забезпечити базову безпеку.
У країн Перської затоки немає великого досвіду відбиття таких технологічних масованих повітряних атак, які зараз застосовує Іран. Крім того, Тегеран консультує Кремль — це теж ні для кого не секрет.
Я думаю, що Іран десь уже не встигає за швидкістю і технологічністю сучасної війни. Але в них є консультанти в особі росіян, які щодня стикаються з цим у межах війни проти України.
Україна може отримати дуже серйозні позиції завдяки допомозі у вибудовуванні систем протиповітряної оборони країн Перської затоки. Але це лише перший етап, адже потенціал співпраці з цими країнами збільшується з кожним днем ескалації на Близькому Сході.
Країни Перської затоки вже доволі обережні у своїх коментарях, навіть щодо США. Тому що вони розуміють: саме вони на цей час постраждали найбільше внаслідок військової операції Штатів та Ізраїлю проти Ірану. Їм потрібно посилюватися — тут і зараз. Не словами та обіцянками, а конкретними діями.
Україна володіє тим досвідом, яким не володіють інші західні партнери. Попри те, що вони допомагали та підтримували Україну всі ці роки протистояння з РФ, вони до кінця не переймали той досвід, який отримали ЗСУ, наприклад, щодо захисту від російських ракет і безпілотників.
Великі інвестиційні можливості країн Перської затоки — це, з одного боку, шанс для України масштабувати свої розробки. А з іншого — серйозна підмога для забезпечення безпеки не лише цих країн, а й для посилення позицій нашої держави загалом.
Коли виробництво вийде на серйозний масштаб, така високотехнологічна продукція, популярна у світі, дозволить додатково розширювати спільні оборонні можливості. Тому що вона вкрай ліквідна на глобальних ринках. І тут справа не просто в тому, що країни Перської затоки чи США попросили Україну поділитися досвідом. І навіть не в тому, що вже полетіли команди українських експертів до країн Близького Сходу.
Річ у тім, що це частина єдиного ланцюга — формування для України нових, глибоких міжнародних контактів із країнами Перської затоки, які зараз дійсно зацікавлені в серйозних інвестиційних пакетах, спільному виробництві й, можливо, навіть у створенні спільних контурів безпеки.
ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Ізраїлю цікавий військовий досвід України
— Очевидно, що Україна для ЄС уже не просто країна, яку необхідно підтримувати, а ключовий елемент європейської безпеки.
Те, що досвід України виявляється важливим для країн, достатньо віддалених від європейського регіону, — це нове явище.
У цьому сенсі країни Близького Сходу зараз, я думаю, переоцінять роль і значення України у своїй системі відносин. І тут відкривається певне вікно можливостей, бо загалом це сильний дипломатичний крок.
Питання в тому, наскільки це отримає довготривале стратегічне продовження щодо збільшення ваги України, її значення і, зрештою, реалізації конкретних проєктів.
Символічно це, безумовно, правильний і своєчасний крок — підтримати країни Перської затоки. Але наскільки це переросте в реальні контакти: проєкти, інвестиції, політичну підтримку — поки що питання. Тим не менш, це гарний початок. І його необхідно використати. Подивимося, наскільки це вдасться.
Ми бачимо, що позиція президента США Дональда Трампа щодо України та Зеленського, по суті, не змінилася ні на йоту з моменту його вступу на посаду. Він не розглядає Україну як свій актив або потенційного партнера. Скоріше, він сприймає Москву як більш важливий для себе об’єкт.
Ми також бачимо достатньо виражену особисту неприязнь щодо Зеленського і загалом до нашої держави. І його оточення теж не надто готове змінювати модель відносин з Україною.
Це проблема не лише України, а, по суті, всіх союзників Сполучених Штатів. Політика Трампа базується на транзакційному підході і на прагненні до символічного домінування. Водночас на рівні військових контактів ситуація, я думаю, інша.
Ми бачимо і чуємо достатньо багато оцінок від фахівців про цінність українського досвіду, про важливість напрацювань. Це дійсно досвід, отриманий кров’ю, якого в такому масштабі немає ні в кого, окрім України та Росії
Величезний масив даних, накопичених у сфері сучасних засобів ведення війни та протиповітряної оборони, — це те, що може конвертуватися в реальні й комерційно успішні проєкти, зокрема у виробництво нових видів озброєнь. І тут, я думаю, Україну активно намагатимуться залучити до різних партнерств багато країн.
З боку Європи ми вже бачимо, що цей процес іде і лише посилюватиметься. З’являються як двосторонні проєкти, так і цілі групи країн, які разом з Україною починають розробляти нові підходи, системи озброєнь і створювати виробництво. По суті, Україна зараз вбудовується в систему європейської безпеки — це її головний актив і основний напрям.
Найімовірніше, наростатимуть розбіжності між членами НАТО і паралельно формуватимуться нові структури безпеки. Ми бачимо і європейський трек, і більш регіональні проєкти, наприклад, формати співпраці країн Скандинавії, Балтії, Великої Британії.
Український досвід і напрацювання, а також, по суті, найбоєздатніша армія у Європі — це той ресурс, на який ЄС може спиратися за адекватної політики.
З боку Ізраїлю ми бачимо певні публічні кроки у бік більш тісної взаємодії з Україною, оскільки він також зацікавлений у військовому досвіді, накопиченому за роки війни. Я думаю, цей напрям опрацьовуватиметься з обох сторін, і взаємодія посилюватиметься.
Але тут є й обмеження — зокрема, існує критика дій Ізраїлю з боку європейських країн. І участь у спільних проєктах з Ізраїлем — це не просто не пріоритет, а радше свого роду “червона лінія”. Відповідно, Україні потрібно виходити з власних інтересів: розвивати взаємодію, але враховувати обмеження.
Україна одночасно використовує радянське озброєння та інтегрує його з сучасними натівськими системами. І такого досвіду, по суті, немає ні в кого. У цьому сенсі війна з Іраном також демонструє застарілі підходи й неефективну економіку війни — асиметричність дій. На цьому тлі Україна — це ключовий актив, який може допомогти змінити підходи та поділитися унікальним досвідом.
ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Атаки РФ проти України набагато потужніші за ті, що здійснює Іран
— Українські дрони могли б зіграти й, найімовірніше, ще зіграють дуже важливу роль. Проблема в тому, що глава Білого дому Дональд Трамп не хоче визнавати об’єктивну реальність. В одному з інтерв’ю американській журналістці він заявив, що Україна або нічого реального не пропонувала, або взагалі нічого не робила. Хоча це, звісно, неправда.
Ми чудово знаємо, скільки наших експертів уже поїхали на Близький Схід. Ба більше, вже з’являлася інформація в іноземних медіа про те, що українські фахівці вже допомогли збити або безпосередньо збили певну кількість іранських дронів. Тому досвід, який має Україна, без перебільшення неоціненний.
На цю тему навіть вийшло кілька публікацій в американських ЗМІ, де доволі жорстко критикують Трампа, його адміністрацію і чинне керівництво оборонного блоку. Їхній аргумент у тому, що Україна має колосальний досвід відбиття подібних атак. До того ж цей досвід був отриманий у вкрай складних умовах: за недостатнього фінансування, за слабкої технічної оснащеності. Тобто спочатку Україна не мала тих ресурсів, якими, наприклад, володіють США сьогодні.
Навіть у непростих умовах Україна продемонструвала дуже успішні кейси протидії російським ударам. І якщо говорити відверто, масштаби атак, які РФ здійснює проти України, непорівнянні з тим, що робить Іран проти Ізраїлю, США чи інших країн регіону.
Росія діє більш масштабно, і саме тому західні медіа так активно критикують Білий дім. Бо там фактично ігнорують цей досвід і свідомо не хочуть його враховувати, попри готовність України ділитися ним.
В України є свої інтереси в цьому процесі — ми цього ніколи не приховували й завжди говорили прямо. Ми, безумовно, зацікавлені, але ігнорування з боку США таких об’єктивних факторів виглядає, м’яко кажучи, дивно.
Водночас в України зараз є серйозні “карти” на руках. Це стосується не лише теми дронів, а й, якщо говорити ширше, ситуації на фронті. На цей час вона складається явно не на користь Росії, а на користь України. Якщо у Трампа немає довіри до українських джерел або, скажімо, до даних власної розвідки, то він може просто доручити зібрати зведення навіть за російськими медіа. І там картина для Кремля вимальовується доволі неприємна.
В України є інструменти й питання в тому, наскільки ми зможемо ними скористатися, оскільки тут багато що залежить від самого Трампа. Це людина, яка будь-якої миті може змінити правила гри: умовно кажучи, сказати, що ми тепер граємо не в карти, а в шахи, або взагалі в гольф. Непередбачуваність глави Білого дому, безумовно, на сьогодні є найбільшою проблемою.
Читайте також: Весняний наступ РФ стартував: як Україна зриває плани ще на старті — аналіз експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
