Росія “пробує на зуб” європейську систему безпеки за допомогою низки провокаційних дій у небі, на землі та на воді. Таку думку в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив політичний аналітик Ігар Тишкевич.
Зокрема, остання провокація, влаштована країною-агресором у Балтійському морі, під час якої було пошкоджено кабель зв’язку в Фінській затоці, була спрямована зовсім не на те, щоб одномоментно позбавити країни Балтії зв’язку, вважає експерт.
“Почнімо з того, що наразі подібні провокації розтягнуті в часі. Якогось наміру одномоментно залишити країни Балтії без зв’язку або з обмеженим доступом до тієї ж самої електроенергії, тому що пошкоджувалися електричні кабелі, у Росії немає. Це, швидше за все, апробація різних механізмів для проведення в майбутньому більш масштабних операцій. Це тактика тисячі порізів, бажання постійно підтримувати нестабільну ситуацію в Європі, зокрема і в Балтійському морі”, — говорить він.
Водночас подібні диверсії влаштовуються і для шантажу європейських країн.
“Це сигнал для всіх, що нібито якщо ви будете співпрацювати з Росією, то кількість таких провокацій відразу зменшиться. Тобто, фактично, це тактика дрібного шантажу”, — зазначив Тишкевич.
Говорячи про боротьбу з тіньовим флотом танкерів, що перевозять російську підсанкційну нафту і таким чином допомагають економіці РФ, зокрема, проводити диверсії та провокації в країнах ЄС, Ігар Тишкевич наголосив, що єдиний засіб боротьби з цим явищем — санкції.
“Значною мірою власниками таких танкерів є цілком легальні компанії, навіть європейські або американські. Вони фрахтують старі танкери або викуповують їх. Наявність у таких компаній серед засновників або власників громадян Росії — це інша історія, яка не впливає ні на що. Ці кораблі ходять під прапором певної держави, і єдиний спосіб боротьби з ними — це санкції”, — упевнений він.
Разом з цим Росія продовжує йти на всілякі хитрощі, щоб продавати свою нафту не тільки в Китай та Індію, які вимагають величезних знижок, а й у Європу.
“Як правило, легка нафта трубопроводами доставляється в той самий Китай. Частина вже танкерами доставляється в Індію. До речі, ці дві держави — єдині, хто у великих обсягах купують російську нафту. При цьому вони просто викручують руки Москві щодо цін. Але залишається преміальний ринок, зокрема європейський, на який можна завезти цю нафту. Причому не обов’язково говорити, що вона російська. Наприклад, танкер може вийти з порту трохи недозавантаженим, десь у Середземному морі довантажитися нафтою з Африки або з іншої юрисдикції, і фактично вже продавати не підсанкційну нафту, а нафтову суміш. Таке теж можливо, адже доходи на європейському ринку набагато вищі. І тому для Росії тіньовий флот дуже важливий”, — сказав експерт.
На думку аналітика, у Росії проблеми не тільки з транспортуванням нафти, а й з її видобутком. Кількість нових родовищ у РФ уже не така велика, як раніше.
“Кількість нових родовищ у Росії не така велика. Це я можу стверджувати, тому що ще у 2019 році ми з колегою готували спеціальну доповідь про те, як санкції працюють проти Росії. Тоді ще частина російських внутрішніх документів була доступна. І у 2019 році навіть російські фахівці передрікали падіння видобутку нафти приблизно у 2024-2025 роках. На той момент, за прогнозами, навіть у разі технічного переозброєння нафтовидобувної галузі, до збільшення обсягів нафтовидобутку вдасться повернутися лише у 2027-2028 роках. Але тоді, у 2019 році, ще не було таких жорстких санкцій, як зараз”, — говорить Тишкевич.
При цьому експерт робить акцент на тому, що в даному випадку першим стоїть питання не наявності самої нафти, а її собівартості при продажу на ринку.
“Тут питання не в наявності нафти на тому чи іншому родовищі, тут питання собівартості видобутку з тієї чи іншої вишки. Скільки коштує викачати нафту з надр, а потім її, відповідно, транспортувати. Якщо ми беремо нове родовище, припустімо, у Східному Сибіру, на Сахаліні, в Арктиці, то собівартість на вишці там відносно невелика, близько 9 доларів за барель. Якщо ми беремо, скажімо так, старі родовища, там станом на 2019 рік собівартість перебувала в районі 20 доларів. Плюс вартість логістики”, — зазначив експерт.
Щодо вартості логістики, то, після введення санкцій проти Росії, її вартість для країни-агресора сильно зросла. Це, своєю чергою, також позначається і на доходах.
“Вартість самої доставки у зв’язку з санкціями, природно, зростає. Враховуючи, що необхідно купити танкер, оплатити страховку… Остання, до речі, для російських танкерів дуже зросла, в кілька разів. Адже є втрати цих танкерів унаслідок українських атак або через аварії, оскільки весь цей флот дуже старий і судна далеко не в найкращому стані. Це додаткові витрати. Якщо зупинити доставку цієї нафти на основні ринки, зокрема і на європейський, то Росія буде продавати її фактично за собівартістю”, — акцентував Тишкевич.
Читайте також: ЄС готується посилити боротьбу з провокаціями російського тіньового флоту — подробиці (ВІДЕО)
Раніше повідомлялося, що війна проти України призвела до того, що російська економіка майже зупинилася.














