Сьогодні о 10:07
Російські війська продовжують спрямовувати ракети на мирні міста України. Про те, що здатне зупинити дії Кремля та його очільника, журналісти UATV поговорили з політологом Ігорем Петренком в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UА.
— Російські військові, коли захоплюють території, вивозять обладнання із підприємств, заводів, фабрик. Це кремлівська стратегія чи безконтрольність російських військових?
— Ні, це цілеспрямована стратегія Російської Федерації. На сьогоднішній день ми можемо сміливо ставити знак рівності між такими двома явищами, як рашизм і нацизм. Нацисти теж свого часу приїжджали, розбирали, забирали потужності, вивозили людей-заробітчан для роботи тощо. Російська Федерація успішно йде шляхом, напевно, своїх кумирів – нацистів, з якими вони кажуть, що хочуть боротися, але вони використовують абсолютно ті самі методи. І ми вже спостерігали випадки, подібні до донецької в’язниці “Ізоляції”, в якій теж відбуваються дуже страшні речі. Тому дивуватися з того, що вони зараз тут творять… Тим паче, складно дивуватися після Бучі, Ірпеня, Бородянки.
Хоча, безумовно, у нас душа і серце щоразу болять, і щоразу ми просто жахаємося від цього. Це все має бачити світ. Тому що є ще у світі деякі країни, які десь сумніваються. Ще є пан Шольц, який розповідає, що готовий озброювати Україну, але тільки після війни. А те, що зараз трапляються такі речі: створюються в’язниці, людей катують, убивають дітей, все обстрілюється ракетами, — на це треба заплющити очі. Тому президент у кожному своєму виступі завжди наголошує і показує ті реальні події, які тут відбуваються.
— Я більш ніж впевнений, що йдеться не про особисту думку Олафа Шольца , а все ж таки про політичний вплив саме Російської Федерації на деякі країни, деяких спікерів. Це так?
— Я сумніваюся, що Путін дзвонить до Шольца і починає йому щось розповідати. Нафтогазова сфера має дуже багато компаній, дуже багато ланцюжків та залучених до Німеччини суб’єктів. Ось ці суб’єкти зацікавлені. У промисловості вони отримують дешевий газ, задіяні у логістиці, є спонсорами пана Шольца. Тому, звичайно ж, вони починають йому розповідати: “Чекай, не все так однозначно, ось давай пом’якше, ось ми не хочемо втратити для нас дуже важливий сегмент бізнесу”. А Шольц замість того, щоб сказати спонсорам: “Так, ви нам допомогли дуже добре, але, дивіться, є більш високі цінності, тому давайте тут будемо солідарні з Україною”. Він починає розповідати, що велика небезпека — це обурення його спонсорів, ніж реальна загроза Російської Федерації для всієї світової безпеки. Ну, це його особистий вибір. Ми чудово бачили, як на пресконференції німецькі журналісти фактично “порвали” його цими питаннями, і він повинен був не як канцлер Німеччини, а як хлопчик стояти і виправдовуватися, чому він робить такі заяви. Загалом, звичайно ж, Російська Федерація запустила свої лещата у дуже багато країн, регіонів.
Звичайно, для багатьох позиція bussines as ussual була дуже зручною. Вона приносила багато прибутку, і всім можна було говорити в політиці, що “не все так однозначно”, “не поспішатимемо”. Але настав час змінюватися, настав час платити за цінності, настав час розуміти ці погрози, кооперуватися і давати рішучу відповідь автократіям та державам-хижакам, які бажають грабувати, вбивати, ґвалтувати, мародерити і просто знущатися з людей, втоптуючи в болото всі ті цінності, які розвивалися століттями. Тому тут має бути консолідована позиція: “Так, ми розуміємо наявність російського впливу, але все ж таки тут потрібно робити вибір”. Вибір між добром і злом — для майбутнього. Бо якщо зробити цей вибір зараз неправильно, то яке майбутнє чекає на них?
— Ми бачимо підтримку США, бачимо, як передається озброєння, бачимо, як дуже доблесно та мужньо Збройні сили України дають відсіч. Ми бачимо, що Путіну та військовому керівництву Росії доводиться постійно перегруповуватись, змінювати систему нападу, бо скрізь Збройні сили України дають потужну відсіч. Що зупинить Путіна у цій війні?
— Тут дуже чітко виступає наш президент. Насамперед це постачання важкого озброєння України в тому обсязі, який ми просимо, та бажано потрібна авіація. Завдяки Польщі є незакритий ґештальт – отримання авіації. Це не тільки від Польщі залежить, а й від США.
Другий важливий момент — це тиск санкцій на Російську Федерацію. Ми дійсно маємо прийти до нафтогазового ембарго, яке є дуже важливим. У нас на сьогоднішній день є розроблений план щодо впровадження санкцій США групою Макфола та Єрмака. Це такий глибокий, комплексний документ про те, як правильно потрібно організовувати і для чого взагалі потрібно чинити санкційний тиск на Російську Федерацію. Ембарго нафти і газу – це найголовніший пріоритет, оскільки це найбільша кількість оперативних грошей, які отримує Російська Федерація. Це величезні гроші, які вона, звичайно, витрачає на агресію проти України. Тому якщо ми заберемо всі фінансові можливості у Російської Федерації або прикриємо їх до максимально можливого рівня, це завдасть нищівного удару по агресору. Вона не зможе проводити свою агресію далі без потрібного фінансового забезпечення. Так, у них там є якась певна фінансова подушка запасів, але вона все одно вичерпається.
Ну, було б добре ще закрити повітряний простір над Україною. Але, на жаль, ми бачимо, що готовності до цього немає вже другий місяць… Це питання трохи відійшло від порядку денного. Хоча це теж був би серйозний удар по можливості ударів з повітря по Україні. Тому постачання озброєння Україні та санкційний тиск із пріоритетом на нафтогазовому ембарго – це ті речі, які допоможуть нам максимально швидко дійти перемоги.
— Чи може вплинути міжнародна спільнота на Путіна, як Ви вважаєте?
— Тільки силою. Оскільки Росія розуміє лише таку мову, на жаль. Україна якраз зі своєю силою та стійкістю призвела до зміни пріоритетів Російської Федерації. Тобто спочатку вони нам розповідали про денацифікацію, про демілітаризацію, про захоплення Києва, капітуляцію, зміну влади та інші нісенітниці. На сьогоднішній день у них риторика абсолютно змінилася. Вони намагаються вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Ну, і на півдні намагаються захопити якнайбільше українських міст. Тому міжнародна спільнота має жорстко відповідати. Зрозуміло, що вони не можуть відповідати силою, як Україна і використовувати свої збройні сили. Але має бути санкційний тиск та повна ізоляція Російської Федерації, її вигнання з усіх міжнародних майданчиків, які тільки можливі, та організацій.
Якщо ми говоримо про ООН конкретно, то давайте говорити про те, щоб усунути статус постійного члена Російської Федерації. І шпаринок для цього є дуже багато, оскільки Російська Федерація посіла те місце, яке було у Радянського Союзу.
І також консолідована позиція щодо санкційного тиску та співпраці: щодо міжнародного бізнесу, який ще десь там залишається в Російській Федерації. Тобто це все – такий комплексний і чіткий підхід, який приведе обов’язково до того, що Російська Федерація змінюватиме свій вектор. Якщо залишиться Путін, то риторика в неї буде такою ж, якою вона є сьогодні. Але загалом Росія змінюватиме поведінку та способи дії, оскільки світ на сьогодні настільки глобальний, що якщо ізолювати одну країну, то на неї нічого доброго не чекає.
Отже, сила може бути не тільки у використанні збройних сил, а сила якраз у використанні всіх інструментів стримування агресора. Тут має бути консолідована позиція. Але ми бачимо, що є Китай, є Індія. Вони значно більші гравці, але більш нейтральні. Є Шольц та його заяви. Є ще нюанси, над якими нам треба працювати.
Зеленський передав Блінкену та Остіну в Києві План “Єрмака-Макфола”.
Від агресії РФ проти України загинуло 3818 мирних громадян – Венедіктова
Більше новин — в Telegram-каналі #FREEДОМ
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
