Проєкт “Кандидат”: що Путін обіцяє росіянам напередодні “виборів”

Дешева іпотека, величезні зарплати і вирівнювання демографії. Чого тільки не обіцяв Путін виборцям за 25 років свого правління. Щоправда, всі амбітні плани щодо поліпшення життя росіян так і залишилися лише словами диктатора. Зараз, напередодні так званих виборів Путін знову вирішив поєднати свої президентські обов’язки з агітацією за себе. І знову сипле фантастичними обіцянками.

Він — міжнародно визнаний диктатор. Він придумав Росії зовнішніх і внутрішніх ворогів. Він відправив на смерть сотні тисяч росіян. І він знову йде в президенти.

Замість квартир — нові окопи

Друга армія світу. Саме цей міф кремлівський диктатор і його свита десятки років підтримували у свідомості росіян. І заодно намагалися продати цю брехню всьому світу. Але в реальності виявилося, що все російське військо — армія безхатченків.

У 2009 році після закінчення російсько-грузинської війни Путін обіцяв своїй армії мародерів квартири. Усім одразу і негайно. Через рік виявилося, що єдине “постійне житло”, на які російські солдати можуть розраховувати, — окопи чергової війни, яку Путін розв’яже на догоду своїм імперським амбіціям. Але кремлівський диктатор продовжував щедро обсипати своїх солдатів обіцянками. Для більшої переконливості навіть жонглював сумами.

“Колишні військовослужбовці мають бути забезпечені і будуть забезпечені житлом. На ці цілі ми зарезервували 36 мільярдів. Житлова проблема військовослужбовців поки що не вирішена. Згідно з нашими планами буде придбано ще близько 77 тисяч квартир. Сподіваюся, людям більше не доведеться роками чекати на належну їм квартиру”, — сказав Путін.

Спойлер: доведеться. Гроші виділили, щось навіть побудували, а ось квартири… Тут не склалося. Житло видавали або так званим “героям”, обов’язково під камери пропагандистів, щоб затягнути в армію якомога більше збіднілого народу. А тим, хто не зумів прославитися на черговій загарбницькій війні, пропонували недобудовані будинки або ж ще почекати. Тим паче через рік Путін просто порушив ряд своїх обіцянок.

“У чому проблема? Їх дві. По-перше, з’ясувалося, що облік у Міністерстві оборони вели дуже погано. І виявилося, що на черзі не 70 тисяч, а 150 тисяч. Друга проблема в тому, що за останні роки кількість військовослужбовців, яких звільняють, трохи збільшилася. Це теж збільшило кількість тих, що потребують житла. Думаю, до 2012 року закриємо всі проблеми, пов’язані з постійним житлом, а наприкінці 2013 року — пов’язані зі службовим житлом”, — заявив Путін тоді.

Виходить знову цар хороший — бояри погані. Це улюблена російська відмовка. Мовляв, Путін і обіцяв, і гроші давав, а недалекоглядне Міноборони не може порахувати тих, що потребують допомоги, а ще й нових безхатченків створило. Але все одно над проблемою нібито працюють.

Пізніше Путін і зовсім перестане називати конкретні цифри і точні терміни. Обіцянки зміняться розлогими заявами, оцінками і завданнями. Зручно, погодьтеся? Якщо особисто не обіцяти, то й запиту не буде.

А чекати обіцяного від Путіна доведеться років кілька десятків років. А тисячі служак вітчизні — в черзі з охочих отримати квартири за вірність режиму — перетопчуться. Адже ця черга все зростає. На війну з Україною мобілізували щонайменше півмільйона людей — це на додачу до тих двохсот тисяч, які Росія накопичила на кордоні з Україною до лютого 2022 року. Та й навіщо владі поспішати? Адже на фронтах в Україні виживуть далеко не всі путінські вояки.

АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Після 17 березня на Росію чекають ще одна мобілізація і нові репресії

Детально про “передвиборчу” ситуацію в Росії журналісти телеканалу FREEДOM поговорили з російським політиком і лідером руху “Говорите громче!” Андрієм Сидельниковим.

— Чи пропонує щось нове Путін росіянам у цих “передвиборчих перегонах”?

— Усі чудово розуміють, що справді виборів немає, Путін уже посаджений на п’ятий незаконний термін. Адміністрації президента зараз можна просто, грубо кажучи, підрахувати досить чітко відсоткове співвідношення і відсотки по регіонах, щоб склалося в одну певну цифру.

За моєю інформацією, та й за відчуттями, адміністрація президента вирішила написати Путіну близько 80-86% голосів на так званих виборах 17 березня. І зараз питання просто йде про розподіл ось цих 15-14% між трьома клоунами, які вдають конкурентів.

— Чому, на ваш погляд, росіяни досі не побачили умовних дебатів кандидата-Путіна з опонентами?

— А хто опоненти? Призначені люди, яких сам Путін і обирав у спаринг-партнери. Який сенс? Жодних програм, природно, у жодного з них немає. У Путіна теж нема потреби програми заявляти. Будуть якісь тези, які будуть вкидати, пропаганда буде артикулювати, на якихось псевдозустрічах через інтернет із підземелля Путін буде віщати з керівниками регіонів, з якимись громадськими діячами.

Не проблема — адміністрації президента випустити якусь листівку, якусь брошуру про нібито нові зміни в політиці і про те, як світле майбутнє наближається до росіян, якщо вони виберуть Володимира Путіна. Ну, ми, знову-таки, всі розуміємо, що це все це цирк, і абсолютно не має значення, що буде написано в програмі, як це буде підноситися. Результат уже відомий. Тож у Путіна нема потреби брати участь у цих дебатах, тому що це просто марнування часу.

Путін є злочинцем уже багато років. Це тільки в останні два роки він став уже офіційно військовим злочинцем. Всі інші в системі влади перебувають досить давно.

Він несе відповідальність за те, що відбувається, не тільки в Росії, а й за те, що відбувається у світі від імені Російської Федерації. Тому і, загалом-то, розмовляти з ним нема про що. Він має давати свідчення в Міжнародному кримінальному трибуналі. Тільки в цьому ракурсі має значення взагалі якісь бесіди з Путіним. Тому, можливо, і потрібно було привезти американського журналіста Карлсона для того, щоб знову-таки показати, що Росія не перебуває в ізоляції. Причому ми знаємо, що всі останні запити від іноземних агентств і телекомпаній адміністрація президента відхиляла.

Адміністрація президента отримала список “неблагонадійних” громадян за допомогою знятого кандидата Бориса Надєждіна.

Нічого нового ми не бачимо в позиції адміністрації президента з приводу так званих виборів. Усе це ми вже проходили неодноразово.

Єдина “новинка” є в тому, що зараз так звані вибори відбуваються під час війни і Росія нападає дедалі більше і більше, погрожуючи вже й іншим країнам. Я маю на увазі країни Балтії та Польщу.

Після 17 березня почнуться нові витки репресій, під які якраз першими підуть під так званий умовний ніж, якраз ті, хто підписувався за Бориса Надєждіна. Тобто тут виконано умови і так званих правоохоронних органів, тих, хто ратує за продовження війни, тих, хто ратує за репресії.

— Чи можна вважати, що запеклі бої в Авдіївці — план, завдяки якому Путін хоче показати чергову “перемогу” напередодні “виборів”?

— Російські війська намагаються зробити контрнаступ. Але я думаю, що це не зовсім пов’язано з виборами. Це пов’язано з тим, що сьогодні Путін готовий використовувати наявні ресурси з вигодою зайняття нових територій.

Суспільство в Росії може трохи прокинеться, коли кількість загиблих російських солдатів перевалить за півмільйона. Напевно, це буде відправна точка, тому що приховувати таку інформацію вже буде досить складно.

Ми бачимо, як риторика представників Російської Федерації останніми тижнями говорить про те, що потрібен статус-кво.

Тому що які б домовленості гіпотетично не були б узгоджені, російська сторона в 100%-му варіанті просто кине і просто буде все використовувати на свою користь.

І якраз із цим буде пов’язане і нове “закручування гайок”, і набір, скажімо так, ув’язнених на роботу у військово-промисловому комплексі. Тому що ті обсяги, які надходять, замовлення від Міністерства оборони, на сьогодні вони нездійсненні навіть для тризмінного робочого дня. Працювати в такій кількості немає можливості, і люди не особливо хочуть.

Тому новий напівГУЛАГ, нова мобілізація, і, відповідно, репресії до інодумців — це все після 17 березня буде запущено політичним керівництвом Росії.

Пропаганда працює в Росії дуже добре. Західні країни досі не можуть ухвалити політичне рішення для того, щоб відключити територію Росії від комунікацій, щоб хоча б очухався російський народ від пропаганди. Цього політичного рішення немає. Ми бачимо, як складно йде на сьогодні підтримка України, як Росія працює, обходячи санкції, купуючи, вербуючи, користуючись своїми пособниками по всьому світу. Тож тут усі ми хочемо побачити від політичного, економічного істеблішменту Заходу саме політичну волю.

Має бути повне економічне, політичне і культурне ембарго Росії до моменту її капітуляції. Якщо це не буде зроблено в найближчі пів року, то можна говорити, що поплічники Путіна здобувають перемогу у світі.

Читайте також: Проєкт “Кандидат”: як Путіну 20 років вдається грати на злиднях росіян