Головна
Публікації
Проєкт “Кандидат”: як Путіну 20 років вдається грати на злиднях росіян

Проєкт “Кандидат”: як Путіну 20 років вдається грати на злиднях росіян

Опубліковано: 09 Лют / 2024

Вибори в Росії давно перестали виконувати свою головну функцію – обрання законного президента. Останні 20 років це — фікція, щоб підтримувати фасад путінської легітимності. Саме фасад, за яким — злочинна узурпація влади, репресії проти неугодних, ліквідація реальних конкурентів і брехня.

Як Володимир Путін роками обманював росіян, що і коли обіцяв, у чому клявся. І як порушував свої ж слова — у черговому випуску проекту “Кандидат” телеканалу FREEДОМ

Зубожіння співгромадян як козир у політичній боротьбі

Російське прислів’я говорить про те, що бідність — це не порок. І цей вислів народної мудрості дуже припав до душі людині, яка обіймає посаду президента Російської Федерації вже понад 20 років.

Навіть жителі Росії бачать, що кремлівський диктатор перетворив зубожіння населення країни на свій козир. Хоча він, мало не з перших років при владі, обіцяв нібито боротися з бідністю.

“Бідність населення — це одна з наших великих гострих проблем”, — заявляв Володимир Путін.

Це при тому, що щорічно під час постановочних “прямих ліній”, пресконференцій, інтерв’ю або засідань із чиновниками Путін обіцяв викорінити російські злидні. Під час прямого ефіру господар Кремля показово вичитував чиновників за бездіяльність і вимагав виростити в Росії середній клас.

У цей час ціни на енергоресурси у світі зростали, бюджет Російської Федерації поповнювався стабільно. Здавалося б, саме час фінансувати соціальні програми, розвивати медицину, науку, освіту, будівництво доріг і підприємств. Але Путін вирішив іти іншим шляхом: будувати собі палаци і міст в окупований Крим. А своїм громадянам він заявив про економічні та фінансові проблеми.

“У нас знизилися реальні доходи громадян за останні кілька років, і що особливо тривожно — це те, що збільшилася кількість людей, які живуть за межею бідності, отримують доходи, нижчі від прожиткового мінімуму”, — дивувався “господар” Кремля.

Це один із численних випадків, коли Путін таки сказав правду. Це було у 2017 році. Більше кремлівський диктатор собі таких помилок не дозволяв.

Через 5 років після свого ж скулежа по бідних росіянах Путін вирішив, що його піддані мають бути багатшими, і призначив дві третини населення — середнім класом. За російськими мірками.

“У нас таких досить багато, впевнено понад 70%. Якщо ви думаєте, що середній клас — це так, як живуть у Франції, в Німеччині або в США, то це не відповідає дійсності. Середній клас у кожній країні різний”, — намагався пояснити він.

Трохи цифр, щоб зрозуміти технологію створення подібної “статистики”. Згідно з путінською логікою, ті, хто заробляє 17 тис. руб. (190 доларів), уже живуть у достатку. У реальності ж до середнього класу зараховують тільки тих, чий дохід хоча б на чверть вищий за медіанну зарплату в регіоні. У 2020 році вона становила 35 тис. руб.

Тобто, щоб вважатися середнім класом, росіянин мав отримувати понад 43 тис. руб. А в санкційному 2022 році — коли закрилися підприємства, сотні тисяч відправили на фронт в Україну, а інші сотні тисяч втекли від мобілізації — Путін постановив, що росіяни нарешті розбагатіли.

“Нагадаю, наше пріоритетне завдання — вихід на реальне зростання доходів, скорочення бідності та нерівності в нашій країні загалом. У результаті за підсумками третього кварталу [2022 року] рівень бідності знизився до 10,5%”, — говорив тоді “господар” Росії.

Тільки цю позитивну динаміку дало далеко не реальне збагачення росіян. Головним борцем із бідністю в Росії став Росстат, а головним методом боротьби зі злиднями — спосіб підрахунку.

Під кінець 2021 року російський уряд виписав нову формулу визначення бідності.

Тепер бідними вважаються ті, хто заробляє менше ніж 13,5 тис. руб. (148 дол.). У 2023 році 11% росіян заробляли менше ніж 12 тис. руб., ще 13,5% — до 18 тис. Разом приблизно чверть російських громадян — на межі або вже за межею бідності.

Але заради пари зайвих відсотків рейтингу Путін продовжить розповідати казки про незліченні багатства росіян. І про те, що всі проходять випробування бідністю.

“У нас чимало сімей, де повне фінансове благополуччя. Переважна ж більшість громадян все-таки живуть від зарплати до зарплати. Але і багатих, і дуже багатих дуже багато. Вони зараз виймають своїх нащадків із “зони комфорту”, створюють їм штучні складнощі, щоб людина хоча б сама дерлася кудись. Якщо їй все з неба сиплеться, як манна небесна, вона нічим не дорожить, і як похідне – ні до чого не прагне”,—- розповідав Путін у грудні 2023 року на зустрічі з переможцями та наставниками всеросійського чемпіонату з професійної майстерності “Професіонали”.

А напередодні своїх чергових виборів Путін і зовсім приголомшив весь світ фантастичними досягненнями. Виявляється, з бідністю в Росії вже практично покінчено.

“Ми тут досягли певних результатів. Взагалі слово “бідність” не дуже гарне. Проте, за підсумками 2023 року буде історичний мінімум. Потрібно зводити цю цифру до мінімуму, до нуля потрібно прагнути”, — заявив президент РФ.

Поки ж “до нуля” зводиться тільки російська економіка і реальні заробітки росіян.

Путін жадає зберегти за собою головне крісло в Кремлі вже не просто за звичкою або з бажання влади. Російському диктатору потрібен цей президентський термін – щоб уникнути Гааги за свої злочини проти України, світу і росіян.

Про те, як у Росії відбуваються вибори президента, і як Путін намагається залишитися при владі, в ефірі телеканалу FREEДОМ говоримо з політологом, головою Центру аналізу та стратегій Ігорем Чаленком.

Ігор Чаленко: Ми не побачимо обрання президента РФ, ми побачимо банальну коронацію царя

— Путін постійно бреше у своїх передвиборчих обіцянках. Чому йому завжди це сходить з рук?

— По-перше, можна говорити про коротку політичну пам’ять, говорити про монополізацію інформаційного простору, коли просто штучно переводять стрілки на інші, менш значущі теми.

Плюс Путін завжди шукає зовнішніх ворогів для того, щоб актуалізувати цю тему для росіян, тим самим прибираючи на задній план ті проблеми, які існують безпосередньо в Російській Федерації. І з приводу соціально-економічного стану, незважаючи на те, що це найбагатша країна за корисними копалинами. І зі свободою слова, і з демократичними стандартами, і з правами людини. Який у них треш, вибачте, відбувається в судовій системі! І багато таких нюансів, які відводяться просто на задній план.

Я вже не кажу про якісь побутові речі щодо сфери діяльності житлово-комунального господарства, яке просто розвалюється сьогодні на очах, і росіяни просто замерзають у своїх будинках. Але виборці й далі ходять на дільниці і роблять вигляд, що обирають своє майбутнє, тому що це майбутнє в нинішньому режимі фактично обирають за них.

У них забирають це майбутнє, оскільки назвати ту автократію і диктатуру, в яку йде Російська Федерація, адекватним майбутнім для десятків і сотень мільйонів людей — не можна.

Тому, на жаль, усі вони перебувають у певному симулякрі нормального життя, середнього класу, який їм встановить згори Путін і уряд. Вони живуть і слухають по телебаченню, як вкотре погано в Америці, в європейських країнах, як скрізь погано. І тільки Росія сама бореться за нормальне життя людей. Ну, такий посил у них скрізь іде.

— Серед тих численних обіцянок, які давав Путін, була обіцянка боротися з бідністю, зі злиднями. Як ви вважаєте, яку роль відіграватиме цей фактор боротьби зі злиднями напередодні псевдовиборів у Російській Федерації?

— Звичайно ж, ніхто не буде говорити безпосередньо про злидні, будуть говорити про збільшення молочних надоїв. Будуть показувати, що йдуть вище, наприклад, додаткові нарахування. Хоча, насправді, інфляція зараз з’їдає все. А тиск економічних санкцій посилює сьогодні стрес для платоспроможності всіх російських громадян.

Люди, приходячи в магазини, бачать це зростання цін, яке там відбувається. Але, тим не менш, Путін і далі розповідатиме про те, що в усьому винен Захід, що економіка Росії, навпаки, зараз чинить опір нібито “всім ворогам на зло”.

Якщо говорити про обіцянки Путіна, то згадайте його обіцянки 1999 року, коли він взагалі обіцяв Росію привести в НАТО. Пам’ятаєте таку обіцянку? На що вона перетворилася зараз?

Насправді, це якраз і показує, що російська пропаганда робить все, щоб забути вчорашній, позавчорашній день, і жити в стані фактично підсвідомості і реагувати на все емоційно, як собачки Павлова.

— У МЗС РФ викликали тимчасових повірених у справах держав Балтії в Москві, яким погрожували через майбутні так звані “вибори” президента в Росії. У російському МЗС вимагають, щоб влада Латвії, Литви, Литви та Естонії вжила “всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки виборців, а також для співробітників посольства Російської Федерації в період голосування”. Для чого це робиться Кремлем? Чого вони хочуть досягти в країнах Балтії?

— Очевидно, що в даному випадку ми бачимо підготовку до провокацій, до потрібної картинки, можливо, навіть до певних актів терористичного характеру, які можуть сьогодні готуватися для того, щоб звинуватити безпосередньо країни Балтії в загрозі безпеці навіть не російських громадян, а російськомовних. Це та платівка, яка грає вже десятиліттями в різних країнах.

Насправді, якби Російська Федерація була зацікавлена в голосах російських громадян, які сьогодні продовжують жити в країнах Балтії, то щонайменше могла б розширити на них функціонал ДЕГ — дистанційного електронного голосування, коли людина могла б віддати свій голос за допомогою сучасних технологій. Але вони цього чомусь не роблять.

Росії не потрібні голоси російських виборців за кордоном, їм потрібна картинка для російської пропаганди. Власне, так вони і будуть діяти. І ми побачимо не один замовний ролик і такий контент.

До того ж, вони перекладатимуться різними мовами, поширюватимуться в усьому світі вже за встановленою вертикаллю. І очевидно, що показуватимуть, як нібито “утискають” у країнах Балтії росіян.

А що це означає? Це елемент гібридної війни. І повертаємося до загроз інвазії з боку Російської Федерації. Це вкотре показує всю складність ситуації і серйозність сприйняття з боку країн Балтії тієї загрози, яка виходить від РФ.

— А що ми можемо очікувати після березневого фарсу? Після того, як у Росії відбудуться псевдовибори?

— У внутрішній політиці Російської Федерації почнеться все-таки певна боротьба. Ті, хто зараз обіймають міністерські крісла, крісло прем’єр-міністра, вочевидь, захочуть і далі там же перебувати, але їх спробують посунути. Уже є спроби щодо Михайла Мішустіна (прем’єр-міністр РФ, — ред.).

А хто буде всередині? Ті, хто зараз перебуває далі від годівниці. Очевидно, що Патрушев-молодший все-таки хотів би обійняти посаду прем’єр-міністра. Проте на рівні нижче Путіна відбуватиметься спроба певної еволюції влади.

Що стосується геополітики і планів Путіна та війни в Україні, то Путін отримає так званий “мандат довіри” від російського суспільства і спробує радикальніше поводитися. Можливо, навіть спровокує посилення мобілізації. Я це жодним чином не відкидаю, оскільки зараз вони мобілізують через умовні контракти близько 30 тисяч солдатів на місяць. Вони можуть посилити цей напрямок для того, щоб якось змінити ситуацію на фронті.

Плюс до цього, Путін робитиме все, щоб зіграти на дисбалансі в Європі, з огляду на виборчу кампанію в Європарламент, національні парламенти. Ну, і, звичайно ж, вибори у Сполучених Штатах Америки. Ми вже бачимо дуже серйозний вплив, який зараз відбувається з боку Російської Федерації на внутрішньоамериканську політичну кухню.

— Зараз Путін напередодні “виборів” буде вдавати з себе демократа, кататися по Росії. При цьому маховик репресій, тиску, “закручування гайок” для свого ж населення будуть тільки наростати. Таким буде розвиток подій?

— Складно назвати Путіна демократом, виходячи з рішення російської ЦВК щодо допуску конкретних кандидатів на участь у виборах. А коли вони навіть бояться допуску Бориса Надєждіна, пов’язаного з Кирієнком, якраз свідчить про те, що ми не побачимо обрання президента РФ, а побачимо банальну коронацію царя.

Власне, він так і поводитиметься в Російській Федерації. І він поводитиметься набагато жорсткіше, ніж зараз у плані внутрішньої політики. І, звичайно ж, дуже багатьом це не сподобається.

Багато хто зараз мовчить і закриває очі, боїться активніше виступити. Але Путін розуміє, що “пригожинський бунт” влітку минулого року показав, що потрібно прибирати опонентів набагато швидше, ніж ці опоненти зможуть набратися сил і йти в опозицію безпосередньо до Кремля.