Підтримка України стала ключовою темою президентських виборів у Польщі — що кажуть експерти напередодні другого туру

На тлі жорсткої боротьби між Каролем Навроцьким і Рафалом Тшасковським заяви про НАТО, риторика щодо України та вплив ультраправих партій спричинили масштабну дискусію в польському суспільстві та за його межами.

У разі перемоги Тшасковського курс Польщі на підтримку України, ймовірно, буде збережено, пишуть аналітики. Натомість обрання Навроцького може ускладнити двосторонні відносини — зокрема через історичні суперечності.

Розрив між двома ключовими кандидатами — мінімальний

19 травня офіційні дані Національної виборчої комісії Польщі показали, що розрив між кандидатами на пост президента є незначним. Головні конкуренти — мер Варшави Рафал Тшасковський від партії “Громадянська ініціатива” (31,2%) і директор Інституту національної пам’яті Кароль Навроцький, якого підтримує опозиція (29,7%).

Кандидат у президенти Польщі Кароль Навроцький викликав різку реакцію політичного істеблішменту, заявивши, що не підпише ратифікацію вступу України до НАТО. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав цю заяву “державною зрадою”.

Навроцький, висунутий від опозиційної партії “Право і справедливість” (ПіС), уклав угоду з лідером ультраправої партії “Конфедерація” Славоміром Менценом. В обмін на підтримку в другому турі Навроцький пообіцяв не допустити членства України в Альянсі. Декларацію з восьми пунктів було підписано в прямому ефірі 19 травня.

“Сьогодні взагалі абсолютно безглузда дискусія про вступ України в НАТО, тобто про те, як вступ України в НАТО поставить увесь Північноатлантичний альянс у стан війни з Російською Федерацією”, — заявив Навроцький.

Попри його заяви про необхідність мирного врегулювання війни Росії проти України за участі ЄС, ці висловлювання спричинили звинувачення в проросійській риториці.

Прем’єр-міністр Дональд Туск назвав приєднання Навроцького до вимог ультраправих “найгучнішим скандалом цієї кампанії”.

“Членство України в НАТО є фундаментальним з погляду безпеки Польщі. Останнє, що Польща має робити — це реалізовувати чи підтримувати вимоги Путіна. Не може бути кращого терміна, ніж державна зрада, для того факту, що кандидат у президенти Польщі, який, власне, лише для того, щоб сподобатися пану Менцену в одній телепрограмі, заявляє, що Польща ніколи не погодиться на вступ України в НАТО”, — сказав Туск.

Свою позицію висловив і посол України в Польщі Василь Зварич, який в ефірі RMF FM наголосив на неприпустимості обмеження прав України на євроатлантичну інтеграцію.

“Двосторонні відносини, звісно, будуються з погляду інтересів держав. Тут у нас спільний інтерес у безпеці. Рішення заборонити чи обмежити деякі права України є неприйнятним, тому що це необхідно для існування держави. Сьогодні Україна також воює зі зброєю з Європи, включаючи Польщу, і я не розумію постулатів, які підривають право України на інтеграцію в НАТО”, — зазначив він.

Згідно з Конституцією Польщі, саме президент визначає зовнішньополітичний курс і відповідає за питання оборони. Менше ніж за два тижні до другого туру виборів, який призначено на 1 червня, обидва головні претенденти — Кароль Навроцький і Рафал Тшасковський від керівної партії “Громадянська платформа” — мають приблизно однакову підтримку. Про це свідчать дані опитування Ipsos, опубліковані Polsat News.

На відміну від Навроцького, Тшасковський займає більш проєвропейську позицію і виступає за якнайшвидший вступ України до ЄС і НАТО.

На думку експертів, обидва кандидати прагнуть здобути підтримку виборців націоналістичних сил, які у першому турі отримали понад 20% голосів. На цьому тлі Тшасковський звернувся до суспільства із закликом до єдності проти правих радикалів.

“Я гарантую, що працюватиму з урядом, тому що сьогодні, у цей складний час, нам дійсно потрібна співпраця. Нам потрібно те, що забезпечить нашій країні мир. І не дайте себе обдурити тим, що ви бачите, тому що мій головний опонент, Кароль Навроцький, — радикальний політик. Це не Анджей Дуда. Пані та панове, мій опонент радикальний і схильний до конфлікту, а нам сьогодні потрібна тиша. Нам не потрібен конфлікт”, — заявив Тшасковський.

У відповідь Навроцький звернувся до виборців ультраправих із закликом до єдності.

“Славоміру Менцену та всім виборцям “Конфедерації”. Зараз не час для обговорення екологічних, політичних чи партійних питань. Докторе Менцен! Це час для порятунку Польщі”, — заявив кандидат від ПіС.

Чинний президент Анджей Дуда участі у виборах не бере, оскільки завершив свою другу президентську каденцію.

Польща перед вибором: хто стане лідером в епоху загроз і змін

Чим обернеться загравання польських політиків з ультраправими виборцями? Чи стане антиукраїнська риторика новим трендом у польській політиці? Чи вдасться Польщі зберегти проукраїнський курс, попри внутрішню поляризацію? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Пьотр Кульпа, колишній член уряду Польщі, екссекретар польської делегації в Парламентській асамблеї НАТО; 
• Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин; Ігор
• Кравець, журналіст Radio Reset Obywatelski (Варшава). 

ПЙОТР КУЛЬПА: Переможе той, хто краще мобілізує своїх виборців на тлі російської агресії

— Варто відзначити велику мобілізацію всіх партій, адже кандидати, які вийшли вперед, — це партійні кандидати. Президент Польщі не є лідером якогось табору, по суті, це, я б сказав, один із високопоставлених функціонерів держави з обмеженими повноваженнями. Його не можна порівнювати з позицією українського чи французького президента. Президент має право, наприклад, розпустити парламент, якщо той не ухвалює бюджет.

Частина виборців, які голосували за “Громадянську платформу”, яка нині при владі, очікують, що буде враховано помилки останніх восьми років. І вірять, що у разі перемоги Тшасковський здатен повести Польщу у напрямку європейської політики.

З іншого боку, перемога представника “Права і справедливості” відкриває перспективу дострокових виборів, адже це стане сигналом, що Польща рухається вправо — у бік орієнтації на Трампа.

Переможе той, хто краще мобілізує своїх виборців, і дуже багато залежить від третього кандидата — Славоміра Менцена, який представляє партію “Конфедерація”. Раніше ця партія грала на антиукраїнських настроях. Зараз цього вже немає.

У Польщі одні орієнтовані більше на Сполучені Штати, інші — на Європейський Союз. Але і ті, й інші розуміють, що жоден із напрямків не є ідеальним, тому тут немає вибору “або-або”.

Україна сьогодні є військовою державою з технологіями — дрони, балістичні, крилаті ракети. Питання в тому, як Польща може підтримати цей напрям, адже Сполучені Штати, Берлін і Париж поділяють з нами спільні цінності, але не розділяють спільних ризиків.

Спільні ризики у Польщі — зі скандинавськими, балтійськими країнами і з Україною, певною мірою — з Туреччиною. І зараз постає питання: хто з кандидатів більше зорієнтований саме на цей напрям.

Польща — це країна з довгою історією, де навіть малі діти знають, що таке Росія. Тому з погляду Москви вибір між “Правом і справедливістю” та “Громадянською платформою” — це вибір між чумою і холерою.

Інтереси росіян у Польщі доволі жорстко обмежені. Це відрізняє Польщу від Німеччини, Австрії та багатьох інших західних країн. У Польщі росіян не сприймають як звичайних бізнесменів чи культурних людей. Тут їх бачать як представників імперії, яка хоче нас знищити. Такий підхід.

Тому Польща є жертвою гібридної війни з боку Росії. Це передусім теракти, кібератаки. Але в політиці я цього впливу не бачу. Крім того, президентські вибори не настільки значущі, щоб можна було досягти якихось цілей. У парламентських виборах ми це побачимо на 100%.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: У програмі кандидатів — підтримка України, аборти та мігранти

— По-перше, зараз ще важко сказати, хто вийде у другий тур. Якщо подивитися на результати, то вони дуже близькі. І є кандидати, які, очевидно, стануть фаворитами для виборців тих, хто вже не пройшов у другий тур, але отримав певну підтримку.

Є кандидати, за яких голосуватимуть виборці — наприклад, за Навроцького. А є такі, чий кандидат не пройшов, і їхні виборці, швидше за все, віддадуть голоси за Тшасковського.

Однак зараз складно щось стверджувати, адже навіть за приблизною оцінкою видно: результати обох кандидатів дуже близькі. Я вважаю, що в другому турі буде дуже напружена боротьба між цими двома кандидатами.

Якщо говорити про причини зростання популярності націоналістичних і праворадикальних рухів — це загальна тенденція по всій Європі.

Ми бачили подібну ситуацію в Румунії, де проросійський кандидат мав шанси на перемогу, але зрештою переміг демократичний кандидат у другому турі.

Є і приклад Польщі. Росія дуже вміло втручається у вибори: використовує соціальні мережі та інші засоби впливу на людей. У Польщі також говорили про втручання — були зафіксовані фейкові сайти, що імітували авторитетні західні медіа, але насправді поширювали фейкові новини й дезінформацію. Ці ресурси просували антиукраїнські наративи, стверджували, що не варто підтримувати Україну та демократичні сили.

Я думаю, цей вплив також позначається на результатах виборів, які ми бачимо зараз у Європі. Але я сподіваюся, що Тшасковському вдасться перемогти у другому турі. Сподіваюся, що діаспора та громадяни Польщі проголосують за цього кандидата, адже для України й Європи надзвичайно важливо, щоб проєвропейський курс Польщі був збережений. Щоб не виникали проблеми з історичною пам’яттю, не ускладнювалися двосторонні відносини з Україною, бо це також впливає на відносини Польщі із західними партнерами.

Кажуть, що виборці Менцена, швидше за все, голосуватимуть за Навроцького. Виборці Шимона Головні й Магдалени Бейат — за Тшасковського. Але є й інша категорія виборців, які, втративши свого фаворита, можуть узагалі не прийти на дільниці. Тобто зовсім не обов’язково, що ті, хто голосував за когось у першому турі, віддадуть голоси за “схожого” кандидата в другому.

Є також ті, хто не голосував у першому турі з різних причин — не зміг або просто проігнорував. Ці люди можуть прийти у другому турі — і саме вони вирішать долю голосування. Бо якщо подивитися на поточні цифри, можна сказати, що Тшасковський виграє, але різниця між кандидатами мінімальна — менше одного відсотка. Це означає, що обидва можуть перемогти.

Питання зовнішньої політики та оборони обговорювали всі кандидати, адже для Польщі, яка межує з Україною, це надзвичайно важливо.

Якщо подивитися на позиції лідерів: Тшасковський підтримує вступ України до ЄС і НАТО, наголошує на важливості допомоги Україні у війні та стверджує, що Путін має понести відповідальність за її початок.

У Навроцького дещо інша позиція. Він робить акцент на національну пам’ять і Волинську трагедію. Він каже, що Україна може стати членом ЄС і НАТО, якщо розв’яже історичні питання й налагодить співпрацю з Польщею.

Окрім того, обидва кандидати висловлюються за скорочення підтримки українських біженців у Польщі.

Вони наголошують, що підтримка має надаватися тим, хто працює та платить податки. А ті, хто не працює, повинні або шукати роботу, або повертатися.

Також обидва кандидати негативно ставляться до Росії та Путіна. Немає підстав казати, що хтось із них проросійський чи підтримує агресивну політику РФ.

Різниця між ними — у ставленні до питань ЛГБТ та абортів: Навроцький є прихильником традиційних сімейних цінностей, тоді як Тшасковський виступає за лібералізацію у цих сферах, зокрема за перегляд закону про аборти, що для частини виборців є важливим питанням.

Загалом їхні позиції багато в чому схожі. Один — більш націоналістичний, інший — менш.

Мені здається, що ми занадто багато очікуємо від Польщі. Так, це партнер України, але наші відносини складні. Польща підтримує Україну як країну, що захищає Європу від війни. Адже якби Україна не оборонялася, російська армія могла б уже бути в Польщі. І сама Польща має чимало проблем, зокрема на кордоні з Білоруссю. Це не військове вторгнення, але його можна назвати “мігрантським вторгненням”, коли Росія використовує потоки мігрантів із третіх країн для дестабілізації Європи.

Тому для Польщі важливо, щоб Україна стримувала війну. Тоді Європа почуватиметься безпечніше. Але при цьому Польща не готова воювати. Деякі країни готові відправляти миротворців в Україну, але Польща — ні. Тшасковський прямо каже, що Польща не готова надсилати війська, бо в суспільстві немає підтримки. Вони хочуть, щоб Україна була буфером, який їх захищає від Росії.

Але якщо Польща не буде активніше підтримувати Україну, це може обернутися тим, що Польща не зможе захистити і себе, якщо ситуація загостриться. Ми не знаємо, чи буде Росія розширювати фронт. Багато країн Балтії побоюються, що можуть стати наступною жертвою. Польща теж під загрозою, зважаючи на її кордон із Білоруссю.

Я думаю, другий тур буде складним. Очікується запекла боротьба за перемогу.

ІГОР КРАВЕЦЬ: У Польщі стало модно критикувати Україну

— Партія “Право і справедливість” насправді є центристсько-консервативною в контексті нинішнього політичного ландшафту, а основна боротьба зараз точиться саме за голоси ультранаціоналістів, адже опитування, проведені напередодні другого туру, показують, що у Рафала Тшасковського близько 47%, і приблизно стільки ж у Кароля Навроцького.

Рафал Тшасковський і Дональд Туск певною мірою маневрують — вони розуміють, що повинні якимось чином сподобатися націоналістичному електорату, щоб виграти вибори й реалізувати свою програму. Але водночас їм треба бути обережнішими з українським питанням. Вони не можуть дозволити собі відверто антиукраїнські заяви, як Кароль Навроцький.

Та сама проблема існує й у кандидата від “Права і справедливості” Кароля Навроцького, який спочатку намагався позиціювати себе ближче до центру. Він умовно прагнув об’єднати два крила. Але водночас йому важливо, щоб йому довіряли як виборці з центру, так і з правого радикального флангу. Це дуже складне завдання, і саме тому партія “Право і справедливість” упродовж понад 20 років намагається поєднати дуже праве крило з поміркованим, консервативним, центром, що мислить.

Ця боротьба в “Праві і справедливості” триває постійно. Залежно від політичних вітрів, попри суперечки й інструментальне використання української теми, усе це часто завершувалося перемогою проукраїнського крила. Зрештою, воно брало гору, але це щоразу було пов’язане з якоюсь новою катастрофою в Україні — у 2004, 2014, 2022 роках. І завжди, внаслідок дій Кремля в українських справах або відкритої агресивної війни, перемагала саме проукраїнська позиція “Права і справедливості”.

Оскільки зараз точиться жорстка боротьба за 6 відсотків електорату, проукраїнське крило в партії “Право і справедливість” прощає кандидатові Каролю Навроцькому його антиукраїнські заяви. Бо для них головне — щоб не переміг Тшасковський.

На жаль, зараз у Польщі стало модно критикувати Україну. Більш патерналістський підхід до України — це суттєва зміна.

“Диктат” ультранаціоналістів, які не перемагають на парламентських виборах, але нав’язують свою повістку головним партіям і кандидатам, — це також велика зміна.

Навроцький, на відміну від Тшасковського, може дозволити собі антиукраїнські дії, але не надто радикальні — за прикладом Орбана, і собі такого не дозволить. Бо для нього проукраїнське центральне крило також має велике значення.

Читайте також: Євросоюз підвищує витрати на оборону та підтримку України для стримування РФ — подробиці (ВІДЕО)