Орбан намагається утримати владу й лякає розпадом Євросоюзу: експерти проаналізували діяльність прем’єр‑міністра Угорщини

Прем’єр‑міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Європейський Союз розвалиться, а санкції з Росії знімуть до 2027 року. “Утриматися при владі за будь-яку ціну” — так характеризують аналітики його передвиборчу кампанію.

Парламентські вибори в країні відбудуться у квітні 2026 року. Риторика глави уряду Угорщини спрямована на дискредитацію Євросоюзу та головного конкурента — Петера Мадяра з партії “Тиса”.

Провокаційні заяви Орбана напередодні виборів

Прем’єр‑міністр Угорщини Віктор Орбан виступив із черговою порцією критики на адресу Євросоюзу. Він заявив, що ЄС “розвалиться сам по собі”. Втім наголосив, що виходити з Європейського Союзу Угорщина не планує.

“Наш комерційний вектор надто однобічно орієнтований на Європейський Союз, і нам знадобиться ще кілька років, щоб змінити цю ситуацію. Тому я не радив би угорцям йти тим самим шляхом, що й Велика Британія. Але, можливо, історія позбавить нас цієї необхідності й нам не доведеться з нього виходити, оскільки він розвалиться сам по собі”, — сказав Орбан.

Він регулярно робить провокаційні заяви, щоб домінувати в інформаційному порядку денному. То Орбан стверджував, що ЄС переходить до “воєнної економіки”, то лякав виборців, що Брюссель нібито використовує війну Росії проти України з метою позбавити держави співдружності суверенітету, то переконував голосувати за його партію, щоб не опинитися втягнутими у війну.

Ця риторика покликана посилити образ Віктора Орбана як “захисника Угорщини” від зовнішніх загроз, пояснюють аналітики.

“Орбан ніяк не хоче втрачати владу, попри десятиліття перебування в ній. Зверну також увагу, коли Орбан радів перемозі тих чи інших опозиційних сил у Європі, він же як писав: зміни, вітер змін. А сам не дивиться, скільки він особисто перебуває при владі, що він уже є дуже старим політиком, якого вже не сприймає частина угорського суспільства”, — прокоментував політолог, голова Центру аналізу і стратегій Ігор Чаленко.

У 2022 році Орбан виграв вибори завдяки масштабному пакету фіскальних заходів, включно з податковими пільгами. Усе це стало причиною найвищого зростання інфляції у ЄС. Ціни на житло й оренду в країні різко підскочили. А інфляція в сегменті продовольчих товарів досягла 45% у річному вимірі.

Витрати Будапешта на обслуговування боргу також найвищі в Європейському Союзі. Вони становлять близько 5% ВВП. А за таких ризиків інвестиції в економіку країни скорочуються.

Перед парламентськими виборами Віктор Орбан намагається розіграти ті самі карти, що й у 2022‑му, наголошують експерти. Ще у вересні минулого року він запустив програму субсидованих іпотечних кредитів для покупців першого житла, затвердив зниження податків для сімей і доплату до пенсій, яку буде виплачено в лютому, незадовго до виборів.

Лідер партії “Тиса” Петер Мадяр, головний суперник Орбана, обіцяє “Новий курс” для перезапуску економіки Угорщини. Йдеться про скорочення витрат шляхом боротьби з корупцією. Він зобов’язується нормалізувати відносини з Брюсселем, скоротити державні субсидії для “обраних” компаній і збільшити витрати на охорону здоров’я та освіту.

Команда Віктора Орбана, своєю чергою, намагається дискредитувати опозицію. І веде потужну пропагандистську кампанію, частиною якої стала антиєвропейська риторика.

“Вживається безліч заходів, і вони, безумовно, мають певний вплив, певною мірою покращуючи суспільне сприйняття. Але проблема в тому, що настрої, як і раніше, негативні, і їх не можна кардинально змінити за кілька місяців, тому що часу надто мало, а обсяг коштів, що виділяються, обмежений. Тому вони матимуть певний вплив, вони вже мали певний вплив, але лише незначний, і суспільні настрої дуже негативні щодо уряду, невдоволення дуже значне”, — зазначив директор 21 Research Centre Даніель Рона.

Орбан є давнім союзником і другом диктатора Путіна. Він запевняє, що до 2027 року санкції щодо Росії буде скасовано, адже, за його словами, плани ЄС щодо повної відмови від російських енергоносіїв украй шкідливі. І, судячи з результатів опитувань, партія Віктора Орбана “Фідес” поступово скорочує відрив від опозиції. “Тису” Петера Мадяра підтримують 47% виборців, які визначилися з вибором, а “Фідес” — 40%.

Можливий результат виборів в Угорщині в оцінці експертів

Чи має Віктор Орбан шанс перемогти на виборах і залишитися на посаді прем’єр‑міністра? Чи варто очікувати втручання РФ у вибори в Угорщині? Чи зміниться позиція Будапешта у Євросоюзі в разі приходу до влади опозиції? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
• Марія Гелетій, кандидат політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва.

БОГДАН ФЕРЕНС: В Угорщині втомилися від корупційних скандалів

— Прем’єр‑міністр Віктор Орбан — це прагматичний політик, який багато років досить непогано відчуває настрої всередині угорського суспільства. Це дозволяє йому, окрім фінансових ресурсів та адміністративних можливостей, утримуватися при владі.

Зараз Орбан намагається гостріше реагувати й у своїй риториці робити акценти на тому, що може подобатися або принаймні сприймається частиною угорського суспільства. Він сподівається, що саме на цьому контрасті йому вдасться пройти цей виборчий цикл і знову зберегти владу. Хоча цього разу зробити це буде значно складніше, але шанси все одно залишаються достатньо серйозними.

Питання в тому, чи допустить його ключовий опонент Петер Мадяр якусь фатальну помилку чи ні. За ці буквально два‑три місяці також може кардинально змінитися ситуація з тим, як соціологічні опитування ілюструють картинку і як насправді пройдуть вибори — чи буде голосування саме “проти Орбана”.

Звісно, відіграє роль і те, що Віктор Орбан уже багато років перебуває при владі. Навіть ті угорці, які, можливо, скептично ставляться до того, що відбувається за межами країни, і до Брюсселя, дедалі частіше критично ставляться й до самого Орбана, який намагається ще раз учепитися за цю владу.

Ситуація всередині Угорщини справді вимагає змін, які дали б відчуття свіжості, чогось нового в угорській політиці.

Якби Угорщина справді збиралася виходити з Євросоюзу, це потрібно було б робити після Великої Британії. Але після Brexit ніхто на це не пішов.

Хоча в деяких країнах праві політичні сили й намагалися використовувати подібну риторику зараз, особливо з огляду на те, як у Великій Британії оцінюють вихід з ЄС. Його оцінюють негативно навіть ті, хто раніше підтримував таке рішення, і бачать його дуже серйозні наслідки.

Віктор Орбан точно зараз не ухвалюватиме таких рішень і навіть не порушуватиме цього питання у внутрішньополітичному полі. Угорщина залишиться частиною Європейського Союзу.

Водночас конфлікт між Будапештом і Брюсселем затягнувся й має глибинні причини, що стосуються норм, принципів демократії й загалом того, що об’єднує європейські країни.

Орбан ніколи прямо не говорив: “Ми маємо вийти з Європейського Союзу”. Він досить хитро формулює свої меседжі. Він каже: “подивіться, у якій складній ситуації зараз британці, тому ми не виходитимемо з ЄС”. Але разом з тим він не виключає, що сам Європейський Союз може розвалитися.

Він наголошує, що його курс — це дистанціювання від Брюсселя й більша суверенність у внутрішніх рішеннях, і саме на цьому курсі слід робити акцент. Це допомагає мобілізувати електорат, який традиційно голосує за його партію і за нього особисто.

Опозиція всередині Угорщини існує, адже це демократична країна зі своїми викликами й складнощами. Тому навіть за використання адміністративного ресурсу, фінансових можливостей шанси в опозиційних сил залишаються досить високими.

В Угорщині загалом існує запит на оновлення політичних еліт. На цьому наполягає Петер Мадяр зі своєю партією “Тиса” і, гадаю, йому вдасться зробити це оновлення якіснішим.

Часто ми повністю асоціюємо лідера або партію, яка перебуває при владі, із країною загалом. Це не зовсім так. Якщо партія приходить до влади демократичним шляхом, це означає, що більшість тих, хто прийшов на виборчі дільниці, підтримує ту позицію, яку транслює цей політик або партія.

У випадку Угорщини Орбан робить ставку на більш сільське й старше населення — консервативно налаштованих громадян. Вони готові за нього голосувати, тому що він їх відчуває, розуміє, що вони думають, і говорить те, що їм близьке. Плюс — соціальні пакети, різні ініціативи, які уряд протягом багатьох років використовує як своєрідні соціальні бонуси. Це також дає ефект.

Жителі великих міст і молоді угорці, звісно, втомилися від Віктора Орбана, від корупційних скандалів і від членів його уряду з неоднозначною репутацією. Потрібно, щоб ці люди прийшли на виборчі дільниці й проголосували. Саме в цьому й полягатиме основна боротьба.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Якщо Орбан програє вибори, Угорщина стане більш партнерською країною

— Якщо не станеться нічого екстраординарного й прем’єр‑міністр Віктор Орбан не зуміє якимось чином використати якісь механізми та вплинути на виборчий процес або на рішення громадян, то він не переможе. Орбан, найімовірніше, все‑таки завершить свою кар’єру, і прем’єр‑міністром Угорщини стане інша людина — Петер Мадяр.

В Угорщині прем’єр‑міністр відіграє дуже важливу роль, це сильна позиція. Якщо Орбана не буде переобрано, це означає, що загалом питання санкцій і щодо Росії можуть узагалі зникнути.

Це не означає, що Угорщина стане дуже легким, умовно кажучи, партнером для України. Усе одно залишаться якісь речі, які зберігатимуться. Це, можливо, стосуватиметься сільського господарства або інших питань.

Якщо відбудеться зміна влади, це означатиме, що Україні та Європейському Союзу буде значно легше вести переговори з Угорщиною і розв’язувати ті питання, які ми маємо з ними обговорити й вирішити.

У Європейському Союзі може з’явитися країна, яка буде кращим партнером для ЄС, ніж зараз Угорщина за прем’єрства Віктора Орбана.

ІГОР ПОПОВ: Позиція Угорщини всередині Євросоюзу може змінитися

— Роль країни, що головує в Раді ЄС, — це пошук певного консенсусу. Якщо до порядку денного засідань включаються суперечливі питання, то іноді скликаються технічні візити для того, щоб обговорити з тими, хто проти: як можна модифікувати рішення, щоб воно повністю не провалилося.

У питаннях України Угорщина та частково Словаччина можуть висувати свою особливу позицію. Обговорювалося питання взагалі змінити механізм голосування й скасувати консенсус під час ухвалення рішень усередині ЄС. Але навряд чи це буде можливо в найближчі пів року, поки Кіпр цим займатиметься.

Що стосується позиції Угорщини щодо України, то для того, щоб вона змінилася, є два варіанти. Або у квітні на виборах партія чинного прем’єр‑міністра Віктора Орбана програє і тоді зміниться політичне керівництво, а нове буде більш раціональним і компромісним. Або ж у межах великої мирної угоди, великої “угоди”, угорське керівництво отримає дзвінки від друзів із Москви та Вашингтона з наполегливими рекомендаціями перестати блокувати трек вступу України до ЄС.

Тоді справді позиція Угорщини всередині ЄС може різко змінитися.

МАРІАННА ПРИСЯЖНЮК: Росія активно просуває свою пропаганду у країнах Європи

— Такі країни, як Угорщина та Словаччина, з їхньою неоднозначною опозицією, яка значною мірою грає на користь інтересів Росії, звісно ж, підштовхують Євросоюз не до посилення позицій у межах переговорів, що тривають.

Угорське інформаційне середовище певною мірою навіть не потребує того, щоб Росія якимось чином на нього впливала. Тому що сама риторика провладної партії, яка значною мірою формує суспільний дискурс і громадську думку, настільки реваншистська, настільки євроскептична, що фактично й самі угорці опиняються в ситуації, коли суспільство радикалізується.

Угорське інформаційне середовище й без російської пропаганди достатньо токсичне. Але, звісно ж, російські інформаційно‑психологічні операції в Угорщині присутні. Ми це бачимо за діяльністю таких структурних підрозділів, як “Россотрудничество”, “Русский клуб”, інформаційні центри. Попри те, що були запроваджені санкції, було знайдено інші юридичні й організаційні форми, і ця діяльність триває.

Там, де все‑таки вдалося превентивно вплинути на негативний вплив таких організацій, які є федеральними агентствами й виконують політику Росії за кордоном, ці структури все одно знаходять нові бренди, проходять через реформи й продовжують свою роботу.

Наприклад, те саме “Россотрудничество”: ми бачимо, що зараз у багатьох країнах воно виникає під “парасолькою” Російського географічного товариства. А нагадаю, його керівником був колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Тут, на мою думку, потрібно копати значно глибше, аніж просто медійний компонент, який, звісно, також присутній з боку Росії з метою вплинути на громадську думку європейців.

Безумовно, Кремлю вдається локалізувати й адаптувати контекст своєї пропаганди під різні країни. Ми це бачимо за політичними проявами риторики ультраправих проєктів, наприклад, у тій же Румунії. Ми бачимо, що зараз відбувається в Болгарії. Ми спостерігали вибори в Словаччині, де пан Роберт Фіцо та його політична сила, експлуатуючи проросійський наратив, прийшли до влади.

Усе це — результати проникнення інформаційних операцій Росії в Європу. Десь це була справді пряма фінансова допомога, а десь — спроба місцевих популістів, від нерозуміння тієї небезпеки, яку це може принести, експлуатувати проросійський наратив і програму для того, щоб прийти до влади й посісти певні позиції в політичному істеблішменті.

Це досить комплексна проблема. Гадаю, вона зберігатиметься. Ба більше, вона зберігатиметься і після того, як мине цей етап переговорів, і далі — після того, як війна в тому вигляді, в якому ми зараз її переживаємо, наблизиться до свого завершення.

Читайте також: Від миротворця до “наддержави”: як змінюється зовнішня політика Трампа і чи стане вона жорсткішою для Путіна