Небезпечна гра: як Роберт Фіцо та Віктор Орбан відстоюють інтереси Кремля в Європі й чекають поразки України

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо збирається поговорити з президентом України про атаки на стратегічні об’єкти на території Росії. Про це він заявив на зустрічі з Путіним у Китаї. Глава уряду Словаччини поскаржився російському диктатору на політику ЄС. А той, своєю чергою, запропонував почати енергетичну блокаду Києва.

Фіцо скаржиться Путіну

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо став єдиним політиком із ЄС, який прилетів до Пекіна на урочистості, влаштовані КНР з нагоди 80-річчя капітуляції Японії у Другій світовій війні. У Братиславі заявили, що глава уряду прибув, аби провести двосторонні переговори з Путіним і Сі Цзіньпіном.

Це вже друга зустріч Фіцо з російським диктатором у 2025 році — попередня відбулася 9 травня в Москві. Тон публічних заяв із того часу не змінився. І глава Кремля, і словацький прем’єр охоче лаяли Україну, Європу та Захід і обіцяли поглиблювати дружбу та співпрацю. Фіцо підкреслив, що “категорично проти” вступу України до НАТО та критично ставиться до євроінтеграції Києва.

“Що стосується членства України в Євросоюзі, перед нами велике й важливе рішення. З одного боку, ми говоримо, що кожна країна має право визначати свої перспективи. Але, з іншого боку, ми підкреслюємо, що Україна повинна виконати всі вимоги, пов’язані з приєднанням до Євросоюзу. І я вважаю, що це буде серйозна тема, про яку я говоритиму з президентом Зеленським. З одного боку, ми підтримуємо Україну в цьому відношенні, з іншого боку, я підкреслюю, і я це говорив від самого початку — Україна не може стати членом НАТО”, — заявив Фіцо.

З січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу своєю територією. Це викликало вкрай негативну реакцію Братислави. Відтоді Москва постачає паливо до Словаччини через Туреччину. Крім того, країна досі отримує російську нафту нафтопроводом “Дружба”.

Фіцо на зустрічі з Путіним заявив, що хоче нормалізувати відносини з Москвою та збільшити імпорт російського палива. В Євросоюзі запланували повністю відмовитися від купівлі російських енергоресурсів до 2027 року. Прем’єр-міністр Словаччини заявив, що буде ветувати ініціативу.

“Ви, напевно, знаєте рішення Єврокомісії щодо RePowerEU, тобто зупинка транспортування газу, нафти з 2027 року. Ми будемо голосувати проти цього рішення в Євросоюзі. І я впевнений, що до 1 січня 2028 року багато що може змінитися”, — пояснив Фіцо.

21 серпня українські безпілотники атакували найбільший вузол нафтопроводу “Дружба” — лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Унеча” в Брянській області. Про це повідомив командувач Силами безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді.

Путін у відповідь закликав Словаччину почати енергетичну блокаду Києва. Російський диктатор сказав, що Москва нібито довгий час терпіла українські удари по російських НПЗ, а атаки на об’єкти української енергетики стали відповіддю на дії ЗСУ. Це — відверта брехня. Російська армія почала масовані атаки по українській енергетиці у вересні 2022 року. А перші удари Сил оборони України по російських нафтопереробних підприємствах припадають на січень 2024 року.

Втім, Фіцо брехня глави Кремля не збентежила. Він пообіцяв, що обговорить атаки на газопровід “Дружба” з президентом України, і подякував російському диктатору за постачання палива.

Позиція прем’єр-міністра Словаччини та його зустріч із Путіним суперечать позиції ЄС, заявила прессекретарка Єврокомісії Аніта Хіппер.

“Зустріч прем’єр-міністра Фіцо з Путіним відбувається виключно в рамках двосторонніх відносин між Словаччиною та Росією. Будь-які двосторонні контакти будь-якої держави-члена ЄС повинні, звичайно, відповідати позиціям і політикам ЄС, згідно з якими ми обмежуємо відносини до необхідного мінімуму та ізолюємо Росію на міжнародному рівні”, — зазначила прессекретарка.

Роберт Фіцо і Віктор Орбан руйнують Європу зсередини, переконаний депутат Європарламенту Ріхардс Колс. Він пояснив: глави урядів Словаччини й Угорщини працюють у тандемі. Один раз Будапешт блокує санкції проти Москви, інший — Братислава. Євросоюзу час покласти край цьому саботажу, вважає Колс.

Поведінка прем’єрів Словаччини й Угорщини в оцінці експертів

Чому уряди Угорщини та Словаччини проводять відверто проросійську політику, продовжуючи перебувати в Євросоюзі? Як Кремль “вирощує” лояльних політиків у Європі? Чи можна вплинути на Будапешт і Братиславу? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Олеся Яхно, політологиня;
• Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру “Політика”;
• Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”;
• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Через Фіцо Кремль хоче показати, що Європа нібито не єдина

— Неодноразово, коли здійснювалися візити до Росії або відбувалися зустрічі прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо й прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, які займають лояльну позицію до російського політичного режиму, Європейський Союз підкреслював: це позиція виключно окремих лідерів у рамках двосторонніх відносин. Вони не представляють ЄС загалом. Це виключно двосторонній формат.

Те, що пропонує Путін — “влаштувати блокаду” — це прагнення створити видимість бажаного результату. Але Словаччина є членом ЄС. Якщо за окремими напрямами вироблена спільна політика — наприклад, в енергетиці, де курс полягає в максимальній відмові від російських енергоресурсів, — то окремі лідери, включно зі словацьким прем’єром, не можуть змінити це рішення. Путін це чудово розуміє. Його пропозиція має пропагандистський і конфронтаційний характер, вона спрямована не стільки проти України, скільки проти Європи.

Від самого початку повномасштабного вторгнення ЄС ухвалив рішення про диверсифікацію й поступову повну відмову від російських енергоресурсів. Для Угорщини та Словаччини зробили винятки, аби дати їм тимчасовий лаг і можливість перебудувати економіки. Тому повернення до залежності від Росії неможливе. А загрози на кшталт “шантажу блокадою” теж неспроможні, бо рішення ухвалені на рівні всього Євросоюзу.

Якщо ж окремі країни виступають проти енергополітики й цінностей ЄС, виникає питання: навіщо вони продовжують залишатися в цьому союзі? Змінити ухвалене рішення все одно неможливо. Путін це розуміє, але використовує тему в пропагандистських цілях.

Особливо на тлі того, що останніми тижнями знову лунають повідомлення про розвідувальну діяльність Росії: відстежування дронів, маршрутів постачання озброєнь, зокрема через Німеччину. Це може свідчити про підготовку або активізацію диверсій.

Говорити про те, що потрібно “знімати блокаду” або повертати постачання російських енергоресурсів, — безглуздо. Це суперечить лінії, яку ЄС вибудовує з 2022 року.

Путін, як завжди, використовує окремих європейських лідерів, щоб показати: “дивіться, не вся Європа єдина”. Тобто демонструвати розкол і неправильність курсу Євросоюзу.

У самій Європі прекрасно розуміють пропагандистський характер цих кроків. Тому такі спроби шантажу через окремих лідерів не працюють. Навпаки, ЄС буде продовжувати знижувати будь-яку залежність від Росії, розуміючи всю деструктивність її дій.

Гібридна політика Москви з використанням енергетики, політики, диверсій нікуди не зникне. Росія продовжуватиме застосовувати всі можливі тактики.

АРТЕМ БРОНЖУКОВ: Росія “вирощує” в Європі лояльних політиків

— Росія вкладає мільярди доларів, використовує всю свою пропагандистську машину — ботів, ферми, мережі, токи, — щоб привести до влади у Східній Європі та різних республіках тих людей, які орієнтуються на Москву.

Подивіться на румунські вибори: з яким трудом Євросоюзу вдалося відбитися від проросійського кандидата. Не так давно вибори проходили в Молдові. Там теж були очевидні проросійські кандидати. Москва їх “вирощувала” й намагалася привести до влади. І лише завдяки голосуванню на дільницях, відкритих у країнах ЄС, Молдова змогла продовжити свій євроінтеграційний курс.

Прем’єр-міністри Угорщини та Словаччини — це, по суті, два “троянські коні” всередині Європейського Союзу. Вони прямо підіграють Росії та роблять усе, щоб вставляти палиці в колеса загальному механізму допомоги Україні.

Не випадково сьогодні в Європі відкрито обговорюють варіанти політичної реформи, коли можуть обмежити голос тих держав, які прямо підіграють ворогу — і не лише ворогу України, а й самому Євросоюзу.

СЕРГІЙ ГЕРАСИМЧУК: Словаччина та Угорщина чекають поразки України у війні

— Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан систематично робив ставку на один сценарій — поразку України у війні.

Статистика показує: з 2022 року, коли ЄС закликав відмовитися від постачання російського газу й нафти, Угорщина опинилася майже єдиною країною Євросоюзу, яка ці постачання збільшила. Причому збільшила критично. Якщо до 2022 року частка російських постачань складала близько 60%, то у 2024 році йшлося вже про 80-86% нафти, що надходила на угорські термінали.

Представники бізнесу, зокрема компанія MOL — головний нафтовий оператор і переробник Угорщини, — були готові переобладнати свої підприємства як в Угорщині, так і в Словаччині (частина потужностей знаходиться там), щоб перейти на інші марки нафти. Вартість проєкту — близько 500 млн доларів. В ЄС чітко заявили, що готові підтримати країни, які відмовляються від російської нафти, шляхом коштів із кредитного фонду. Проте саме влада в Будапешті відмовилася від цієї опції.

У результаті ми маємо високий рівень залежності від російської нафти та відсутність розуміння з боку Вашингтона. Президент США Дональд Трамп уже робив Орбану зауваження. Санкції не вводилися, але претензії звучали, зокрема під час візиту сина Трампа до Будапешта. Йшлося не лише про російську нафту, а й про китайські підприємства, які комфортно себе почувають в Угорщині, що явно не відповідає інтересам США.

Мені здається, Віктор Орбан потрапив у пастку власної довіри. Він вірить в особливі стосунки з Трампом і переконаний, що Україна у 2025 році програє протистояння з РФ. Тоді, на його думку, Угорщина отримає найкращі умови контрактів з російськими “Лукойлом” і “Газпромом”.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Угорщина “на гачку” у Кремля

— Ми є свідками того, що Угорщина в особі уряду Віктора Орбана продовжує проводити відверто проросійську політику. А значить, ця політика є й антиукраїнською.

Ми не бачимо жодних дружніх кроків Будапешта на адресу Києва. Навпаки, останніми місяцями курс Віктора Орбана лише загострився.

Офіційний Будапешт робить усе можливе, щоб підігравати РФ. Причина проста: уряд Орбана прагне зберегти владу, а для цього потрібно продовжувати таку політику. Вона дозволяє отримувати певні дивіденди від Росії — економічні, фінансові, енергетичні.

Тому ми чуємо постійні заяви щодо нафтопроводу “Дружба” та газу. Угорщина не раз порушувала це питання, адже довгі роки отримувала ці ресурси саме з Росії. Зараз ситуація загострюється, бо становище самого Орбана та його партії погіршилося.

На мою думку, найближчим часом вплинути на позицію офіційного Будапешта навряд чи вдасться. Раніше ще можна було домовлятися за посередництвом європейських партнерів, але сьогодні Угорщина вже нікого не слухає. Максимум — Віктор Орбан здатний прислухатися до президента США Дональда Трампа, але в нинішніх умовах його політика виглядає все більш дивною. І тут, думаю, превалює саме енергетичний аспект. Навіть питання національних меншин, які Будапешт традиційно порушував, відходять на другий план.

Насправді угорський прем’єр-міністр затіяв дуже непросту й небезпечну гру. І від цього, звісно, виграє Росія. Кремль робить усе можливе, щоб утримувати Угорщину “на гачку”: наприклад, заманює дешевшими енергоресурсами.

Саме тому Угорщина виступає проти включення до нових санкційних пакетів ЄС обмежень, пов’язаних з атомною енергетикою Росії. Це зараз дуже проблемне питання всередині Євросоюзу.

Таким чином Москва отримує подвійний виграш. По-перше, вона утримує Угорщину в зоні свого впливу. По-друге, через неї впливає на справи в Європі, адже у Будапешта є право вето. Угорщина може блокувати рішення про санкції або підтримку України.

Читайте також: Європа взяла на себе лідерство у допомозі Україні: наскільки рішучі партнери Києва — аналіз експертів