Не Третя світова, але й не вічний мир: експерти проаналізували перемир’я в Газі

Президент США Дональд Трамп першим підписав мирний план щодо Гази в Шарм-ель-Шейху. Документ також підписали єгипетський президент Абдель Фаттах Ас-Сісі та турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган.

Перемир’я було досягнуто після кількох днів непрямих переговорів за посередництва США, Єгипту, Катару та Туреччини. Основою став план з 20 пунктів, запропонований Трампом.

Мирний саміт у Єгипті: лідери понад 20 країн підтримали план Трампа щодо Гази

У єгипетському Шарм-ель-Шейху 13 жовтня відбувся мирний саміт, присвячений врегулюванню конфлікту у секторі Гази. Форум очолили президент США Дональд Трамп і єгипетський лідер Абдель Фаттах Ас-Сісі. На зустріч прибули лідери понад 20 країн, зокрема Великої Британії, Франції, Німеччини та Туреччини. Перед цим Трамп відвідав Ізраїль, де виступив у Кнесеті і зустрівся з родинами звільнених заручників.

Після 738 днів полону, страху та невизначеності ізраїльська армія офіційно підтвердила: усі заручники повернулися додому. У межах останнього етапу обміну ХАМАС спочатку звільнив сім осіб, а потім ще 13. Серед них — 25-річний Матан, якого разом з нареченою Іланою бойовики викрали просто з дому. Його матір увесь цей час домагалася повернення рідних. Ілану звільнили в листопаді 2023 року, а тепер додому повернувся і Матан.

7 жовтня 2023 року під час нападу на Ізраїль терористи захопили й вивезли в Газу 251 людину. 1 200 ізраїльтян було вбито. У відповідь ЦАХАЛ розпочав масштабну операцію, внаслідок якої була зруйнована інфраструктура ХАМАС і знищена значна частина керівництва угруповання.

За цей час режим припинення вогню вводився кілька разів. В результаті обмінів вдалося повернути 148 заручників, але переговори потім надовго зайшли у глухий кут. Прорив став можливим після погодження мирного плану Дональда Трампа. Документ з 20 пунктів передбачав негайне припинення вогню, повернення всіх заручників — живих і мертвих, а також запуск політичного та гуманітарного врегулювання за міжнародним посередництвом.

13 жовтня Трампа в ізраїльському парламенті зустрічали тривалими оплесками. Із трибуни Кнесету він оголосив, що війна в Газі завершена. За його словами, Ізраїль “досяг усього, що тільки міг за допомогою зброї”, а палестинців він закликав “назавжди відмовитися від терору й насильства”.

“Тепер не лише для ізраїльтян, але й для палестинців, як і для багатьох інших, довгий і болісний кошмар нарешті скінчився. Зараз дуже бентежний час для Ізраїлю та всього Близького Сходу, бо по всьому регіону сили хаосу, терору та руйнування, які десятиліттями роздирали цей регіон, тепер ослаблені, ізольовані і повністю розгромлені”, — заявив Трамп.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу подякував американському президенту за внесок у завершення війни і повернення заручників. Він повідомив, що запропонував Трампа на здобуття головної національної нагороди.

“Я представив вашу кандидатуру на звання першого негромадянина, який отримав Премію Ізраїлю, найвищу нагороду Ізраїлю. Щодо іншої премії… Це лише питання часу. Ви її обов’язково отримаєте. Але я хочу, щоб ви отримали Премію Ізраїлю, нашу найвищу нагороду”, — зазначив Нетаньягу.

Одразу після виступу у Кнесеті Трамп вирушив до Єгипту на міжнародний саміт, де лідери понад 20 країн обговорювали деталі післявоєнного врегулювання і відновлення Гази. Прем’єр Ізраїлю не зміг бути присутнім через релігійне свято. Представників ХАМАС на зустріч не запросили — їхні інтереси знову представляли посередники з Катару та Єгипту.

Учасники саміту відзначили, що угода про припинення вогню стала важливим кроком, але шлях до сталого миру у Газі тільки починається.

“Ми повинні забезпечити відновлення Гази, доставлення масштабної гуманітарної допомоги, щоб задовольнити базові потреби місцевого населення. І врешті-решт ми повинні реалізувати рішення про створення Палестинської держави, що житиме у добросусідстві з державою Ізраїль. Цей крок зможе гарантувати мир і безпеку ізраїльтянам і палестинцям, а також усім народам Близького Сходу”, — заявив міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц додав, що саміт у Єгипті також став можливістю обговорити війну Росії проти України.

“Ми дуже сподіваємося, що американський президент тепер приєднається до нас і чинитиме такий же вплив, який він чинив задля завершення цієї війни, і на російський уряд. Тому що ми не повинні забувати, що всього за кілька годин льоту звідси Росія вже 3,5 роки веде війну проти України, і сьогоднішня зустріч — це ще одна можливість поговорити з американським президентом про те, що ми можемо зробити разом, щоб покласти край і цій війні”, — зазначив Мерц.

І мирний план Трампа, і виступи світових лідерів наголошували на необхідності створення в Газі перехідної адміністрації під контролем міжнародної ради — регіону, вільного від терору і що не становитиме загрози сусідам.

“Завжди говорили, що Третя світова війна почнеться на Близькому Сході — цього не станеться”, — заявив Трамп після підписання документа.

Водночас влада Ізраїлю почала звільнення палестинських ув’язнених у межах домовленостей з ХАМАС. Як повідомляє The Times of Israel, перші автобуси зі звільненими виїхали із в’язниці “Офер”.

Усього планується звільнення 250 палестинців у межах першого етапу угоди.

Нагадаємо, вночі 9 жовтня Трамп заявив, що Ізраїль і ХАМАС погодилися на першу фазу мирного плану США. Вона передбачає обмін заручниками й ув’язненими, а також частковий вивід ізраїльських військ із сектору Гази.

Майбутнє сектору Гази в оцінках експертів

Чи стане підписаний Дональдом Трампом план лише перепочинком між війнами на Близькому Сході? Хто буде утримувати безпеку в Газі — міжнародні сили чи старі противники в нових ролях? Чи готовий ХАМАС до капітуляції, чи йдеться лише про тимчасовий компроміс? Яку роль у цій угоді відіграють Туреччина, Катар і США — посередників чи вигодонабувачів? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Роман Янушевський, головний редактор сайту “9 канал” (Ізраїль);
• Руслан Сулейманов, російський журналіст, сходознавець, автор Telegram-каналу SULEYMANOV;
• Євген Сова, віцеспікер Кнесету, депутат партії “Наш дім — Ізраїль”.

РОМАН ЯНУШЕВСЬКИЙ: Без міжнародної структури і сил безпеку у Газі не втримати

— Єдине, що ХАМАС хоче зробити зараз, — створити спеціальну оперативну групу за участі представників США, Ізраїлю, Катару, Туреччини і Єгипту. Вони разом будуть вивчати наявні розвідувальні дані і проводити пошуки. Це може зайняти дні чи тижні. Хто знає, можливо, вдасться повернути не всі тіла. Ми розуміємо, що це дуже важливе завдання. У секторі Гази в окремих районах велися дуже серйозні бойові дії, там руйнація, і справді знайти тіла деяких заручників може не вдатися ніколи з простої причини — їхні викрадачі були знищені в ході війни.

Так чи інакше, залишені в живих 20 людей мають возз’єднатися зі своїми сім’ями. Відомо лише, що принаймні більшість із них утримується в підземних тунелях уже доволі довго. ХАМАС взяв їх у полон 7 жовтня 2023 року. Більшість — цивільні особи, тобто люди, яких просто виштовхали з їхніх домів, часто вбиваючи їхніх близьких, або вивезли з фестивалю NOVA, що проходив поблизу кордону з Газою.

Планом передбачено спеціальну міжнародну структуру, до якої, зокрема, увійде колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер — один з розробників окремих елементів цього плану. Ця міжнародна структура за участю арабських країн підпорядкує собі палестинський уряд технократів: технічних експертів, призначених міністрами. Головний критерій — вони не повинні бути пов’язані з терористичними угрупованнями. Їм належить розв’язувати питання відновлення тощо.

Захід, запланований на завтра в Шарм-ель-Шейху, з одного боку стане виявом поваги до президента Трампа за те, що вдалося укласти таку угоду, яку готували місяцями. Переговори з ХАМАС вів ще попередній президент США Джо Байден — з перемінним успіхом. Дональду Трампу вдалося довести це до кінця. Сподіваюся, що все буде реалізовано саме так, як заплановано. Зараз йдеться про реалізацію першого етапу угоди. Думаю, що ХАМАС справді звільнить усіх живих заручників і передасть частину тіл.

Звучать припущення про введення особливого податкового режиму, щоб залучити міжнародних інвесторів зі всього світу і зробити сектор Гази квітучим. Важливою умовою процвітання буде відсутність терористів: якщо вони там залишаться, усе повернеться по колу — знову війни і руйнація.

Міжнародна структура, яка керуватиме сектором Гази, спиратиметься на міжнародні сили. До їх складу ввійдуть військові контингенти різних країн, зокрема мусульманських і арабських. Раніше президент Індонезії висловлював готовність направити до 20 тисяч індонезійських військових у сектор Гази для забезпечення безпеки і поступового знищення підземної та терористичної інфраструктури, яку ХАМАС будував з 2007 року чи навіть раніше.

Попереду справді багато роботи. Потрібен військовий контингент: армії різних країн мають направити підрозділи й діяти на території сектору Гази. Це непросте завдання. Країни Перської затоки готові виділити значні капітали й інвестувати, але направляти своїх військових вони не дуже хочуть, розуміючи політичні витрати “брудної” роботи на місцевості і можливе незадоволення частини місцевого населення.

Йдеться про серйозні, навіть революційні зміни, якщо план буде реалізований так, як задумано. Але наразі ми говоримо лише про перший етап стратегічного плану: звільнення заручників, а Ізраїль випустить із в’язниць засуджених палестинських терористів.

В межах угоди не будуть звільнені лідери терору й бійці спецзагону ХАМАС “Нухба”. Ізраїль наполягав на цьому. Думаю, їм згодом доведеться пройти серйозний трибунал щодо подій 7 жовтня: уже триває збір юридичних доказів. Самі бойовики, знімаючи ролики, надали чимало таких матеріалів — на допитах вони відверто розповідали про скоєне. Ізраїльська військова розвідка знаходила бази й укриття ХАМАС, вилучала комп’ютери та жорсткі диски — інформації дуже багато. Зараз це тільки перший етап, а на другому обговорюватимуться інші питання, зокрема подальша доля ХАМАС.

Ізраїль, арабські країни та США наполягають, що у ХАМАС не буде майбутнього на території сектору Гази, і Ізраїль отримав відповідні гарантії. Пропонується таке рішення: лідери ХАМАС, командний склад отримають можливість залишити сектор, роз’їхатися по різних країнах, частина з них — навіть імунітет від ліквідації з боку ізраїльської розвідки. Це не довічний імунітет, він обмежений у часі та умовах, проте вони зможуть залишити територію. У самому секторі розпочнеться інше життя, яке регулюватиме міжнародна структура.

Щодо рядових бойовиків, видно, вони роз’їдуться по тих країнах, які їх приймуть. Раніше їх приймали Катар, Туреччина, Ліван. Можливо, з’являться й інші арабські або мусульманські держави, готові їх прийняти. Найскладніше — переговори наступного етапу. Вони пов’язані з вимогою до ХАМАС роззброїтися і відмовитися від влади в секторі Гази. Від управління лідери ХАМАС загалом уже заявляли про готовність, кажучи, що згодні відпустити важелі й передати їх комусь іншому. Але в частині роззброєння вони відмовляються категорично і заявляють, що готові передати зброю лише силовим структурам Палестинської держави, яку буде створено в секторі Гази.

План Дональда Трампа не передбачає появи палестинської держави на другому чи третьому етапі. Йдеться про довгий шлях, зумовлений, наприклад, проведенням серйозних реформ у Палестинській автономії та підготовкою роботи на місцях у секторі Гази. Це питання не одного і не двох років.

І лише потім можна буде почати говорити про можливість створення Палестинської держави. Наразі це неактуально. Це лише ідея на горизонті, говорити про це передчасно.

Найскладніші переговори будуть саме зараз, у найближчі місяці, на другому етапі, тому що, по суті, від ХАМАС вимагають капітуляції. Той факт, що під серйозним тиском лідери ХАМАС погодилися прийняти план Трампа, свідчить про те, що вони вже стали на цей шлях. Вони його ще не пройшли, але почали ним іти. Капітуляція ХАМАС попереду, але країни-посередники мають діяти послідовно і довести розпочате до кінця.

З огляду на те, що саме ХАМАС розпочав цю війну, спровокувавши її нападом 7 жовтня, і що майже весь час війни точилися абсолютно безплідні переговори з ХАМАС, як я це бачу, старші арабські “брати” — лідери сунітських режимів — уже просто махнули на ХАМАС рукою і почали вирішувати частину питань через голову угруповання.

РУСЛАН СУЛЕЙМАНОВ: До широкого врегулювання конфлікту ще дуже далеко

— Обмін ізраїльських заручників на палестинських ув’язнених — це реалізація плану Трампа, представленого 29 вересня. Потім упродовж останнього тижня представники ХАМАС та Ізраїлю проводили непрямі переговори. З різними поступками та застереженнями вдалося погодити механізм і графік звільнення ізраїльських заручників і палестинських ув’язнених, а також режим припинення вогню. Однак це поки лише перший етап і не означає настання вічного миру між ізраїльтянами та палестинцями.

На жаль, залишається величезна кількість нерозв’язаних питань, більшість з яких просто винесли за дужки. Серед них — майбутнє ХАМАС, його роззброєння, управління сектором Гази, можлива роль самого ХАМАСу, а також доля ізраїльських військ, які, згідно з планом Трампа, мають бути виведені, але водночас зберігають право відновити бойові дії, якщо ХАМАС не дотримуватиметься умов угоди.

Якщо перший етап угоди пройде відносно успішно, можна буде перейти до обговорення післявоєнного устрою сектору Гази. Поки загалом усе йде за графіком. Жодних серйозних затримок не спостерігається.

Незрозуміло, як відбуватиметься звільнення близько двох тисяч палестинських ув’язнених, 250 з яких засуджені в Ізраїлі за тероризм. Але з огляду на міжнародний тиск, у тому числі з боку Вашингтона, Ізраїль, імовірно, виконає свою частину угоди.

Далі почнеться найскладніше. Питання майбутнього Гази та участі ХАМАС в її управлінні поки не обговорювалося. Потрібно буде шукати компроміс щодо присутності ізраїльських військ і участі міжнародних коаліційних сил, які могли б забезпечувати режим припинення вогню. Поки таких сил немає, і перемир’я залишається вкрай крихким.

Якщо цей етап також почне реалізовуватися і режим припинення вогню виявиться стійким, можна буде обговорювати формування нового уряду Гази. Це може бути так званий уряд технократів, що складається з різних палестинських фракцій, включно з ХАМАС, або зовнішнє керівництво під мандатом ООН.

Поки великий ризик, що режим припинення вогню не дотримуватиметься. Після повідомлень про досягнуту угоду та припинення бойових дій звинувачення посипалися з обох сторін — і на адресу ХАМАС, і на адресу Ізраїлю.

Крім того, для Нетаньягу припинення вогню — небезпечний момент його політичної кар’єри. Союзники по керівній коаліції виступають різко проти перемир’я і вимагають продовження війни, погрожуючи вийти з уряду в разі припинення бойових дій.

В арабській пресі, особливо у виданнях, що симпатизують ХАМАС, поширена думка, що Ізраїль, повернувши додому заручників, відновить військову операцію. Ця опція передбачена планом Трампа.

Арабський і мусульманський світ втомився від війни і хоче зробити внесок у врегулювання не лише в Газі, а й загалом у палестино-ізраїльський конфлікт. Президент Туреччини Ердоган неодноразово заявляв про готовність направити турецькі війська для забезпечення режиму припинення вогню, але це неможливо без дозволу Ізраїлю. Навряд чи ізраїльська влада дозволить турецьким військам увійти до Гази, особливо з огляду на те, як Ердоган останніми роками називав Нетаньягу то “м’ясником Гази”, то “Гітлером ХХІ століття”.

Якщо ізраїльська влада віддасть перевагу продовженню війни з метою повного розгрому ХАМАС, у регіональних гравців не залишиться реальних важелів впливу. За останні два роки вони не оголошували війну Ізраїлю і не направляли туди свої війська. Вони засуджуватимуть, проводитимуть акції протесту, скликатимуть засідання в ООН, але реально зупинити Ізраїль не зможуть. Зробити це здатні лише Сполучені Штати, які, особливо за Трампа, залишаються союзником Нетаньягу в боротьбі проти ХАМАС.

Жоден ізраїльський політик зараз не наважиться визнати незалежність Палестини. Без розв’язання конфлікту на основі формули “дві держави” це неможливо. Сама ідея визнання Палестини непопулярна в Ізраїлі: згідно з червневим опитуванням, лише 21% жителів країни згодні на визнання незалежності Палестинської держави. Більшість вважає, що це призведе до зростання загроз і терактів. Таким чином, врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту відкладається на невизначений час.

За останні два роки ХАМАС продемонстрував великий запас міцності. Він здатен поповнювати свої ряди і продовжувати партизанську війну проти Ізраїлю. Багато палестинців, втрачаючи домівки й близьких, не бачать іншого сенсу життя, окрім як узяти до рук зброю. ХАМАС цим активно користується.

Якщо не вдалося знищити ХАМАС військовим шляхом, навряд чи це вдасться зробити переговорами. ХАМАС залишиться і братиме участь у визначенні майбутнього сектору Гази.

Ми поки не розуміємо, яким буде новий орган управління Газою, але очевидно, що ХАМАС збереже свій вплив, щонайменше фізично, якщо не політично. Без ХАМАС, подобається це комусь чи ні, врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту неможливе, адже він глибоко вплетений у тканину палестинської політики.

Навіть у разі гіпотетичного вигнання ХАМАС Ізраїль не буде захищений від терактів з боку інших радикалів. ХАМАС продовжить існувати і впливати на майбутнє не лише Гази, а й усього палестино-ізраїльського конфлікту.

ЄВГЕН СОВА: Без зміни позицій Катару та Туреччини миру в Газі не буде

— Повернення заручників — це насамперед відповідальність держави за життя своїх громадян. І якщо цих людей викрали просто з їхніх ліжок, до того ж, у багатьох були вбиті родичі, то держава має зробити все, щоб їх повернути.

Другий момент — це скорбота і біль, тому що за два роки війни ми втратили 915 солдатів загиблими, ми втратили понад 1 200 людей, ми втратили цивільних у день атаки. Лише на одному фестивалі NOVA було вбито 417 осіб. Це переважно молоді чоловіки, жінки, дівчата, які приїхали на великий молодіжний фестиваль, що проходив саме у свято Суккот у жовтні 2023 року.

Ми втратили велику кількість солдатів у перший день — понад 300 загиблих у перший день атаки. Уявіть: 6,5 тис. бойовиків перетинають кордон із сектором Гази у 70 місцях і атакують наші поселення, наші міста. Вони дісталися навіть до таких міст, як Офакім і Нетівот, тобто міст на півдні.

Я не впевнений, що мир на Близькому Сході можливий. Думаю, можна тимчасово припиняти війни, але говорити про всеосяжний мир на Близькому Сході — ще зарано.

ХАМАС отримав потужний удар від ізраїльських військових — знову ж таки, ціною неймовірних зусиль. Ми втратили солдатів, понад 9 тисяч наших військових поранено, багато з них не повернуться у стрій. У нас є солдати з посттравматичним синдромом; на жаль, за два роки 25 солдатів наклали на себе руки, не витримавши тих жахів і того, що вони бачили, зокрема 7 жовтня у наших кібуцах, селах навколо сектору Гази.

І виникає питання, що буде в Газі, тому що ХАМАС як такий залишився. Одна з цілей війни — знищити ХАМАС як громадянське утворення і як військову структуру. Військовій структурі завдано серйозної шкоди.

Понад 20 тисяч бойовиків убито, знищено. Верхівку ХАМАС ліквідовано. Але за ці два роки ХАМАС мобілізував нових людей.

Ізраїльські військові досі перебувають у зоні — приблизно в деяких місцях це два кілометри до нашого кордону, в інших — півтора, але вони ще не вийшли повністю з сектору Гази. Так ось, у тих місцях, звідки вийшла ізраїльська армія, за ці 72 години ХАМАС намагається судомно відновити свою владу.

ХАМАС намагається показати, що нікуди не зник, хоча й отримав потужний удар.

У процес відновлення Гази активно намагаються увійти дві країни — Катар і Туреччина, що, на мою думку, має нас серйозно непокоїти. Протягом останніх 15-17 років Катар, як країна, що, на жаль, підтримує терор, був головним спонсором ХАМАС. Це фактично “дати коту стерегти сметану”.

Тобто ХАМАС знову отримуватиме від свого патрона Катару гроші або, навіть якщо не напряму, так чи інакше матиме доступ до того, як у Газі розподілятимуться ці кошти. Плюс друга країна, яка активно хоче зайти в Газу, — це Туреччина, що нас також турбує. З простої причини: Туреччина зайняла дуже антиізраїльську позицію, зокрема, звичайно, президент Реджеп Ердоган, який, на жаль, поводиться як відвертий антисеміт.

Якщо Туреччина і Катар увійдуть і стануть ключовими гравцями у відновленні Гази, то, вважаю, миру на Близькому Сході не буде.

Або ці дві країни переглядають свою позицію, або розуміють, що ХАМАС не повинен залишатися в секторі Гази, і роблять акцент на іншу вісь — Єгипет і Саудівську Аравію, сунітську вісь. Це країни, які можуть стати противагою Катару і Туреччині.

І я не впевнений, чи взагалі можна говорити про мир, про “будівництво крила” ХАМАС. Трамп хоче домовитися про всеосяжну угоду, наприклад, залучити до Авраамських угод інші країни. Йшлося про те, що, можливо, приєднається Індонезія: хоча вона й далеко від Близького Сходу, як велика мусульманська країна вона може зробити свій внесок, а нормалізація відносин з Ізраїлем може підштовхнути інші країни регіону приєднатися до угод.

Це все план Трампа. Чи встигне він реалізувати його протягом своєї каденції — не знаю. Але те, що Трамп сьогодні хоче розширити Авраамські угоди, — це факт. Так само факт і те, що він захотів закінчити війну в Газі.

Тобто війну в Газі він хотів завершити — і він її завершив, натиснувши на всіх, отримавши гарантії. Загалом це його заслуга. Інше питання — якою ціною. Це залиште нам, ізраїльському суспільству: буде дискусія, і вона буде гарячою; у нас наступного року вибори, тож так чи інакше ці питання обговорюватимуться на політичному рівні в Ізраїлі. Але з погляду Трампа — він зупинив війну, він повернув заручників.

ХАМАС сьогодні — це вже не той ХАМАС, що був. Він дуже нагадує “Хезболлу”, ослаблену в Лівані, яка не відповідає на кожен наш удар масовими обстрілами міст, хоча ракети в неї залишилися. Саме цю формулу й потрібно знайти, щоб справді стабілізувалася ситуація на Близькому Сході.

Читайте також: Від Арктики до санкцій: чому для Канади війна в Україні — не чужий конфлікт, а боротьба за спільні цінності