НАТО в очікуванні удару від Росії: чи готовий Альянс до нового фронту

Путін готує нову армію поблизу кордонів країн НАТО — під ударом північні сусіди Росії, пише The Wall Street Journal. У Петрозаводську, поруч із фінським кордоном, Кремль розширює військові бази, прокладає залізниці та будує склади. Новобранців перекидають до Ленінградського військового округу, який межує з Фінляндією, Естонією та Латвією.

Росія також посилює гібридну агресію проти країн НАТО. Чи всі держави-члени Північноатлантичного альянсу усвідомлюють загрозу?

Росія тихо будує армію біля кордонів НАТО

The Wall Street Journal уточнює: Росія виробляє близько 300 танків Т-90М “Прорыв” на рік — і більшість із них залишаються на території країни. Кремль розвиває військову логістику на північних рубежах і активно вербує до армії.

“У той час, як президент Трамп і багато інших світових лідерів занепокоєні війною в Україні, дехто з європейців усе більше стривожені тим, що російська армія набагато тихіше діє на інших ділянках свого кордону з Європою. Приблизно за сто миль на схід від кордону з Фінляндією, в російському місті Петрозаводськ, військові інженери розширюють армійські бази: Кремль планує створити новий армійський штаб, який контролюватиме десятки тисяч військовослужбовців упродовж наступних кількох років”, — йдеться в публікації.

У Нідерландах виявлено атаку російських хакерів на одну з держслужб і об’єкт критичної інфраструктури. На думку влади, це може бути частиною підготовки до диверсій.

“Той факт, що вони готові саботувати державну службу в Нідерландах, сам по собі є прикладом того, що ризики зростають… Якщо подивитися на швидкість, з якою Росія нарощує свій військовий комплекс, техніку, артилерію — це відбувається набагато швидше, ніж у нас у Європі чи навіть у США. Тож це створює для нас своєрідне вікно вразливості”, — зазначив директор Служби військової розвідки та безпеки Нідерландів Петер Рейсінк.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголосив, що Росія залишається довгостроковою загрозою для Альянсу.

“Ми всі в НАТО погоджуємося з тим, що Росія становить довгострокову загрозу для території НАТО, для всієї євроатлантичної території”, — сказав він.

За даними української розвідки, Кремль розглядає 15 можливих сценаріїв майбутніх військових конфліктів до 2045 року — шість із них пов’язані з країнами Північної Європи. Заступник голови ГУР Міноборони України Вадим Скібіцький заявив, що Росія планує завершити активну фазу війни проти України до 2026 року, щоб перекинути ресурси на агресію проти країн Європи. Першою може стати Польща.

“Я можу вас запевнити, що амбіції [Путіна] зростатимуть. Якщо Україна не вистоїть, він піде далі, і напевно в нього вже є підручники з історії, які розповідають, хто нібито є справжнім власником територій Польщі, Угорщини й тому подібного. Тому він рухатиметься далі. Ось чому я вам сказав — будьте прагматичними. Треба зупинити Путіна, щоб не ризикувати… щоб світ не ризикував”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Президенти парламентських комітетів із закордонних справ Естонії, Латвії, Литви, Франції, Чехії, Великої Британії та України надіслали спільного листа Дональду Трампу та Конгресу США, закликавши не піддаватися на шантаж Путіна.

“Ми не повинні повторювати помилок, допущених у Мюнхені 1938 року. Переговори з воєнним злочинцем Путіним безглузді: його головна мета — послабити й принизити нашого союзника, Сполучені Штати. Міцний мир і безпека неможливі, якщо його режим не буде притягнутий до відповідальності за скоєні ним воєнні злочини”, — сказано в заяві.

Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр пообіцяв, що Берлін виконуватиме свої зобов’язання перед НАТО:

“Ми продовжимо зміцнювати наші збройні сили — Бундесвер — і нарощуватимемо інвестиції в нашу оборонну промисловість. Ми наполегливо працюватимемо над виконанням наших зобов’язань у межах регіональних планів НАТО. Ми й надалі будемо найсильнішим прихильником України в Європі, щоб захистити її свободу, суверенітет і європейське майбутнє. І ми прагнутимемо того, щоб Німеччина — як її збройні сили, так і її інфраструктура — стали основою звичайної оборони в Європі”.

У Кремлі тим часом знову заперечують агресивні наміри. Дмитро Пєсков заявив, що Росія нібито “не збирається ні на кого нападати” — як він казав і в грудні 2021 року. Але вже 24 лютого 2022 року Москва почала повномасштабну війну проти України.

До чого потрібно готуватися країнам НАТО і що вже зроблено

Чому Росія активно розширює військові бази біля кордонів із Фінляндією та країнами Балтії? Чи готова Європа до можливої агресії з боку Москви? Чи може НАТО стримати загрозу, якщо Путін вирішить піти далі України? Чому балтійські країни та Польща посилюють свою армію вже зараз? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
• Вайдотас Малініоніс, полковник запасу, член Асоціації полковників Литви;
• Вітіс Юрконіс, політолог, викладач Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету.

БОГДАН ФЕРЕНС: Захід більше не може дозволити собі ілюзій

— Мало що змінилося з часів Холодної війни, коли існувала конфліктність між Радянським Союзом і західними країнами, на чолі яких завжди за військовим потенціалом були США. Просто змінилися форми. Були різні етапи стабілізації, навіть певного зближення у 1990-х роках після розпаду СРСР, а потім — знову траєкторія на загострення з приходом Путіна та його амбіціями, які вилилися у повномасштабну війну проти України.

Тому логічно прогнозувати, що конфліктність, про яку я кажу, тільки наростатиме — з різною етапністю. І навряд чи ми можемо говорити про якусь розрядку або стабілізацію надовго, як це було за часів Холодної війни.

Країни НАТО не просто розглядають питання підтримки України — вони усвідомлюють її пріоритетність. Нам було зрозуміло: це інвестиція у власну оборону й безпеку всіх західних країн у першу чергу. Навіть скептики всередині політичного істеблішменту Європейського Союзу, які припускали, що все буде прогнозованим і що бізнес-співпраця триватиме, переглянули свої підходи.

Адже раніше в цих країнах історично складалися обставини, які спонукали їх залишатися нейтральними. Те ж саме — у Фінляндії, у Швеції, де в суспільстві склався певний консенсус із цього питання. Але Росія своїми агресивними діями проти України суттєво змінила ландшафт і порядок денний політичних рішень. Тому зараз НАТО розширилось, включаючи ці дві країни, які мають доволі сильний потенціал оборонно-промислового комплексу, бо вони вкладали в оборону більше, виходячи з того, що не були в складі НАТО.

Наразі НАТО також стикається з певними викликами за умов Трампа. Це чудово розуміють країни, які нещодавно приєдналися до Альянсу. Але водночас я завжди кажу: кращого союзу та об’єднання з питань безпеки не придумали.

Дії, які часом відбуваються — провокації РФ у повітрі, на морі, порушення повітряного й морського простору країн-членів НАТО — матимуть гібридну форму розхитування спокою. І НАТО потрібно до цього готуватись.

Інвестиції та збільшення оборонних витрат країн-членів НАТО також впливають на фінансові можливості підтримки України. На жаль, це потрібно враховувати як ризик. Тому Трамп своїми діями стимулює доволі серйозні європейські країни перерозподіляти бюджети на користь інвестицій у власні оборонно-промислові комплекси та інфраструктуру для оборонних потреб.

За різними оцінками військових експертів, європейським країнам — особливо ключовим, які відповідають своєю економікою, фінансами й технологічними можливостями за оборонні напрямки, — потрібно 3–4 роки, щоб вийти на позитивну динаміку. Це стосується виробництва озброєння, інфраструктури, скоординованих дій — навчання, розширення спроможностей.

Польща відіграє ключову роль на східному фланзі НАТО, бо дійсно багато інвестує в оборонні можливості й розширює кількість сил та озброєнь.

Але заради справедливості варто сказати: усі все одно розраховують на “зонтик” США у військовому плані. Водночас не слід забувати, що у випадку зіткнення між НАТО й РФ навряд чи йтиметься лише про конвенційний збройний конфлікт. Це — ядерні держави. І всі мають розуміти, яких наслідків може мати ядерне протистояння.

На європейському рівні зараз точиться дискусія про те, як можна забезпечити ядерний “зонтик” Франції на ширші території європейського простору безпеки. Бо це стосується не лише Європейського Союзу. Ми бачимо, що чинні механізми, на жаль, не стримують держави від агресивних дій.

ВАЙДОТАС МАЛІНІОНІС: Реальний світ — це тоді, коли ми бачимо, що Росія не готується до наступної війни

— Країни Балтії усвідомили загрозу з боку РФ набагато раніше, ніж уся Європа. Ми вже давно попереджали — наші експерти й політики ще в минулі та позаминулі десятиліття говорили: зверніть увагу, російський військовий бюджет із 2000 року щороку подвоювався. Ми знаємо історію, ми бачили війну в Чечні та в інших регіонах. Якщо держава нарощує свої озброєння, а сусіди думають, що нічого не станеться — це велика помилка.

Такі сигнали були вже давно, і країни Балтії, звісно, на експертному рівні це розуміли. На жаль, на політичному рівні з 2000 року також було певне розслаблення. Особливо після вступу до НАТО ми вирішили інвестувати лише в ті збройні сили, які беруть участь у миротворчих операціях — як в Афганістані чи Іраку.

А, наприклад, великі резервні сили ми ігнорували. Зараз усе, звичайно, змінилося — особливо після того, як Росія напала на Україну у 2014 році. Тоді ми почали серйозно ставитися до цього навіть на політичному рівні.

У нас було заморожено призовну службу з 2008 року, але з 2014-го ми її відновили. Зараз у нас є призови, і молоді люди служать у Збройних силах Литви. Ми ставимося до цього серйозно. І, звісно, наш оборонний бюджет нині — приклад для інших.

Польща також дуже серйозно ставиться до цього і значно збільшує свій оборонний бюджет. Сьогодні загрозу розуміють не лише в Балтії, Польщі чи Скандинавії — ми вже бачимо усвідомлення й у Німеччині, й у Великій Британії. На жаль, є країни, як-от Іспанія чи Італія — теж члени НАТО — але вони далі, і вважають, що така загроза для них нереальна.

Але я вважаю, що для всієї Європи загроза є реальною. Європейські країни зараз дуже уважно стежать: якщо буде якесь перемир’я або мир — треба дуже уважно дивитись, яким буде цей мир. Бо вимагати від України територій, а самим нічого не запропонувати — це велика помилка.

Мир — це тоді, коли ми бачимо, що Росія не готується до наступної війни. Але щоб уникнути війни — треба до неї готуватися.

Росія дуже впевнена, що їй щастить у війні проти України. Вони це демонструють, але факти говорять про зворотне. Витрачено мільярди рублів, до мільйона солдатів — і за три роки вони просунулися лише на 50 кілометрів.

Щоб агресивні плани РФ не реалізувалися, Європа має не лише сама готуватись, а й допомагати Україні. Я вважаю — допомагати ще більше, ніж раніше.

Усе в наших руках. У нас є всі ресурси, у нас величезний потенціал. Європейські країни значно багатші, ніж Росія.

Європейським країнам потрібно просто зрозуміти: слід прискорити виробництво озброєнь, посилювати свої армії і, звісно, постійно допомагати Україні.

ВАТІС ЮРКОНІС: Якщо Росія перейде червону лінію — відповідь буде

— Литва серйозно ставиться до всіх видів загроз з боку РФ, ми уважно за цим стежимо. Звісно, ми підтримуємо зв’язок із партнерами — тією ж Фінляндією, країнами Балтії, Польщею тощо. Також підтримуємо контакт з іншими країнами НАТО — тобто з Альянсом, з основними столицями, чи то Берлін, Париж чи Вашингтон.

Отже, загалом ситуація не нова, і провокації вже мали місце. Згадаймо 2021 рік: інструменталізована міграція, захоплений літак і порушення повітряного простору — все це ми вже бачили. Погрози, пов’язані з нарощуванням певного сегмента чи контингенту на кордоні — також бачили. У Білорусі проводились військові навчання. Захід бачив увесь спектр загроз і провокацій, тому ніхто не має наміру розслаблятися.

Ми дуже послідовно працюємо над посиленням нашої обороноздатності та залучаємо інші країни НАТО. У Литві буде розміщена ціла бригада німецьких військових. Для пересічного громадянина Німеччини це здавалося б нереальним. Але хто міг подумати п’ять років тому, що ті ж Фінляндія або Швеція стануть країнами НАТО? І все це — через агресію Кремля.

Коли сталася історія з Балтійським морем, де були пошкоджені кабелі, де діяв “тіньовий флот”, Фінляндія самостійно ухвалила свої рішення. Потім на регіональному рівні країн Балтійського моря було досягнуто домовленості: проведемо моніторинг. Усі розуміють, що існує тонка межа — не піддаватися на провокації, але водночас дуже чітко показати Кремлю: якщо буде спроба перейти червону лінію — відповідь буде.

Попри постійні заяви Кремля, білоруських чиновників і наближених до них осіб, які ставлять під сумнів дієвість п’ятої статті Статуту НАТО, — ніхто не хоче перевіряти це на практиці. Бо якщо застосовувати п’яту статтю, це обернеться погано для всього регіону, але насамперед — для самої Росії.

Росія це дуже добре розуміє. У неї проблеми з Україною, яку вона начебто збиралася захопити за три дні. Але при всій повазі до України та її захисників, коли мова йде про країни НАТО — це не лише прикордонні держави. Візьмімо ту ж Фінляндію, яка готувалася самотужки до можливих провокацій. А в сукупності всі країни НАТО — це зовсім інший масштаб. Росія на це не здатна — жодним чином.

Уже з початку війни — а особливо після початку повномасштабного вторгнення — ми бачимо багато волонтерів, які йдуть до армії, вступають до Союзу стрільців. Це також оборонна структура. Ми бачимо спроби інтеграції різних сегментів, зростання оборонного бюджету — і все це підтримується населенням. Це підтримують усі партії, весь політичний спектр. Населення активно допомагає Україні. Це не просто схвалення дій уряду — люди самі жертвують кошти.

Нещодавно Литва провела навчання, розроблені плани евакуації на випадок найгіршого — повномасштабного вторгнення. Ми серйозно до цього готуємось. Ми межуємо з Білоруссю — союзником Кремля номер один. Таке в нас сусідство, так і живемо, до того й готуємось.

Читайте також: Злочин агресії: хто і як створює спецтрибунал для Путіна