НАТО перестає жити в “мирний час”: які оборонні трансформації відбуваються в Європі — аналіз експертів

Країни НАТО нарощують військову присутність у Балтійському морі. Польща закуповує субмарини у Швеції, а командування Альянсу ухвалило рішення посилити захист інфраструктури в межах операції “Балтійський часовий”.

Тим часом в Естонії заявили, що відкриють вогонь по російських “зелених чоловічках” у разі перетину ними державного кордону.

Європа посилює оборону

Збройні сили Естонії готові відкрити вогонь по російських військових, якщо вони перетнуть кордон, заявив міністр закордонних справ республіки Маргус Цахкна.

11 жовтня естонські прикордонники оприлюднили відео, на якому кілька російських солдатів без розпізнавальних знаків пересувалися вздовж кордону. А 17 грудня російські прикордонники перетнули лінію контролю на річці Нарва і висадилися на найближчому пірсі. Невдовзі вони повернулися на свою територію.

Естонія не допустить появи в країні “зелених чоловічків”, наголосив глава МЗС.

“Це був не перший раз, коли ми їх бачили. Ми спостерігаємо за ними постійно. У нас є багато різних повідомлень із Нарви, яка є прикордонним містом. Скажу прямо: якщо коли-небудь “зелені чоловічки” перетнуть наш кордон, ми їх застрелимо. Такими будуть наслідки, тут немає жодних дискусій. Якщо Росія не впевнена, що ми справді відреагуємо, то вони можуть нас перевірити”, — заявив міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна.

Естонія має намір посилити охорону кордону, щоб уникнути російських провокацій, заявив глава естонського МЗС. Таллінну потрібно діяти обачно, оскільки країна-агресор може зважитися на збройну провокацію, вважає Маргус Цахкна. Найбільш реалістичний захід, на який підуть в Естонії, — закриття кордону з Росією, припускають експерти.

“Естонія — це одне з небагатьох таких маленьких віконець. Суходільний кордон у трьох прикордонних пунктах, де люди все-таки можуть його перетинати з Росії до Європейського Союзу і назад. А це важлива артерія для росіян, зокрема для зв’язку із зовнішнім світом. Тому якщо подібні інциденти й подібні провокації триватимуть, якщо Росія не вживе для їхнього запобігання ефективних заходів і продовжить нарощувати цей тиск, ми можемо просто закрити кордон так само як це зробили наші фінські сусіди”, — зазначив член ради Центру з прав людини Естонії Євгеній Криштафович.

Російські провокації не обмежуються суходолом. Країна-агресор активно використовує свій тіньовий флот для диверсій у Середземному і особливо в Балтійському морі. З 2023 року там зафіксовано щонайменше 11 актів саботажу. Тому Північноатлантичний альянс нарощує свою присутність у регіоні.

Для патрулювання Польща закупила три шведські підводні човни A-26 за 2 млрд 800 млн доларів. НАТО посилює захист акваторії в межах операції “Балтійський страж”. Росія перебуває у стані підготовки до великої війни, блоку потрібно діяти більш рішуче, вважають експерти.

“Росія перебуває у форматі війни з Європою, зокрема. Просто ця війна має свої форми. У європейській відповіді це все ж таки спроби грати за правилами мирного часу. Відповідно, Європа дуже сильно обмежує себе у своїх можливостях відповіді. Зараз триває етап дестабілізації. Це залучення всього арсеналу можливих гібридних атак, це диверсії та тому подібне. І тільки після періоду дестабілізації, власне, відповідно ще до радянської стратегії, настають акції прямої дії”, — розповів академічний директор Центру публічної дипломатії Олексій Полегкий.

Росія може бути готова до війни з Європою вже у 2027 році, прогнозує керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. І, за його словами, найбільш ймовірною ціллю Москви будуть країни Балтії.

“Як вони бачать світ: північ — південь, захід — схід. Для того щоб імперія, а вони себе бачать імперією, розвивалася, ти завжди маєш кудись рухатися для розширення свого впливу і території. Це, до речі, відповідь на багато запитань. На півночі — тільки Північний Льодовитий океан і далі за колом — Америка. Не варіант, тому що буде боляче. На сході — Тихий океан і, знову ж таки, Америка. Відповідь та сама. На півдні — Китай, буде взагалі катастрофічно — суходільний кордон, будуть такі самі умови, як у нас у війні з Російською Федерацією, тільки для них. Залишається тільки захід”, — вважає керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов.

Росія становить реальну загрозу для безпеки Євросоюзу і НАТО, переконаний міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. Тому нинішня європейська архітектура безпеки, вважає він, має будуватися на протидії російським загрозам через посилення збройних сил і єдність союзників.

“Безпеку у Європі ми можемо отримати тільки як безпеку від Росії. Безпеку можна забезпечити тільки з позиції сили, єдності в Альянсі та обороноздатності збройних сил”, — сказав Вадефуль.

Вірити обіцянкам Москви не нападати на Європу і НАТО не варто, переконані аналітики Інституту вивчення війни (ISW). Вони звернули увагу на заяву заступника міністра закордонних справ Росії Сергія Рябкова про нібито готовність Кремля юридично зафіксувати такий намір. Подібні зобов’язання Росія вже брала на себе раніше і цинічно їх порушувала, нагадали дослідники.

“Будапештський меморандум 1994 року формалізував зобов’язання Росії не тільки поважати територіальну цілісність України, а й вживати заходів у разі будь-якої агресії проти України в обмін на радянську ядерну зброю, що перебувала тоді на українській території… Традиція Кремля порушувати міжнародні угоди та змінювати власну конституцію демонструє порожнечу таких обіцянок і демонструє необхідність надійних гарантій безпеки для України, щоб запобігти повторенню російської агресії”, — йдеться у звіті ISW.

Сам Путін тільки підтверджує думку експертів. Він не має наміру завершувати війну і згортати гібридну агресію щодо Європи.

17 грудня на розширеному засіданні колегії російського Міністерства оборони РФ диктатор зазначив, що Росія “досягне військових цілей” в Україні. І додав, що волів би використати для цього дипломатичні засоби. Він також прямо заявив, що Росія продовжить бойові дії проти України, якщо Київ і Захід не приймуть ультиматуми Москви.

Готовність країн НАТО до оборони в аналізі експертів

Яку загрозу несе РФ державам Європи? Як НАТО готується до можливого протистояння? Яка роль України в організації безпеки на континенті? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Сергій Джердж, голова Громадської ліги “Україна — НАТО”;
• Вітіс Юрконіс, політолог, викладач Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету;
• Олеся Яхно, політологиня;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук.

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Путін хоче втягнути Білорусь у війну проти НАТО

— Війна між Росією і НАТО вже триває, просто гібридна. У 2025 році зафіксовано понад тисячу випадків використання несанкціонованих безпілотників у Німеччині, наприклад. Так, можливо, не всі вони пов’язані з діями РФ, але частина — безумовно. Є підриви на залізницях у Польщі, в Німеччині. Є й шпигунські скандали. Тому війна вже триває, просто в гібридному форматі.

Якщо ж говорити про гарячу фазу, то вона, звісно, може настати радше раніше, ніж пізніше. Не обов’язково чекати кілька років, щоб Росія посилила свої позиції. Зараз, на тлі війни, її економіка вже переведена на військові рейки. Достатня кількість ракет і ударних дронів виробляється і використовується проти України і потенційно проти НАТО.

Так, частина ресурсів зараз іде на війну в Україні, але якщо трохи “зекономити” на цьому напрямку, то озброєнь буде достатньо і для дій проти Альянсу.

Якщо мине кілька років, то НАТО теж не сидітиме, склавши руки. Військово-промисловий комплекс європейських країн посилиться: є нові плани, виділяються кошти, запускаються програми. Виробництво боєприпасів і озброєнь почне працювати на повну потужність.

Рішення Альянсу про збільшення витрат на оборону до 5%, ухвалене на саміті в Гаазі цього року, поки що існує тільки на папері. Реалізація, можливо, розпочнеться з 2026 року, і зараз це лише плани.

Військові склади країн НАТО не те щоб порожні, але й не заповнені зброєю вщерть, адже багато чого вже витрачено, та й спочатку цих запасів було не так уже й багато.

У цьому сенсі нинішній момент для Росії дуже зручний. Існують розбіжності з питань безпеки між Європою і США, а також посилення ізоляціоністських настроїв у новій адміністрації Білого дому, — усе це послаблює можливості колективного спротиву.

Європейський Союз говорив про так звану “стіну дронів” — поетапну систему реагування на нові атаки, можливо, з боку Білорусі. Ми розуміємо, що фактично це будуть російські атаки. Невідомо, звідки залітали ті дрони, які з’являлися у Копенгагені, Німеччині, Нідерландах і заважали роботі аеропортів.

Тут потрібен комплекс заходів, тому що дрони можуть запускатися і з морських платформ, і буквально з багажника автомобіля невеликою диверсійною групою. Все набагато складніше, ніж просто “стіна”.

Посилення цієї частини в Білорусі, яка допомагає російській армії, — це для Росії ще й форма диверсифікації. З одного боку, ми посилюємо свої далекобійні можливості, розвиваємо високоточні ракети й великі дрони. Можливо, нам нарешті нададуть високоточне озброєння без обмежень у застосуванні по військових цілях на території Росії. Тоді всі російські підприємства опиняться під загрозою знищення.

Головний задум Путіна щодо Білорусі — це втягнути її у війну будь-яким способом.

Широкомасштабне вторгнення почалося саме з території Білорусі: звідти заходили російські війська, летіли ракети, працювала авіація. Але потім, можливо, Лукашенку вдалося “відвертітися” від повного залучення.

Я думаю, Путін вкрай зацікавлений у тому, щоб втягнути Білорусь у війну, якщо не безпосередньо проти України, то принаймні у вигляді провокацій проти Литви й Польщі. Якщо почнеться якесь протистояння між Білоруссю і країнами НАТО, то Білорусь так чи інакше буде змушена діяти повністю у фарватері Росії.

ВІТІС ЮРКОНІС: Потрібно демонструвати Росії готовність дати відсіч

— Країни Балтії, як на мене, досить добре розуміють усі загрози з боку РФ. Тут важливо окремо наголосит на ролі Білорусі, тому що частина гібридних атак іде саме звідти.

Інструмент міграції, інструмент контрабанди, балони, дрони і так далі — все це зараз використовується досить інтенсивно. Тому не варто плекати ілюзій, що, мовляв, “Путін щось сказав — і це гарантія”. Скільки разів він говорив, що на Україну нападати не будуть, що це якийсь психоз, істерія і так далі. Ми все це чудово пам’ятаємо. І попри ці заяви ми побачили не тільки анексію Криму, а й повномасштабне вторгнення. Тож тут не має бути жодних оман.

Добре, що в НАТО це обговорюється і що це розуміють не тільки країни Балтії, а й інші країни Альянсу. Але було б правильно вже зараз, усвідомлюючи, наскільки це реальний сценарій, максимально і швидко підтримувати Україну. Тому що сьогодні Україна захищає не лише себе, а й частину Європи.

Вкрай важливо демонструвати Кремлю і Білорусі також, що будь-яка спроба зробити хоча б крок на територію країн НАТО отримає швидку і рішучу відсіч.

Ми вже бачили розірвані кабелі в Балтійському морі, дії фінської влади, коли було зупинено судно, під яким, очевидно, проводилася робота російських відомств. Це показує, що Євросоюз і євроатлантична спільнота, коли хочуть, можуть діяти.

​Найголовніше зараз — політична воля і щоб вона дуже чітко транслювалася до Кремля. І, як на мене, у цьому плані позитивних сигналів сьогодні більше, ніж чотири-п’ять років тому. Зокрема й тому, що Україна тримається і воює не тільки за себе, а й за Європу.

Це психологічна війна і спроба вплинути на настрої населення. В окремих країнах Балтії близько 30% російськомовного населення, і Кремль іноді помилково вважає це вразливою точкою, через яку можна тиснути, провокувати, працювати з настроями. Але після анексії Криму і Таллінн, і Рига, і Вільнюс досить уважно відстежують ці мотиви й намагаються системно працювати з населенням.

Важливо, щоб не було ні страху, ні паніки, але при цьому велася підготовка: посилювалася присутність НАТО, збільшувалися витрати на оборону. Це не тільки питання очікування допомоги від союзників, а й робота всередині країн, із суспільством, із власними можливостями.

Йдеться і про посилення кордонів, і про фізичні бар’єри, і про інші заходи, пов’язані з потенційною війною. Україна дає величезну кількість уроків про те, як змінюється війна, про роль дронів та інших технологій. І Кремль, загалом, працює за логікою примусу до здачі без спротиву: посіяти паніку, недовіру до інститутів, протестні настрої.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Держави Європи посилюють взаємодію

— Ми бачимо, як різні регіони й держави Європи дедалі виразніше усвідомлюють важливість взаємодії. У цьому сенсі помітно, що є, наприклад, морські держави, які відіграють ключову роль саме в морській частині безпеки. Є країни, які традиційно мають сильніші позиції в окремих видах озброєнь.

Європа тривалий час жила в умовах миру, звикла до того, що існує 5-та стаття НАТО. Але коли на континенті триває гаряча війна, коли триває гібридна війна, постає цілком конкретне запитання: а в разі чого чи справді Альянс зможе оперативно залучити цю саму п’яту статтю?

І тут виявилося багато проблем — питання логістики, взаємодії і, головне, швидкості взаємодії всередині Європи. Тому на цьому етапі, як на мене, принципово важливо, що безпека України сьогодні сприймається як невіднятна частина безпеки самої Європи.

З огляду на ту трансформацію, яка відбувається і у відносинах між США і НАТО, і між США і ЄС, це відіграє істотну роль і підштовхує Європу до більшої самостійності, до більшої суб’єктності.

Формується розуміння того, що за власну безпеку Європа передусім несе відповідальність сама — через свої рішення і дії.

Те, що було знайдено рішення щодо фінансування підтримки України, і те, що ми практично щодня чуємо про нарощування двостороннього оборонного виробництва з різними європейськими державами, свідчить про те, що справді відбувається оборонна трансформація і поглиблення співпраці з Україною.

Особливо важливим стає усвідомлення спільних загроз і необхідність перегляду власної оборонної політики не тільки на рівні слів і політичних декларацій, а й на рівні конкретних дій.

Мені здається, цей процес уже запущено. Гадаю, що в найближчі пів року ми спостерігатимемо подальшу трансформацію всередині Європи в бік посилення обороноздатності, зміцнення взаємозв’язків і поглиблення співпраці.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: В Європі чудово усвідомлюють наміри Кремля

— Важливо, що забезпечення безпеки в Україні й гарантія подальшого ненападу на неї сьогодні європейськими лідерами сприймаються як забезпечення загальноєвропейської безпеки.

Американці, зокрема в Берліні, вже говорили про те, що бажано, аби Україна стала членом ЄС до 2027 року, тобто фактично протягом двох років. Це, безумовно, безпрецедентні темпи зближення України та Євросоюзу, але, по суті, за повного сприяння Сполучених Штатів Америки.

Тому європейці вже не дивляться на те, що відбувається, осторонь. Вони чудово розуміють, що їм також потрібно здобувати досвід — зокрема бойовий і досвід участі в миротворчих контингентах. Звідси й розмови про моніторингові місії та про розгортання хаба в Румунії.

Наприклад, візит нашої делегації на чолі з президентом до Португалії: там уже на рівні вищого політичного керівництва країни було сформульовано, що вона готова брати участь у миротворчому контингенті. І це показово, тому що йдеться про країну Західної Європи, а не про східноєвропейську державу, яка традиційно гостріше відчуває загрози з боку Російської Федерації.

Відчуття небезпеки та розуміння необхідності щось робити дійшло і до відносно щасливих і спокійних країн Західної Європи. Це, безумовно, велика внутрішня еволюція, яка зараз відбувається з європейцями.

Надмірна забюрократизованість західних структур, необхідність консенсусу в НАТО і ЄС — це проблема. Ми бачимо, як, наприклад, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан блокує рішення. Усі ці механізми давно й добре враховуються Російською Федерацією в межах ведення нею гібридної війни не тільки проти України, а й проти Європи загалом.

Зараз ми спостерігаємо й відцентрові рухи. З одного боку, всі чудово усвідомлюють реалістичні наміри Російської Федерації: вона не відмовиться від своїх планів щодо Європи — як мінімум щодо так званого Сувалкського коридору, мілітаризації Калінінградської області та встановлення контролю над Балтійським морем. Цей “пакет” давно лежить на столі у Путіна. Я навіть глибоко переконаний, що, можливо, ці питання вже проговорювалися з американською стороною, зокрема на Алясці.

З одного боку, Росія готується не стільки до прямої війни з Європою, скільки, як мінімум, до масштабної спецоперації. Але з іншого боку, тут і зараз їй важливо виключити європейців із переговорного процесу. Для цього потрібно багато чого пообіцяти — насамперед гарантувати, що РФ нібито не нападатиме, ухвалити якісь декларації, закони, зробити будь-які символічні кроки.

Саме тому досить тривожно виглядають сигнали, подібні до заяв президента Франції Емманюеля Макрона про готовність відновити діалог із Путіним. Я глибоко переконаний, що саме його ми маємо на увазі, тому що Франція — одна з ключових країн “коаліції охочих” і один із системних лобістів інтересів України як у Європі, так і у світі.

Нам надзвичайно важливо, щоб Франція й надалі виходила з інтересів усієї Європи й, звісно, України, а не почала знову розвертатися у бік РФ. Але, на жаль, це “реалполітик” — постійне протистояння сторін, у межах якого і формуються ті фігури й позиції, про які ми сьогодні говоримо.

Читайте також: “Орешник” у Білорусі змінює баланс російських загроз у Європі — аналіз ситуації