Сьогодні о 11:16
Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі розпочав розслідування дій влади Білорусі. Її підозрюють у злочинах проти людяності, зокрема в масових депортаціях людей з політичних мотивів. Хоча Білорусь не є учасницею МКС, позов подала Литва, яка вказала, що частина цих злочинів відбувалася на її території.
МКС розслідує можливі злочини режиму Лукашенка проти людяності
До уваги суду потрапили високопосадові представники білоруського керівництва, які з 2020 року ухвалювали рішення про примусову депортацію з країни політичних опонентів Олександра Лукашенка. Прокуратура МКС проводила попереднє розслідування за запитом Литви з 30 вересня 2024 року — саме до цієї країни висилали багатьох критиків білоруського режиму. Попри те, що Білорусь не входить до юрисдикції суду, МКС може розслідувати справи, якщо злочини зачіпають державу-учасницю. За підсумками розслідування можуть бути видані ордери на арешт.
“Є розумні підстави вважати, що примусові дії, які призвели до депортації, становили цілеспрямовану політику проти фактичних або ймовірних противників уряду Білорусі, що здійснювалася відповідно до державної політики або з її метою. Управління дійшло висновку, що ймовірні злочини, вчинені владою, заохочувалися або схвалювалися найвищими ешелонами влади”, — йдеться у повідомленні прокуратури МКС.
Репресії в Білорусі тривають уже понад п’ять років. Після президентських виборів у серпні 2020 року країну охопили масові протести проти фальсифікації результатів голосування. Лукашенко знову оголосив себе переможцем, а його опоненти опинилися у в’язницях або були змушені залишити країну. Тоді були затримані десятки тисяч людей, а понад 1 100 політичних в’язнів досі залишаються за ґратами. За приблизними оцінками, країну були змушені покинути до 600 тисяч осіб.
Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська заявила, що рішення Міжнародного кримінального суду дає надію на відновлення справедливості та верховенства права.
“Через дії режиму постраждали й продовжують страждати сотні тисяч білорусів, а політика Лукашенка створює загрози і для сусідів Білорусі. Це рішення повертає надію, що законність буде відновлена, винні понесуть відповідальність, а постраждалі отримають право на правду і справедливість”, — наголосила вона.
Раніше Олександр Лукашенко заявляв, що зміна влади в Білорусі за сценарієм операції, подібної до тієї, яку США проводили проти Ніколаса Мадуро у Венесуелі, неможлива. На думку критиків, Лукашенко фактично обміняв суверенітет країни на збереження власної влади. Білорусь стала співучасницею повномасштабного вторгнення Росії в Україну: на її території розміщуються російські війська, а Мінськ допомагає Москві обходити санкції.
Глава МЗС України Андрій Сибіга заявив, що дії Міжнародного кримінального суду надсилають важливий сигнал про неминучість відповідальності для тих, хто вважає себе вище закону.
“Ми вітаємо крок Міжнародного кримінального суду щодо початку розслідування, ініційованого Литвою, стосовно злочинів режиму Лукашенка проти народу Білорусі. Україна давно виступає за притягнення режиму до відповідальності — як за злочини проти власного народу, так і за підтримку Росії в її агресії проти України. Справедливість є необхідною умовою для кращого, європейського і демократичного майбутнього Білорусі”, — написав у соцмережі X міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Київ також ініціював створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Він має дати можливість притягати до відповідальності найвище керівництво держави-агресора, включно з Володимиром Путіним.
“У Нідерландах триває робота зі створення трибуналу за агресію Росії, і ми розраховуємо, що цього року трибунал організаційно вже буде підготовлений”, — заявив глава Української держави Володимир Зеленський.
Аналітики зазначають, що Білорусь продовжує посилювати свою роль у підтримці війни проти України. На їхню думку, без посилення міжнародного тиску на Мінськ ситуація навряд чи зміниться. Сам Лукашенко неодноразово заявляв, що Білорусь орієнтується на Росію як в економіці, так і в політиці, і, за його словами, не існує сили, здатної розірвати союз двох країн.
Чим обернеться розслідування МКС для Лукашенка — думки експертів
Які дії режиму Олександра Лукашенка розглядаються як злочини проти людяності і як вони пов’язані з депортаціями політичних опонентів? Чому саме Литва змогла ініціювати розслідування МКС, хоча Білорусь не є учасницею Римського статуту? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Валерій Карбалевич, білоруський політолог, політичний оглядач “Радіо Свобода”;
- Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі, керівник НАУ;
- Павло Усов, білоруський політолог і аналітик, доктор політичних наук.
ВАЛЕРІЙ КАРБАЛЕВИЧ: Таких масштабів репресій, як у Білорусі, немає в жодній країні Європи
— Міжнародний кримінальний суд розпочав розслідування. Отже, є підстави вважати, що воно завершиться якимось результатом — притягненням до відповідальності якихось вищих посадових осіб Білорусі.
Річ у тым, що з моменту подання заявки Литвою минуло півтора року. Півтора року тривала попередня перевірка цієї заявки. І, можливо, ця історія завершилася б нічим, якби за цей час, за ці півтора року, процес депортація білоруських політв’язнів, опонентів режиму, за межі Білорусі не почав набирати темп.
Виходить, що кожен візит спецпредставника президента США Джона Коула до Мінська завершується тим, що чергова група політв’язнів вивозиться — то до Литви, то, як остання група, до України. До того ж щоразу кількість цих політв’язнів збільшується.
Це є порушенням як білоруських законів, так і міжнародних норм і міжнародного права. У документі Міжнародного кримінального суду вживається термін “депортація”, хоча депортація взагалі означає виселення іноземців. А тут виставляють білорусів — громадян Білорусі насильно виганяють із країни, всупереч їхньому бажанню.
Тобто білоруська влада сама дала підстави і аргументи за ці півтора року для Міжнародного кримінального суду, щоб розпочати цей процес. Чим він може завершитися? Тут є різні варіанти. Політв’язнів, яких звільняють, можна залишати в Білорусі. Наскільки це реалізується на практиці, поки незрозуміло. Але на словах Лукашенко вже дав задній хід.
Суд може дійти висновку, що порушення є, і притягнути до відповідальності якихось високих чиновників, не зачіпаючи Лукашенка, наприклад, голову КДБ або інших керівників силових структур.
Але можливий і варіант, що саме Лукашенко отримає по заслугах і щодо нього буде видано ордер на арешт. Звичайно, для керівного режиму Білорусі це доволі неприємна ситуація.
Лукашенко зараз робить ставку на переговори зі Сполученими Штатами Америки. Нова адміністрація США Дональда Трампа розпочала цей процес, і він триває. Поки що порядок денний цього процесу — звільнення білоруських політв’язнів в обмін на, скажімо так, пом’якшення американських санкцій щодо Білорусі.
Ситуація цікава. Чому саме білоруськими політв’язнями зацікавився Дональд Трамп? Тому що сьогодні у світі багато країн, де є політв’язні — десятки країн. Однак саме білоруські політв’язні привернули увагу нової адміністрації США.
Водночас Трамп і не приховував, що це один з елементів, який може допомогти йому отримати Нобелівську премію миру. Бо одних заяв про те, скільки країн він примирив — сім чи вісім — недостатньо. Потрібен ще гуманітарний трек. Звільнення політв’язнів якраз і може стати таким гуманітарним треком.
Чому саме білоруські? Тому що таких масштабів репресій у Європі більше немає в жодній країні. Проблема політичних репресій у Білорусі стоїть на порядку денному країн Заходу найбільш гостро. Цим активно займалася попередня адміністрація США.
Тому Трамп поставив завдання звільнити всіх політв’язнів.
Проблема в тому, що на місце одних політв’язнів приходять інші. Процес репресій не зупиняється, і кількість політв’язнів у Білорусі, по суті, суттєво не змінюється.
Саме переговорний процес зі Сполученими Штатами має, за логікою офіційного Мінська, дозволити Білорусі прорвати дипломатичну блокаду на західному напрямку. Логіка тут така: США натиснуть на Європу, і Європа також піде на пом’якшення режиму санкцій.
Крім того, передбачається, що посилення ролі цих політичних сил у Європі має, знову ж таки за логікою офіційного Мінська, призвести до того, що Європа піде слідом за Сполученими Штатами.
Наскільки ставка на США спрацює, поки важко сказати. Але Лукашенко дуже намагається. Білорусь вступила до цієї так званої Ради миру, створеної Дональдом Трампом, і підписала відповідний документ. Щоправда, Лукашенко не поїхав ні на установче засідання в Давосі, ні до Вашингтона, де Дональд Трамп збирав цю Раду миру. Однак Білорусь бере участь у цьому процесі.
Наскільки все це допоможе Лукашенку — незрозуміло. Але, принаймні, рішення Міжнародного кримінального суду, на мій погляд, знижує можливість Лукашенка здійснити прорив на європейському напрямку, бо його міжнародна токсичність після такого рішення збільшується.
Це може вплинути і на контакти з країнами третього світу, з країнами глобального Півдня. Тому що одна справа — мати контакти з керівником держави, яка перебуває в політичній ізоляції від Заходу. І зовсім інша справа — мати справу з керівником, щодо якого ведеться розслідування Міжнародного кримінального суду.
Навіть Путін, щодо якого видано ордер на арешт, пропустив кілька міжнародних поїздок, побоюючись, що його можуть заарештувати. Хоча, здавалося б, хто наважиться заарештувати керівника ядерної держави? Тим не менш Лукашенко такого статусу не має, і тому у нього буде значно більше підстав побоюватися поїздок, якщо буде видано ордер на його арешт. Тому він намагається крутитися і маневрувати — між Росією, США, Європою та Іраном.
ПАВЛО ЛАТУШКО: Лукашенко може зібрати більше ордерів МКС, ніж Путін
— У 2023 році Народне антикризове управління, яке я очолюю, звернулося до Міністерства юстиції Литви з пропозицією розглянути можливість звернення до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду на підставі статті 14 Римського статуту МКС.
Ми представили правову стратегію, працювали разом з литовською юридичною громадською компанією Justice Hub. Її очолює депутат Європарламенту Данюш Далимас. Ми обґрунтували, що злочини, які здійснюються на території Білорусі — злочини переслідування за інакодумство, за політичні погляди, причому не обов’язково лише противників влади, мають масштабний, організований, системний і повторюваний характер. І все це організовано на рівні найвищого керівництва країни. Ці злочини призводять до депортації.
Таким чином ми знайшли формулу, як можна використати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Усе це аналізувалося нашими партнерами в Литві, Міністерством юстиції, а також урядом Литви. Вони залучали до цього і британських адвокатів. У результаті ця формула була прийнята.
30 вересня 2024 року для нас був важливий день. Литва звернулася до Офісу прокурора для початку вивчення цієї ситуації — білоруської ситуації. І цього тижня справді відбулася велика перемога. 12 березня Офіс прокурора оцінив правову стратегію, яку ми розпочинали і яку представив уряд Литви.
На певному етапі у зборі доказів нам допомагали п’ять міжнародних і білоруських правозахисних організацій, за що їм дуже вдячні. Вони оцінили ситуацію і заявили, що є підстави вважати: злочини депортації і примусу мають місце на території Білорусі і на території однієї з країн — учасниць Римського статуту. У цьому випадку Литви. Чому саме Литви? Тому що Литва звернулася з рефералом до Офісу прокурора.
Зараз для нас дуже важливо, щоб це звернення підтримали інші країни. Тоді ми досягнемо того, що всі жертви цих злочинів — масових, масштабних, а у нашому обґрунтуванні ми показали, що як мінімум 600 тисяч білорусів були змушені покинути країну (е 6,4% населення всієї країни за ці роки), — щоб усі жертви мали право на правосуддя і захист своїх прав.
Ми вже побачили реакцію з боку міністрів закордонних справ Латвії, Естонії та України. Дуже дякуємо. Ми також чекаємо відповідні формальні звернення, нотифікації до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду про те, що ці країни приєднуються до цього рішення.
Звичайно, нам важливо, щоб тут була і Польща. Сотні тисяч жертв проживають у Польщі. І Німеччина, де щонайменше десять тисяч жертв. На території Литви, за нашими оцінками, проживає близько 70 тисяч жертв депортації. Нам важливо охопити весь контекст, щоб прокурор, роблячи оцінку, розглянув ситуацію в комплексі.
Що буде зараз? Фактично вже розпочато розслідування. Ми будемо далі передавати відповідні матеріали разом з правозахисними організаціями. Коли триває кримінальне розслідування, прокурор має право на основі зібраних доказів визначити конкретних осіб, винних і підозрюваних у вчиненні злочину, і відкривати кримінальні справи.
Лукашенко може стати першим прецедентом — коли з’явиться кримінальна справа в Міжнародному кримінальному суді з номером і датою щодо громадянина Лукашенка. Наступним може бути, а може бути і першим, або разом — Крупенков, командувач внутрішніх військ Білорусі, заступник міністра внутрішніх справ. Але перелік я визначати не буду. Це визначає прокурор Міжнародного кримінального суду. Ми припускаємо, що низка високопосадових осіб може стати фігурантами кримінальних справ.
Після цього прокурор звертається до Палати попереднього розслідування Міжнародного кримінального суду. Ця палата може дати згоду на видачу ордера на арешт.
Команда Народного антикризового управління вже пів року збирає докази вчиненого акту агресії з території Білорусі. Йдеться про надання території 24 лютого 2022 року. Я, як делегат Координаційної ради в Парламентській асамблеї Ради Європи, вніс поправку до резолюції ПАРЄ ще перед створенням спецтрибуналу. У цій поправці йдеться, що так зване вище військово-політичне керівництво Білорусі несе відповідальність за акт агресії проти України. Ця поправка була прийнята одноголосно Парламентською асамблеєю Ради Європи.
Зараз є всі підстави збирати докази і передавати їх Україні. Я думаю, Україна також має величезний масив матеріалів. І порушувати питання про відповідальність Лукашенка за агресію.
Народне антикризове управління ще у 2023 році передало дві комунікації до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Я особисто зустрічався із заступником прокурора щодо факту незаконного переміщення українських дітей і їх індоктринації на території Білорусі. Йдеться щонайменше про 3,5 тис. дітей із 20 населених пунктів України.
Ця справа вже давно ведеться. Є підписані Лукашенком документи. Є фінансові документи на вивезення дітей. Ми знаходили дітей у процедурі усиновлення на території Російської Федерації.
Тож ми працюємо за трьома напрямами. Є ще четвертий, про який я поки говорити не буду. Це секрет. Тому що і з Литвою ми працювали конфіденційно. Але буде і четвертий достатньо потужний крок проти режиму.
Розпочате розслідування прокурором 12 березня стосується злочинів переслідування і депортації щодо громадян Білорусі. Це злочини проти людяності. Злочини проти дітей — це воєнний злочин. Це дві різні кримінальні справи і два розслідування, які ведуть прокурори Міжнародного кримінального суду. Для білорусів це дуже важливий кейс. Тому що важлива справедливість для сотень тисяч постраждалих. А Лукашенко щодня продовжує саджати людей. Щодня депортує людей із країни. Переслідування не припиняються.
Сьогодні, за оцінками правозахисників, у Білорусі 1 150 політв’язнів. А нобелівський лауреат Денис Біляцький, звільнений в останній групі, каже, що ми загалом не можемо сьогодні сказати, скільки в країні політв’язнів. Суди закриті. Засідання закриті. Правозахисники сидять у тюрмах або депортовані. Адвокати підписують угоди про нерозголошення. Тому їх значно більше.
Зараз Лукашенко фактично обманює американців. Якщо Лукашенко продовжить водити американців за ніс, вони можуть відреагувати дуже жорстко. Він грає з вогнем.
Зараз у нього запити з усіх боків. Він хоче торгувати з Європою, бо важка економічна ситуація. Але Європа вимагає змінити ситуацію з правами людини, припинити гібридну війну і підтримку агресії проти України. Він хоче покращити відносини з американцями. Американці вимагають звільнення політв’язнів.
Він боїться реакції своїх силовиків і Росії. Росія каже йому йти ближче до Москви, якщо він хоче підписати газову угоду, яка досі не підписана, а промисловість падає. Він хоче дружити з Китаєм. Але Китай каже припинити гібридну війну проти Європейського Союзу, бо це заважає транзиту. Але Лукашенко не може припинити гібридну війну, бо він мстива людина і мститься європейцям. А з іншого боку Путін каже йому дратувати Європейський Союз на кордоні.
Зараз Лукашенко перебуває у розтяжці. Він сам загнав себе у глуху ситуацію. Сьогодні Білорусь завдяки Лукашенку перебуває у глухому куті. Або Лукашенко перебуває у глухому куті в центрі Європи.
ПАВЛО УСОВ: Крім політичного тиску, у Міжнародного кримінального суду немає інструментів проти Лукашенка
— У період функціонування режиму Лукашенка здійснювалися доволі серйозні і масштабні репресії щодо опозиції. А з 1999 по 2000 роки відбулася низка політичних зникнень, які можна схарактеризувати як політичні вбивства опонентів Лукашенка, зокрема колишнього міністра внутрішніх справ Захаренка. Проте міжнародні інстанції цілком відкрито ігнорували ці процеси.
І те, що сьогодні відбувається навколо Білорусі і навколо Лукашенка, пов’язано навіть не стільки з процесом репресій щодо білорусів. Бо масова еміграція мала місце і у 2006 році, і у 2000-му, і після 2010 року. Насамперед це пов’язано з тим, що країна залучена до війни проти України. І, відповідно, це збільшує увагу і до внутрішньої політики Лукашенка, і до його міжнародної політики.
Це буде, найімовірніше, основою для подальших судових розглядів і розслідувань. Але хотів би звернути увагу на один момент. Попри те, що цей процес є об’єктивно правильним, необхідно все ж оперувати правдивими даними.
Не йдеться про 600 тисяч депортованих з території Білорусі або тих, хто був змушений покинути країну. Це маніпуляція. І це небезпечна маніпуляція. Бо якщо слідство виявить факт того, що це не відповідає дійсності, воно буде просто призупинене або закрите.
Від 600 тисяч до 800 тисяч — це, по суті, вся еміграція білорусів за кордоном, зокрема і в Росії. Це за даними ООН. Тому, звісно, з урахуванням масштабних репресій у Білорусі після 2020 року, з початком війни і з тими цілеспрямованими діями, які режим Лукашенка проводив протягом останніх років, йдеться, може, про 100-150 тисяч осіб.
Але це люди, які виїхали не лише через репресії. Це також і економічна міграція. Тому з такими цифрами потрібно бути дуже обережними, щоб самих себе не загнати у глухий кут. Бо це серйозна справа. І коли йдеться про факти, потрібно дотримуватися фактів.
Це не применшує кількість депортованих або кількість репресованих, не применшує факту того, що репресії є. Але не потрібно перебільшувати. Це небезпечно.
Матеріали готувалися і подавалися протягом останніх п’яти років. Намагаються також використати міжнародну юрисдикцію щодо людей, які зазнали репресій у Білорусі. Проте з цими процесами вкрай складно щось доводити у країнах-сусідах — у Литві, Польщі чи Німеччині щодо репресій стосовно окремих індивідів. Тут необхідні міжнародні інститути і міжнародні структури, які будуть залучені до цього процесу.
Лукашенко був би готовий сам по Хрещатику проїхати на танку. Він настільки був збуджений цим фактом. Хоча зараз повністю заперечує, що він взагалі знав про заплановані атаки і з території Білорусі летіли ракети і завдавалися удари. Однак якщо послухати його виступи у лютому 2022 року, він прямо говорить, що “ми превентивно вдарили по Україні, тому що Україна готувала удар по території Білорусі”.
Тобто тут факт воєнного злочину Лукашенка очевидний. Він знав, усвідомлював і несе відповідальність за загибель мирних жителів, за серйозні втрати України і Збройних сил України.
Білорусь усе ще залишається серйозною загрозою. Бо будь-якої миті її територія може бути використана як плацдарм для провокацій проти Польщі, Литви та України. Потрібно враховувати і факт розміщення ядерної зброї на території Білорусі.
Тому, якщо говорити про те, чим загрожує вирок Міжнародного суду, то, на жаль, тим самим, чим він загрожує Путіну. Окрім політичного і психологічного фактора, реальних інструментів впливу або притягнення до відповідальності немає.
Є лише два варіанти. Перший — силовий варіант щодо режиму Лукашенка. Другий інструмент — повна і беззастережна капітуляція Росії через перемогу України. Лише ці два інструменти дають можливість реального впливу і притягнення злочинців до відповідальності.
Дні Путіна пораховані. Лукашенко першим буде переконувати українців, що він завжди був за Україну і за Зеленського, що він не дозволив білоруським військам бути залученими до агресії проти України, що він ногами і руками впирався. Але він розповідатиме історію про те, що був жертвою тиску, його фактично захопили і погрожували знищити його родину, якщо він не погодиться взяти участь в агресії проти України. Але це станеться за однієї умови — коли на одній шальці терезів опиняться його життя і влада, а на іншій — крах системи Путіна.
Якщо на Заході хтось дасть йому гарантії, він негайно зміниться. Це людина, яка будь-якими засобами і способами бореться за своє виживання. Можна просто подивитися на ту кількість років, яку він перебуває при владі — понад 30 років. Понад 30 років він утримує владу в країні, яка географічно розташована в центрі Європи і межує з країнами ЄС і НАТО.
І ніхто нічого не може з ним зробити. Навіть з Путіним і Росією він тривалий час успішно грав, жонглюючи питаннями безпеки і союзницьких інтересів. Зрештою це привело його в пастку. Але щойно виникне можливість маневру і віддалення від Росії, і йтиметься про порятунок його власного життя і безпеки, він одразу перейде на бік сильнішого.
На сьогодні у регіоні найсильнішою залишається Росія. Поки вона здатна вести війну, вона здатна контролювати Білорусь і, за потреби, може прибрати Лукашенка. Тому він змушений спиратися на Росію. Його мета — проіснуват принаймні, до 2030 року, можливо, взяти участь у нових виборах, а потім передати владу комусь зі свого найближчого оточення, можливо з родини.
Читайте також: Чому саме зараз Орбан загострює відносини з Україною — думки експертів і глядачів FREEДОМ
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
