Сьогодні о 17:49
Міжурядові консультації України та Словаччини можуть пройти вже до кінця червня. Про це заявив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським на саміті в Єревані 4 травня. За словами Фіцо, серед можливих тем переговорів — розвиток дорожнього сполучення між країнами та розширення прикордонних переходів.
Київ розраховує на зміцнення відносин із Братиславою, зокрема в контексті вступу України до Євросоюзу. Про це президент України Володимир Зеленський повідомив за підсумками зустрічі з прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо в Єревані. За словами глави держави, надалі варто очікувати активізації міжурядових контактів.
Київ і Братислава — нова глава у відносинах?
Риторика Фіцо щодо Києва стала більш конструктивною після його телефонної розмови з Володимиром Зеленським 2 травня. Тоді словацький прем’єр заявив, що мирна угода з Росією неможлива без згоди України, а Словаччина сприятиме євроінтеграції країни. Крім того, Фіцо повідомив про готовність приїхати в Україну з візитом, хоча раніше таку можливість категорично виключав.
Нагадаємо, разом із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном Фіцо блокував рішення всередині Євросоюзу, пов’язані з Україною. Ці політики звинувачували Київ у нібито енергетичному шантажі через припинення постачання російської нафти трубопроводом “Дружба”. Насправді прокачування сировини зупинилося після пошкодження частини інфраструктури внаслідок влучання російського дрона.
“Попри те, що з деяких питань у нас різні думки, ми зацікавлені в хороших і дружніх відносинах між Словаччиною та Україною. Я підтвердив, що Словаччина підтримує прагнення України вступити до ЄС, оскільки Словаччина хоче, щоб Україна, як наш сусід, була стабільною і демократичною країною. Ми домовилися, що… продовжимо роботу у форматі спільної роботи урядів, а також взаємно відвідуватимемо столиці наших країн. Також я наголосив, що жодна мирна угода у військовому конфлікті з Російською Федерацією неможлива без згоди української сторони”, — написав Роберт Фіцо у Facebook.
Аналітики пояснюють зміну риторики Роберта Фіцо прагненням зберегти посаду глави уряду. Після перемоги проєвропейської опозиції на чолі з Петером Мадяром на парламентських виборах в Угорщині всередині ЄС фактично розпався блок противників політики Брюсселя. Якби Фіцо продовжив проводити антиукраїнський курс, Словаччина могла б зіткнутися з серйозними санкціями з боку Євросоюзу.
Водночас словацький прем’єр не може дозволити собі виглядати занадто проєвропейським, щоб не отримати критику з боку проросійських політичних сил. У нинішній парламентській коаліції Словаччини, крім партії Фіцо, присутня і лояльна до Москви Словацька національна партія. Щоб зберегти видимість готовності до діалогу з Кремлем, прем’єр-міністр збирається 9 травня відвідати Москву і зустрітися з Путіним. Разом з тим брати участь у військовому параді Фіцо не буде. Про це він заявив журналістам у кулуарах саміту Європейської політичної спільноти в Єревані. Аналітики вважають такий крок радше символічним жестом, розрахованим на внутрішню аудиторію.
Нагадаємо, Прага видала дозвіл на проліт літака Роберта Фіцо для його візиту до Москви на 9 травня. Це підтвердили в Міністерстві закордонних справ Чехії. Водночас низка інших європейських країн — Польща, Естонія, Латвія та Литва — відмовили літаку прем’єр-міністра Словаччини у використанні свого повітряного простору.
Як пояснюють позицію Фіцо експерти
Про те, як і чому відбулася трансформація в уряді Словаччини, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Григорій Месежников, словацький політолог, голова Institute for Public Affairs;
- Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
- Олександр Левченко, дипломат, надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Хорватія, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.).
ГРИГОРІЙ МЕСЕЖНИКОВ: Фіцо зрозумів, що залишився наодинці в Євросоюзі
— Офіційно Словаччина ніколи не відмовлялася від підтримки України в її прагненні вступити до Євросоюзу. Просто в останні кілька тижнів Роберт Фіцо допускав, що Словаччина перегляне цю позицію в тому разі, якщо російська нафта знову не потече до Словаччини. Ось цю свою позицію він зараз представляє як велику зміну, перегляд, ледь не якийсь перелом у відносинах між Словаччиною та Україною.
Насправді, звісно, це позитивна зміна, навіть якщо вона риторична. Це потрібно оцінити. Роберт Фіцо зрозумів, що для Словаччини найкращим варіантом розвитку подій і подальшого розвитку справді буде вступ України до Євросоюзу. У цьому питанні для Словаччини дуже важливо, щоб на східному кордоні була демократична країна, яка є членом тих самих інтеграційних структур, що й Словаччина.
Але водночас Роберт Фіцо справді має намір відвідати Москву, хоча стверджує, що не буде присутній безпосередньо на параді. Він просто там побуде, висловить свою солідарність із Росією, яка, як він стверджує, боролася з німецьким нацизмом, фашизмом. Насправді, звісно, це був Радянський Союз. А Роберт Фіцо, у повній відповідності з російським наративом, ніби не помічає, що це взагалі була інша країна, інша держава, і що інші країни, які виникли після розпаду Радянського Союзу, зокрема і насамперед Україна, теж боролися проти нацизму під час Другої світової війни.
Те, що сталося в Угорщині, мабуть, вплинуло на риторичну зміну в позиції Фіцо найбільше. Віктор Орбан після програшу на виборах перестав бути сильним союзником. Роберт Фіцо, по суті, опинився наодинці в Євросоюзі, тому дотримуватися відкрито проросійської і, по суті, також відкрито антиукраїнської позиції йому просто стало незручно і невигідно.
Я думаю, навряд чи цю позицію можна було втримати після того, як Євросоюз абсолютно чітко дав зрозуміти, що підтримуватиме Україну. А бути дисидентом щодо цього для Роберта Фіцо, мабуть, було не наймудрішою позицією.
У Віктора Орбана були сильні політичні союзники, передусім у Європі. Це праворадикальні політичні партії, з якими він уклав союз і навіть створив фракцію у Європарламенті. У Роберта Фіцо всього п’ять представників його партії в Європарламенті. Вони взагалі не входять до жодної фракції, їх навіть виключили із соціалістичної фракції. І Словаччина, звісно, країна менша, з меншою політичною вагою. Тож Роберт Фіцо розглянув ситуацію як зрілу для того, щоб хоча б показати свій більш конструктивний підхід.
Плюс ще потрібно сказати, що і візит до Москви, думаю, зараз частково пов’язаний із тим, що Роберт Фіцо говорить про Україну. Як відомо, протягом найближчих кількох тижнів Братиславу має відвідати канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Поки дата ще не визначена, але абсолютно очевидно, що Німеччина незадоволена тим, що Фіцо поїде до Москви.
З одного боку, Фіцо продовжує заявляти про те, що з Росією потрібно підтримувати хороші відносини, Росія брала участь у Другій світовій війні, тому потрібно оцінити її внесок у перемогу над нацизмом. І для цього йому, як він вважає, потрібно поїхати до Москви.
Це єдиний політик Євросоюзу на посаді прем’єр-міністра, глави держави або глави уряду, який досі, починаючи з 2022 року, не був у Києві і не відвідав Київ. На цьому тлі, я думаю, Роберт Фіцо грає в таку гру: Мерц усе-таки оцінить, що з боку Словаччини починається нормалізація відносин із Києвом, тому його відвідування Москви не виглядатиме настільки невідповідним загальноєвропейській політиці.
Роберт Фіцо хоче, щоб Словаччина залежала від Росії, тому що це створює зв’язки, які важливі для нього. Тут, звісно, є певні бізнес-інтереси. Відомо, що певна група словацького бізнесу в галузі енергетики має вигоду саме від прокачування російських енергоресурсів. Це абсолютно відомо. І я не хочу говорити, що існують якісь безпосередні відкати, припустімо, на адресу Роберта Фіцо або його партії. Але в будь-якому разі в Словаччині є сили, у яких немає макроекономічних інтересів, у них є власні економічні інтереси. Тобто для них неважливо, залежить країна від російської нафти і газу чи не залежить, диверсифікується вона чи ні. У них є власний інтерес, щоб усе продовжувалося так, як було до цього часу.
Роберт Фіцо не відмовляється від своїх зв’язків із Росією. У нього є якісь сподівання на те, що Росія може допомогти йому в критичній ситуації внутрішньополітичного розвитку. Можливо, не в такій відкритій формі, як це було в Будапешті перед парламентськими виборами в Угорщині, коли під дахом російського посольства працювали російські політтехнологи, які, до речі, показали свою абсолютну неефективність.
Він чудово розуміє ситуацію, в якій перебуває Україна. Він прем’єр-міністр, у нього щодня є зведення словацьких розвідувальних служб. Він чудово знає, що і де відбувається, де Росія продовжує обстрілювати українські міста, де бомбить тощо. Він усе це знає.
Але він такий прагматик із проросійською спрямованістю. Він завжди проявляв симпатії до Росії, проявляє симпатії до авторитарних режимів, і тому поводиться саме так, як поводився досі. Але те, що зараз його політична позиція ослаблена, я думаю, дає Євросоюзу можливість впливати на нього і коригувати його позицію ефективніше, ніж це було до угорських виборів.
БОГДАН ФЕРЕНС: Фіцо розуміє, що може повторити політичну долю Орбана
— Це політика. Нічого вічного немає. Є тільки інтереси. Тому загалом змінилася якась траєкторія, принаймні публічної комунікації між Братиславою і Києвом. І тому ми зараз чуємо достатньо дружні меседжі від Фіцо. Хоча Словаччина не була проти наших європейських прагнень у контексті процесу вступу до ЄС. Інші питання виникали, природно. Рівень співпраці, який був до Фіцо, особливо у військовій сфері, змінився.
А що стосується наших перспектив у Європейському Союзі, то я ще тоді прогнозував, що протест з боку Фіцо навряд чи буде серйозно блокувати або перешкоджати тому, що власне, також в інтересах Словаччини. Коли Україна справді може бути ближче до Європейського Союзу, інтереси сусідніх країн також можуть перетинатися більшою мірою. Ну і, зокрема, не забуваємо про НАТО: Словаччина також є державою-членом НАТО.
У цей проміжок часу Фіцо вигідно говорити саме так. Але це не означає, що позиція буде незмінною, якщо щось або хтось вплине, наприклад, більше з Кремля.
Фіцо і Орбан завжди були з різних політичних та ідеологічних сімей. Тобто Фіцо раніше був у своїй партії — Соціал-демократичній партії, яку, до речі, виключили з Партії європейських соціалістів, коли він вчергове прийшов в уряд, очолив його і почав іти абсолютно всупереч цінностям європейської соціал-демократії.
А Орбан — яскравий представник правоконсервативних політичних течій. Тому загалом вони були в одному човні європейських лідерів, які постійно критикують Брюссель. Але водночас ціннісно й ідеологічно вони ніби були різними. Однак дружили, бо розуміли, що можуть якось посилити позиції одне одного.
Коли Орбан програв, Фіцо зрозумів, що в нього теж будуть вибори. І, мабуть, потрібно десь у чомусь пом’якшуватися, десь у чомусь краще знаходити конструктив із Брюсселем для того, щоб не повторити політичну долю Орбана у себе в Словаччині.
Кожен лідер у своїй системі координат визначає інтереси своєї держави. Фіцо вважає, що його обрали демократичним способом, хоча там були дуже цікаві зміни в різних коаліційних переговорах. Водночас у Фіцо завжди були непрості взаємини з європейськими інституціями та лідерами, бо до нього багато претензій. За його політичною кар’єрою і різними розслідуваннями особистого характеру тягнеться достатньо серйозний шлейф.
Тому він намагається балансувати. Він намагається відчувати, що говорити словакам, що їм подобається. Ну, принаймні тій частині громадян його країни, яка підтримала його на виборах. Щоб не втратити цю підтримку і не повторити невдачу Орбана. Для нього це справді було, мабуть, достатньо серйозним ударом — те, що сталося в Угорщині, тому що він розуміє: дуже багато схожих патернів.
Це правда, тому що тенденції, які він побачив в Угорщині, можуть повторитися в його країні. Складно говорити про якісь серйозні, кардинальні, позитивні економічні зміни в Словаччині. Тому загалом громадяни цієї країни просто можуть уже втомитися від Фіцо, якщо він буде ще й наражатися на якусь постійну критику і пресинг з боку Брюсселя.
Проблем може бути більше. Насамперед — фінансовий аспект, який, у принципі, у випадку Орбана також вплинув достатньо серйозно, коли Європейський Союз блокував виділення певних фінансових коштів для підтримки Угорщини.
ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО: Ті, кого підтримує Кремль, зрештою йдуть на смітник історії
— Порівняно з Орбаном, у Фіцо більш поміркована позиція. Орбан був відкритим московським, кремлівським гравцем, і він таким став не одразу, це зрозуміло. Ми це обговорювали дуже багато. І після поразки на виборах усі ці проросійські заяви Орбана, звинувачення України в змові, що не існує проти його виборчої кампанії, звісно, стали певним сигналом і для сусідньої Словаччини про те, що потрібно розуміти: просто бути напохваті у Кремля — не дуже вдячна справа.
І навіть якщо Кремль буде дуже добре допомагати, як у випадку з Орбаном, це не спрацювало. Тому певне прагнення офіційної Братислави нормалізувати відносини з Україною, звісно ж, є. Ну і найголовніше — питання було вирішене. “Дружба” запрацювала. Це було умовою того, щоб нормалізувалися відносини. Нафтопровід працює, отже, найсерйозніші перешкоди усунені.
Тому пішла розмова, і українська делегація зустрічалася в Єревані. Але не тільки з Фіцо. Були питання і з деякими іншими країнами. І ось відбулися ці плідні переговори.
Зрозуміло, що ситуація, в якій був Орбан, — це одна ситуація. Інша ситуація — не дуже псувати відносини з офіційною Москвою. Проросійські сили в Словаччині є. Плюс Словацька національна партія у складі коаліції, і вона категорично займає антиукраїнські позиції.
Навіть попри все це, Фіцо запросив керівників нашого уряду приїхати до Братислави для того, щоб продовжити переговорний процес і поліпшити відносини між двома сусідніми країнами. А такими вони й мають бути.
Потрібно бути дуже обережними та не вважати, що все так легко буде йти з тими, хто співпрацює з Москвою. Тому що в чому була сила Орбана? У тому, що його активно підтримували США. Тому всі розуміють, що наразі є певна співпраця Вашингтона з Москвою, і це, природно, десь паралельно посилює позицію Кремля.
Але тепер Європа більш консолідована. У неї не найкращі відносини зі Сполученими Штатами, зате посилилася внутрішня консолідація. І тут, власне, фактор України теж відіграє велику роль — у контексті її підтримки та в контексті того, щоб стримувати можливу агресію Росії проти багатьох країн континенту. Ця агресія не вигадана, вона дуже і дуже ймовірна.
Читайте також: Вірменія виходить з орбіти Росії: експерти проаналізували європейський саміт у Єревані
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
