Люди в Херсоні мене вражають щодня, — кореспондентка FREEДОМ Дар’я Літовченко про роботу в прифронтовому місті

Кореспондентка телеканалу FREEДОМ у Херсоні Дар’я Літовченко стала героїнею спецпроєкту “Детектор Медіа” — “На лінії вогню. Як працюють журналістки у прифронтовому Херсоні”. У розмові з колегами вона поділилася власним досвідом роботи в прифронтовому місті та розповіла, як попри щоденні обстріли херсонці продовжують жити й надихати, інформує FREEДОМ.

Дар’я родом зі Слов’янська Донецької області. У 2014 році вона пережила окупацію рідного міста й відтоді як активістка опинилася у “розстрільних списках” російських окупантів. Із 2015 року працює в медіа. З 2022 року Дар’я — кореспондентка телеканалу FREEДОМ у Херсоні. Понад два роки вона живе й працює в прифронтовому місті. У червні 2025 року президент України Володимир Зеленський  нагородив Дар’ю Літовченко орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

На початку повномасштабного вторгнення журналістка вивезла свою родину зі Слов’янська. Однак уже за кілька місяців вирішила повернутися до професії. 

“Коли відбуваються такі потужні історичні події, у мене з’явилася внутрішня потреба повернутися до роботи “в полях”. І я погодилася їхати працювати на південь — тоді Херсон ще був окупований”, — згадує вона. 

Дар’я Літовченко зізнається, що ніколи раніше не була в Херсоні й вважає це своєю великою втратою, адже так і не встигла побачити область у мирний час. Водночас, їй трохи легше, ніж місцевим, бо вона не відчуває тієї болісної втрати, яку переживають вони.

Літовченко була серед перших журналістів, які приїхали до щойно звільненого Херсона у 2022 році. Спочатку вона жила в Миколаєві й приїжджала до міста на зйомки, але згодом вирішила залишитися безпосередньо в Херсоні.

Журналістка мешкає в районі, куди часто прилітають снаряди й постійно спостерігають дрони. Говорить, що іноді з’являються думки переїхати в більш безпечний район, але після короткої поїздки до сусіднього Миколаєва вона зрозуміла, що Херсон уже став для неї рідним домом.

“Люди в Херсоні мене вражають кожного дня. З того моменту, як я потрапила на площу, коли святкували визволення Херсона, я так зарядилася цією історичною подією, мені пощастило на ній побувати. Ці відчуття не можна передати, вже тоді мене захопили люди та їхні історії. Тут, мабуть, немає людей, які б не постраждали від російської агресії. І це горе всіх об’єднало. Коли проводжу опитування на вулиці, то майже всі говорять, що пережили окупацію, що зараз беруть активну участь у житті міста і в допомозі армії”, — зазначає журналістка.

Літовченко не раз опинялася під обстрілами, а найбільш небезпечною називає зйомку на Корабельній площі у 2023 році, коли під час роботи стався масований артилерійський обстріл. 

“Коли ми приїхали, росіяни відкрили вогонь з артилерії. Прилітало зовсім поруч із нами. А на той час на зупинці лежало два тіла, їх встигли тільки накрити, не встигли ще забрати. І в той момент, коли ми всі лежимо, поруч рятувальники, поліція й журналісти — в цей час в одного з загиблих дзвонить телефон. Мене тоді це дуже “накрило”. Не відразу це зрозуміла, ми швидко відзняли, втекли, ще уламки нас наздоганяли. А потім ще довгий час лишалася ця згадка: телефон, що дзвонить — людину шукають, турбуються про неї, а її вже немає. Це страшно”, — згадує Дар’я.

Дар’я розповідає, що друзям і колегам часто описує свій день: спочатку робота під обстрілами, потім заїзд у кафе чи поїздка до театру. Для неї це звична рутина, але реакції інших показують, наскільки реалії Херсона відрізняються від загальноприйнятих.

“За їхніми реакціями розумію, що треба дивитися на ситуацію трохи ширше, адже багато чого сприймаєш інакше, коли звикаєш до таких реалій”, — говорить Дар’я. 

Нині вона дедалі частіше відвідує тренінги з домедичної допомоги та тактичної медицини.  

“Коли проходить адреналін, то страх наздоганяє, буває й таке, що страшно навіть із дому виходити. Я думаю: от поїду на тренінг, освіжу всі знання, буду більш прокачаною і буду почуватися більш безпечно. А виявилося навпаки, що я втратила ці механічні рухи, почала більш лякатися, що не зможу когось вчасно врятувати. Це постійно треба проходити, щоб у тебе були ці механізми, навіть якась м’язова пам’ять”, — зізнається Дар’я.

Вона мріє попрацювати на визволених територіях.

“Мені хочеться попрацювати на визволених територіях. Дуже бракує відчуття, яке було в день звільнення Херсона — тоді це була неймовірна єдність і віра в перемогу”, — поділилася Дар’я Літовченко. 

Читайте також: Понад 30 медійників відзначено державними нагородами: орден “За заслуги” отримала кореспондентка українського іномовлення